Історія України

№1е

Зопису Запорозької Січі невідомим сучасником (1740 р.)

При Запорозькій Січі завжди є військова старшина і кошовий отаман - 1, військовий суддя -1, військовий писар - 1, військовий осавул - 1. При них є військові слуги: при кожному писарі писарчук - 1, при артилерії гармаш - 1, підосавул - 1, довбуш - 1.

Коли з їхнього складу старшин посилають у військові походи, тоді на їхнє місце вибирають від усього війська наказну старшину, яка і за­ лишається на Січі. Також на річці Самарі знаходиться декілька тисяч чоловік запорозьких козаків і там над ними, на Січі, від усього війська вибирають старшин і до них призначають полковника або сердюка - 1, писаря - 1, осавула - 1.

При Запорозькій Січі у згаданих козаків є будівлі; у побудованому замку - церква обряду грецької віри. У цьому замку куренів є 38, до них приписані всі запорозькі козаки, і при кожному курені мають ви­ значених отаманів, тобто своїх командирів.

При Запорозькій Січі є майстри: слюсарі, ковалі, шевці, кравці, теслі й інші. Всі за їхньою козацькою манерою і за звичаєм викону­ ють свої роботи завжди за гроші, без грошей вони нікому не повинні робити.

їхнє військо за способом ведення життя поділяється на різні час­ тини. Одні з них живуть у військових куренях. ...У тому курені готу­ ють свою їжу і для послуг своїх мають кухаря; таким чином, у колено­ му курені у них є один кухар, і допомагають йому курінні малі хлопці, які воду носять і казани обмивають, а кухар лише варить їсти для всіх козаків... Інші живуть у форштаті зі своїми господарствами і ведуть промисел: варять мед, пиво, брагу, там живуть і майстри, і шинкарі, і крамарі, і інші.

...А інші живуть у зимівниках біля своїх коней і іншого товару, а інші займаються рибальством, скотарством, ловлять птицю, також багато з них мають пасіки, і кожен живе за рахунок свого промислу.

Хрестоматія з історії Української РСР. - К., 1989.- Т. 1.-С. 456-457.

№2 а

Злітопису Григорія Грабянки

«Битви козацькі, козацька зброя та харчі (XVI ст.)»

Кожен має одну або дві одежини. Та коли ідуть походом в турець­ ку або татарську землю, то беруть дуже велику здобич і везуть назад силу-силенну добра всякого. На озброєнні мають самопали, шаблі, келепи, стріли та списи і користуються всім цим так вправно, що і иайішравніший польський гусарин або ж рейтар німецький з ними зрівнятися не можуть. Є кінні та піші, і стільки їх, козаків, скільки на Малій Русі люду, і їх зовсім не треба силою збирати, як ото в багатьох чужоземних краях роблять, не треба иаймом заманювати; а кине клич старший або полковник який, і стільки воїнства збереться, що як тра­ ва стане....

Вони Русь за своє багатство велике мають. Хитрість військову та мужність у війні знають. Це про них сам султан турецький говорив: «Коли навколишні держави йдуть проти мене, я сплю - не зважаю, а до козаків увесь час мушу дослухатися, весь час слухаю, не дрімаю». І спокійно жити не можуть, навіть коли в їхньому краї мир запанує, то своєю волею збираються і йдуть на підмогу іншим народам; заради малої користі велику турботу собі на плечі кладуть і на вутлих, з од­ ного дерева зроблених лодіях дерзають через море пливти.

Року 1574, за панування Генріха, короля польського, званого французом, на прохання Івони, господаря Волоського, понад тися­ чу чотириста козаків на чолі з гетьманом Свирговським прийшли в Молдавію, і там, у господаря Волоського, чотирнадцять раз у битві з турками сходилися, силу-силенну їх перебили і, врешті-решт, з усіх сторін турками оступлені, до одного голови зложили. Та невдовзі ко­ заки відплатили туркам і татарам за наругу, бо року 1575, будучи по­ слані з Черкас київським воєводою, човнами спустилися по Дніпру

іна орду напали, багато татар порубали, багатьох в полон забрали

ізі здобиччю великою домів вертали; однак татари, об'єднавшися із трьома султанами та сімома синами хана перекопського численною ордою увірвалися на Поділля і багатьох людей у полон забрали, а міс­ та і села вогню віддали. Та незабаром козаки й за це відплатили, коли, очолювані своїм проводирем Богданком, пішли за Перекоп і пройшли його з мечем і вогнем. А літа 1576, в часи панування Стефана Бато-

