- •Міністерство освіти і науки україни
- •Лекція 1
- •3. Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •Лекція 2 основи культури української мови План
- •Література
- •Панас Мирний
- •1. Поняття культури мови й культури мовлення
- •2. Основні комунікативні ознаки культури мовлення
- •Функції мови
- •Лекція 3
- •Види мовних норм
- •Орфоепічні норми
- •4. Акцентуаційні норми
- •5. Лексичні норми
- •6. Морфологічні норми
- •7. Синтаксичні норми
- •8. Стилістичні норми
- •Лекція 4
- •2. Загальна характеристика функціональних стилів
- •3. Офіційно-діловий стиль
- •Нота мзс Республіки Вірменія про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Республікою Вірменія
- •Єреван, 25 грудня 1991 року
- •Про внесення змін до Закону Української pcp «Про мови в Українській pcp»
- •Характеристика
- •Лекція 5. Спілкування як інструмент професійної діяльності
- •Висновки
- •Лекція 6. Риторика і мистецтво презентації План
- •Питання для обговорення
- •3. Критерії класифікації документів
- •4. Вимоги до оформлення документів
- •Від першої особи пишуться рапорти, заяви, автобіографії, накази, пояснювальні записки.
- •Лекція 8 форми колективного обговорення професійних проблем План
- •Практичні завдання до курсу стилістика
- •Фразеологія
- •Норми сучасної української літературної мови
- •Культура мови
- •Писемне та усне мовлення
- •Варіанти завдань для контрольних робіт
- •3. Пунктуаційна норма - це...
- •4. Запишіть визначення поняття “стиль”.
- •Тематика рефератів
- •Додаток 1 система критеріїв оцінювання знань відповідно до кожного модуля дисципліни
- •І семестр
- •Система критеріїв оцінювання знань відповідно до кожного модуля дисципліни
- •Іі семестр
- •Додаток 2 співвідношення оцінок знань за національною шкалою, шкалою ects та шкалою навчального закладу
3. Офіційно-діловий стиль
Офіційно-діловий стиль, як це зрозуміло з його назви, обслуговує царину ділових стосунків і спілкування на офіційному рівні. Він акумулює у собі ознаки книжної функціонально-стильової сфери більшою мірою, ніж інші стилі, бо тут на чільне місце виходить прагнення до точності, унормованості, стандартизації, що створює сприятливі умови функціонування державного апарату, виробничого процесу, ведення документації. Великий обсяг потоку документів між установами й організаціями, швидкість їх опрацювання робить неможливим вкраплення у стиль офіційно-ділового спілкування індивідуально-авторських елементів. З-поміж загальних вимог до текстів офіційно-ділового стилю насамперед слід виділити точність, конкретність і лаконічність викладу інформації, спричинену цим відсутність образності, документованість (доказовість) тверджень, чітку внутрішньотекстову структурованість, дотримання формальних вимог оформлення документів (стандартів). З мовного погляду стилістичні ознаки офіційно-ділового стилю полягають у:
наявності нейтральної лексики, вжитої у прямому значенні і позбавленої емоційності та образності;
використанні спеціальної термінології (суспільно-політичної, професійно-виробничої, наукової, бухгалтерської), як цього вимагає ситуація вживання стилю, номенклатурних назв, канцеляризмів, складноскорочених слів, абревіатур;
вживанні віддієслівних іменників: вирішення, застосування, іноді з префіксом не: невиконання, недотримання, незнання та ін.;
застосуванні іменників, які називають людей за якоюсь ознакою, що вказує на вчинену людиною дію або певні відносини з іншою особою: свідок, замовник, виконавець, позивач тощо;
регулярній вживаності ланцюжкових словосполучень, до складу яких входять іменники у формі родового відмінка, що відображають різні типи залежності між особами, предметами та явищами: керівник підрозділу логістики, надання послуг стільникового зв'язку, вживання заходів протипожежної безпеки і под.;
використанні стійких прикметниково-іменникових (чинне законодавство, попередній розгляд, запропоновані зміни) і дієслівно-іменникових словосполучень (вжити заходів, скласти подяку);
вживанні складних вторинних прийменників: з метою, згідно з, відповідно до, з огляду на, у зв’язку з;
застосуванні в основному простих речень, ускладнених однорідними членами (підметами, присудками, додатками). Функціонують також складносурядні та складнопідрядні речення, здебільшого неускладненого типу;
використанні синтаксичного паралелізму – побудови речень за однаковою структурною схемою з метою полегшення сприймання однорідної інформації;
вживанні аналітичних (розщеплених) присудків замість однослівних: надавати допомогу (замість допомагати), здійснювати контроль (замість контролювати);
регулярному застосуванні у ролі головного члена речення дієслів у формі теперішнього часу, що підкреслює позачасовість дії: дозволяється, пропонується, розглядається; у формі наказового способу – насамперед у наказах, розпорядженнях;
використанні конструкцій, у яких ствердження реалізується через заперечення: рада не заперечує, комісія не відхиляє;
збереженні прямого порядку слів у реченні.
В офіційно-діловому стилі залежно від конкретної сфери вжитку виділяють кілька підстилів:
Дипломатичний. Використовується у міждержавному спілкуванні, характеризується підкресленою ввічливістю, толерантністю, виробленими формами початку і кінцівки документа. Основними його жанрами є нота, комюніке, меморандум, угода, конвенція.
Зразок стилю: