іст. вчень шпори / 22 Проект ідеальнох держави в діалозі Платона «Закони»

22 Проект ідеальнох держави в діалозі Платона «Закони»

В праці "Закони", яка написана Платоном пізніше "Держави", проект ідеальної держави дещо модифікований. Як і в "Державі", мислитель великого значення надає приватній власності, але вона повинна бути обмежена державою.

Земля є власністю держави. Щоб у ній не було перенаселення, "зайвих людей" слід відправляти в далекі грецькі колонії, обживати нові землі. Всі будинки теж повинні бути у власності держави, і надає вона їх тим, хто їх потребує

. Ті, хто працює фізично, знову, як і в "Державі", наголошує Платон, не повинні допускатись до керівництва. На чолі держави в "Законах" вже не мудреці-філософи, а старійшини. З старійшин вибирається правитель держави, для якого слід встановити віковий ценз — 50 років. В "Законах" вже немає спільного харчування воїнів і спільних дружин. Від змісту "Законів" віє суворістю, регламентацією всіх сторін життя громадян ідеальної держави.

У «Законах» він малює «другий за достоїнством державний лад». У ньому є громадяни, які мають будинки і земельні наділи, що належать державі панує рівність, колективізм і однодумство. Правителі тут виборні, але чим менше осіб при владі, тим вона міцніша. Суворі закони регламентують публічне і приватне життя людей. Призначення людини — служити державі. Тому Платона небезпідставно вважають одним із основоположників теорії тоталітаризму.

Другий проект ідеальної держави:

• Наявність приватної власності.

• Становий поділ заміняється поділом за майновим цензом.

• Землеробство забезпечується рабською працею.

• Детальний опис організації державної влади.

• Визначення закону регулятором суспільного життя.

Закони, за Платоном, — це визначення розуму, установлені заради загального блага всієї держави. Правильні закони роблять щасливими тих, хто ними користується, надаючи їм усі блага.Жодна посадова особа, жоден суддя не повинні діяти безконтрольно.У «Законах» викладена і теорія закону і принципи законодавства. Законодавець, вважає автор діалогу, повинен охопити в законах усі правовідносини, в які вступає людина від народження і до самої смерті. У законах необхідно закріпити шанування богів, держави і батьків. Закони не повинні встановлювати «могутні і незмішані влади» у державі. «Законодавець повинен мати на увазі таку мету: щоб влаштовувана держава була вільною, внутрішньо дружелюбною і мала розум».

Станам у державі, вважав Платон, відповідають ті ж самі чесноти, що і частинам душі: чеснотою правителів є мудрість, воїнів — мужність, ремісників — панування над собою. Коли кожен з станів сумлінно виконує свої обов'язки, дотримується принципу одноманітності, в державі панує гармонія, вона розквітає, всі члени суспільства щасливі і спокійні.