Engineering_equipment

чергової дії колонки. Тиск у мережі для нормальної дії колонки повинен бути не менше 0,1 МПа.

Деталювання мережі. Колодязі на мережі

Деталювання мережі представляє собою схему мережі, на якій умовними познаками нанесені арматура й фасонні частини. При складанні деталювання мережі у першу чергу намічають місця встановлення засувок і гідрантів.

Засувки розташовують таким чином, щоб можна було виключити з роботи окремі ділянки мережі без порушення водопостачання об’єктів, які вимагають безперебійної подачі води.

У місцях встановлення арматури і фасонних частин з фланцевими з’єднаннями влаштовують оглядові колодязі. Розмір їх в плані визначається габаритними розмірами арматури і фасонних частин. На рис. 1.13 показаний круглий колодязь із збірного залізобетону.

При наявності ґрунтових вод щільність колодязів забезпечується гідроізоляцією стінок й дна.

Під дією внутрішніх сил тиску у трубопроводах виникають зусилля, що розтягують. На ділянках, прилеглих до поворотів ліній, на гілках й тупикових ділянках ці зусилля можуть викликати порушення з’єднань (розтрубних). Для виключення зсувів та пошкоджень трубопроводів в оглядових колодязях або в ґрунті встановлюють упори у напрямку дії зусиль, що розтягують.

Особливості прокладки водопроводів

У кліматичних районах з негативними температурами зовнішнього

повітря глибина закладання водопровідних труб залежить від глибини промерзання ґрунту, температури води в трубах і режиму її подачі, при цьому глибина закладання труб, рахуючи від їх нижньої частини, повинна бути на

31

навантажень і запобігання їх нагріву при високих позитивних температурах повітря.

Рис. 1.13 - Збірний залізобетонний колодязь, який виконується в сухих ґрунтах:

Водопровідні лінії прокладають відповідно рельєфу місцевості з постійною глибиною закладання. Труби прокладаються з нахилом, який забезпечує спустошення мережі й випуск повітря з неї.

32

де Vp – об’єм регулювання бака; Vn – запас води для тушіння пожежі.

Водонапірна вежа складається із таких елементів: водонапірного бака і конструкції для підтримання (ствола) і представлена на рис. 1.15.

Рис. 1.15 - Схема обладнання водонапірної вежі

34

Вода до баку подається по трубі 1, яка закінчується на рівні найбільшого наповнення. Кінець її обладнується поплавковим клапаном 5, який автоматично закриває подавальну трубу при заповненні бака. Роздача води із бака відбувається по трубам 1 і 2. На трубі 2 встановлюють зворотний клапан 3,

який запобігає надходженню води в бак по цій трубі. Кінець труби 2

розташовують над дном бака і обладнують сіткою 4. Засувка 10 лужить для відключення водонапірної вежі від мережі. Для подачі води в бак і розбору води можуть виконуватись окремі труби. Для зливу води у випадку пере наповнення бака служить переливна труба 9, яка закінчується у верхній частині воронкою 6. До переливної труби приєднана грязьова труба 7 з засувкою 8, яка призначена для періодичного видалення осаду, який накопичується, й для промивання.

Роль водонапірних веж можуть виконувати пневматичні напірно-

регулюючі установки.

Резервуари

Резервуари служать для зберігання запасів води і залежно від призначення можуть бути розташовані у різних місцях системи водопостачання. Резервуари служать для таких цілей:

- приймання і зберігання води, яка надходить від насосних станцій I

підйому, фільтрувальних станцій і яка подається далі насосними станціями II

підйому;

-приймання „ свіжої” води, яка живить системи зворотного водопостачання;

-зберігання об’єму регулювання води і підтримання напору у мережі

(водонапірний резервуар); - зберігання протипожежних та аварійних запасів води.

Об’єм резервуарів залежить від їх призначення і продуктивності систем водопостачання.

35

1.6. Норми і режим водоспоживання

Нормою водоспоживання називають кількість води, яка витрачається на означені потреби в одиницю часу або на одиницю виробленої продукції.

Норми господарсько-питного водоспоживання.