рія, короля польського, іще краще учинили. Цей король, забачивши, як добре козаки з татарами б'ються, настановив їм гетьмана, прислав корогву, бунчук та булаву, печатку гербову, рицарів із самопалами і з ковпаками, набакир надітими, прислав гармат та всяких припасів військових (та й самі козаки, повоювавши турецькі фортеці, здобули немало), ввів у них порядок стройовий, запровадив, крім гетьмана, обозних, суддів, осавулів, полковників, сотників, отаманів і наказав нести сторожу супроти татарів за порогами. Та, побоюючись звитя­ ги козацької, Стефан Баторій пророче казав: «Чи звільниться ж хоч коли-небудь Річ Посполита від цих героїв?» І збулися його слова. Зга­ даний король Баторій, опріч давнього старовинного міста складового Чигирина, віддав низовим козакам для пристанища ще й місто Терехтемирів з монастирем, аби вони в ньому зимували, а за службу поклав їм по червінцеві та по кожуху; козаки були раді і цій платі й не раз би­ лися з татарами на землі, а з турками в морі і майже завжди побивали їх. Саме на ці часи припадають походи козаків в Азію.

Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К, 1992. - С. 24 - 27.

№ 26 Напад кримських татар на м. Брацлав і зруйнування міста

(з опису Брацлавського замку 1552 р.)

...Колодязь почато було там на горі копати, але не змогли пробити скелі.

Людей при замку і в острозі: землян, міщан і волощаи було домів усіх сімсот і тридцять; церков грецьких - 7, восьма - латинська.

Сиділи в той час безпечно, бо було перемир'я в государя нашого з татарами і турками, а також тому, що недавно комісари на їх грани­ цю виїжджали, і тому, що посли царя перекопського були в той час у государя нашого (для переговорів) про мир і спокій; і через таке обеспечення не мали про людей неприятельських печалі, ані вивідування, ані оберігання, ані сторожі жодної на полі, ані в острозі, та й староста їх був на той час виїхав геть; і при такій необачності їх прийшов на них без сповіщення цар перекопський, теперішній Девлет, з усім вій­ ськом своїм татарським, і з командою турецьких людей - яничар, і з гарматами близько осені минулого місяця вересня в другий день, у

середу; і наблизився до замка о четвертій годині дня, переночувавши в трьох милях від замка; а люди порозходилися з замка по пашнях і по пасіках; заперлися в замку дівчата і діти, багато їх, а чоловіків було тільки 50, і то малопридатних до оборони, хіба що тільки один із них землянин Кудрянко; той міцно тримав оборону і інших до цього спо­ нукав і, беручи їх за руки, водив на бійниці; добували замок всі турки; иристрашувано до цього і татар, б'ючи їх палицями.

Архив Юго-Западной Рости. - К, 1890. - Ч. VI. - Т. II. - С. 19 - 21.

№ 2в Боротьба запорозьких козаків проти татарських орд

(з листа кримського хана Давлет-Прея до великого князя Сигізмунда-Августа, 1559 р.)

Однак перша наша угода і докінчення не ким іншим розірвалися, як тільки українними козаками вашими, які безперестанно шкоди великі державі нашій чинять; з тих овець, які (вівці) на полі ходи­ ли, нам велика десятина приходила, а ті вівці козаки ваші українні відібрали; коні, кобили й худобу, стада великі безперестанно беруть і на Україну вашу до Черкас і до Каиева пригонять; також і каравани Хаджі Абдурахліна і Каябули на Дніпрі, коли вони переправлялися на Тавані, козаки ваші українні погромили і скарби чималі забрали, а нам шкода велика причинилася, а в докінченій все те було мовлене, щоб такі шкоди проміж нас не мали бути, а докінчення ні від кого іншого порушилося, як тільки від вас, брата нашого. А тепер, коли ти, наш брат, хочеш з нами братерську! приязнь мати, то ти нам всі ті шкоди накажи винагородити тим караванщикам Ходжі Абдурахлінові і Каябулі шкоди їм сплатити накажи; а до того, що той службовець ваш Михаиле Гаірабурда сказав нам, що від козаків білгородських і очаківських державі вашій шкода чимала чиниться, щоб ми їх відцього стримували і шкоди державі вашій чинити не дозволяли! зважа­ ючи на наше докінчання, то, якщо ви, брат паш, нам, братові своєму, поминки, царю Магомет-Гіреєві давані, пришлете я білгородських і очаківських козаків приборкаю, приятелеву буду приязнь виявляти, а неприятелеві кожного часу неприязні доводити...

