Пам’ятник кондотьєру Гаттамелаті. Бронза, вапняк, мармур. 1447-1453. Падуя.
В останні проведені у Флоренції роки Донателло переживав душевну кризу, його образи ставали все більш драматичними. Він створив складну і виразну групу “Юдифь і Олоферн” (1456-1457); статую “Марія Магдалина”(1454-1455) у вигляді старезної бабусі, знесиленої пустельниці у звіриній шкурі; трагічні за настроєм рельєфи церкви Сан-Лоренцо, завершені вже його учнями.
Донателло. Марія-Магдалина. Бронза. Б. 1455. Флоренція, Кафедральний собор.
Донателло. Погруддя Нікколо да Уццано.
Портретні погруддя — галузь пластики, улюблена греками і римлянами і абсолютно залишена в середні віки — була відроджена Донателло. Деякі дитячі бюсти Донателло у високому ступені вірно відтворюють дійсність і надзвичайно привабливі. Донателло з великою правильністю вгадував враження, котре його роботи будуть справляти на певній відстані, й умів визначати ступень їхньої закінченості. Деякі з його погрудь цікаві своєю індивідуальністю і досить характеристичні. Взагалі Донателло з надзвичайним умінням передавав духовне життя особи, яку представляв. Таким, наприклад, є бюст з обпаленої глини, розфарбований Нікколо да Уццано, що нині зберігається в музеї Барджелло.
Святий Франциск. Статуя вівтаря Ангел, символ євангеліста Іоанна. Рельєф на
Санто в церкві Сант Антоніо. Фрагмент. цоколі вівтаря Санто у церкві Сант Антоніо.
1445-1450. Падуя. 1446-1450. Падуя.
3) Інші скульптори.
Серед найбільших скульпторів І пол. 15 ст. не можна обійти увагою Якопо делла Кверча (1374-1438) – старшого сучасника Гіберті і Донателло. Його творчість, багата багатьма відкриттями, стояла ніби збоку від загального шляху, яким розвивалось мистецтво Ренесансу. У місті Лукка він створив прекрасний надгробок юної Іларії дель Карето, у Сієні – скульптури для монументального фонтану Фонте Гайя на площі Кампо (1408-1419). Головними творами Кверча, коли він жив у Болоньї, стали рельєфи для порталу церкви Сан-Петроніо (1425-1438). Виконані з світло-сірого твердого місцевого каменю, вони відрізняються могутньою монументальністю, є своєрідними попередниками образів геніального Мікеланджело.
Якопо делла Кверча. Вигнання з раю.
Рельєф порталу церкви Сан-Петроніо у Болоньї. Камінь. 1425-1438.
Якопо делла Кверча. Мадонна з Немовлям і святими. 1423-1425.
Церква Сан-Мартіно. Сієна.
А.Росселіно. Портрет Маттео Пльм’єрі. Мармур. 1468.
Флоренція, Національний музей.
Дезідеріо да Сеттіньяно. Мадонна Панчатики. Мадонна з Немовлям. Мармур.
Мармур. Б. 1450-54. Флоренція, Б. 1460. Турин, Галерея Сабадуа
Національний музей.
3. Живопис.
Величезна роль, яку в архітектурі раннього Відродження зіграв Брунеллескі, а в скульптурі Донателло, в живописі належала Мазаччо. За словами Вазарі, “Мазаччо намагався зображувати фігури з великою живістю і найвищою безпосередністю подібною до дійсності”.
1). Мазаччо.
Мазоччо. Автопортрет в капелі Бранкачі. Фреска.
Томмазо ді Джованні ді Сімоне Кассії, прозваний Мазаччо (1401-1428), народився у містечку Сан-Вальдарно поблизу Флоренції, куди юнаком він поїхав навчатись живопису. Мазаччо працював у Флоренції, Пізі та Римі.
В ранній період творчості Мазаччо нерідко співпрацював з Мазоліно да Панікале. Найбільш рання з достовірних робіт художника — «Мадонна з Немовлям і святою Анною» (Галерея Уффіци, Флоренція) — створена б. 1424 р. разом з Мазоліно.
Мазаччо. Мадонна з Немовлям і святою Анною. 1424. Галерея Уффіци, Флоренція. Темпера.
У 20-ті рр.(разом з Мазоліні) у флорентійській церкві Санта-Марія дель Карміна створив розписи в капелі Бранкаччі, названі так по імені багатого флорентійського замовника. Сюжети в основному присвячені історії апостола Петра. Найбільш відома композиція "Чудо зі статиром“(або “Податок”)
Мазаччо. Чудо зі статиром. Фреска. Б. 1427. Церква Санта Марія дель Карміне у Флоренції.
Мазаччо. Голова Святого Петра. Фрагмент фрески. Б. 1425. Церква Санта Марія дель Карміне у Флоренції.
Мазаччо. Воскресіння Тавіфи. Фреска. Церква Санта Марія дель Карміне у Флоренції.
Іноді у вираженні сили і гостроти почуття Мазаччо випереджає свій час. Ось фреска “Вигнання Адама і Єви з раю”.
Мазаччо. Вигнання з раю. Розпис капели Бранкаччі в церкві Санта Марія дель Карміне у Флоренції. 1425-28.
Тут Мазаччо так само показав себе художником, для якого було зрозуміло, як розташовувати фігурі у просторі, як пов’язувати їх між собою і з пейзажем, якими є закони анатомії людського тіла. Сцена сповнена драматизму, життєвої правди: Адам від сорому закрив обличчя руками, Єва плаче, закинувши у відчаї голову. У серпні 1428 р. Мазаччо поїхав до Риму, не закінчивши розпису. І скоро раптово помер. Фрески з моменту їх з’явлення сприяли тому, що церква Санта-Марія дель Карміне перетворилась у своєрідну академію, де навчались покоління художників, майже до Мікеланджело, що без сумніву відчув вплив Мазаччо. Вміння художника пов’язувати в цілісне дійство фігури і пейзаж, драматично, і разом з тим достатньо природно передавати життя природи і людей – в цьому величезна заслуга живописця Мазаччо, що визначила місце його у мистецтві. І це тим більш дивовижно, що Мазаччо прожив на світі всього 27 років.