У населених пунктах норми господарсько-питного водоспоживання визначають за СНиП залежно від ступеню благоустрою районів жилої забудови й кліматичних умов. На промислових підприємствах вода витрачається робітниками і службовцями на господарсько-питні потреби і для душів.

Норми споживання води для виробничих потреб.

Багато галузей промисловості (хімічна, металургійна та ін.) витрачають значні кількості води. Звичайно встановлюють норми витрачання води на одиницю продукції з урахуванням технології.

Норми споживання води на тушіння пожеж також встановлюють за СНиП. Розрахункова витрата води для тушіння пожеж у населених пунктах і на промислових підприємствах приймається за відповідними даними.

Споживання води населенням на протязі року нерівномірне. Відношення добової витрати у дні найбільшого водоспоживання Qмакс.доб. до середньої добової витрати Qсер.доб. називають коефіцієнтом добової нерівномірності водоспоживання.

Величина Кдоб. залежить від ступеня благоустрою будівель. Зі збільшенням ступеня благоустрою коефіцієнт добової нерівномірності зменшується.

На підприємствах коефіцієнт добової нерівномірності господарсько-

питного водоспоживання приймають рівним одиниці, тобто вважають, що водоспоживання рівномірно протягом року.

Протягом доби споживання води також нерівномірне: вночі воно менше,

ніж вдень. Коливання споживання води по годинам доби залежить від

36

розрахункової кількості мешканців. Споживання води змінюється й протягом години. Однак для спрощення розрахунків умовно вважають, що й протягом години споживання води залишається незмінним.

Відношення годинної витрати у години найбільшого (максимального)

водоспоживання Qмакс.год. до середньої годинної витрати називають коефіцієнтом годинної нерівномірності споживання:

Режим водоспоживання, тобто зміна витрати води по годинам доби,

прийнято представляти у вигляді таблиць або графіків. Графіки водоспоживання бувають ступінчастими й інтегральними. На рис. 1.16

наведений ступінчастий графік водоспоживання.

На цьому графіку по осі ординат відкладені значення годинної витрати у відсотках добової витрати. На інтегральному графіку по осі ординат відкладають витрати води також у відсотках добової витрати, але зростаючим підсумком за усі години, починаючи від початку доби.

Рис. 1.16 - Ступінчастий графік водоспоживання

37

1.7. Розрахунок витрат води на побутово-господарчі потреби

Розрахункова (середня за рік) витрата води на господарсько-питні потреби населення визначається залежно від розрахункової кількості мешканців та норм водоспоживання, м3/с:

де q ж - питоме водоспоживання (залежить від ступеня благоустрою будівлі);

N – розрахункова кількість мешканців у районі житлової забудови, чол.

Розрахункова витрата найбільшого водоспоживання на добу, м3/добу:

де Kдоб.max - коефіцієнт добової нерівномірності водоспоживання, який враховує спосіб життя населення, режим роботи підприємств, ступінь

благоустрою будівель, приймають рівним 1,1-1,3.

Розрахункова годинна витрата найбільшого водоспоживання, м3/год.:

де Кгод.max - коефіцієнт годинної нерівномірності водоспоживання:

де αmax - коефіцієнт, що враховує ступінь благоустрою будівель та інші місцеві умови, приймають рівним 1,2-1,4;

βmax - коефіцієнт, що враховує кількість мешканців у населеному пункті

(табл.1.1 ).

38

Таблиця 1.1 - Значення коефіцієнта βmax

Тут F зел. - площа зелених насаджень, га;

q зел. - норма витрати води на одну поливку, л/м2;

F тер. - площа удосконалених покрить проїздів і майданів, га;

q тер. - норма витрати води на одну поливку покрить майданів, проїздів, л/м2;

39

Витрата води на полив удосконалених покрить, проїздів, тротуарів,

майданів населеного пункту, територій підприємств і зелених насаджень визначають за табл. 1.2.

Таблиця 1.2 - Витрата води на полив

Витрати води, л/с, на гасіння пожежі для населеного пункту визначають,

виходячи з кількості населення й характеру забудови:

Тривалість пожежі в населених місцях і на підприємствах умовно дорівнює трьом годинам. Тому повна витрата на погашення пожежі визначається за формулою

де q пож. - розрахункова витрата води на гасіння однієї зовнішньої

40