Книга посольская Метрики Великого княжества Литовського. - М, 1843. -Т.І.- С. 162.

№ 2г Історик В. Степанков про історичне значення участі українців

у польсько-турецькій війні 1620 - 1621 рр.

....У жодному випадку не можна недооцінювати значущості у пе­ ребігу кампанії молдавського походу українського війська, вчиненого в узгодженні з планами короля й коронного гетьмана. Як уже відзна­ чалося в історіографії, він, по-перше, змусив противника рухатися по спустошеній місцевості, а відтак відчувати нестачу продовольства й фуражу і, по-друге, зав'язана українцями тактика маневрової бороть­ би підрозділами від кількох сотень осіб до кількох тисяч на широ­ кому театрі воєнних дій істотно загальмувала швидкість просування турецько-татарських військ, дозволила Я.Ходкевичу звести укріпле­ ний табір під Хотином й забезпечила об'єднання його підрозділів з полком королевича Владислава, що налічував 10 тис. жовнірів. І ще був один важливий аспект цієї кампанії - зробивши театром воєн­ них дій терени імперії, вона запобігла жахливому спустошенню й обезлюдненню кого, Волинського, Подільського і Руського воєводств України.

....Складовою війни були морські операції запорозьких козаків, які проводилися спільно з донськими впродовж квітия-вересня 1621 р. Вони зруйнували 15 поселень у Криму, вчинили спустошення в околицях Стамбула, Трапезунда, Білгорода, Ризи й інших міст, пус­ кали на дно кораблі, що поставляли до портів продовольство і зброю, проводили бої (не завжди успішні) з турецькими ескадрами.

....Аналіз бойових дій під Хотином з 2 вересня по 6 жовтня включ­ но засвідчує, що їх основний тягар впав на плечі українців, оскіль­ ки турецьке командування завдавало ударів переважно по їхніх позиціях.

...Взявши участь у війні проти Османської імперії, козацтво врятувало Річ Посполиту від розгрому і можливого розпаду, що мо­ гло істотно змінити конфігурацію політичної карти Східної Європи.

....Участь у боях збагатила українське військове мистецтво. На­ самперед це стосується зведення польових фортифікацій, оборони під захистом табору, проведення контратак, налагодження взаємодії підрозділів піхоти й кінноти, організацію нічних рейдів у місцерозташування противника (за підрахунками О.Апанович їх було 7).

...Важко переоцінити значення участі козацтва у Хотинській ві­ йни як для розвитку його соціальної організації й політичної культу­ ри, так і для перебрання ним на себе функції виразника і захисника національних і релігійних інтересів української нації. Так, різке зрос­ тання авторитету II.Сагайдачного посприяло зміцненню прерогатив гетьманської влади у Війську запорозькому. Вперше в його історії він наважився перед смертю заповісти булаву другу Оліферові Голубу, і козацька рада ухвалила волю покійного. Саме на початку 20-х рр. XVII ст. завершується формування погляду на козацтво як символу слави українського народу, «щита» християнського світу проти «неві­ рних», який урівнював його з іншими народами.

Степанков В. Історичне значення участі українців у польсько-турецькій війні 1620 - 1621 років II Зелена Буковина. - 2005. -№1-2.- С. 125 - 131.

№За

Злітопису Григорія Грабянки.

Гетьмани козацькі Шах та Підкова і різні битви козацькі (XVI ст.)

