Безпека життєдіяльності - Купчик

актів. Окремі інциденти із застосування бойових отруйних речовин (БОР) були на початку 70-х років у США, Чілі. Наймасштабніші теракти з використанням БОР проведено членами релігійної секти "Аум сенріке" в Японії протягом 19941995 рр. Так, 20 березня 1995 р. терористи майже одночасно о 8-й годині ранку на п'яти лінях токійського метрополітену застосували отруйну речовину зарин.

При цьому отруєння різного ступеня складності дістали близько 4 тис. чоловік, 12 — зазнали смертельних уражень.

Погрози застосування хімічних отруйних речовин з боку терористів різних угруповань продовжуються.

Бойові отруйні речовини класифікують за тактичним призначенням,

швидкістю виникнення уражальної дії, тривалістю зберігання і фізіологічною дією на організм.

За тактичним призначенням отруйні речовини поділяють на смертельні,

тимчасової дії і подразливі.

За швидкістю виникнення уражальної дії БОР бувають швидко- і

повільнодіючі. Швидкодіючі БОР не мають прихованого періоду дії і за кілька хвилин призводять до смерті або втрати працездатності (боєздатності). Це — зарин (GВ), зоман (GD), синильна кислота (АС), хлорціан (СК), Сі-Ес (СS), Сі-

Ар (СR).

Повільнодіючі БОР мають прихований період дії і призводять до ураження через деякий час. До них належать Ві-Ікс (VХ), іприт (НD), фосген

(СG), Бі-Зет (ВZ).

Залежно від тривалості зберігання уражальної дії БОР поділяють на стійкі — уражальна дія зберігається кілька годин або діб (Ві-Ікс, зоман, іприт), і нестійкі

— уражальна дія зберігається кілька десятків хвилин після їх потрапляння у навколишнє середовище.

За фізіологічною дією БОР поділяють на шість груп — нервово-

паралітичної дії (фосфорорганічні ОР): зарин, зоман, Ві-Ікс; шкірно-наривні:

іприти; загальноотруйні: синильна кислота, хлорціан; задушливі: фосген;

психохімічні: Бі-Зет; подразливі: хлорацетофенон, адамсит, Сі-Ес, Сі-Ар.

Бойові отруйні речовини нервово-паралітичної дії — це безбарвні рідини без запаху. Значно відрізняються одна від одної за леткістю, стійкістю і токсичністю. Але всі вони діють на центральну нервову систему, спричинюють судоми, параліч і смерть.

180

Зарин — нестійка ОР, швидко випаровується. Питома маса 1,1 г/см3,

температура кипіння 158 °С, температура замерзання мінус 56 °С. Добре розчинний у воді, жирах і органічних розчинниках, вступає в реакцію з водними розчинами лугів, аміаку та іншими речовинами лужного характеру. Гідроліз зарину при звичайній температурі відбувається повільно, що і зумовлює тривале зараження водних джерел.

Зарин — дуже токсична отруйна речовина. Має яскраво виражений міотичний ефект (звуження зіниць очей). Середня смертельна токсична доза при вдиханні протягом 1 хв становить 0,01 мг/л. Має кумулятивну дію.

Застосовують у стані пари. Першими ознаками ураження зарином є: міоз

(світлобоязнь), утруднене дихання, біль у грудях. Захист — фільтрувальний протигаз і захисний одяг.

Ві-Ікс — стійка отруйна речовина, погано розчиняється у воді, добре — в

органічних розчинниках. Питома маса 1,1 г/см3, температура кипіння 300 °С,

температура замерзання мінус 50 °С. Стійкість на місцевості влітку — до одного тижня, взимку — до місяця і більше. Бойовий стан — аерозоль. Ві-Ікс здатний уражати людей, захищених протигазом, крізь шкіру й одяг. Симптоми ураження Ві-Ікс подібні до симптомів ураження зарином. Однак токсичність Ві-Ікс набагато вища. Середня смертельна інгаляційна токсична доза 0,01 мг/л, у разі дії крізь шкіру — 7 мг на людину.

Зоман за більшістю своїх властивостей займає проміжне місце між зарином і Ві-Ікс. Малорозчинний у воді, стійкіший, ніж зарин, і в п'ять разів токсичніший за нього, але менш отруйний, ніж Ві-Ікс.

Афін є антидотом для отруйних речовин нервово-паралітич-ної дії. Він входить до комплекту індивідуальної аптечки (АІ-2).

Бойові отруйні речовини шкірно-наривної дії — іприт — безбарвна масляниста рідина, малорозчинна у воді і добре розчинна в органічних розчинниках (бензині, гасі, бензолі, дихлороетані та ін.). Легко проникає у пористі матеріали, пофарбування, гумові вироби тощо. Густина 1,3 г/см3,

температура кипіння становить 217 °С. Температура замерзання — від -4 до - 14,5 °С. Стійка отруйна речовина. Стійкість на місцевості влітку — від 7 до 14

днів, взимку — місяць і більше. Стан бойового застосування — пара і краплі.

Для іприту властива різнобічна

181

БОР задушливої дії, уражає легені, спричинюючи їх набряк. Середня смертельна токсична доза — 3,2 мг/ л при однохвилинній експозиції.

Прикмети ураження: слабке подразнення очей, сльозотеча, запаморочення,

загальна слабкість. Після виходу ураженого із зараженої атмосфери ознаки зникають і настає період прихованої дії 4-5 год, за який розвивається набряк легенів. Смерть настає через дві доби. Має кумулятивну дію. Антидотів проти фосгену немає.

Бойові отруйні речовини психохімічної дії тимчасово виводять з ладу людей, мають специфічну дію на нервову систему.

Бі-Зет — білий кристалічний порошок з густиною 1,8 г/см3, температура кипіння становить 412 °С, температура плавлення 190 °С. Бойовий стан — аерозоль. Ураження•— через органи дихання або шлунково-кишковий тракт.

Має період прихованої дії 0,5...3,0 год.

Ознаки ураження: порушення функцій вестибулярного апарату, блювання,

заціпеніння, загальмування мови. Потім настає період галюцинацій і збудження.

В такому стані людина не може приймати виважених рішень, що адекватні ситуації.

Бойові отруйні речовини подразливої дії уражають чуттєві закінчення сльозових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів. З цієї групи найвідоміші Сі-Ес і Сі-Ар.

Сі-Ес — білий кристалічний порошок, помірно розчинний у воді, добре — в ацетоні та бензолі. Температура кипіння 315 °С, температура плавлення 95 °С,

густина 1 г/см3. Бойовий стан — аерозоль.

При концентрації аерозолю Сі-Ес у повітрі 5*10-3 мг/л особовий склад миттю виходить з ладу. При вищих концентраціях Сі-Ес спричинює опіки відкритих ділянок шкіри і параліч органів дихання.

Ознаки ураження: біль в очах і грудях, сльозотеча, кашель, нежить. Після виходу із зараженої атмосфери симптоми з часом зникають. Особливе в ураженні Сі-Ес — виникнення у людей страху повторного ураження цією отруйною речовиною.

Сі-Ар — тверда кристалічна речовина. За своїми токсичними властивостями в основному подібна до Сі-Ес, але токсичніша.

183

вмерло більше ніж 20 млн чоловік — приблизно у два рази більше, ніж загинуло у першій світовій війні. І на сьогодні у нашій державі реєструються спалахи епідемій грипу, дизентерії, енцефаліту та інших хвороб.

Особливо сприятливими умовами для виникнення і поширення інфекційних захворювань є стихійні лиха, війни, неврожаї, переміщення великих мас людей (біженців, військових), руйнування систем водопостачання і каналізації, коли зменшуються можливості проведення оздоровчої,

профілактичної і протиепідемічної роботи.

Інфекційні хвороби відрізняються від інших захворювань тим, що вони спричинюються живими збудниками, передаються від зараженого організму здоровому і можуть породжувати епідемії.

Збудники інфекційних хвороб — хвороботворні мікроорганізми — надзвичайно малі за розмірами, не мають кольору і смаку, тому не визначаються органами чуття людини. Найнебезпечнішими є бактерії, віруси, рикетсії, гриби і спірохети, найпростіші. Бактерії, що мають форму кульок, називають коками.

Групи коків називають стафілококами і стрептококами, багато бактерій мають форму ниток, звивисту форму клітин, паличок, наприклад: кишкова паличка

(Eschericha coli), збудник тифу (Salmonella typhi), дизентерії (Shigella dysenteriae). І бактерії — одноклітинні мікроорганізми, мають клітинну оболонку і містять значну кількість ДНК. Більшість бактерій мають розміри

0,5...1,0 мкм.

4.3.1. Бактеріальні захворювання

Бактеріальними захворюваннями є чума, туберкульоз, холера, проказа,

дизентерія, менінгіт, сибірка, туляремія, сап, черевний тиф, стафіл, ботул,

сальмонельоз та ін.

