Engineering_equipment

Найбільш розповсюджене встановлення збірників конденсату на газопроводах низького тиску. На рис. 5.9 показане влаштування збірника конденсату для газопроводів вологого газу низького тиску. Він складається з корпусу, ковера, подушки, на яку встановлюють ковер, і трубки для видалення конденсату. Коливання температури ґрунту викликають зміну напружень у газопроводах і арматурі, яка на них встановлена. З метою зниження цих напружень, а також для зручності демонтажу і встановлення засувок застосовують компенсатори.

При підземних прокладках газопроводів найбільше розповсюдження отримали лінзові компенсатори, які встановлюють в колодязях, як правило,

сумісно з засувками або без них.

Дволінзовий компенсатор з одним фланцем, показаний на рис. 5.10,

складається з чотирьох напівлінз, кронштейна, рубашки, патрубка, фланця і тяги. Лінзові компенсатори (окремі лінзи, що зварюються між собою)

виготовляють з тонколистової сталі. Крім того, застосовують сальникові компенсатори, які мають таку ж саму конструкцію, що й компенсатори, які встановлюють на теплових мережах, а також гнуті ліро- і П-подібні компенсатори.

Вимикаючі пристрої на газопроводах встановлюють у таких місцях:

-на розподільних газопроводах низького тиску для відключення окремих мікрорайонів і на газопроводах середнього й високого тиску для відключення окремих ділянок;

-на відгалуженнях від розподільних газопроводів всіх тисків до підприємства і груп житлових і громадських будівель; вимикаючі пристрої на відгалуженнях від розподільних газопроводів встановлюють поза територією об’єкта в зручному й доступному для обслуговування місці;

-на вводі і виводах газопроводів із ГРП на відстані від ГРП не менше 5 м

іне далі 100 м. Для ГРП, які розташовані у прибудовах до будівель, а також у шафах, можливе встановлення вимикаючого пристрою на зовнішньому

221

надземному газопроводі в зручному для обслуговування місці на відстані не менше 5 м від ГРП;

Рис. 5.9 - Збірник конденсату на газопроводах низького тиску:

1 – корпус; 2 – труба для видалення конденсату; 3 – електрод заземлення; 4 – подушка під ковер; 5 – ковер; 6 – контактна пластина різниці потенціалів „ труба-грунт”

222

На підземних газопроводах вимикаючі пристрої слід встановлювати в колодязях з лінзовими компенсаторами. На газопроводах малого діаметра краще застосовувати гнуті або зварні П-подібні компенсатори. При сталевій арматурі, яка приєднується до газопроводів зварюванням, компенсатори не встановлюють.

Ділянки закільцьованих розподільних газопроводів, які проходять по території підприємств, повинні мати вимикаючі пристрої поза їх території. При тупиковому газопроводі достатнє встановлення одного вимикаючого пристрою перед територією підприємства.

5.5. Приєднання споживачів газу до системи газопостачання

У домову систему розподілу газу входять дворові (внутрішньоквартальні)

газопроводи, стояки і внутрішньоквартальна газова розводка.

Газопроводи житлового будинку приєднують до внутрішньоквартальних газопроводів низького тиску на відстані 6 м від будівлі. У кожній східцевій клітці прокладають цокольний ввід і на кожному вводі зовні будівлі встановлюють пробковий кран. Стояки прокладають по кухнях. На кожному відгалуженні до стояка на першому поверсі встановлюють вимикаючі крани.

Перед кожним газовим приладом також встановлюють крани.

Схема газопостачання типового житлового будинку в загальному випадку складається з міського газопроводу низького тиску, відгалуження, запірного приладу (засувки, крана або гідрозатвору), цокольних вводів, монтажних заглушок (встановлюються при одночасному будуванні міського й об’єктного газопроводів), збірника конденсату (при необхідності їх влаштування). З метою забезпечення безперебійності газопостачання слід проектувати кільцеві й змішані мережі. Тупикові мережі споруджують тільки у тих випадках, коли можлива перерва в подачі газу на об’єкт споживання.

224

встановлюють не тільки газові плити, а й водопідігрівники (колонки). Газовою колонкою користуються для нагрівання води для гігієнічних і побутових потреб.

Рис. 5.11 - Схема внутрішньобудинкової газової мережі:

1 – дворовий газопровід; 2 – ввід газу; 3 – засувка; 4 – пробковий кран; 5 – стояк; 6 – швидкісний водонагрівник; 7 – газова плита; 8 – вентиляційні грати; 9 – вентиляційний канал; 10 – димовий канал

5.6. Розрахунок газових навантажень системи газопостачання населених пунктів. Гідравлічний розрахунок газових мереж

Завданням гідравлічного розрахунку газових мереж є визначення діаметрів газопроводів залежно від обсягу розрахункових витрат і допустимих втрат тиску.

226

Міські кільцеві розподільні газопроводи розраховують у такій послідовності. На плані міста або населеного пункту визначають кількість і розміщення газорегуляторних пунктів залежно від радіуса їх дії та оптимальної витрати газу. Від місць розташування ГРП труби газопроводів прокладають у землі або по стінах будівель.

Розрахунок споживання газового палива

Розрахункові річні витрати газу на побутові й комунальні потреби житлових і громадських споруд, для закладів громадського харчування та комунально-побутового призначення (лазні, хлібозаводи та ін.) визначають згідно з нормами його споживання (див. табл. 5.1, 5.2).

Річні витрати газу на побутові потреби визначають для кожного мікрорайону:

n2- норма витрат газу на приготування гарячої води (якщо в мікрорайоні передбачене гаряче водопостачання n2=0);

Q PН– калорійність газового палива, ккал/м3.

Годинні витрати газу для всіх видів споживачів визначають залежно від річних витрат газу і коефіцієнта годинного максимуму Km за формулою

Для житлових мікрорайонів Km обирають залежно від кількості жителів у мікрорайоні за табл. 5.3.

227

Для кожної з ділянок визначають витрату газу (Q) як суму потреб споживачів, які одержують паливо від ділянки, що розглядається. Вибір діаметрів здійснюють за допомогою номограм для гідравлічного розрахунку газових мереж . Для цього попередньо обчислюють орієнтовне значення коефіцієнта втрат тиску для всієї довжини газової мережі за формулою

∑lр – сума розрахункових довжин ділянок (від ГРС до найвіддаленішого споживача без урахування відгалужень), км.

За допомогою номограми залежно від витрат газу на ділянках і коефіцієнта α ср встановлюють діаметри газопроводу і дійсне значення коефіцієнта втрат тиску на ділянках

Ключ до користування номограмою наведений на рис. 5.12.

Рис. 5.12 - Ключ до користування номограмою

Тиск газу в кінці ділянки ( PK .діл. ) знаходять залежно від тиску на вході в

ділянку ( PН.діл. ) і коефіцієнта на ділянках α діл. :

230