За панування того ж таки Стефана Баторія року 1577 проживав поміж козаками Запорозькими славний лицар по імені Підкова; спо­ кушені відвагою цього чоловіка, волохи покликали його до себе госпо­ дарем. Ось із цим Підковою гетьман Запорозький Шах та з козаками прийшов у землю волоську, прогнав з господарства молдавського во­ єводу Петра і посадив господарем Підкову. А Петро воєвода, покли­ кавши на поміч силу турецьку, ополчився на Підкову; та козаки здо­ лали турецьку силу. Вже після того, коли Петро, воєвода молдавський, з незліченною турецькою силою на Підкову рушив, а Підкова вийшов йому на зустріч і вступив у січу велику, хоч козаки й перемогли турок, що й сам Петро воєвода зі своїми вірними заледве встиг врятувати­ ся, проте відчув Підкова, що не сила йому утриматися на господарстві молдавському. Тому він полишає Молдавію і вертає на Поділля; там ляхи, до підступу вдавшися, ловлять його і відсилають до короля, а той наказав обезглавити козака у Львові. Після страти тіло його взяли по­ братими і поховали в монастирі у Каневі. Король же послав своїх комі­ сарів до низових козаків, наказав втихомирити; та прийняли їх козаки не так, як ляхи веліли; бо затаїли вони гнів за Підкову і заради його

імені не раз ходили на Молдавську землю, велику шкоду чинили, що звитяжним побратимам властиво; а щонайбільше татарам дошкуляли і міцно, як стіна, за божим велінням Росію захищали.

Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К., 1992. -С.27- 28.

№ 36 Селянсько-козацьке повстання

під проводом К.Косинського (1591-1593 рр.).

1591 рік 19 грудня, напад відділів К.Косинського на Білу Церкву

Прислав на уряд міський луцький, до мене Щасного Кгалезського, підстарости луцького, вельможний князь Януш Острозький, воєво­ да волинський, староста білоцерківський і богуславський, служивого свого, пана Яна Шостовицького, звинувачуючи Криштофа Косинського, який на цей час гетьманом козацьким це учинив, також і на все військо козаків низових про те, що вони минулого року, у грудні двадцять дев'ятого дня, виїжджаючи з Білої Церкви, прийшли з по­ громом у дім князя Дмитра Курцевича Булиги, підстарости білоцер­ ківського, знать з намови чиєї, як добрався той Косинський до комо­ ри його, майно все його побрав і скриньку з клейнодами, з пінязями, з листами взяв, у якій, мовляв, було чимало підтвердних документів князівській його милості, князю Булизі до різних справ повірених і листів приватних, до того ж привілею на князювання його милості, пана воєводи київського, як і його милості пана воєводи волинського на староство білоцерківське і Богуслав, також землю Розволовську і Велику Слободу, і на Рокитню, які були на збереження князю Булизі дані, з усім взяв, заподіявши великої шкоди. Просив, аби те до книг записане було, що я записати казав.

Історія України в документах і матеріалах. - Г. З.-С. 26.

№Зв

ЗІнструкції Краківського воєводства на сейм про козацьку сваволю (1 серпня 1592 р.)

Козацьку сваволю, від якої сталися великі шкоди з великими смер­ товбивствами й насильствами як щодо Речі Посполитої, так і князів їх милостей Острозьких, доручаємо панам послам нашим, щоб вони,

з іншими воєводствами умовившись, за це подбали і це вгамували. А козаки ці мають бути приведені під регімент й. м. пана гетьмана коронного.

Історія України в документах і матеріалах. - К., 1991. - Т. III. - С. 26.

№Зг

Злиста О.Вишневецького до Я.Замойського про плани К.Косинського щодо боротьби проти шляхетської Польщі (13 травня 1593 р.)

Той зрадник Косинський... з військом своїм заприсягся на те, щоб з турецькими й татарськими військами спустошити коронні землі і допомагати поганським псам захопити корону. Хан кримський має з ним послати своє військо, а Косинський за це присяг йому воювати панство його королівської милості. На це він присягнув і великому князю московському з усім своїм військом і піддав йому вже все пограниччя (більш як на 100 миль на тих границях; в листі своїм до них великий князь уже пишеться царем Запорозьким, черкаським і низовським і послав на Запоріжжя сукна і гроші.

Історія України в документах і матеріалах. - К., 1989. - Т. III. - С. 28.

№ 3 д Із щоденника Ф.€влашевського про похід повсталих

українських селян і козаків під проводом С.Наливайка

вБілорусію (1595-1596 рр.)

