- •Наукові школи управління: виникнення та еволюція
- •Школа наукового управління (1900–1930 рр.):
- •Класична школа (адміністративно-бюрократичного підходу) (1910-1940 рр.):
- •Неокласична школа (школа людських стосунків,
- •Школа руху за гуманні стосунки)
- •(1920-1950 Рр.):
- •6 Правил, які дозволяють подобатись іншим людям:
- •12 Правил, які дозволяють схилити людей до вашої точки зору:
- •9 Правил, які дозволяють впливати на людей, не ображаючи їх:
- •Школа поведінкових наук (наука про поведінку, біхевіористська школа) (1950 р. І до нашого часу):
- •Емпірична школа (школа науки управління,
- •Кількісна школа, прагматична школа)
- •( 1950 Р і до нашого часу):
- •Аналіз понять «управління», «менеджмент»
- •Та «керівництво»
Всі потреби утворюють ієрархічну структуру, в якій діє основне правило: наступний ступінь мотиваційної структури має значення лише тоді, коли попередні ступені пройдено.
Тобто діють принципи: хліб важливий для тих, хто його не має; ситого хлібом не привабити.
Р. Блейк та Дж. Мутон сформували теорію балансу між виробничими та соціальними потребами. Вони запропонували для опису стилю керівництва «гратка менеджменту». Автори дійшли висновку, що будь-який результат досягається у силовому полі між виробництвом і людиною.
Емпірична школа (школа науки управління,
Кількісна школа, прагматична школа)
( 1950 Р і до нашого часу):
П.Друкер
Р.Девіс
Л.Ньюмен
Т.Санталайнен
Р. Уотермен
Д. Мілер
Л. Якокка
Г.Саймон
Ця школа застосована на ідеї професіоналізації управління. Більш чітко виділяється управління як специфічна праця.
Представники цієї школи доводять, що завдання вчених – зібрати та узагальнити матеріали існуючої практики і розробити на цій основі рекомендації управлінцям. Ця школа зародилась не в кабінетах, а на практиці. її авторами є менеджери, консультанти з менеджменту, бізнесмени.
Вони наголошують, що сучасний управлінець не повинен бути вузьким спеціалістом. Він повинен володіти загальними знаннями технічного, гуманітарного, економічного та інших профілів, володіти науково обґрунтованими методами і засобами управління.
Аналіз понять «управління», «менеджмент»
Та «керівництво»
З огляду на те, що поняття «менеджмент» має багатоплановий, міждисциплінарний характер і складну семантику, в науковій теорії відсутній однозначний підхід до визначення цього феномену.
У науковій вітчизняній управлінській літературі тривалий час велась дискусія щодо тотожності понять «управління», «керівництво», «менеджмент».
Дослідниця менеджменту в освіті О.І.Мармаза дійшла висновку, що названі поняття утворюють синонімічний ряд.
Послуговуючись результатами досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, ми виходимо з наступної суті визначень.
Управління
вид діяльності, що забезпечує оптимальне функціонування і розвиток систем, ефективне та продуктивне досягнення організацією її цілей та завдань.
Управляють системами, процесами, створюючи умови для роботи людей
Керівництво
спрямування та координація діяльності людей щодо досягнення визначеної мети.
Керувати - означає спрямовувати роботу інших людей
Менеджмент
вид діяльності, який забезпечує ефективне та продуктивне досягнення цілей організації через планування, організацію, лідерство (керівництво) та моніторинг організаційних процесів;
теорія та практика ефективного управління
Виділяють наступні підходи щодо визначення менеджменту:
менеджмент- вид діяльності;
менеджмент- професія;
менеджмент- процес діяльності;
менеджмент- наука і мистецтво управління;
менеджмент- категорія людей, що здійснюють управлінську діяльність;
менеджмент- орган (апарат) управління організацією
В.В.Крижко в основу поняття менеджмент кладе його функції. За його підходом менеджмент - система планування, організації, мотивації і контролю, необхідна для визначення та досягнення цілей організації.
Освітній менеджмент
галузь менеджменту, яка регулює процеси трансформування змісту освітньої діяльності і охоплює підходи, принципи, функції, методи, прийоми, технології управління у сфері освіти