§ 3. Рецепції римського права у «післяюстиніанову добу»

Розпочинаючи аналіз характеру рецепції римського права у Візантії в «післяюстиніанову добу», пригадаємо вже відомі положення про циклічний розвиток цивілізацій. З урахуван­ням їх можна припустити, що після рецепції в часи Юстиніа­на І мав настати спад інтересу до римського права, а потім новий виток збільшення інтересу до останнього.

Перебіг подальших подій підтверджує правдивість такого припущення.

Наприкінці IX ст. імператор Василь Македонянин почав переробку Корпусу Юстиніана з метою його вдосконалення, уніфікації та модернізації. Роботу було продовжено і завер­шено вже за правління його сина — Лева VI (Мудрого) на початку X ст. Результатом їх було видання «Базилік» — збірки законодавства, що мала підґрунтям компіляцію Юсти­ніана. Складові частини Корпусу було перероблено, перекла­дено грецькою мовою та об'єднано в один кодекс, поділений на 60 книг. За своєю сутністю вони можуть бути оцінені як парафраз Дигестів, поєднаний з коментарями до Кодексу Юстиніана.

Знайомство з літературою свідчить, що Базиліки не надто схвально оцінювала більшість сучасних науковців. Щоправда, багато хто зазначає, що вони порівняно з попереднім законо­давством (Еклогою, Прохіроном та ін.) мали більш «римську сутність», були спробою реставрації римського права, але тут само їх критикують за непристосованість до реальної юридичної практики, за те, що неможливо точно відповісти, яка їхня природа: чи це реальне законодавство, чи енцикло­педія, чи навчальний посібник з римського права.

Через це слід звернути увагу на некоректність методологіч­ної основи оцінки «Базилік». З одного боку, їх, як і поперед­нє візантійське законодавство, критикують за те, що римське право не збережено у первісному вигляді. З іншого — цим за­конодавчим актам (точніше — їхнім авторам) докоряють за погану пристосованість до потреб практики сьогодення.

Але якщо враховувати, що римське право було практич­но повністю сформовано вже у II—III ст., а Базиліки було створено наприкінці IX — на початку X ст., тобто через 600—700 років потому, закиди у перекрученні римського права здаються необгрунтованими. Хіба що залишається при­пустити, що Василь та Лев мали на меті, як колись Юстиніан, зберегти положення римського права у їхній первісній чисто­ті. Втім, для таких припущень немає реальних підстав.

Законодавча діяльність наприкінці першого тисячоліття супроводжувалася активізацією наукових правничих розві­док. При цьому предметом їх були не лише положення чин­ного законодавства, тобто римське право у його візантій­ський інтерпретації, а й римське право як таке.

Власне, можна виділити три напрями роботи юриспруден­ції у Візантії того часу.

Перші два безпосередньо пов'язані зі впровадженням у життя положень чинного законодавства. Один з них — біблі­ографічна, методична та інша обробка Базилік, зокрема, це Synopsis Basilicorum — збірка коротких статей (витягів) з Ба­зилік, розміщених за алфавітом, а також Tipucitus — вид предметного покажчика для Базилік, розроблений наприкінці XI ст. візантійським юристом Михайлом Патцесом. Другий полягав у створенні посібників для засвоєння положень чинного законодавства, написаних на зразок Еклоги (наприклад, Ера- nagoge аисГа — юридичний посібник, підготовлений у X ст.), скорочених збірок витягів із законодавчих актів — епітом тощо.

Нарешті, третя течія, найбільш конструктивна з погляду рецепції римського права, полягала у створенні схолій, тобто коментарів, написаних у вигляді приміток на полях книг, що містили юридичні тексти. Підхід тогочасних схоластів до тлу­мачення та коментування «Базилік» полягав у тому, що тлу­мачення норм позитивного права проводилось як на основі теорій сучасних юристів, так і на підставі висловлювань юристів доюстиніанової епохи, які тепер вже були юристами «давніми». Практично схоласти заклали підвалини порів­няльного правознавства щодо класичного римського права, відроджуючи при цьому його ідеї.

Останньою юридичною пам'яткою візантійського права вважають видане близько 1345 р. візантійським правознавцем (номофілактом) та суддею Костянтином Арменопуло «Шес- тикнижжя» (НехаЬіЬІов), що містило витяги цивільних та кри­мінально-правових норм з Базилік, зібрані у шести книгах.

Рецепції римського права у пгслявізантійський період у Східній Європі відбуваються у різних формах на Балкансько- му півострові та суміжних з ним регіонах — у країнах, що входили до так званої «візантійської співдружності націй». Крім того, рецепція римського права за візантійським типом відбувалася у середньовічній Україні та пізніше — у Росій­ській імперії, про що йтиметься окремо.