Утому 1595 році козак Наливайко, зібравши військо козаків, перш за все об'явився був на Поділлі, у Волохах, вдерся був і в Турець­ кі землі, потім, повертаючись до Польщі, сплюндрував маєтки пана Калиновського, мстячись за те, що колись, ще, здається, батьком Кал иновського, повітано було його, Наливайкового, батька. Цим уже розлючений ішов він до Луцька, в час ярмарку, де біскуп, із знатнішою шляхтою виїхавши, умовляв його і мирив його з містом, а також купці, зібравши кілька тисяч злотих, і все ж не обійшлося без збитків і шкод; звідти ще більш розлючений подався він на Полісся, аж до Петриковичів, так уже свавільно все чинячи і навколо посилаючи, подарунки йому давали наказуючи, і давали; тільки із Слуцька затримано було, і

К Ш ' я К і , СКОХІИВНІИ до млина і до спуску під мостом, обороняли прохід Г ° ' м і с т а ' т а І < с п Р а в і ю к о з а к і в настріляли і Мартинка вбили, що сила їх

^ И аьОГО у Слуцьку, зараз після того як тих у Копилі було 25 листопа-

°Н а л и в а И К 0 Х ° Д И В потім понад річкою Дніпром униз, але потім,

^впійсь х і Р ° г а ч о в а з а якимись справами, заскакував знову до ґ рИ і<евичів. ...з Петрикевичів бувши в Турові і в Городку більше вся до Висоцька і на Волинь. Лобода також, повернувшись від

ь К а , йшов туди ж Київщиною до Наливайка.

ПсПОЯ*1 '1 '0 1 ' о г о л о ш У є м о прощення; всі вони, як ті, що лишаться на ^бі його королівської милості, так і ті, які по волі повернуться в

\. днівки, н е мусять нести ніякої відповідальності з умовою, що С В ° л виявлятимуть до начальників належну пошану і покору, не бу-

дуть втручатися в розпорядження судової і адміністративної влади і захоплювати доходи.

Ми вважаємо справедливим, щоб військо запорозьке, яке склада­ ється з підданих й.к.м., мало голову або старшого, за прикладом дав­ ніх років, призначеного королем або гетьманами коронними з відо­ ма його королівської милості. Тому на основі повноваження, даного від й.к.м. і Речі Посполитої, й.м. пан воєвода сендомирський, гетьман польний коронний, з відома всіх нас затвердив старшим обраного ко­ заками пана Михайла Дорошенка.

І надалі козаки повинні будуть коритися виключно тому стар­ шому, якого самі вони оберуть, але який буде затверджений королем його милістю або його наслідниками, польськими королями. На по­ дання коронних гетьманів....

Через те, що король, його милість, бажає для кращого порядку знати число козаків, щоб мати змогу заохотити більш заслужених до успішної служби Речі Посполитій, то він доручив скласти правиль­ ний список війська запорозького із зазначенням числа козаків, які проживають у кожному місті й.к.м. А що перепис цей зручніше зро­ бити на місці, ніж тут, то ми призначаємо строк з 6 листопада по 18 грудня нового стилю поточного року. Протягом цих 6 тижнів козаки мусять скласти правильні реєстри, які не перевищують б тисяч з за­ значенням, скільки їх живе в кожному старостві. Реєстри ці мусять бути подані або й.м. коронному гетьманові, або панам комісарам, для цього призначеним. Далі списки будуть передані в коронний скарб, а звідти копії будуть повідомлені цим старостам....

Для війська запорозького ми призначаємо платню на рік 60 000 злотих польських, які вони будуть одержувати в місті й.к.м. Києві в день св. Іллі за руським календарем. Крім того, бажаючи, щоб урядові особи ретельніше виконували свої обов'язки на службі й.к.м. і Речі Посполитої, ми призначаємо такі оклади для старшини: старшому над усім військом 500 злотих на рік, обозному 100 злотих, двом оса­ вулам по 150 злотих, 6 полковим осавулам по 50 злотих, шести пол­ ковникам по 100 злотих, шестидесяти сотникам по 50 злотих, судді військовому - 100 злотих.

З числа 6000 козаків 1000 або більше, на розсуд коронного геть­ мана і з відома їхнього старшого залежно від умов часу, мусять пере-

бувати на Низу за порогами і там виконувати свою службу: подавати відомості про дії ворогів, не допускати їх до переправ і взагалі захи­ щати ті місця. Решта, живучи по волостях, мусили йти в похід з на­ казу коронних гетьманів на допомогу регулярному війську або туди, куди треба буде, утримуючись у дорозі утискання жителів. ...Козаки не повинні робити морських походів ні по Дніпру, ні по інших ріках, суміжних з територією Речі Посполитої.

