- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
- •Рецензенти:
- •Інтродукція (вступ)
- •Глава 1 передумови формування римського права
- •§ 1. Нарис політичної історії Риму (зовнішня історія)
- •§ 2. Соціально-економічна структура Риму (внутрішня історія)
- •§ 3. Римська культура (цивілізація)
- •§ 4. Традиція римського права
- •§ 5. Періодизація
- •Глава 2 підвалини (підґрунтя) римського права
- •§ 1. Попередні зауваження
- •§ 2. Римська моральність. Релігія
- •§ 3. Юридичні підвалини римського права
- •§ 4. Філософська думка
- •§ 5. Філософсько-правові погляди Ціцерона
- •§ 6. Римська юриспруденція (правова думка)
- •Глава 1 римське право як правова система
- •§ 1. Поняття правової системи і системи права
- •§ 2. Поняття римського права
- •§ 3. Право в системі Римської античної цивілізації
- •§ 4. Поділ римського права
- •Глава 2 форми права
- •§ 1. Загальний огляд тенденції
- •§ 2. Звичаї
- •§ 3. Закони
- •§ 4. Едикти магістратів
- •§ 5. Консультації правознавців
- •Глава з структура римського права
- •§ 1. Загальні зауваження.
- •§ 2. Становище особи
- •§ 3. Речі (об'єкти римського права)
- •§ 4. Захист прав. Судочинство
- •Глава 1 загальні положення про рецепцію римського права
- •§ 1. Поняття рецепції римського права
- •§ 2. Форми рецепції римського права
- •§ 3. Види і типи рецепції римського права
- •Глава 2 рецепція римського права у східній європі
- •§ 1. Передумови рецепції римського права у Візантійській імперії
- •§ 2. Систематизація Юстиніана
- •§ 3. Рецепції римського права у «післяюстиніанову добу»
- •Глава з рецепція римського права у західній європі
- •§ 1. Континентальний та англосаксонський типи рецепції
- •§ 2. Проторецепція
- •§ 3. Глосатори
- •§ 4. Вплив римського права на кодифікації XIX ст.
- •Глава 4 рецепція римського права в україні
- •§ 1. Загальні положення. Початок рецепції
- •§ 2. Римське право в Російській імперії
- •§ 3. Рецепція римського права в срср
- •§ 4. Римське право в незалежній Україні
- •§ 5. Школа рецепції римського права в Україні
- •Глава 1 громадяни риму
- •§ 1. Поняття римського громадянства
- •§ 2. Набуття римського громадянства
- •§ 3. Втрата римського громадянства та його обмеження
- •Глава 2 інші суб'єкти публічного права
- •§ 1. Юридичні особи публічного права
- •§ 2. Державець як виразник публічного інтересу в Римі
- •Глава 1 загальна характеристика системи врядування
- •§ 1. Трансформації системи органів врядування у Стародавньому Римі
- •§ 2. Засади врядування у римській державі
- •Глава 2 елементи публічного правопорядку
- •§ 1. Грошова система і державна скарбниця
- •§ 2. Публічно-правові засоби поповнення державної скарбниці в ранньому Римі
- •§ 3. Становлення податкової системи (класичної доби)
- •Глава з армія як елемент публічного правопорядку
- •§ 1. Організація римського війська
- •§ 2. Статус воїнів
- •§ 3. Публічно-правові засоби забезпечення боєздатності армії
- •Глава 1 публічний порядок та врядування у республіканському римі. Історична довідка (загальні зауваження)
- •§ 1. Народні збори
- •§ 2. Сена
- •§ 3. Магістратура
- •Глава 2 публічний порядок та врядування у римській імперії
- •§ 1. Принципат
- •Глава з карне право як засіб охорони публічних інтересів
- •§ 1. Формування поняття публічного делікту (злочину)
- •§ 2. Засади карної відповідальності
- •§ 3. Класифікація злочинів
- •§ 4. Засади визначення міри покарання
- •§ 5. Види покарань
- •§ 1. Види карного процесу
- •§ 2. Судочинство у карних справах
- •Частина III класичне римське приватне право
- •Глава 1 фізична особа як суб'єкт приватного права
- •§ 1. Цивільна правоздатність та її обсяг
- •§ 2. Опіка і піклування
- •§ 3. Диференціація фізичних осіб як суб'єктів цивільного права
- •§ 4. Приватні корпорації
- •§ 5. Представництво
- •Глава 2 сімейний статус фізичної особи (status f ami li а)
- •§ 1. Динаміка регулювання сімейних відносин
- •§ 2. Сім'я. Спорідненість
- •§ 3. Шлюб та його види
- •§ 4. Правові відносини подружжя
- •§ 5. Правові відносини батьків і дітей. Батьківська влада
- •Глава з захист цивільних прав
- •§ 1. Позовний захист: поняття і види позову
- •§ 2. Судове рішення
- •§ 3. Позовна давність
- •§ 4. Спеціальні засоби преторського захисту
- •Глава 1 possessio (володіння)
- •§ 1. Поняття і види possessio
- •§ 2. Виникнення і припинення посідання
- •§ 3. Захист посідання
- •Глава 2 право власності
- •§ 1. Формування поняття про право власності у Стародавньому Римі
- •§ 2. Поняття і зміст права власності
- •§ 3. Спільна власність
- •§ 4. Набуття і втрата права приватної власності
