Безпека життєдіяльності - Купчик

виявлення небезпеки, оцінювання ризику і прогнозування наслідків;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та захист населення і територій;

впровадження системи державного регулювання та розвитку економічних важелів управління у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них;

розвиток і вдосконалення сил реагування на надзвичайні ситуації, їх технічне оснащення та підвищення ефективності управління;

підготовка населення і фахівців до дій, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям і реагуванню на них.

Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного техногенного впливу, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, виконавчі та розпорядчі органи місцевого самоврядування, а також спеціально уповноважені на те державні органи — Міністерство екології та природних ресурсів України.

Державному контролю підлягають використання та охорона земель, надр,

поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності,

тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони держави, природних територій та об'єктів, які підлягають особливій охороні, а

також стан навколишнього природного середовища.

Особлива увага в законодавстві приділяється екологічній безпеці життєдіяльності людини.

Екологічна безпека — це стан навколишнього природного середовища,

при якому можна запобігти погіршенню екологічної обстановки та виникненню небезпеки для здоров'я людей. Екологічна безпека гарантується комплексом пов'язаних політичних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Основним з них є Закон України "Про охорону навколишнього

30

природного середовища", що визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь з метою гарантування безпечної життєдіяльності людини.

Коротко розглянемо основні з них.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших :б'єктів гарантується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів,

дотримання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При ньому передбачається вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей.

Підприємства, установи та організації, діяльність яких пов'язана із шкідливим впливом на навколишнє середовище, незалежно від часу введення їх у дію обладнуються спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих чинників, а

також приладами контролю за кількістю і складом забруднювальних речовин та за характеристиками шкідливих чинників.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі дотримання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію

(розширення та технічне переоснащення).

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані дотримуватися правил транспортування, зберігання та застосування засобів захисту рослин, стимуляторів росту їх, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, аби не допустити забруднення ними або їхніми складовими навколишнього природного середовища і харчових продуктів.

Підприємства, установи та організації зобов'язані гарантувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення,

знешкодження і захоронен-ня мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та предметів біотехнологій, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і здійснювати заходи

31

щодо запобігання шкідливому впливу біологічних чинників на навколишнє природне середовище та здоров'я людей і ліквідації його наслідків.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації та громадяни, здійснюючи свою діяльність, зобов'язані вживати необхідні заходи,

щоб не допустити перевищення встановлених рівнів акустичного,

електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людини в населених пунктах,

рекреаційних та заповідних зонах, а також у місцях масового скупчення і розмноження диких тварин.

Підприємства, установи та організації, що здійснюють господарську або іншу діяльність, пов'язану з використанням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою, зобов'язані гарантувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виключала б можливість радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та негативного впливу на здоров'я

людей у процесі видобутку, збагачення, транспортування, перероблення,

використання та захоронення радіоактивних речовин.

Підприємства, установи, організації та громадяни повинні вживати ефективних заходів щодо зменшення обсягів утворення виробничих, побутових,

інших відходів, знешкодження, перероблення, безпечного складування або захоронення їх.

Підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування,

виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального,

зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й пального, дотримання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи,

спрямовані на запобігання викидам і скидам у навколишнє середовище забруднювальних речовин, зменшення їх та дотримання встановлених рівнів фізичних залишків. Не допускається виробництво й експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, у викидах та скидах яких вміст забруднювальних речовин перевищує встановлені нормативи.

32

Як бачимо, основним завданням законодавства є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки, запобігання негативному впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, ліквідація його, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій і природних об'єктів, пов'язаних з історико-природною спадщиною.

Отже, законодавча та нормативна база і державне управління безпекою життєдіяльності спрямовані на виконання конституційних вимог щодо того, що життя та здоров'я людини, в безпека є найвищими соціальними цінностями і держава зобов'язана забезпечити їх.

33

у природі є достатня кількість гусені, щоб прогодувалися птахи (які поїдають їх і обмежують таким чином їхню кількість) та щоб знищити рослини (або обмежити розвиток їх) і дати достатню кількість потомства. Водночас ми, як правило, не спостерігаємо гасового нашестя гусені. В цьому разі гомеостаз має назву генетичного — здатність популяції підтримувати динамічну рівновагу генетичного складу, що забезпечує її життєздатність.

У гомеостазі керована змінна підтримується на потрібному рівні механізмом саморегулювання. Рівні не є незмінними.