Історія Україна в документах і матеріалах. - К, 1989. - Т. III. - С. 62.

№ Зж Козацька битва з ляхами під Переяславом;

гетьман Тарас, чому він повстав на поляків (1628-1638 рр.)

Одразу ж після смерті Сагайдачного, гетьмана Запорозького, і в його часи у Києві та в містах українських, князі, воєводи і старші були православними, тому і шкоди не чинили. А коли ж брали собі за жінку ляшок і коли від благочестія відходили та до костьолу римського при­ ставали, тоді починали чимдуж церкву православну до унії приверта­ ти, а на своїх підданних повинності накладати та різними поборами притісняти; і на велике нещастя України, після битв, які були у поляків зі шведами, полки ляхів зайняли Київське воєводство, стали постоєм у містах та селах і почали велику шкоду чинити людям. Всього цього ко­ заки не стерпіли, повстали, ляхів порубали, а тих, що живі лишилися, розігнали; з цієї причини коронний гетьман Коиецпольський з вели­ кою силою вирушив на козаків, маючи намір всіх їх знищити; а козаки зібралися всією своєю силою, обрали собі гетьманом Тараса і року 1628 під Переяславом вступили в битву з ляхами. У цій битві козаки стільки ляхів порубали, скільки не загинуло їх за многії літа війни зі шведами; а золоту корогву гусарську за Дніпром у бору вщент знищили. Після битви цієї уклали перемир'я. Здобувши передишку під Переяславом і пообіцявши не чинити на Україні козакам та люду руському шкоди, поляки підступно замишляли відплатити за поразку під Переяславом, всіляко прагнули козаків погубити; виступили на Україну і простий люд почали притісняти поборами та солдатськими постоями, козаків знатних потаємно, а щонайголовніших, не криючись, викрадали та порізному в руки смерті віддавали. Не стерпівши того, року 1637, козаки

зібралися, настановили гетьманом Павлюка і вирушили на Кумейки су­ проти ляхів, але під Кумейками коронний гетьман Коиецпольський, до підступу вдавшися, здолав козаків, з тими ж, що залишилися оружно стояти під Боровицею, уклав перемир'я, а через деякий час, до хитрос­ ті вдавшись, піймав гетьмана Павлюка і у Варшаві відділив голову від тіла. А козаків почали на палі сажати. Забачивши все те, козаки переко­ налися, що ляхи замислили всіх їх загубити, і знову року 1638 зібрали­ ся, настановили собі гетьманом Остряницю, а на підмогу дали козака Гуню, і повстали проти ляхів, виманили їх у степ на річку Старицю, і там у битві множество їх побили. Побачивши, що не сила їхня козаків подолати, ляхи хитрістю на мир їх підмовили. І тут, мир укладаючи, пан Кисіль та інші панове іменем самого гетьмана Конецпольського по­ клялися, що волю козакам дадуть і кров'ю платити не будуть; та скоро ту клятву порушили, зловили гетьмана Остряницю і Гуню й стратили у Варшаві, а Казиму, сотника київського і сина його посадовили на палю, а також силу козаків славних і хоробрих під різними тортурами погу­ били: одних начетверо розтинали, других на палю саджали, а ще інших за ребра на залізних гаках вішали. І відтоді всякі свободи у козаків за­ брали, а люд благочестивий тяжкими й нечуваними поборами пригні­ тили, не відаючи, що бог за кривду та за кров невинну помсту насилає. Саме від тих часів беруть свій початок побори різні - якісь дуди, повивачне та пороговищизна, подимне та поголовне, очкове, ставищизна, поємщизна, сухомельщина. Навіть храми господні жидам розпродали і малят тільки з дозволу жидівського хрестити молена було, та і всякі об­ ряди церковні, що їх благочестиві правили, були віддані в ареиду жи­ дам. Козаків же поклали мати всього шість тисяч, всіх же останніх, хай він буде навіть сином иайелаветнішого козака, віддали у підданство, а реєстрових у великій нарузі ляхи тримали - ні честі, ні слави, ні волі, перебивались вони гірше, аніж у неволі турецькій.

Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К., 1989. - С. 180.

Контрольні питання

1. Визначте причини Люблінської унії (1569 р.) між Королівством Польським і Великим князівством Литовським та її наслідки для українських земель.