- •§ 5. Захист права власності
- •Глава з права на чужі речі
- •§ 1. Виникнення, поняття і види прав на чужі речі
- •§ 2. Сервітути: поняття і види
- •§ 3. Емфітевзис і суперфіцій
- •§ 4. Право застави (заставне право)
- •Глава 1 загальне вчення про зобов'язання
- •§ 1. Поняття зобов'язання та його роль у цивільному обігу
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань
- •§ 3. Сторони у зобов'язанні
- •§ 4. Виконання зобов'язань
- •§ 5. Наслідки невиконання зобов'язань
- •§ 6. Забезпечення зобов'язань
- •§ 7. Припинення зобов'язання, крім виконання
- •Глава 2 договори. Загальні положення
- •§ 1. Поняття і види договорів
- •§ 2. Умови дійсності договорів
- •§ 3. Зміст договору
- •§ 4. Укладення договору
- •Глава з окремі види договорів
- •§ 1. Вербальні контракти
- •§ 2. Літеральні, або ж лібральні (письмові) контракти
- •§ 3. Реальні контракти
- •§ 4. Консенсуальні контракти
- •§ 5. Інномінальні (безіменні) контракти
- •§ 6. Пакти та їх види
- •Глава 4 позадоговірні зобов'язання
- •§ 1. Зобов'язання ніби з договорів
- •§ 2. Деліктні зобов'язання
- •§ 3. Зобов'язання ніби з приватних деліктів (квазі делікти)
- •Глава 1 загальні положення
- •§ 1. Основні поняття спадкового права
- •§ 2. Основні етапи розвитку
- •Глава 2 види спадкування
- •§ 1. Спадкування за заповітом
- •§ 2. Спадкування за законом
- •Глава з перехід прав і обов'язків до спадкоємців
- •§ 1. Прийняття спадщини
- •§ 2. Сингулярне наступництво
- •Infamia — безчестя; ганьба; погана репутація Infantes — діти до 7 років Iniuria — особиста образа
- •Inter arma leges silent — коли гримлять гармати, закони мовчать Interdictum de precario — інтердикт надавався власнику проти пре- кариста
- •Глава 1 68
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов
РИМСЬКЕ ПРАВО
Підручник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Київ Юрінком Інтер 200
6ББК 67.2я73 П32
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 1/11-644 від 20 лютого 2003 року)
Рецензенти:
ДЗЕРА О. В., доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
КАЛЮЖНИЙ Р. А., доктор юридичних наук, професор, начальник кафедри Київського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України
Підопригора О. А., Харитонов Є. О.
П32 Римське право: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 512 с. - Бібліогр.: С. 477-481.
ISBN 966-667-082-8
У підручнику вперше в українській романістичній традиції висвітлюються комплексно загальні положення правової системи Стародавнього Риму, основні принципи, головні поняття і категорії римського публічного та приватного права.
Для студентів юридичних вузів та факультетів, викладачів, правознавців, всіх, кого цікавлять питання історії та теорії права.
ББК 67.2я73
О Підопригора О. Д.,
Харитонов Є. ()., 2006 © Художнє оформлення ISBN 966-667-082-8 Юрінком Інтер, 200
6ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Римське право належить до тих унікальних витворів людського генія, котрі на кшталт семи чудес світу є найвищими досягненнями цивілізації —• віхами на шляху прогресу.
Довершеність цієї системи права, що ґрунтувалась на ідеях природного права, засадах справедливості, порядності, доброчесності, обумовила періодично повторювані спроби відродити дух римського права, використати його найбільш вдалі знахідки та рішення. Ці спроби, що отримали у сукупності найменування «рецепція римського права», є одним з найяскравіших доказів того, що воно й через багато років після падіння Римської імперії зберегло свій потенціал, внаслідок чого і стало «материнським» щодо практично всіх європейських правових систем.
Слід зазначити, що тривалий час радянські юристи були ніби сторонніми спостерігачами щодо проблем, які хвилювали світову романістику. За рідкісними винятками (про які йтиметься далі) їхній доробок у цій галузі обмежувався створенням підручників та навчально-методичних посібників, перелік яких до того ж був вкрай незначним.
Ситуація помітно змінилась на краще після проголошеного у середині 80-х років курсу на «перебудову» в економічній, політичній та соціальній сферах, коли такі категорії, як «загальнолюдські цінності», «ринок», «приватне право», відомий ще римському праву принцип «дозволено все, що не заборонено законом», було відновлено на найвищому ідеологічному рівні. Видаються фрагменти Дигестів Юстиніана, переклад яких здійснив ще в середині 50-х років відомий радянський романіст І. С. Перетерський, виходять нові підручники та навчальні посібники, з'являється низка публікацій з питань римського права у фахових журналах.