За винятком деяких фізичних констант, які віддзеркалюють логічну безмежність всесвіту, величини (температура, тиск, концентрації отруйних речовин тощо),

що є у природі, змінюються. Для біологічної системи найсуттєвішим є те, що ці зміни не виходять за межі допустимих фізіологічних норм. Це означає, що величина, яку регулюють (підтримують, зменшують, збільшують), завжди перебуває на потрібному середньому рівні з погляду прийнятого ступеня апроксимації і що в системі Е компенсувальний механізм, який повертає цю величину до середнього значення, якщо вона починає від нього відхилятися. На прикладі гомеостазу ми спостерігаємо важливий принцип саморегулювання.

Однак тільки в разі правильного реагування на змінення зовнішніх умов організм може зберегти для себе відносну стабільність внутрішнього середовища (гомеостазу). Реакції організму на змінення зовнішнього середовища лають бути такими, щоб приводити внутрішній стан організму відповідність до умов зовнішнього середовища.

Очевидно, що саморегулювання, підтримання життєдіяльності організму може проходити тільки в певних межах змінення зовнішніх подразників.

Елементи (подразники) навколишнього середовища можуть змінюватися в широких межах і шкідливо діяти на організм. Потужний потік подразників може чинити негативну дію на організм людини, спричиняти захворювання людей і тварин. Тому, розглядаючи безпеку людини в системі "людина — середовище",

треба насамперед враховувати фізіологічні, психічні, антропологічні та інші можливості й властивості людини. При створенні штучних систем, механізмів,

приладів, інструментів, різного знаряддя також мають бути враховані мож-

ливості аналізаторів людини сприймати інформацію навколишнього

35

середовища. Через аналізатори людина здійснює безпосередній зв'язок з навколишнім середовищем, тому при організації і створенні безпечних для людини систем і умов перебування треба враховувати також можливості аналізаторів людини.

3.2. ХАРАКТЕРИСТИКА АНАЛІЗАТОРІВ

ЛЮДИНИ

Аналізатор складається з рецептора, провідних шляхів і мозкового кінця.

Рецептор перетворює енергію подразника в нервовий процес. Провідні шляхи передають нервові імпульси в кору головного мозку. Мозковий кінець аналізатора складається з ядра і розсіяних по корі головного мозку елементів. Ці елементи забезпечують нервові зв'язки між різними аналізаторами.

Між рецепторами і мозковим кінцем існує двосторонній зв'язок, що сприяє саморегуляції аналізатора. Особливістю аналізаторів людини є парність їх, що забезпечує високу надійність їхньої праці завдяки частковому дублюванню сигналів і динамічній неоднозначній функціональній асиметрії.

Основною характеристикою аналізатора є чутливість. Не кожний подразник, що діє на аналізатор, викликає відчуття. Щоб воно виникло,

інтенсивність подразника має досягти певного значення — порогової інтенсивності. Із збільшенням інтенсивності подразника настає момент, коли аналізатор перестає працювати адекватно. Дія, що перевищує за інтенсивністю деяку межу, спричиняє біль і порушує діяльність аналізатора. Усі аналізатори мають диференціальну (розрізняльну) чутливість, тобто мають здатність розрізняти подразники за інтенсивністю. Ця чутливість аналізатора визначається найменшим значенням (диференціальним порогом), на яке потрібно змінити силу подразника, щоб мінімально змінити відчуття.

Психологічними дослідами встановлено, що відчуття змінюється повільніше, ніж сила подразника. Цей основний психофізичний закон (закон Вебера—Фехнера) виражається формулою

де Е — інтенсивність відчуття; К, С — константи; І — інтенсивність подразника.

36

Порогові значення не є постійними. Вони залежать від багатьох факторів,

які важко враховувати. Через це поріг чутли-в зеті розглядають як статистичне поняття — область психометричної функції. Час, що проходить від початку дії подразника до появи відчуття, називають латентним періодом. Органе починає реагувати на зовнішні сигнали, більші за своєю тенсивністю, ніж порогове значення. Для кожного організму лей поріг свій. Але тренуванням цей поріг можна збільшити. Наприклад, загартуванням від дії холоду можна підвищити тезистентність організму низьким температурам.

В умовах нормального функціонування аналізатори передають у постійній взаємодії, взаємозамінні. І коли людина позбавляється одного або навіть і декількох аналізаторів, відбувається взаємозаміна, що забезпечує життєдіяльність людини.

Зоровий аналізатор При різноманітній трудовій діяльності людини, у

побуті, при виконанні нею складних виробничих операцій і точних робіт зору належить пріоритетне значення. Зоровий аналізатор дає змогу уявити предмет,

його колір, ферму, розміри, про те, чи перебуває предмет у русі або спокої, про відстань його від нас, небезпеку, яку він несе.

Зорове сприйняття починається з фотохімічного процесу. Під виливом світла речовини, що містяться між поверхневим шаром сітківки і судинною оболонкою, розкладаються і збуджують кінці нервових елементів ока. При цьому у відповідній зоні головного мозку виникає зоровий образ. Кора мозку синтезує деталі зорового акту і визначає наше ставлення до зорового образу.

