- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •1. Етапи формування української народності
- •2. Ментальність та національний характер українців
- •3. Основні та допоміжні види господарської діяльності українців
- •Література:
- •Питання для самоконтролю:
- •Література:
- •Додатки до теми № 3 Додаток 1. Традиційне українське житло
- •Додаток 2. Типи забудови двору
- •Додаток 3. Розташування хати відносно вулиці
- •Додаток 4. Типи конструкції елементів української хати
- •Додаток 5. Типи огорожі двору
- •Типи крою жіночих сорочок: а) тунікоподібна; б) з плечовими вставками; в) з суцільнокроєними рукавами; г) на кокетці
- •Питання для самоконтролю:
- •Література:
- •Додатки до теми № 4 Додаток 1. Особливості народного одягу окремих регіонів України. Кінець XIX - початок XX ст. Буковина
- •Західне Закарпаття
- •Східне Закарпаття
- •Львівщина
- •Чернігівщина
- •Полтавщина (парубоцький костюм) Київщина (дівочий костюм)
- •Поділля (чоловічий та парубоцький костюми)
- •Поділля (дівочий та жіночий костюми)
- •Полтавщина (дівочий та жіночий костюми)
- •Київщина
- •Харківщина
- •Дніпропетровщина
- •Донеччина
- •Лекція 4 Їжа та традиції харчування українського народу. Традиції української гостинності
- •1. З історії української кухні
- •2. Традиції народного харчування
- •3. Традиції української гостинності
- •Література:
- •1. Міфологічні уявлення та вірування українського народу
- •2. Традиційні українські свята. Календарна обрядовість.
- •3. Інститут сімї та родинна обрядовість
- •Література:
- •3. Особливості української літератури в хіх ст.
- •4. Розвиток української літератури в хх ст.: основні напрями, течії, проблеми, особливості
- •Питання для самоконтролю:
- •Література:
- •1. Розвиток музичного мистецтва
- •2. Розвиток театру та кіно
- •Питання для самоконтролю:
- •Література:
- •1. Зародження та розвиток архітектури з найдавніших часів до сьогодення.
- •2. Становлення та здобутки українського живопису
- •3. Українська скульптура на шляху від виникнення до сучасності
- •Література
Література
Історія України: Навч. Посіб. / В.М. Литвин, В.М. Мордвінцев, А.Г. Слісаренко. – К.: Знання, 2008. – 957 с.
Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. /С.М. Клапчук, Б.І. Білик, Ю.А. Горбань та ін. – 6-те вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2007. – 358 с.
Історія української культури: Навч. посіб. / В.М. Шейко, В.Я. Білоцерківський. – 2-ге вид., виправл. – К.: Знання, 2010. – 271с.
Історія української культури. / В.А. Гречанко, І.В. Чорний, В.А. Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера, 2000. – 464 с.
Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М. Закович, І.А. Знаюн, О.Л. Шевнюк та ін. – 5-те вид. стер. – К.: Знання, 2010. – 589 с.
Українська та зарубіжна культура: Навч.посіб. для студ. ВНЗ: В 2 т. – К.: НТУ, 2007. – 296 с.
Художня культура України: Навч. посіб. / Л.М. Масол, С.А. Никало, Г.І. Веселовська, О.І. Оніщенко. – К.: Вища школа, 2006. – 239 с.
Зміст
-
Передмова
3
Лекція 1
Процес формування української нації та ментальність українського народу
4
Лекція 2
Поселення та житло українського народу
26
Лекція 3
Український народний одяг
53
Лекція 4
Їжа та традиції харчування українського народу. Традиції української гостинності
99
Лекція 5
Народний світогляд, вірування, сімя та родинна обрядовість
123
Лекція 6
Розвиток усної народної творчості та літератури на українських землях
150
Лекція 7
Розвиток музичного мистецтва, театру та кіно на українських землях
166
Лекція 8
Розвиток живопису, архітектури та скульптури на українських землях.
194
1Патронімія (грец. patronymía – найменування по батькові, відт patér – батько та ónyma - ім’я) – одна з форм суспільної організації, характерна для патріархально-родового ладу, часто зберігається в класовому суспільстві аж до епохи капіталізму. Патронімія характеризується наявністю групи споріднених великих чи малих сімей, що мають певну господарську, громадську та ідеологічна єдність і загальне патронімічне, тобто утворене від власного імені засновника патронімії, найменування ( н-д, слов’янське Калиновичі).
2 Дворічна система землеробства, за якої орні земні ділили на дві частини: поле («царину») і переліг («толоку»), які періодично чергували: регулярно частину поля у перший рік засівали вівсом (саме вівсом, бо після цієї зернової культури поле заростало «калорійною» трав’яною рослинністю), а на другий – там випасали худобу