Ауксини

Перші з фітогормонів, які були досліджені. Для виявлення ауксинів слугує відома вівсяна проба Ф. Вента. Він зрізав верхівки колеоптиле паростків вівса і розміщував їх на годину на агарові блоки, щоб поверхні зрізів збігалися; потім розрізав агар на маленькі блоки і поміщав їх на один бік декапітованих колеоптилей, які витримувалися в темряві впродовж всього експерименту. Протягом наступної години спо­стерігався вигин у бік, протилежний тому, де був агаровий кубик.

Попередником ІОК у рослині є триптофан. Цим експериментом Ф. Вент показав, що вплив верхівки пов'язаний з виділенням якоїсь хімічної сполуки. Спочатку цю спо­луку поглинув агаровий кубик, а потім вона дифундувала в частину колеоптиля, де і зумовила ростовий ефект, що проявився у вигинанні паростка. Цю сполуку він назвав ауксином (від гр. auxrein— збільшую). При­родний ауксин було ідентифіковано у верхівках колеоптилей злаків в 1935 р. в лабораторії Ф. Кегля як індоліл-3-оцтову кислоту (ІОК). Відомо багато синтетичних препаратів, які стимулюють ріст подібно до індолілоцтової кислоти. Вони дешевші порівняно з ІОК й активніші, адже у рослин немає ферментів для їхнього розщеплення.

Феноксиоцтові кислоти є вибірковими гербіцидами, що викликають за­гибель широколистих рослин (дводольних). Застосовуються у посівах зернових та на газонах, а також у розсадника хвойних дерев для очи­щення посадок від кущів. Суміш цих кислот застосовувалась США під час війни у В'єтнамі як дефоліант Ейджент Орандж. Щ речовини викли­кають некоординований ріст та надмірно інтенсивне дихання рослин. 2,4,5-Т виключений із вживання через те, що містить домішки диоксину - однієї з найбільш токсичних речовин, що викликає рак, аномалії ембрі­онального розвитку та важкі ураження шкіри. Ауксини трапляються серед вищих і нижчих рослин, містяться в слині та сечі людини і тварин. У вищих рослин синтез їх найінтенсивніше відбувається в апікальних меристемах листків і бруньок, в ак­тивному камбії, пилку та насінні, що формується.

Фізіологічна дія ауксину. Ауксин по-різному впливає на рослину, залежно від онтогенезу, виду рослин і, особливо, типу тканини, високих концентраціях ауксин токсичний. Гербіцид 2,4-Д — синтетичний ауксин (2,4-дихлорфеноксіоцтова кислота) використовують для боротьби з бур'янами. Ефект ауксину проявляється в стимуляції росту розтягуванням, під час формування камбію та провідних пучків. Він контролює закладання коренів, цвітіння, утворення бульб, цибулин тощо.

Перше практичне застосування ауксинів базувалось на здатності стимулювати утворення корінців у живців (рис. 11.10).

В окремій клітині ауксини регулюють в'язкість цитоплазми, пластичність і еластичність клітинної оболонки. Активну участь бе­руть ауксини в процесах морфогенезу органів.

Застосуванням ауксинів можна регулювати листопад, опадання плодів і квіток.

Ауксини впливають на в'язкість протоплазми, посилюють погли­нання води багатьма тканинами (наприклад, паренхімою бульб кар­топлі), зумовлюють рух цитоплазми. Першочергове значення ауксину в ростових рухах — тропізмах і настіях.