Безпека життєдіяльності - Купчик

0

"Безпека — це якщо знаєш, як відвернути небезпеку"

Е. Хемінгуей

П Е Р Е ДМ О В А

Введення до навчальних планів вищих навчальних закладів нової дисципліни "Безпека життєдіяльності" (БЖД) об'єктивно поставило перед фахівцями питання про наукове і навчально-методичне забезпечення нового предмета. Затвердження програми підготовки студентів вищих навчальних закладів з дисципліни БЖД (наказ № 82/200 Міносвіти України та Штабу цивільної оборони України від 20 червня 1995 року) було першим кроком у вивченні цієї дисципліни.

З отриманням певного досвіду у викладанні БЖД стало зрозумілим, що фрагментарне поєднання окремих тем з дисциплін "Охорона праці", "Цивільна оборона" та "Основи екології" не може бути змістом нової навчальної дисципліни.

Термін "життєдіяльність" вказує на сполучення двох понять: "життя" і "діяльність". Тобто йдеться про життя, якому відповідають усі види діяльності людини.

Існуючі природні, техногенні, соціальні й політичні джерела небезпек становлять загрозу здоров'ю і життю людей. Щоб створити безпечні умови життя і діяльності людини, потрібні знання, які навчать її формувати світогляд, приймати адекватні рішення у відповідних життєвих ситуаціях і запобігати різним небезпечним проявам життя. Ці проблеми є основою нового наукового напряму — БЖД. Як навчальна дисципліна БЖД має вивчати: вплив на людину шкідливих і небезпечних чинників, що руйну-

3

ють саморегуляцію фізіологічних систем людини та її нащадків і можуть призвести до більш небезпечних наслідків; методи прогнозування надзвичайних ситуацій; критичні ситуації, з яких людина може виходити самостійно або за допомогою інших; способи колективного та індивідуального захисту від небезпек.

Однак слід зважати на те, що будь-який обсяг життєво важливого матеріалу, наданий для його вивчення, не буде достатнім, щоб гарантувати безпеку і зберегти здоров'я людини. В сучасному реальному житті існує багато непередбачуваного. Крім того, БЖД не має чітко визначених меж. Тому автори при розробленні змісту цього посібника виходили з того, що безпека життєдіяльності є науковою і методичною основою таких споріднених дис-

циплін, як "Охорона праці", "Цивільна оборона" та ін.

Посібник відповідає навчальній програмі нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" для вищих навчальних закладів, що затверджена Міністерством освіти України 4 грудня 1998 року. Міжгалузеві й галузеві питання безпеки згідно із специфікою відповідних підприємств розглядаються в курсах ''Основи охорони праці" та "Охорона праці в галузі", а організація і забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях — у дисципліні

"Цивільна оборона". Посібник за своїм змістом висвітлює концепцію фундаменталізації загальної освіти студентів з БЖД.

4

В С Т У П

Проблема захисту людини від небезпек у різних умовах її перебування виникла одночасно з появою на Землі наших далеких предків. На зорі людства небезпечними могли бути природні явища, представники біологічного світу. З

розвитком цивілізації почали з'являтися небезпеки, творцем яких стала сама людина.

У сучасних умовах людина все більше потерпає від небезпечних ситуацій,

створених нею самою. Життя в промислово розвинутому суспільстві стикає нас із багатьма небезпеками, причому деякі з них є очевидними (наприклад,

можливість автомобільної або авіаційної катастрофи), інші є складнішими, їх важко розпізнавати, вони далекі від нашої свідомості й не мають вираженої негативної дії (наприклад, радіація).

На межі тисячоліть проблема безпечної життєдіяльності людства стала однією з основних проблем світового співтовариства. Через Організацію Об'єднаних Націй воно визначило лейтмотивом своєї діяльності на найближчі

50 років перехід від безпеки держави до безпеки особи.

В Україні безпека життєдіяльності населення, безпека і захист господарських об'єктів і національного надбання держави від дії небезпечних та шкідливих факторів — це частина державної політики, національної безпеки і розбудови держави.

Причини, що визначають актуальність безпеки життєдіяльності, сьогодні детально вивчаються та аналізуються. Серед них виділяють основні:

виснаження природних ресурсів; зростання забруднення довкілля; демографічна криза; низький рівень екологічної культури населення.

На жаль, в Україні сьогодні зберігається високий ризик виникнення природних і техногенних катастроф. Він зумовлений об'єктивними і суб'єктивними чинниками, що притаманні сучасному етапу розвитку суспільства взагалі та українському зокрема. До них належать:

5

послаблення механізму державного регулювання безпеки у виробничій сфері, зниження стійкості виробництва до аварій внаслідок тривалої структурної перебудови економіки;

недосконалість законодавчої бази, що в нових економічних умовах не забезпечує стабільності функціонування виробництва, стимулювання заходів щодо зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій, пом'якшення їхніх наслідків, а також відповідальності власників об'єктів підвищеної небезпеки за додержання режиму діяльності;

технічна складність виробництва, великий обсяг транспортування,

зберігання й використання небезпечних (шкідливих) речовин, матеріалів і виробів, накопичення відходів виробництва, що є загрозою для населення і довкілля;

спрацьованість основних виробничих фондів, особливо на підприємствах хімічного комплексу, нафтогазової, металургійної і гірничодобувної промисловості, одночасне зниження, а у деяких випадках і припинення оновлення цих фондів;

зниження вимогливості й ефективності роботи органів державного нагляду за станом техногенно-екологічної безпеки;

припинення, внаслідок фінансових ускладнень, реалізації державних програм, що стосувалися реагування на надзвичайні ситуації;

зниження кваліфікаційного і професійного рівнів персоналу об'єктів підвищеної небезпеки.

Статистичні дані свідчать про те, що люди гинуть, стають інвалідами і хворіють від небезпек будь-якого походження — природних чи створених людиною, тобто техногенних. Підраховано, що за останні два десятиліття на Землі сталося понад 50 % усіх катастроф століття, на частку яких припадає більш як половина загиблих за цей період.

У своїй повсякденній діяльності та під час відпочинку людина перебуває у виробничому, побутовому або в транспортному середовищі (в місті або в сільській місцевості) і може зазнавати дії техногенних небезпек, що притаманні середовищу перебування. За будь-якої діяльності людини виникають відходи,

які потрапляють у довкілля у вигляді викидів в атмосферу, скидів у водоймища,

виробничого і побутового сміття, потоків енергії різного виду. Так, на кожного мешканця України

6

Дані про стан виробничого і невиробничого травматизму по областях України за 2001 рік

Природно вважати, що успішна боротьба з небезпеками передбачає:

прогнозування дії негативних факторів на людину, що дасть можливість прийняти обґрунтовані рішення на стадії розроблення системи захисту;

застосування запобіжних заходів і захисних засобів; обмеження зони дії і рівня небезпек. Усе це і становить основу нового наукового освітянського напряму — БЖД. Ця навчальна дисципліна запроваджена для того, щоб виробити ідеологію безпеки, сформувати мислення та поведінку людей, спрямовані на безпечні умови праці й побуту.

Безпека життєдіяльності — це галузь знань, яка вивчає загальні небезпеки, що загрожують кожній людині, та розробляє відповідні заходи і засоби захисту від них у різних умовах перебування людини.

8