Тема 4. Інституційна структура ринку фінансових послуг

Інституційна структура ринку фінансових послуг – це сукупність окремих складових ринку фінансових послуг, фінансові операції на яких здійснюються визначеними видами фінансових установ.

Інституційна структура ринку фінансових послуг об'єднує дві складові: ринок банківських послуг і ринок фінансових послуг небанківських фінансових установ

Оферентами на ринку банківських послуг є Національний банк України, вітчизняні та іноземні універсальні та спеціалізовані банки.

Ринок фінансових послуг небанківських установ поділяється на окремі складові (сегменти ринку) залежно від складу інституційних учасників небанківського фінансового сектора.

Залежно від виду фінансових установ у складі такого ринку виділяють:

- ринок фінансових послуг кредитних спілок:

- ринок фінансових послуг ломбардів;

- ринок фінансових послуг компаній з управління активами:

- ринок фінансових послуг торговців цінними паперами;

- ринок фінансових послуг страхових компаній;

- ринок фінансових послуг недержавних пенсійних фондів;

- ринок фінансових послуг інститутів спільного інвестування;

- ринок фінансових послуг фінансових компаній;

- ринок фінансових послуг довірчих товариств;

- ринок фінансових послуг суб'єктів господарювання, що за своїм статусом не є фінансовими установами.

Банки є фінансовими установами, що надають найбільший обсяг фінансових послуг в Україні. Діяльність банків в Україні регламентується Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. зі змінами і доповненнями, нормативно-правовими актами Національного банку України, іншими законодавчими та нормативними документами.

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» банком є юридична особа яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних у мовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

В Україні банківська система складається з Національного банку України та інших банків, які можуть діяти як універсальні або як спеціалізовані.

Відповідно до змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 14 вересня 2006 р. банки в Україні можуть утворюватись лише у двох формах, а саме: у формі відкритого акціонерного товариства та кооперативного банку.

Державну реєстрацію банків і включення їх до Державного реєстру банків здійснює Національний банк України. Цей орган визначає вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу банку та ліцензійні умови провадження банківської діяльності. На сучасному етапі мінімальний розмір статутного капіталу банку на момент його реєстрації не може бути меншим за 10 млн. євро.

Банки мають право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії, яка видається НБУ.

На підставі банківської ліцензії банки мають право надавати такі

Письмовий дозвіл НБУ надає право банкам здійснювати окремі, більш технологічно складні та витратомісткі банківські операції.

Провадження банками діяльності з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку, андеррайтингу, депозитарної діяльності та діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів вимагає обов'язкового одержання ліцензій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення зазначених видів діяльності.

За надання фінансових послуг банківські установи одержують дохід у формі процентних ставок, комісійних винагород, маржі між цінами продажу і купівлі фінансових активів, рівень яких не може бути меншим собівартості банківських послуг.

Згідно українського законодавства небанківськими кредитними установами є кредитні спілки та ломбарди.

Діяльність кредитних спілок в Україні регламентується Законом України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року. Відповідно до цього закону кредитна спілка є неприбутковою організацією, заснованою фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднання грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг. Вона є юридичною особою, має самостійний баланс та діє на основі самофінансування.

Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів і діє на основі статуту. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які об'єднуються за такими ознаками: спільне місце роботи чи навчання, приналежність до однієї профспілкової, іншої громадської чи релігійної організації або проживання в одному селищі, місті, районі, області.

Реєстрацію кредитної спілки, нагляд та контроль за її діяльністю здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. Реєстрація кредитної спілки відбувається шляхом внесення відповідного запису про неї до Державного реєстру фінансових установ.

Реалізація фінансових послуг кредитними спілками здійснюється на основі розробленого ними внутрішнього Положення про фінансові послуги. В положенні міститься вичерпний перелік фінансових послуг, що реалізуються кредитною спілкою, умови та порядок надання окремих видів фінансових послуг.

Конкуренцію кредитним спілкам на ринку споживчого мікрокредитування складають ломбарди.

Ломбарди – фінансові установи, виключним видом діяльності яких є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів під заставу майна на визначений строк та під процент. Ломбарди можуть створюватись державними підприємствами та повними господарськими товариствами У своїй діяльності вони керуються законом України "Про заставу" та власним положенням. Фінансові ресурси ломбардів формуються за рахунок внесків засновників, прибутку та виручки від реалізації заставленого майна.

Набуття ломбардом статусу фінансової установи відбувається після внесення його до Державного реєстру фінансових установ та одержання Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. Свідоцтво видається Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України без зазначення в ньому строю дії і втрачає чинність лише за рішенням цього органу.

Власний капітал ломбарду на дату подання заяви про внесення інформації про нього до Державного реєстру фінансових установ повинен становити не менш ніж: 200 тис. гривень;

На ринку фінансових послуг ломбард має право надавати ті види фінансових послуг, що зазначені в його установчих документах, та супутні послуги.

Діяльність ломбардів з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів підлягає ліцензуванню згідно із законодавством. Надання фінансових кредитів здійснюється ломбардами під заставу відповідного майна позичальника. У заставу ломбарди можуть приймати вироби із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, побутову техніку, автомобілі, цінні папери, немайнові права, нерухомість тощо. Фінансові установи самостійно визначають процентні ставки за кредитами та плату за супутні послуги. Звернення стягнення на предмет застави припиняє дію договору про надання фінансового кредиту ломбардом.

Недержавний пенсійний фонд – це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації, функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам фонду.

