1.3 Геоморфологія та ґрунтотворні породи

Область розташована в межах Волино-Подільської плити, яка є частиною давньої Східноєвропейської платформи. На глибині приблизно 1500-3000 метрів залягає докембрійський кристалічний фундамент. Поверхня його вкрита осадовими породами верхнього протерозою, палеозою, мезозою та кайнозою. Найдавніші породи, із яких складений фундамент плити - граніти і гранодіорити. Вони на поверхню в області ніде не виходять.

Упродовж неогенового і четвертинного періодів кайнозойської ери поверхня області формувалася під впливом вивітрювання, поверхневих і підземних вод, вітру.

Вивітрювання корінних порід (крейди, мергелів) привело до утворення лесів. В області вони представлені супісками і пилуватими суглинками жовтувато-палевого кольору. На лесових відкладах утворилися чорноземні грунти.

2. Грунти господарства та їх агрохімічна характеристика

2.1 Грунти господарства

В землекористуванні фермерського господарства Золотий Колос наявні такі типи грунів: чорноземи опідзолені і слабореградовані та темно-сірі сильнореградовані (Таблиця10 ).

Таблиця 10

Номенклатурний список грунтів

Шифр агрогруп	Назва грунту	Площа
		га	%
41г	Чорноземи опідзолені і слабореградовані та темно-сірі сильнореградовані ґрунти	412	100

Чорноземи опідзолені пройшли степову і лісову стадії розвитку. Тому поряд з ознаками типових чорноземів вони мають ознаки, властиві сірим лісовим ґрунтам: вилугуваність, кислотність, знижена насиченість основами тощо.

Темно-сірі опідзолені ґрунти мають також чітко диференційований на генетичні горизонти профіль, але на відміну від сірих опідзолених грунтів характеризуються більшою глибиною гумусованості. Гумусо-ваний не лише гумусово-елювіальний горизонт (Не), але й значна частина ілювіального горизонту, внаслідок чого гумусове забарвлення досягає 60—65 см. За механічним складом ці ґрунти здебільшого виз¬начають як пилувато-середньо- та важкосуглинкові.

Фізико-хімічна характеристика чорноземів опідзолених, як і темно-сірих опідзолених грунтів, указує на їх близьку генетичну спорідненість і тим самим на необхідність однакових заходів щодо підвищення родю¬чості;

Реградовані ґрунти (в основному темно-сірі лісові й чорноземи) характеризуються вторинним закарбоначуванням нижніх генетичних горизонтів й іноді більш високим вмістом гумусу та дещо кращими фізичними властивостями

Профілі реградованих ґрунтів аналогічні відповідним опідзоленим ґрунтам і відрізняються від них глибиною залягання карбонатіву профілі.

ГПК насичується кальцієм, що обумовлює зниження кислотності, зростання вмісту гумусу і його закріплення у ґрунті кальцієм, покращення структури і підвищення водостійкості агрегатів, зменшення щільності ілювіального горизонту, збільшення шпаруватості, покращання аерації, підвищення мікробіологічної активності. Бонітет реградованих ґрунтів підвищується на 5–15 балів у порівнянні з опідзоленими ґрунтами.

Чорноземи опідзолені залягають на добре дренованих вододілах та їх схилах між темно-сірими ґрунтами і чорноземами типовими. У профілі помітні ознаки як чорноземів, так і опідзолених ґрунтів (переміщення колоїдів).