1.3. Педагогічні шляхи реалізації сучасних підходів до організації уроків іноземної мови в початковій школі

На основі аналізу різних підходів до вивчення іноземних мов молодшими школярами можна сформулювати загальні вимоги до побудови іншомовної освіти в Україні. Сучасне навчання загалом і навчання іноземних мов зокрема має бути дитинооцентричним, цілісним, емоційним, передбачати активну ігрову діяльність і обов’язково спрямовуватися на формування в учнів комунікативної компетенції

Головною метою, яку повинен реалізувати кожен сучасний підхід до навчання іноземної мови в загальноосвітніх навчальних закладах є формування в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві [3].

У початковій школі за допомогою правильно дібраного підходу до вивчення іноземної мови створюються умови для ранньої комунікативно-психологічної адаптації молодших школярів до нового мовного світу й подолання психологічних бар’єрів при використанні англійської мови як засобу спілкування, для розвитку мотивації у подальшому оволодінні мовою; формується елементарна комунікативна компетенція і, відповідно, розвиваються елементарні комунікативні уміння в основних видах мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, письмо), а також елементарні лінгвістичні уявлення та загальнонавчальні вміння.

Будь-який сучасний підхід до навчання англійської мови в початковій щколі повинен бути не лише модернізованим і сформованим на основі інноваційних технологій навчання іноземної мови, а й методично грамотно побудованим, адже ефективність навчання залежить саме від правильного, систематичного та мотивованого подання інформації.

Дещо інше ставлення до типології уроків спостерігається у методиці навчання іноземних мов. Деякі провідні вчені у своїх монографіях взагалі обходять це питання або вказують на необхідність рішучішого відходу від традиційної класифікації уроків мови. В окремих фундаментальних виданнях методик з іноземних мов робляться спроби позитивного розв’язання цього питання відповідно до особливостей іншомовного навчання. Наприклад, в «Основах загальної методики навчання іноземних мов» виділяються два типи уроків мови – тренувальні та мовленнєві. «На тренувальних уроках діяльність учнів спрямована на формування навичок оперування мовними засобами у вузькому контексті (окреме речення, мікромонолог, мікродіалог). На мовленнєвих уроках діяльність учнів спрямована на вираження змісту мовлення стосовно до ситуації спілкування в розгорнутому контексті (монолог, діалог, бесіда)». Але такий погляд на типологію уроків іноземної мови існував у 70 – 80-х роках минулого сторіччя. [Демьяненко М. Я., Лазаренков К. А., Кислая С. В. Основы общей методики обучения иностранным языкам. – К. : Вища школа, Головное изд-во, 1976. – 282 с.]

Комунікативний підхід до навчання ІМ у початковій школі зорієнтований на вивчення мови через спілкування. Реалізація цього підходу в навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню молодшими школярами іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання і письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв’язку з цим навчальна діяльність учнів організовується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування. [Активізація комунікативного підходу на уроках англійської мови (з досвіду роботи) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://school3loz.clan.su/_ld/0/10_Kaschejeva.pdf

Варто зазначити, що від практичної спрямованості уроків ІМ у початковій школі залежить наскільки успішно молодші школярі оволодіють іноземною мовою. Практична спрямованість уроків ІМ в початковій школі передбачає практичне опанування учнями умінь мовлення на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі в типових ситуаціях.

Оволодіння учнями іншомовним спілкуванням передбачає формування в них певного рівня комунікативної компетентності, яка реалізується за допомогою мовленнєвих умінь, розвинених на основі мовних, лінгвокраїнознавчих, країнознавчих знань та навичок мовлення. Тому варто наголосити на необхідності надання знань з ІМ (знання з фонетики, лексики, граматики) молодшим школярам, без яких вони не зможуть успішно опанувати іноземну мову. Потрібно пам’ятати про те, що знання (це продукт людської діяльності) є базою для умінь (це готовність до свідомих і точних дій), які ґрунтуються на навичках (це автоматизовані дії).

Зазначимо, що когнітивно-комунікативне навчання ІМ молодших школярів передбачає таку організацію навчальної діяльності учнів, при якій можуть бути успішно сформовані навички та вміння іншомовного мовлення. Ця умова реалізується у навчальному процесі шляхом виконання учнями різноманітних вправ, що спонукають їх до здійснення мовленнєвих дій, в основі яких лежать певні мовленнєво-розумові операції (аналіз і синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація). Формування та вдосконалення навичок і вмінь мовлення відбувається завдяки функціонуванню цих операцій у процесі виконання вправ.

Згідно когнітивно-комунікативного підходу до навчання ІМ переважна частина уроку з іноземної мови має бути присвячена вправлянню молодших школярів. Тобто, до 85 % урочного часу має відводитись на виконання вправ і лише 15 % – на засвоєння знань з мови, оскільки у процесі практичного вправляння учні краще удосконалюють мовленнєві навички та вміння з ІМ.

Враховуючи принцип когнітивно-комунікативного підходу до навчання ІМ у початковій школі, в системі вправ основне місце мають посідати умовно-комунікативні (вправи, що передбачають мовленнєві дії учнів у ситуаціях мови) та комунікативні (спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності мовою, що вивчається) вправи. У разі можливості їм потрібно надати ігрового характеру і виконувати у формі мовних ігор. Так, можна швидко повторити з молодшими школярами лексику з тої чи іншої теми у грі з м’ячем; закріпити слова з певної теми, граючи з учнями в лото; замість словникових диктантів запропонувати учням розв’язати кросворд або зіграти в «Поле чудес». Для формування мовленнєвих навичок (граматичних, лексичних, інтонаційних) потрібні умовно-комунікативні вправи. [Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр.. і перероб. / Кол. авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.]