За видами пенсійні фонди можуть утворюватись як відкриті, корпоративні та професійні.

Недержавний пенсійний фонд набуває статусу фінансової установи та права на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту його включення до Державного реєстру фінансових установ, що ведеться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, та отримання ним свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Учасниками недержавних пенсійних фондів є фізичні особи, на користь яких сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і які мають або набудуть право на одержання пенсійних виплат з такого фонду. Вкладниками фондів є особи, що сплачують пенсійні внески на користь учасників фондів шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту.

Недержавний пенсійний фонд здійснює свою діяльність не самостійно, а обов'язково користуючись послугами інших фінансових установ.

Адміністрування недержавних пенсійних фондів в Україні можуть забезпечувати професійні адміністратори, компанії з управління активами та одноосібні засновники корпоративного пенсійного фонду.

Для провадження адміністрування недержавних пенсійних фондів професійний адміністратор зобов'язаний одержати відповідну ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Незважаючи на незначні обсяги ринку недержавного пенсійного забезпечення в Україні темпи його зростання є високими.

Фінансовими установами, що надають фінансові послуги на фондовому ринку є інститути спільного інвестування, компанії з управління активами та торговці цінними паперами. Ведення реєстру фінансових установ, що здійснюють діяльність на фондовому ринку, та ліцензування їх діяльності забезпечується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Реалізацію фінансових послуг зі спільного інвестування забезпечують інститути спільного інвестування та компанії з управління їх активами.

Інститути спільного інвестування здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15.03.2001 р.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) – це корпоративний або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери, корпоративні права та нерухомість.

Корпоративний інвестиційний фонд – це ІСІ, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства та здійснює випуск акцій для об'єднання грошових коштів своїх учасників

Пайовий інвестиційний фонд – це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою, а управління активами пайового фонду здійснює компанія з управління активами.

Інститути спільного інвестування залежно від порядку здійснення діяльності можуть бути відкритого, інтервального та закритого типу.

Інститути спільного інвестування можуть бути строковими і безстроковими.

Залежно від особливостей формування портфеля активів інститути спільного інвестування можуть бути диверсифікованого та недиверсифікованого видів.

Управління активами інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів відповідно до українського законодавства, здійснюють компанії з управління активами.

Компанія з управління активами – це господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Частка держави в статутному капіталі компанії з управління активами не може перевищувати 10 відсотків. Компанія з управління активами не може поєднувати діяльність з управління активами з іншими видами професійної діяльності, крім ведення реєстру власників іменних цінних паперів відкритого інвестиційного фонду та/або діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду.

Компанія з управління активами несе майнову відповідальність за збитки, що були завдані фонду її діями або бездіяльністю і відшкодовує втрати за рахунок власного резервного капіталу.

Ліцензування діяльності компаній з управління активами здійснюється уповноваженим державним органом за поданням саморегулівної організації, яка об'єднує компанії з управління активами.

Торговці цінними паперами – це професійні учасники фондового ринку, що здійснюють діяльність з торгівлі цінними паперами. Для торговців цінними паперами діяльність з торгівлі цінними паперами становить виключний вид діяльності.

Ліцензування основних видів діяльності здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Фінансові послуги на страховому ринку надаються страховиками та страховими посередниками.

Страховики – це фінансові установи, які згідно з отриманою ліцензією приймають на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику або особам, яких він назвав, завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму

Особливості функціонування страховиків в Україні регламентує Закон України «Про страхування» від 4 жовтня 2001 р. Ведення реєстру страхових організацій, регулювання та ліцензування діяльності, пов'язаної з наданням страхових послуг, здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Страховиками реалізуються фінансові послуги (страхові послуги), що пов'язані із забезпеченням різних видів страхування.

Страховики можуть здійснювати свою діяльність через страхових посередників: страхових агентів та страхових брокерів.

Наданням окремих видів фінансових послуг на ринку займаються фінансові компанії. Згідно з українським законодавством, фінансовими компаніями вважаються фінансові установи, які надають фінансові послуги, регулювання діяльності яких здійснює Держфінпослуг, окрім тих установ, які надають послуги у страховій діяльності, діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення, а також кредитних спілок і ломбардів.

Перелік видів фінансових послуг, які має право надавати фінансова компанія, зазначається в додатку до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

У випадку, якщо надання певної фінансової послуги вимагає отримання ліцензії, фінансова компанія може надавати такі послуги лише після отримання відповідної ліцензії.

До категорії фінансових інститутів в Україні належать і довірчі товариства. Довірчі товариства в Україні створюються як товариства з додатковою відповідальністю для проведення довірчих операцій. Діяльність довірчих товариств в Україні регламентується Декретом КМУ «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 року.

Довірчі операції від імені довірчого товариства здійснюють його засновники – довірені особи.

Засновники довірчого товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками до статутного капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном у п'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника.

Довірчі товариства в Україні є фінансовими установами 3 2005 року інформація про них вноситься до Державного реєстру фінансових установ.

Крім фінансових компаній і довірчих товариств провадження певних фінансових послуг здійснюють окремі суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Для надання фінансових послуг суб'єкти господарювання повинні стати на облік у Держфінпослуг. вести облік укладених договорів та здійснювати фінансові операції на систематичній основі. За умови дотримання зазначених умов юридичні особи, що не є фінансовими установами, можуть здійснювати діяльність з надання послуг з:

• фінансового лізинг;

• надання порук;

• надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту;

• поштового переказу коштів.