іст. вчень шпори / 16. Учення Піфагора й піфагорійців про державу та право

16. Учення Піфагора й піфагорійців про державу та право

Піфагор Самоський (близько 580-500 рр. до Р. X.), який знайомий нам ще із шкільних років за названою в його честь теоремою елементарної геометрії, був не тільки ви¬значним математиком, але й філософом. Є свідчення про те, що слово "філософія" вперше вжив саме Піфагор. Слово "софія" з грецької - "мудрість", вважалося в Елладі божим даром, доступним тільки богам.

Мудрецем, тобто тим, хто володіє істиною, стати майже неможливо. Та для людини реально стати "філософом" - "любомудром", "тим, хто любить мудрість". Отож Піфагор сказав про себе: "Я не мудрець, я тільки філософ". Геродот же назвав Піфагора "найбільшим еллінським мудрецем".

Як філософа Піфагора цікавило багато п итань, зокрема й держава, право, людина, суспільство, з приводу котрих він мав власну позицію.

Так, багато уваги Піфагор і його послідовники (піфагорійці) приділяли пошуку об'єктивної норми справедливості та права для полісу і його громадян. Вони вважали, що життя людейповинно бути реформовано та приведено до відповідності висло-вам філософів про поліс, справедливість і "належну міру" в людських взаєминах.

У "належній мірі" вони вбачали рівність, яку вважали найістотнішою ознакою права. Це положення піфагорійців відіграло важливу роль у формуванні ідеїправової рівності людей. Ідеалом для піфагорійців був поліс, у якому панують справедливі закони. У своїх бесідах Піфагор неодно-разово наголошував, що після божества потрібно поважати батьків і закон, підкоряючись їм за переконанням, а не удавано. Навзагал, закони для Піфагора- це велика цінність.

Піфагор і його послідовники були прихильниками аристокра-тичної форми правління. Та під аристократією вони розуміли не родову знать, а правління кращих, обізнаних, еліту суспіль¬ства. Що ж до антипатії та недовіри піфагорійців до демократії, то вони пояснюються їх переконанням, що раціонально думати здатні тільки обізнані, юрба до цього нездатна.

Піфагорійці засуджувані анархію (безвладдя), котру вважали найгіршим злом для суспільства. Вонибули переконані, що людина за своєю природою не може без керівництва.

Піфагорійці почали розробку концепції ідеальної держави, громадяни якої мали брати участь в управлінні, формуванні пред¬ставницьких органів влади, прийнятті законів.