Однак справжній ренесанс римського права починається вже після розпаду СРСР, коли у багатьох колишніх союзних республіках його ідеї втілюються у законодавчих актах, тобто відбувається іноді безпосередня, а частіше — опосередкована через право європейських країн рецепція римського права. Яскравими прикладами тут можуть бути прийнятий у двох частинах Цивільний кодекс Російської Федерації; відновлений у 1992 р. Цивільний кодекс Латвійської республіки 1937 р.; проекти Цивільних кодексів України та Молдови тощо.
Характерним для вказаних кодексів та законопроектів є генетичний зв'язок їх головних ідей з римським приватним правом. Ці акти ґрунтуються на положенні, згідно з яким у правовій системі приватне право повинно бути на чільному місці, втілюючи в собі юридичний порядок, що забезпечує свободу людини, закладаючи засади свободи, ділового партнерства і підприємництва, свободи договору, вибору контрагента, максимально обмежує втручання держави, проголошуючи гасло: «все, що не заборонено — дозволено». З цих самих позицій — принципу верховенства права, непорушності природних прав людини — пропонується вирішувати питання правового статусу фізичних осіб, їхньої правоздатності, дієздатності тощо. Крім повернення до загальних витоків приватного права, характерним є відновлення низки окремих цивільно-правових інститутів, відомих римському приватному праву, але не визнаних свого часу в «соціалістичній» правовій системі — таких як володіння, сервітути, емфітевзис, суперфіцій та ін.
Проте відомо, що найкращі закони не працюватимуть, якщо до їх сприйняття не готове суспільство, а надто фахівці: юристи-практики, державні службовці, політологи та ін. Тому виникає потреба вивчення та засвоєння римського права студентами — майбутніми правознавцями, а також усіма, кому не байдужі подальші доля і перспективи розвитку правової системи України.
Разом з тим, у галузі вивчення римського права ситуація далека від ідеальної. Предметом спеціального вивчення є лише основи римського приватного права. Римське публічне право викладається лише побіжно у курсі історії держави і права зарубіжних країн (як правило, на нього припадає лише кілька годин лекцій). Однак сутність римського приватного права важко зрозуміти поза контекстом загального розвитку права у Римі (тим більше, що говорити про його існування до доби принципату можна лише умовно) і трансформації також публічного права. Тому, на нашу думку, варто визначити римське право як обов'язкову дисципліну, оскільки знання його є своєрідною візитною карткою правника вищої кваліфікації.
Останнім часом в Україні (та й не тільки в Україні) обговорюються питання вдосконалення вивчення римського права у вищих юридичних навчальних закладах. Зокрема, ставиться питання про істотне збільшення годин на його вивчення, розширення викладання курсу на два семестри. При цьому пропонується (а подекуди вже здійснюється) внесення до навчальних планів не тільки римського приватного права, а й курсу римського публічного права. Адже багато засад, концептуальних положень, принципів, окремих конструкцій публічного права Стародавнього Риму зберегли свою чинність і дотепер. Особливий інтерес становлять регулювання взаємин між громадянином і державою, визначення основ публічного правопорядку, засад врядування, принципів захисту публічного інтересу.
Необхідно також збільшити години на вивчення римського приватного права. Адже ґрунтовне знання студентами основ римського приватного права набагато полегшує вивчення складного сучасного цивільного права.
Для порівняння можна згадати, що у Російській Федерації, де останнім часом має місце справжній ренесанс римського права, пов'язаний зі зростанням популярності та авторитету юридичної освіти, вивчення римського права є обов'язковим в усіх вузах країни, державним стандартом на його вивчення передбачено 100 годин.
Досвід північного сусіда доцільно врахувати, тим більше, що він підкріплений позитивними результатами в галузі пра- вотворчості.
Отже, слід констатувати нагальну необхідність поліпшення вивчення римського права, як підґрунтя сучасного правознавства, однієї з фундаторських складових нової правової системи України.
Реалізація таких планів вимагає значних зусиль, однак очікуваний результат вартий того. Надто, якщо ми маємо намір увійти до Європейської спільноти не лише формально, а й за сутністю, створивши для цього відповідне правове і моральне підґрунтя. Адже Вадим Скуратівський цілком слушно одним з наріжних каменів «Європейського дому» поряд з протестантською етикою праці, злиттям Афін з Єрусалимом та со- лідаризмом називав римське право з християнським містичним корективом до нього. На нашу думку, в цьому з ним цілком можна погодитися.
Вирішенню тих чи інших аспектів проблеми, що постають у цій галузі, має сприяти цей підручник, у якому вперше в українській романістичній традиції висвітлюються комплексно загальні положення правової системи Стародавнього Риму, римського публічного та приватного права.