
- •Лінійний простір. Аксіоматика. Ізоморфізм.
- •Скінченновимірні лінійні простори. Базис. Розмірність простору. Перетворення базису.
- •Підпростори лінійного простору. Їх сума та перетин.
- •Перетин (переріз) лінійних підпросторів.
- •Сума підпросторів лінійного простору.
- •Теорема про зв’язок між розмінностями суми і перерізу лінійних підпросторів.
- •Лінійні оператори. Їх властивості
- •Область значень та ядро лінійного оператора.
- •Власні значення і власні вектори лінійного оператора.
Лінійний простір. Аксіоматика. Ізоморфізм.
Слід зазначити, що поняття лінійного простору є основним поняттям в лінійній алгебрі і одним з основних в математиці.
Перш
ніж перейти до поняття лінійного
простору, нагадаємо, що в І семестрі ми
вже зустрічалися з поняттям п-вимірного
векторного простору. п-вимірним
вектором називається набір
.
Над ними можна виконувати дії:
додавання векторів:
;
множення вектора на скаляр:
Виконуються властивості:
Але нам в різних розділах математики доводилося зустрічатися з різними об’єктами, для яких також вводилися аналогічні алгебраїчні операторії, які володіють всіма згаданими властивостями.
Наприклад:
– в алгебрі:
матриці одного порядку;
многочлени (від однієї чи багатьох змінних).
– в аналітичній геометрії:
вектори на площині чи в просторі;
– в математичному аналізі:
функції (від 1 чи багатьох змінних).
Пізніше ми будемо наводити інші приклади множин, у яких визначені операції множин, у яких визначені операції володіють вказаними властивостями.
Тому природно виникає необхідність дослідити множину, яка складається з елементів довільної природи, в якій визначено операції додавання елементів та множення елемента на число, котрі володіють цими властивостями.
Причому ці операції можуть бути визначені будь-яким способом, лише б вони задовольняли вказані властивості.
П.1. поняття лінійного простору. Аксіоми.
Розглянемо
довільну не порожню множину
і
числове поле Р
(або множину
)
Нехай у множині V задано алгебраїчні операції:
додавання елементів множини V:
множення елемента із V на число з
:
будемо вимагати, щоб введені операції задовольняли умови:
1)
2)
3)
4)
5)
6)
7)
8)
Означення 1: Множину V елементів довільної природи, в якій задано операції множення елементів множини V і множення елементів з V на дійсне число, котрі задовольняють умови 1)-8), називають дійсним лінійним (або дійсним вектором) простором.
Вимоги 1)-8) називають аксіомами лінійного простору.
Елементи множини V, незалежно від їх природи, називають векторами.
Якщо елементи множини V множаться на комплексні числа, то лінійний простір називаєть комплексним (або лінійним простором над полем комплексних чисел).
В курсі лінійної алгебри ми будемо вивчати дійсні лінійні простору, а з комплексними лінійними просторами Ви зустрінетеся в курсі «Комплексний аналіз» на ІІІ курсі.
Розглянемо важливі наслідки, які випливають з означення лінійного простору.
Наслідок 1: Нульовий елемент у V єдиний.
Дов. Проведемо від супротивного.
Припустимо, що є 2 нульові елементи:
Наслідок
2: Протилежний
елемент
до елемента (а) єдиний.
Дов.
ІІ
спосіб. Припустимо, що 2 різні елементи
,
с
– протилежні до а:
Наслідок
3: Рівняння
у лінійному просторіV
при довільних а і
має
єдиний розв’язок:
самостійно.
Наслідок
4:
Дов.
Розглянемо
Наслідок
5:
Наслідок
6: Якщо
,
то
Наслідок
7:
Наслідок
8:
Наслідок
9:
Наслідок
10:
Приклади лінійних просторів.
1. Сукупність всіх многочленів від х, степінь яких не перевищує п, із звичайними операціями додавання сногочленів і множення многочленна на дійсне число.
2.
Множина многочленів степеня рівно п
лінійного простору не утворює (відносно
«+» і «»
на дійсне число).
3. Множина всіх матриць п-го порядку з дійсними елементами відносно додавання матриць і множення матриці на дійсне число.
4. Множина комплексних чисел відносно додавання чисел і множення компл. числа на дійсне число.
5.
– множина всіх многочленів відх
з дійсними коефіцієнтами довільного
степеня.
Ізоморфізм лінійних просторів.
Нехай
задано два лінійні простори
.
Припустимо, що задано взаємно однозначне відображення (бієкція) f:
,
яке кожному вектору
ставить у відповідність єдиний вектор
.
Взаємна однозначність означає наступне:
Якщо
вV,
то
у
.
Означення
2: Відображення
називаютьізоморфним
відображенням (або
ізоморфізмом)
простору
та
,
якщо воно задовольняє вимоги:
1)
2)
Означення
3: Якщо
існує ізоморфізм простору
на
простір
,
то такі лінійні простори називаютьізоморфними.
Це позначається:
Якщо навмання два лінійні простори, то вони не обов’язково будуть ізоморфними.
Оскільки
ізоморфне відображення
лінійних просторів
та
є взаємно однозначним, то для нього
існує обернене відображення
,
яке також є ізоморфним.
З абстрактної точки зору ізоморфні лінійні простори нічим не відрізняються. Проте, їх елементи можуть мати різну природу.
Властивості ізоморфізму.
1)
Якщо лінійні простори
та
ізоморфні,
тол образом нуля
є нуль
.
Дійсно,
–ізоморфізм.
Нехай
Розглянемо:
2)
Якщо
лінійні простори
та
ізоморфні,
то образом вектора
,
протилежного до вектора
є вектор, протилежний до його образа,
тобто
(доведення аналогічно до 1)
Оскільки елементи дійсного лінійного простору можна назвати векторами, то для них можемо застосувати поняття лінійної залежності так, як це робилося для п-вимірних векторів.
Нагадаємо:
система векторів
називається лінійно залежною, якщо
такі числа
,
хоч одне з яких
,
що
.
Ізоморфне відображення лінійних просторів лінійно залежну систему векторів із V відображає в лінійно залежну систему із
.
Нехай
– ізоморфне відображення.
І
нехай система векторів
– лінійно залежна уV:
,
де не всі
рівні нулю.
Знайдемо образ обох частин при відображенні f:
л.ч.
п.ч.
причому
не всі
тобто
– лінійно залежна система.
Аналогічно можна переконатися, що при ізоморфному відображенні лінійно незалежна система векторів відображаються в лінійно незалежну систему.