Зорова інформація сприймається більше ніж 140 млн паличок і колбочок,

що одночасно працюють, та за допомогою 15 млн нейронів. Але природа відкрила перед людиною тільки невелике вікно, крізь яке вона дивиться на світ:

око людини реагує на електромагнітне випромінювання з довжиною хвиль 380...

780 нм. Решта спектра хвиль для неозброєного ока залишається невидимою.

Око безпосередньо реагує на яскравість — відношення сили світла

(інтенсивності), що випромінюється певною поверхнею, до площі цієї поверхні.

Яскравість виражається в канделах на квадратний метр (кд/м2). При дуже великих яскравостях (понад 30 000 кд/м2) виникає ефект засліплення. Гігієнічно сприятлива яскравість до 5000 кд/м2.

37

Під контрастом розуміють ступінь сприйняття різниці між двома яскравостями, що розподілені в просторі або часі. Контрастна чутливість дає змогу відповісти на запитання, наскільки об'єкт має відрізнятися за яскравістю від фону, щоб його було видно.

Щоб оцінити сприйняття просторових характеристик, використовують поняття гострота зору. Вона характеризується мінімальним кутом, під яким дві точки видно, як розрізнені, і залежить від освітленості, контрастності, форми об'єкта та інших факторів. Із збільшенням освітленості гострота зору під-

вищується, із зменшенням контрастності гострота зору знижується. Гострота зору залежить від місця проекції зображення на сітківці ока. Якщо з центра ока умовно провести вісь, навколо якої під кутом 3° розмістити конус, то в цьому конусі гострота зору буде відмінною, під кутом 5...6° — добра, 12...14° — задо-

вільна (рис. 3. 1 ) . Тому всі оперативні знаки (дорожні, на дошках приладів)

мають розміщуватись у межах зорового конуса під кутом <12°. Оптичний аналізатор включає два типи рецепторів: колбочки і палички. Перші є апаратом хроматичного зору ("денний зір"), другі — ахроматичного ("нічний зір"). При однаковій освітленості око розрізнює сім основних кольорів та більше сотні їх відтінків.

Зоровий аналізатор має певну спектральну чутливістю, яка характеризується відносною видимістю монохроматичного

Рис. 3.1. Конус гостроти зору:

а — відмінної; б — доброї; в — задовільної

38

випромінювання. Найбільша видимість вдень у тумані відповідає жовтому кольору, а вночі або у сутінках — зелено-блакитному. Гама переходів від білого кольору до чорного утворює ахроматичний ряд.

Відчуття від світлового сигналу протягом певного часу зберігається,

незважаючи на зникнення сигналу або змінення його характеристик. Інерція зору, за даними різних досліджень, нежить у межах 0,1...0,2 с. Відчуття, що виникають після зняття подразнення, називають послідовними образами. При короткому яскравому сигналі образ виступає із темряви кілька разів у швидкій послідовності. При невеликих яскравостях через 1,5... 1,5 с з'являється негативний послідовний образ (тобто світлові поверхні здаються темними і навпаки). Якщо сигнал кольоровий, то образ забарвлений у додатковий колір.

Якщо дія дискретного подразника різна, то виникає відчуття пульсації, яка при відповідній частоті зливається в рівне непульсуюче світло без коливань.

Частоту, при якій мерехтіння зникає, називають критичною частотою злит,тя мерехтіння. Коли пульсацію світла використовують як сигнал, треба вибирати оптимальну частоту. Оптимальною є частота в межах 3...10 Гц.

Інерція зору зумовлює стробоскопічний ефект. Якщо час, який розділяє дискретні акти спостереження, менший за час гасіння зорового образу, то спостереження суб'єктивно сприймається як безперервне. При стробоскопічному ефекті можлива ілюзія руху в разі перервного спостереження окремих об'єктів або ілюзія нерухомості (сповільнення руху), що виникає, коли рухомий предмет займає попереднє положення.

У разі сприйняття об'єктів у двовимірному і тривимірному просторах розрізняють поле зору і глибинний зір. Бінокулярне поле зору охоплює по горизонталі 120... 160°, по вертикалі вгору — 50...60°, вниз — 65... 72°. У разі сприйняття кольору розміри поля зору звужуються. Зона оптимальної видимості обмежена полем: вгору — 25°, вниз — 35, вправо та вліво — по 32° рис. 3. 2 ) .

Глибинний зір пов'язаний із сприйняттям простору. Помилка в оцінці абсолютної віддаленості на відстані до ЗО м становить у середньому 12 %

загальної відстані.

Природним захистом очей є вії та сльозова рідина. Рефлекторно закриваючись, вії захищають сітківку від дії сильного

39