2. Поняття та види цінних паперів.

Цінний папір – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики.

Відповідно до Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" в Україні можуть випускатися й перебувати в обігу такі види цінних паперів:

• Акції,

• Облігації внутрішніх державних і місцевих позик,

• Облігації підприємств,

• Казначейські зобов’язання,

• Ощадні сертифікати,

• Векселі, приватизаційні папери,

• Похідні цінні папери, що засвідчують право купівлі-продажу паперів за фіксованою в договорі ціною (опціони, ф’ючерсні контракти, форварди, варанти),

• Цінні папери іноземних інвесторів, які допущені до обігу в Україні)

Класифікація цінних паперів:

1. За характером розпорядження:

• іменні (передаються шляхом повного індосаменту (спеціального надпису),

• на пред’явника (вільно обертаються),

2. За формою виплати доходів:

• (з фіксованим доходом),

• (з плаваючим доходом).

3. За економічною природою фінансових активів:

• пайові цінні папери(акції, ваучери)

• боргові цінні папери (облігації, казначейські векселі, і зобов’язання, ощадні і депозитні сертифікати),

• похідні цінні папери (засвідчують право купівлі продажу паперів з а фіксованою в договорі ціною()опціони, ф’ючерси, варанти),

4. За строками залучення інвестиційного капіталу на:

• капітальні (фондові) цінні папери(акції, облігації, приватизаційні сертифікати),

• грошові (комерційні)цінні папери (чеки, векселі),

5. Залежно від території обігу на :

• регіональні цінні папери (муніципальні облігації),

• національні цінні папери (обертаються лише на внутрішньому ринку),

• міжнародні цінні папери (обертаються на зовнішньому ринку)

3.Емісійні операції банків з цінними паперами

Першочерговим завданням банку при проведенні емісійних операцій на ринку цінних паперів, враховуючи їх розмаїття, є розроблення певної емісійної політики. Основні напрями емісійної політики банку:

• визначення цілей емісійної діяльності,

• вибір емісійних інструментів, тобто цінних паперів, що випускаються в обіг,

• визначення найефективніших методів розміщення цінних паперів,

• підтримання курсу цінних паперів власної емісії на вторинному ринку.

Емісійні операції банків на ринку цінних паперів можна систематизувати залежно від виду цінних паперів, що випускаються в обіг, а саме:

• операції з випуском пайових цінних паперів (акцій або інструментів власності),

• операції з випуску боргових зобов’язань (облігації, депозитні сертифікати, комерційні цінні папери),

• операції з випуску похідних цінних паперів.

Банки, що створюються у формі акціонерних компаній (товариств), емітують акції (основний випуск) з метою формування статутного капіталу. Згідно з законодавством України банки можуть створюватись як акціонерні товариства, ТзОВ або корпоративні банки.

Емісія акцій – це цілеспрямована й організована певним чином діяльність емітента. Основні етапи емісійної діяльності:

• прийняття рішення про емісію акцій,

• державна реєстрація випуску акцій,

• опублікування відомостей відносно підписки на акції у засобах масової інформації,

• виготовлення акцій (сертифікатів) у разі документарної форми випуску,

• розміщення акцій на первинному ринку цінних паперів,

• звіт про результати випуску акцій.

Гідно із законодавством України випуск акцій як ВАТ так і ЗАТ має бути зареєстрований у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Банки мають право випускати різні акції: прості та привілейовані, іменні та на пред’явника. Дивіденди виплачуються раз на рік.

Обіг іменних акцій фіксується у книзі реєстрі акцій, що ведеться товариством, а про акції на пред’явника у книзі ще й пишеться їх загальна кількість.

Привілейовані акції мають фіксований дивіденд, який виплачується першочергово. Їх кількість не може перевищувати 10% статутного капіталу.

Випуск простих акцій дозволяє банку отримати додаткові кошти у безстрокове користування, збільшення капіталу банку, що дає змогу нарощувати обсяг активних операцій.

Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю АТ.

З метою залучення додаткових ресурсів на середньо- і довгостроковій основі (довгі пасиви) банки вдаються до емісії облігацій та інших боргових зобов’язань, яка має для банків деякі переваги порівняно з емісією акцій. По-перше проценти, які банки виплачують за зобов’язаннями, вираховуються з прибутку, що оподатковується. По-друге, боргові зобов’язання не надають їх власникам права голосу на зборах акціонерів.

Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка.

Комерційним банкам суворо забороняється випускати облігації для поповнення статутного капіталу та покриття збитків банку.

Поширеною формою строкових вкладів є ощадні і депозитні сертифікати – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення терміну депозиту і відсотків по ньому.

Розрізняють такі ощадні сертифікати: строкові, до запитання, іменні та на пред’явника.

Суттєве значення для емісійної діяльності має ризик нерозміщення цінних паперів на ринку і ринковий ризик. Рівень цих ризиків визначається:

• інвестиційною привабливістю цінних паперів,

• наявністю на ринку платоспроможного попиту і взагалі кон’юнктурою ринку,

• послугами і правами, які банки-емітенти пропонують інвесторам.

Емісія боргових зобов’язань (облігацій, депозитних сертифікатів) чуттєвих до коливань процентної ставки пов’язана для банків-емітентів з процентним ризиком. Управління ризиками передбачає використання різних методів та інструментів їх хеджування.