іст. вчень шпори / 20 Політико – правові ідеї Софістів у Стародавній Греції
..docx20 Політико – правові ідеї Софістів у Стародавній Греції.
Розвиток і розквіт давньогрецьких полісів обумовили зростання ролі політики, попит на знання. Рівень знань, підготовки до державної діяльності стали критерієм при доборі кандидатів на державні посади.
Ці обставини і стали причиною появи школи софістів — платних учителів мудрості, що готували слухачів до політичної діяльності, учили вмінню керувати приватними і загальними справами, виступати в Народних зборах, суді, прийомам доказів і ораторського мистецтва.
Вже тоді розрізняли два покоління софістів: старших , молодших . Що нового, найбільш примітного було в політико-правових поглядах софістів?
1) Для них характерна ще більша увага до проблеми людини, її суспільного буття, пошуку природних основ права і закону. Засновник школи софістів Протагор (481 — 411 до н. е.) основну тезу багатьох софістів сформулював так: «Людина є мірою всіх речей». Кожен громадянин, вважав цей мудрець, повинен мати розвинуте почуття справедливості, розважливості, благочестя.
2) І старшим, і молодшим поколінням софістів розроблялася концепція особистих прав людини. Людина має право жити для себе. Держава, закони — гарантії, політичний і юридичний механізми їх реалізації. Особисті права людини, свобода трактувалися як невідчужуване природне право, для гарантії якого і встановлюється угода про державну спільність.
3) Гіппій, Антифонт, Горгій першими здійснили ґрунтовну розробку природно-правової теорії. Природне право перший трактував як неписані закони, «які однаково виконуються в кожній країні». Істинне, природне право втілює справедливість
. За Протагором, «закон є вираз узгодженої, взаємної справедливості». Горгій вважав «писані закони, ці стражі справедливості» мудрим людським винаходом: вони охороняють справедливість.
Гіппій під законом розумів «те, що громадяни за загальною згодою написали, встановивши, що належить робити і від чого слід утримуватися». Таким чином, софісти першими визначили критерії критики позитивного права з позицій теорії природного права, соціальне призначення, поняття і цінність закону, стверджували, що закони по суті є тією вищою справедливістю, на яку не може претендувати жодна людина