ІЕ та ЕД / ІЕ та ЕД (шпори) / Економічний розвиток світового господарства в роки 1 світової війни та в міжвоєнний період етапи розвитку маржиналізму

Економічний розвиток світового господарства в роки 1-ої світової війни та в міжвоєнний період: етапи розвитку маржиналізму.

Причини війни:

1. Особливості індустріалізації і монополізації укріпили економіки США та Німеччини, створений єдиний потік індустріальної і аграрної революції.

2. Найважливішим економічним ресурсом поч..ХХст стає нафта (США, перська затока, росія). В Німеччині – нічого.

3. Прагнення монополій, особливо Німеччини, здійснити перерозподіл світу (ек і терит). Будівництво залізниці Берлін-Стамбул-Багдат в ПД Ам. (Перська затока)

4. Селітра (озброєння)(США rules)

5. Англо-французька коаліція за допомогою війни хотіла припинити економічний ріст Німеччини і повернути собі першість в Європі

6. Бажання відволікти пролетаріат від революційної боротьби

США мало 40% світового продукту, що і вирішило результат війни.

Німеччина відчувала нестачу колоній, зазнала поразки і була покарана вердиктом, винесеним у Версальському договорі (контрибуція 1-8 терит. Н, сплата збитків протягом 30 р 132 млрд золотих марок, заборона армії, окупація земель на 15 років)

У 1924 р в Лондоні підписаний новий репараційний план (Чарльз Дауес, віце-президент США 1925-1929 рр)

Мета: забезпечити виплати репарацій шляхом відновлення ек.потенціалу Н, а саме

Надання кредитів та інвестицій

Визначення каналів збуту нім. Продукції (виключаючи СРСР) та форми розрахунків за неї (сировина)

Версальська система мала антирадянську спрямованість.

За планом Дауеса США надало нім. Монополіям 27 млрд зол.марок як позики.

Для Н. світова криза була катастрофічною.

1930 р. було підписано новий репараційний план ам.банкіра Д. Юнга:

Скасування всіх форм контролю над Н. ек.

Зниження норм щорічних репарацій та продовження терміну їх сплати

1931 р. Н. отримала мораторій і перестала платити. Невдоволення Н. умовами В. договору було використано Гітлером, який очолив уряд 1933 р. Він узяв курс на мілітаризацію і порушив половину умов В. договору.

Маржиналізм – напрям ек. Думки 70-90 рр 19 ст, представлений концепціями австрійської, кембриджської, американської, шведської та математичної шкіл. Ґрунтується на дослідження граничних (маржинальних) величин на різних рівнях ек. С-ми – фірми, галузі, нац..ек.

Маржинальна революція – зміна парадигми ек. Теорії, що полягала у докорінних змінах методологічних підходів і самого змісту науки.

Проблемою досліджень стає раціональний розподіл обмежених ресурсів. Принцип ідеологічної нейтральності аналізу спричиняє зміну назви науки: політична економія змінилася на економікс.

Перший етап «маржинальної революції» - дослідження теоретиків австрійської школи граничної корисності, яка представлена Карлом Менгером, Фрідріхом Візером та Ейгеном Бем-Баверком.

На цьому етапі діяла також Англійська школа у 80х рр. 19 ст, засновник Вільям Джевонс.

Другий етап – 90ті 19ст знаменував становлення неокласичної традиції в ек.теорії. Неокласичний напрям виник на основі синтезу класичної теорії та маржиналістських концепцій. На перший план виходить аналіз функціональних залежностей ринкової економіки на макрорівні.

Представлені Кембриджська (90ті рр. 19 ст, Англія започаткована Альфредом Маршаллом) та Американською (к. 19 ст, США, Кларк Джон Бейтс) школами.

Економічні наслідки першої світової війни

Перша світова війна тривала з літа 1914 до осені 1918 рр. Вона принесла людству важкі економічні, матеріальні й моральні втрати, численні людські жертви, призвела до загострення міждержавних економічних відносин. Мілітаризація економіки воюючих країн, їхня господарська замкнутість, заміна ринкових господарських зв'язків не ринковими, державне регулювання економіки досягли небаченого рівня.Основні бойові дії першої світової війни відбувалися на європейському континенті, де були розташовані головні центри фінансового життя, промислового та сільськогосподарського виробництва.

Сполучені Штати Америки. Вони із запізненням (6 квітня 1917 р.) вступили у війну. Воювали США на боці країн Антанти. Зазнали незначних людських втрат. Підтримували торговельні відносини з усіма воюючими країнами. У зв'язку зі зростаючим попитом на всі види стратегічної сировини -- зброю, боєприпаси, продукти харчування, США перетворилися у економічно найрозвиненішу державу світу.

Зародження маржиналізму та перехід від класичної до неокласичної теорії у 70 – 80 рр. ХІХ ст. в економічній літературі розглядається як наукова „маржинальна революція”.

Маржиналізм базується на певних принципах. Основними з них є

– суб’єктивно-психологічний підхід при аналізі та оцінці економічних явищ і процесів;

– методологічний індивідуалізм (метод робінзонад) при поясненні економічних явищ і процесів;

– граничний аналіз і використання граничних економічних величин як взаємопов’язаних явищ і процесів економічної системи на рівні окремого споживача, фірми чи галузі;

– визначення цінності корисним ефектом благ. Згідно цього принципу за основу цінності блага береться не просто корисність, а гранична корисність, тобто найменша додаткова корисність, що надається новою і в кожному конкретному випадку останньою, кінцевою одиницею блага. Це особливо характерно для австрійської школи маржиналізму;

– вибір раціональної економічної поведінки суб’єктів господарювання. Згідно цього принципу, ринкова економіка уявляється сукупністю раціонально мислячих суб’єктів господарювання, які, вибираючи альтернативні варіанти застосування обмежених ресурсів, прагнуть до максимізації своєї власної вигоди.

Маржиналізм у своєму розвитку пройшов два етапи: перший – охоплює період з 70 – 80 рр. ХІХ ст. і другий – 90 рр. ХІХ ст. Характерною особливістю першого етапу розвитку маржиналізму було започаткування „суб’єктивного напряму” в політичній економії та теорії граничної корисності як основи цінності.Розвиткові маржиналізму на першому етапі значною мірою сприяли книги В. С Джевонса „Теорії політичної економії” (1871), К. Менгера „Основи учення про народне господарство” (1871), Л. Вальраса „Елементи чистої політичної економії” (1874) та ін.

Характерною особливістю другого етапу розвитку маржиналізму було започаткування неокласичного напряму економічної думки та відмови від суб’єктивно-психологічного підходу і поєднання маржиналізму з функціональним мікроекономічним аналізом. Найбільш відомими представниками маржиналізму цього періоду були А. Маршалл, Д. Б. Кларк, В. Парето та ін.

Маржиналізм в основному розвивали три школи: австрійська, лозаннська та англо-американська. Засновником австрійської школи маржиналізму вважають К. Менгера, ідеї якого спочатку розвивали Ф. Візер та Е. Бем-Баверк, а потім Л. Мізес та Ф. фон Хайєк та ін. Засновником лозаннської школи вважають Л. Вальраса, ідеї якого спочатку розвивав В. Парето, а потім Г. Кассель, В. Леонтьєв та ін. Засновником англо-американської школи маржиналізму називають А. Маршалла, ідеї якого розвивали А. Пігу, Д. Б. Кларк та ін.