Чума — гостре інфекційне захворювання людей і тварин. Інкубаційний період — від декількох годин до 6 діб. Поширюється блохами, крисами,

повітряно-краплинним шляхом, через заражені продукти і корми. Збудник стійкий у навколишньому середовищі. Хворий небезпечний для оточуючих. Це найбільш заразна і тяжка хвороба із групи інфекційних, що спричинюються

185

хвороботворними бактеріями. Стійкість збудника у воді — до 30 діб, на повітрі

— кілька тижнів, у ґрунті — до 2 місяців, у трупах — до 7 год.

Для чуми характерні висока температура, загальмована свідомість,

ураження судинної системи й різко виражені запальні зміни в лімфатичних вузлах та інших органах. Основні форми чуми: бубонна, легенева, септична,

шкірна, кишкова. Кишкова і шкірна форми чуми як самостійні трапляються рідко.

Від чуми у середні віки загинули десятки мільйонів людей. Вважається,

що в XX ст. небезпека чуми зникла.

Туберкульозну паличку відкрив Р. Кох у 1882 р., але ця хвороба до кінця ще не приборкана. В Україні за офіційними даними до 640 тис хворих на туберкульоз. З 1996 до 1999 рр. захворюваність на туберкульоз зросла на 70 %, а

смертність у 2,5 раза (з 8,1 до 19,9 чол. на 100 тис. населення). Темпи зростання захворюваності за останні роки у два рази більші, ніж на початку 90-х років. В 1,6 раза збільшилась захворюваність на туберкульоз у дітей. У світі налічується від 7 до 10 млн хворих, з них щорічно помирає до 3 млн.

Хвороба дуже заразна. Теоретично один хворий може заразити до 5 млн осіб за один день. Джерелом зараження можуть бути люди, коні, велика рогата худоба, птиця. Бактерії зберігаються у ґрунті, воді, витримують температуру до

80 °С. При тривалому кип'ятінні бактерія гине. Дітям для профілактики роблять щеплення БЦЖ.

Туберкульоз — соціальне захворювання, тому держава має проводити всі заходи з профілактики і лікування за державні кошти.

Холера в Європу занесена у 1816 р. Шлях зараження — через ротову порожнину, тобто при вживанні заражених води і харчових продуктів.

Холерний вібріон стійкий у воді до 1 місяця, на харчових продуктах зберігається до 20 діб. Хворий небезпечний для оточуючих. Хвороба супроводжується тяжким проносом, блюванням, що призводить до зневоднення організму. Вона триває до ЗО діб. У 25...30 % випадків хвороба закінчується смертельним кінцем.

Стафілококи. Наявність у харчових продуктах і воді деяких мікроорганізмів або їхніх метаболітів (продуктів життєдіяльності

186

клітин організму) може спричинити різні захворювання людини: харчові отруєння і харчові інфекції. Харчові отруєння спричинюються мікробами — стафілококами. У харчових продуктах вони виділяють особливий вид токсину

— ентеротоксин, що діє на кишечник людини. Стафілококи — це кулькоподібні бактерії (коки), що можуть діяти більше ніж в одній площині, створюючи скупчення у вигляді грона.

Симптоми стафілококової інтоксикації людини спостерігаються через 2-4

год після потрапляння в організм людини. Спочатку посилюються слиновиділення, головний біль, судоми, пітливість, потім з'являються нудота,

блювання, пронос. Хвороба іноді супроводжується ускладненнями:

зневодненням, шоком, наявністю крові або слизу в сечі, калі та блювотних масах.

Видужання настає через добу, але може зайняти і кілька днів.

Причиною спалаху харчових стафілококових отруєнь є продукти тваринного походження: м'ясо, молоко, риба, птахопродукти. У разі появи ознак отруєння слід звернутись до лікаря. Долікарняна допомога: промити шлунок (у 1,5 л води розчинити 4 г харчової соди), очистити кишечник, вжити 4 6 таблеток активованого вугілля.

Щоб запобігти отруєнням, треба не допускати до роботи з харчовими продуктами осіб з гнійними захворюваннями шкіри, з гострими катаральними явищами верхніх органів дихання. Потрібно дотримуватись режимів теплового оброблення продуктів, що гарантує загибель токсину стафілокока, та умов зберігання продуктів у холодильниках при температурі 2...4 °С.

Стафілококовий ентеротоксин належить до бойових отруйних речовин, які тимчасово виводять з ладу особовий склад формувань.

Ботулізм — це важке захворювання, часто смертельне. Виникає внаслідок споживання продуктів, заражених бацилою ботулінус ("ковбасною" отрутою).

Крім того, в разі потрапляння у кров крізь поранену шкіру ботулінічного токсину виникає параліч серцевого м'яза і дихальних м'язів. Ботулінічний токсин вважається найсильнішою отрутою у світі. Він входить до арсеналу біологічної зброї.

