ІЕ та ЕД / ІЕ та ЕД (шпори) / Неокейнсіанська теорія економічного зростання

Неокейнсіанська теорія економічного зростання.

Велику роль у формуванні неокейнсіанства та у створенні теорій макроекономічної динаміки і зростання відіграли англійський вчений Рой Форбс Харрод (1990 – 1978) та американець польського походження Овсій Девід Домар (1914 – 1997). Вони незалежно один від одного створили моделі економічної динаміки і зростання, які в силу своєї методологічної спорідненості і однакових висновків прийнято об’єднувати в єдину модель – модель Харрода-Домара.

Модель Р. Харрода доводить, що темпи економічного зростання залежать від частки нагромадження (заощадження) в національному доході і відповідно – величини капіталовкладень (інвестицій). Для щоб в

економіці постійно мала місце динамічна рівновага, повне використання наявних ресурсів і поступальний, без різких коливань розвиток, необхідно підтримувати відповідні темпи економічного зростання. Необхідною умовою останнього є постійне і систематичне державне регулювання економіки.

Модель Р. Харрода виходить із рівності інвестицій і заощаджень (приватних і корпоративних), а також з наявності ефекту акселератора (прискорювача). Дія останнього полягає в тому, що зростання доходу

породжує значно більші обсяги інвестицій.

Впровадження в практику економічних досліджень поряд із мультиплікатором принцип акселератора стало суттєвим розвитком кейнсіанства. Принцип акселерації був висунутий в 1913 р. А. Альтафоном і Дж. М. Кларком в 1919 р. Вперше ідею взаємодії мультиплікатора і акселератора запропонував в 1939 р. П. Самуельсон. Також Р. Харрод поділив всю економіку на два сектори: сектор, де виробляються споживчі блага і сектор, де виробляються інвестиційні блага. В цілому модель Харрода включає в себе систему з трьох рівнянь:

g*c=s ;

gw*cr=s ;

gn*cr= або <>s,

де g – фактичний темп економічного зростання (grows – зростання), gw – гарантований темп економічного зростання (warranted –гарантований), gn – природній темп економічного зростання (natural – природній), c – капітальний коефіцієнт, або коефіцієнт капіталомісткості (відображає „інвестиційну ціну”

приросту доходу), cr – необхідний коефіцієнт капіталомісткості, s – частка заощаджень в національному доході, або схильність до заощадження.

Фактичний темп економічного зростання (g) – відображає реальний стан справ.

Гарантований темп зростання (gw) – це той темп зростання, що становить собою прогнозовану лінію розвитку, на яку налаштовуються підприємці.

Якщо б фактичний рівень економічного зростання співпадав би з гарантованим, то розвинута ринкова економіка демонструвала б стійке безперервне зростання. Та на жаль на практиці стійкість відсутня,

причому не лише в короткостроковому (статичному) але і в довгостроковому (динамічному) періоді.