- •Міністерство освіти і науки україни
- •Лекція 1
- •3. Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Лекція 2 основи культури української мови План
- •Література
- •Панас Мирний
- •1. Поняття культури мови й культури мовлення
- •2. Основні комунікативні ознаки культури мовлення
- •Функції мови
- •Лекція 3
- •Види мовних норм
- •Орфоепічні норми
- •4. Акцентуаційні норми
- •5. Лексичні норми
- •6. Морфологічні норми
- •7. Синтаксичні норми
- •8. Стилістичні норми
- •Лекція 4
- •2. Загальна характеристика функціональних стилів
- •3. Офіційно-діловий стиль
- •Нота мзс Республіки Вірменія про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Республікою Вірменія
- •Єреван, 25 грудня 1991 року
- •Про внесення змін до Закону Української pcp «Про мови в Українській pcp»
- •Характеристика
- •Лекція 5. Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •Висновки
- •Лекція 6. Риторика і мистецтво презентації План
- •Питання для обговорення
- •3. Критерії класифікації документів
- •4. Вимоги до оформлення документів
- •Від першої особи пишуться рапорти, заяви, автобіографії, накази, пояснювальні записки.
- •Лекція 8 форми колективного обговорення професійних проблем План
- •Практичні завдання до курсу стилістика
- •Фразеологія
- •Норми сучасної української літературної мови
- •Культура мови
- •Писемне та усне мовлення
- •Варіанти завдань для контрольних робіт
- •3. Пунктуаційна норма - це...
- •4. Запишіть визначення поняття “стиль”.
- •Тематика рефератів
- •Додаток 1 система критеріїв оцінювання знань відповідно до кожного модуля дисципліни
- •І семестр
- •Система критеріїв оцінювання знань відповідно до кожного модуля дисципліни
- •Іі семестр
- •Додаток 2 співвідношення оцінок знань за національною шкалою, шкалою ects та шкалою навчального закладу
4. Акцентуаційні норми
При характеристиці будь-якої літературної мови серед інших властивих їй рис виділяють акцентуаційну норму. В українській літературній мові ця цілком сформована норма є водночас найменш усталеною. Тут дуже відчутні впливи діалектів (для яких характерна строкатість наголосу) та інших мов, особливо близькоспоріднених. Строкатість наголосу в різних українських говорах, представники яких робили й роблять більший чи менший внесок у збагачення літературної мови, зумовила наявність слів, де визнається нормативним подвійний наголос: весняний – весняний, ясний – ясний, байдуже – байдуже, завжди – завжди. Проте випадків подвійного наголошування в літературній мові з її тенденцією до вироблення сталих норм не так багато, кількість їх дедалі скорочується. Навіть у наведених прикладах наголоси весняний, ясний, байдуже, завжди переважають. Можна сказати, що в офіційно-діловому мовленні, яке вимагає більшої уніфікації своїх норм, слів із подвійним наголосом немає. Тут акцентуаційна норма дотримується чіткіше.
Але за тісних контактів літературної мови з діалектами та іншими мовами з’являються чинники, що протидіють зазначеній тенденції до чіткішої нормалізації мовлення в ділянці наголосу. Особливо часто порушується наголос у кількох словах з великою частотністю вживання: новий, близький, тонкий, текстовий, фаховий, випадок, ненависть, середина, одинадцять, чотирнадцять, котрі в мовленні багатьох дикторів, лекторів, коментаторів, парламентарів звучать неправильно з погляду акцентуації: новий, близький, тонкий, текстовий, фаховий, випадок, ненависть, середина, одинадцять, чотирнадцять. Скажімо, слово випадок у літературній мові та в діалектах завжди мало й має один наголос – на першому складі. Воно входить до низки слів подібного способу творення з наголосом на префіксі: вибалок, вигризок, виняток, виросток, виселок, висновок та ін. Тож наголос випадок неприродний для української мови, він з’явився, можливо, під упливом польського wypadek.
В усному мовленні замість правильних наголосів у дієсловах візьму, кажу, роблю, ідемо, йдете, піде, підемо, підуть, повернеться, знайдеться, було, взяла, несла, принесла, прийду і т. п. нерідко чуємо візьму, кажу, роблю, ідемо, йдете, піде, підуть, повернеться, знайдеться, було, взяла, несла, принесла, прийду. Тут позначається вплив українських південно-західних, північних говорів та в деяких випадках російської мови. В українській і російській мовах є ряд близьких звучанням і тотожних значенням слів, що відрізняються наголосом: живопис, літопис, рукопис, машинопис, перепис, верба, кишка, коромисло, приятель, босий, косий, кидати, вчора тощо – живопись, летопись, рукопись, машинопись, перепись, верба, кишка, коромысло, приятель, босой, косой, кидать, вчера. Під упливом російської мови українські слова інколи наголошують живопис, літопис, перепис, кидати, що є відступом від норми.
Іменники чоловічого та жіночого роду, які мають у множині наголос на закінченні, в поєднанні з числівниками два (дві), обидва (обидві), три, чотири переносять наголос на основу: брат – брати, шлях – шляхи, жінка – жінки, книжка – книжки, але два (три, чотири) брати, дві (три, чотири) жінки. Порушенням акцентуаційної норми є перенесення наголосів типу брати, книжки на сполучення іменників з числівниками: два (три, чотири) брати, шляхи; дві (три, чотири) жінки, книжки.