- •Наукові школи управління: виникнення та еволюція
- •Школа наукового управління (1900–1930 рр.):
- •Класична школа (адміністративно-бюрократичного підходу) (1910-1940 рр.):
- •Неокласична школа (школа людських стосунків,
- •Школа руху за гуманні стосунки)
- •(1920-1950 Рр.):
- •6 Правил, які дозволяють подобатись іншим людям:
- •12 Правил, які дозволяють схилити людей до вашої точки зору:
- •9 Правил, які дозволяють впливати на людей, не ображаючи їх:
- •Школа поведінкових наук (наука про поведінку, біхевіористська школа) (1950 р. І до нашого часу):
- •Емпірична школа (школа науки управління,
- •Кількісна школа, прагматична школа)
- •( 1950 Р і до нашого часу):
- •Аналіз понять «управління», «менеджмент»
- •Та «керівництво»
Класична школа (адміністративно-бюрократичного підходу) (1910-1940 рр.):
Анрі Файоль
Макс Вебер
Ліндал Урвік
Шелдон А.
Дюркгейм Е.
Альфред П.
Джеймс Д. Муні
Парето В.
Керженцев П. М.
Гвішиані Д.
Омаров А.
Свою теорію управління запропонував французький інженер та науковець Анрі Файоль (1841 – 1925), який був керівником великої вугільної компанії. Його робота «Загальне і промислове управління» (1916) вважається першою цілісною теорією управління.
А. Файоль дослідив власне управлінську діяльність і способи раціональної організації систем управління.
«Управляти – означає вести підприємство до мети, прагнучи найкраще використати його ресурси».
Головний внесок А.Файоля в теорію управління полягав у тому, що він розглядав управління як універсальний процес, який складається із декількох функцій.
Він показав значення формальної структури організації, фактично заклав основи лінійно-штабної організаційної структури управління. Він розглядав організацію за аналогією з живим організмом, у якого є мозок і виконавчі органи.
Показав важливість способів групування робіт, розподілу повноважень та відповідальності, запропонував принципи побудови та функціонування організації:
Поділ праці.
Авторитет. Відповідальність.
Дисципліна.
Єдність розпорядництва.
Єдність керівництва.
Підпорядкування особистого інтересу загальному.
Винагородження праці.
Централізація.
Ієрархія.
Порядок.
Справедливість.
Сталість персоналу.
Ініціатива.
Єдність персоналу.
Серед інших теоретичних напрацювань А. Файоля заслуговує на увагу концепція оптимізації комунікаційних зв'язків, відома зараз в науці як «міст Файоля».
Неокласична школа (школа людських стосунків,
Школа руху за гуманні стосунки)
(1920-1950 Рр.):
Мері Фоллет
Честер Барнард
Хьюго Мюнстерберг
Елтон Мейо
Геллерштейн І.
Толчинський А.
Дейл Карнегі
Прихильники школи людських стосунків вважали, що управлінські методи, які використовувались раніше, спрямовані на досягнення матеріальної ефективності, а не на зміцнення співробітництва.
Ця школа є реалізацією нового прагнення менеджменту розглядіти кожну організацію як певну соціальну систему. Йдеться про те, що суто технологічний аспект ефективності (доходності) слід розгледіти через призму взаємозв’язку з власне людським (соціальним) аспектом.
Представники школи людських стосунків стверджували, що якщо керівництво «виявляє велику увагу до своїх працівників, то рівень задоволеності повинен зростати, а це, в свою чергу, має привести до зростання продуктивності праці».
Дейл Карнегі вважається одним із засновників школи людських стосунків. У книзі «Як завойовувати друзів і впливати на людей» (1936) висуває
6 Правил, які дозволяють подобатись іншим людям:
Щиро цікавитись іншими людьми.
Посміхатись.
Пам'ятати, що ім'я людини — найважливіші звуки будь-якою мовою.
Бути вдячним слухачем. Заохочувати інших говорити про себе.
Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.
Переконуйте співрозмовника у його значущості.