За останнє століття зареєстровано 2500 спалахів ботулізму, що вразив 12

тис. чол., більшість померла. За останнє десятиліття

187

летальність від ботулізму зареєстрована в Росії від продукції домашнього консервування: від консервованих овочів та фруктів — 33 %; від грибів — 18,2;

від м'ясних продуктів — 28,2; від риби — 16,3, від шинки — 4,3 %.

Ботулізм проявляється здебільшого ураженням центральної нервової системи. Основні симптоми — двоїння в очах, опущення повік, хрипота,

слабкість, головний біль. Можуть також спостерігатися утруднення ковтання і втрата голосу. Хворий, як правило, не відчуває особливих болючих ознак, крім головного болю, перебуває в повній свідомості, хоча обличчя може змінитися внаслідок паралічу лицевих м'язів. Тривалість інкубаційного періоду в середньому 12...36 год, але може тривати від 2 год до 14 днів.

Профілактика ботулізму включає: швидку переробку сировини, своєчасне вилучення внутрішніх органів (особливо у риби); широке використання охолодження та заморожування сировини і харчових продуктів; дотримання режиму стерилізації консервів; заборону реалізації консервів з ознаками бомбажу, з хлопаючими кришками бляшанок, деформаціями корпусу тощо без додаткового аналізу; санітарну пропаганду серед населення небезпеки домашнього консервування, особливо консервів з грибів, м'яса та риби.

Сальмонельоз — це найпоширеніша форма захворювання у світі, що пов'язана з уживанням харчових продуктів. Так, 17 % харчових отруєнь у США припадає на сальмонельоз, до 80 % — у Великій Британії. У США на сальмонельоз хворіють від 400 тис. до 4 млн чоловік.

Бактерії з роду сальмонели належать до групи патогенних кишкових бактерій.

Існують три основних типи сальмонельозу: черевний тиф, гастроентерит і локальний тип з осередками в одному або кількох органах. Захворювання людей і тварин виражається в ураженні шлунково-кишкового тракту. Захворювання настає через 10-20 днів після зараження і характеризується ураженням тонкої кишки, гострим проносом, підвищенням температури. Спалахи сальмонельозу завжди пов'язані із вживанням продуктів тваринного походження: м'яса птиці,

яловичини, свинини, яєць, молочних продуктів.

188

Профілактика — ретельний контроль продуктів і питної води на наявність бактерій сальмонели. Долікарняна допомога подібна до допомоги при отруєнні стафілококами.

4.3.2. Вірусні захворювання

Віруси (від лат. virus — отрута) — надмалі (30...300 нм) неклітинні частинки,

що складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки.

Вони паразитують всередині клітини, використовуючи ферментативний апарат і переводячи її на синтез вірусних частинок — варіонів. Вірусам властива фільтрованість, тобто вони проходять крізь фільтри.

Вірусними захворюваннями є віспа, сказ, грип, енцефаліт, кір, свинка,

краснуха, гепатит, СНІД, ящур та ін.

Віспа. Стародавні рукописи донесли до нас описи страшенних епідемій віспи, в яких загинуло до 40 % хворих. Початок боротьби з цим недугом поклав англійський вчений Едуард Дженнер, який у 1796 р. запропонував свій метод боротьби — щеплення проти віспи, а матеріал для щеплення назвав вакциною.

Але тільки у 1980 р. ВООЗ заявила про те, що віспа підкорена. Тепер дітям, що народились після 1980 р., не роблять щеплень проти віспи.

Сказ — смертельна хвороба людини і тварин, відома здавна. Частіше сказ буває у собак. Хворіють вовки, коти, пацюки, ворони та інші тварини і птиці.

Єдиний надійний спосіб — щеплення. Перше щеплення проти сказу зроблено Луї Пастером у 1885 р. Хвору на сказ людину вилікувати неможливо.

Прихований період хвороби триває від 8 діб до 1 року. Тому як тільки Вас укусила тварина, треба зразу звертатись до лікаря. Всім тваринам слід робити щорічне вакцинування проти сказу.

У 1986 р. у Великобританії спалахнула епідемія губчастої енцефалопатії великої рогатої худоби (коров'ячого сказу). Коров'ячий сказ спричинюють збудники, що належать до класу пріонів — модифікованих білків. Вони витримують кип'ятіння протягом трьох годин, довго зберігаються у висушеному матеріалі. При 40 °С декілька років не втрачають свою активність, 12-

відсотковий розчин формаліну не впливає на їхню життєдіяльність.

189