ІЕ та ЕД / ІЕ та ЕД (шпори) / Емпірико-прагматичний інституціоналізм У.К.Мітчелла

Емпірико-прагматичний інституціоналізм У.К.Мітчелла.

Виникнення інституціонального напряму в економічній думці пов’язують

з іменами Торстейна Веблена, Джона Р. Коммонса і Уеслі Клера Мітчелла,

які у своїх працях сформували ідеї і концепції нового напряму економічної

теорії. Їх об'єднує антимонопольне спрямування, ідея врахування впливу на

економічне зростання усієї сукупності суспільних відносин і необхідності

державного втручання в економіку.

Уеслі Клер Мітчелл (1874 – 1948) у своїй основній публікації "Лекції

про типи економічної теорії" (1935), наслідуючи ідеї Т. Веблена, наполягав на

взаємозв'язку економічних проблем з неекономічними, особливо з проблемами

соціології, культури та іншими, які зумовлюють психологію, поведінку і

мотиви діяльності людей. Його вважають засновником економетрики. Як

засновник Національного бюро економічних спостережень, використовуючи

математику і статистику, разом із представниками емпіріопрогностичної течії

інституціоналізму на основі аналізу динамічних рядів зробили перші прогнози

економічного росту шляхом побудови кривих, що показували середні індекси

ряду показників національного господарства.

У. Мітчелл в своїй інституціональній теорії зумів виявити вплив на

економічні фактори (грошовий обіг, кредит, фінанси) так званих неекономічних

факторів (психологічних, поведінкових та ін.) за допомогою конкретного

вивчення цифрових показників і виявлення закономірностей у коливаннях

(кон'юнктури) цих показників на базі широкого масиву статистичних даних з

фактичного матеріалу та їх математичної обробки, і спробував обґрунтувати

концепції безкризового циклу за допомогою різних варіантів державного

втручання в економіку. Вчений вважав можливим і необхідним державнийвплив на економіку в сфері грошових, фінансових і кредитних відносин у

взаємозв'язку із соціально-культурними проблемами і урахуванням

психологічного аналізу.

У. Мітчелл і його колеги розрахували тривалість "малих" і "великих"

циклів, зробили спробу сконструювати моделі безкризового розвитку

економіки, передбачити відхилення в динаміці показників, запобігти їхньому

падінню. Засобом пом'якшення циклічних коливань і досягнення сприятливої

економічної кон'юнктури мало стати, на думку Мітчелла, створення

спеціального державного плануючого органу. Планування при цьому

передбачалось не директивне, а рекомендаційне, засноване на науковому

прогнозуванні реальних цілей.