МЕТОДИКА НАТУРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ

ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУВАННЯ

Цілі і задачі обстеження.

Метою натурного обстеження об'єктів екологічного аудитування (ЕА) є отримання повної і достовірнішої фактичної інформації про стан навколишнього природного середовища, що піддалося зміні в результаті виробничої і іншої діяльності на конкретному об'єкті, для розробки організаційно-технічних заходів ЕА із зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Основними задачами натурного обстеження є:

- всесторонній аналіз стану і тенденцій хімічного забруднення навколишнього природного середовища на об'єкті ЕА і прилеглій території;

- оцінка забруднення на фоні природних процесів;

- оцінка впливу забруднення і фізичних чинників дії на стан навколишнього середовища;

- виявлення найкритичніших джерел несприятливої дії на навколишнє середовище;

- виявлення найбільш схильних до негативної дії компонентів навколишнього природного середовища і природних об'єктів;

- аналіз причин несприятливої екологічної ситуації з урахуванням зовнішніх джерел, розташованих на прилеглій до об'єкту ЕА території.

Основні чинники несприятливої дії господарських об'єктів на навколишнє середовище пов'язані з наступними основними процесами:

- забруднення природного середовища в результаті викиду (скидання) шкідливих речовин, зокрема у природне середовище, включаючи атмосферне повітря, грунт, поверхневі і підземні води в кількостях, що перевищують встановлені нормативи, що приводить до несприятливих змін природних об'єктів;

- забруднення довкілля в результаті господарсько-побутової діяльності, що викликає погіршення санітарно-гігієнічної обстановки.

Натурне обстеження об'єкту еа здійснюється в два основні етапи:

- рекогносцирувальне обстеження за наявними даними;

- інструментальне обстеження стану навколишнього середовища відповідно до висновків рекогносцирувального обстеження.

1. РЕКОГНОСЦИРУВАЛЬНЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1.1. На етапі рекогносцирувального обстеження («оглядових турів») виконується:

- ознайомлення з об'єктом ЕА і прилеглою територією, зокрема візуальний огляд місцевості;

- збір наявної екологічної і супутньої інформації про об'єкт ЕА і прилеглу територію;

- аналіз екологічного стану об'єкту ЕА на основі наявної інформації;

- визначення передбачуваних забруднень і їх джерел;

- розгляд необхідності інструментального обстеження і розробка програми такого обстеження;

- оформлення результатів рекогносцирувального (натурного) обстеження з висновками і рекомендаціями.

В ході рекогносцирувального обстеження можливі в обмеженому об'ємі інструментальні виміри, відбір проб для подальшого аналізу.

1.2. Початкові матеріали.

1.2.1. Для отримання аудиторської інформації використовуються дані обліку і статистичної звітності, що є на об'єктах (форми типу 2-ТП (повітря), 2-ТП (водгосп) та ін.), акти перевірок, фондові матеріали, проектна документація, результати робіт, що раніше проводились, також матеріали зведених томів з охорони атмосфери, що є в територіальних природоохоронних і контролюючих організаціях, матеріали гідрологічної вивченості, щорічники, бюлетені і огляди стану забруднення природного середовища та інші матеріали.

1.2.2. Картографічною основою є топографічні карти масштабу 1:25000 -1:50000 або докладний план місцевості.

При необхідності можливе використовування грунтових, ландшафтних, геохімічних, агрохімічних карт, карт рослинності і інших спеціальних карт. 1.3. Інформація про природні умови об'єкту ЕА і прилеглої території.

Аудитором збирається і аналізується фізико-географічна інформація про об'єкт обстеження, яка повинна в мінімально необхідному об'ємі включати:

- загальну характеристику географічного положення об'єкту ЕА;

- гідрологічну і гідрогеологічну характеристики території;

- характеристику грунтового покриву;

- характеристику рослинного покриву.

1.3.1. На підставі аналізу зібраної на об'єкті ЕА інформації дається загальна фізико-географічна характеристика, зокрема складається короткий опис району обстеження: для невеликих об'єктів - в межах 5 км його околиць, для середніх і великих об'єктів, як правило, не більше 15 км, з вказівкою географічної зони, рельєфу місцевості, наявності і розташування водних об'єктів, рослинних масивів природного і штучного походження, приводиться карта або схема території.

1.3.2. Гідрогеологічна характеристика включає інформацію про:

- глибину залягання і потужність водоносних горизонтів;

- водовміщуючі породи;

- потужність і складу порід зони аерації;

- місцеві і регіональні водоупори;

- захищеності першого водоносного шару;

- областях живлення і розвантаження, підземних вод;

- хімічний склад підземних вод.

1.3.3. Характеристика водних об'єктів. Проводиться опис:

- гідрографічної мережі;

- просторової і тимчасової мінливості водних ресурсів (на рівні 50%, 75% і 95% забезпеченості);

- хімічного складу води. Для струмків вказуються: швидкості течії; витрата води; морфометричні параметри русла (довжина, ширина, глибина).

При описі режиму стоку усередині року дається характеристика джерел живлення річок (снігового, дощового і підземного) з вказівкою їх частки. Для водоймищ вказуються: морфометричні параметри; рівневий режим; течії.

Для водних об'єктів вказуються характеристики берегових і гідротехнічних споруд, параметри і просторова прив'язка точок забору води (водоспоживання) і скидань стічних вод.