- •Відомості про господарство
- •Наявність тваринного поголів’я
- •Розміщення польових культур на період ротації сівозміни
- •Планова площа посіву польових культур на ротацію сівозміни, га
- •Планова площа посіву польових культур на ротацію сівозміни, га
- •1.2. Кліматичні умови
- •1.3 Геоморфологія та ґрунтотворні породи
- •2. Грунти господарства та їх агрохімічна характеристика
- •2.1 Грунти господарства
- •2.3. Агрохімічна характеристика
- •3. Обгрунтування системи добрив і підвищення родючості грунту
- •3.2 Накопичення та використання органічних добрив
- •Методи розрахунку норм мінеральних добрив
- •План внесення добрив у польовій сівозміні на 2016 рік
- •Список використаної літератури
2.3. Агрохімічна характеристика
Таблиця 11
Агрохімічна характеристика грунтів
№поля |
Площа |
Шифри грунтів |
Вміст гумусу |
Вміст поживних речовин |
рН(KCl) |
ГК |
СВО |
СНО % | |||||||
N |
P2O5 |
K2O |
|
|
|
| |||||||||
мг/100г грунту |
мг-екв/100г грунту | ||||||||||||||
1 |
70,2 |
41г |
2,6 |
8,2 |
9,3 |
14,6 |
5,5 |
1,5 |
16,9 |
91,8 | |||||
2 |
70,2 |
41г |
2,4 |
7,9 |
8,3 |
16,9 |
5,6 |
1,9 |
20,6 |
91,6 | |||||
3 |
70,2 |
41г |
2,3 |
9,6 |
7,8 |
15 |
5,9 |
2 |
22,8 |
91,9 | |||||
4 |
70,2 |
41г |
2,1 |
8,4 |
9,3 |
14,5 |
5,4 |
2,1 |
22,4 |
91,4 | |||||
5 |
70,2 |
41г |
2,9 |
8,3 |
7,3 |
14,6 |
5,7 |
2,4 |
23,4 |
90,7 | |||||
6 |
70,2 |
41г |
2,3 |
11,6 |
6,3 |
13,9 |
5,7 |
1,9 |
26,9 |
93,4 | |||||
7 |
70,2 |
41г |
2,3 |
15 |
10,5 |
17,5 |
5,5 |
3,5 |
233,6 |
87,1 | |||||
8 |
70,2 |
41г |
2,1 |
14 |
10 |
18,3 |
5,6 |
4,2 |
23,9 |
85,1 | |||||
9 |
70,2 |
41г |
2,4 |
16,9 |
10,6 |
17,2 |
5,6 |
1,8 |
24,6 |
93,2 |
3. Обгрунтування системи добрив і підвищення родючості грунту
Планування заходів по хімічній меліорації
Таблиця 12
План вапнування грунтів у сівозміні
№ поля |
pH (KCl) |
ГК, мг-екв/100г грунту |
Назва вапнякового матеріалу, вміст д.р.,% |
Встановлена доза, т/га |
Рік вапну- вання |
Загальна потреба у вапнякових добривах, т | |
CaCO3 |
Вапнякового матеріалу | ||||||
1 |
5,5 |
1,5 |
крейда |
7,4 |
11,7 |
2016 |
13,1 |
2 |
5,6 |
1,9 |
крейда |
3,6 |
5,7 |
2017 |
6,3 |
3 |
5,9 |
2 |
крейда |
6,1 |
9,6 |
2018 |
6,8 |
4 |
5,4 |
2,1 |
крейда |
3,6 |
5,7 |
2019 |
7,1 |
5 |
5,7 |
2,4 |
крейда |
6,7 |
10,6 |
2020 |
8 |
6 |
5,7 |
1,9 |
крейда |
8,0 |
12,6 |
2021 |
6,4 |
7 |
5,5 |
3,5 |
крейда |
3,4 |
5,4 |
2022 |
11,8 |
8 |
5,6 |
4,2 |
крейда |
4,8 |
7,6 |
2023 |
14,3 |
9 |
5,6 |
1,8 |
крейда |
4,9 |
7,7 |
2024 |
6 |
Система заходів хімічного впливу на грунт для поліпшення її властивостей і підвищення врожайності с.-г. культур називаеться хімічна меліорація. При хімічної меліорації з кореневмісного шару грунту видаляються шкідливі для с.-г.рослин солі, в кислих грунтах зменшується вміст водню і алюмінію, в солонцях - натрію, присутність яких в грунтовому поглощающем комплексі погіршує хімічні, фізико-хімічні та біологічні властивості грунту і знижує грунтову родючість.
Способи хімічної меліорації: вапнування грунтів (в основному в нечорноземній зоні) - внесення вапняних добрив для заміни в грунтовому поглощающем комплексі іонів водню і алюмінію іонами кальцію, що усуває кислотність грунту; гіпсування грунтів (солонців і солонцевих грунтів) - внесення гіпсу, кальцій якого замінює в грунті натрій, для зниження лужності; кіслованіе грунтів (з лужною і нейтральною реакцією) - підкислення грунтів, призначених для вирощування деяких рослин (наприклад, чаю) при внесенні сірки, дисульфат натрію та ін До хімічної меліорації відносять також внесення органічних і мінеральних добрив у великих дозах, що приводить до докорінного поліпшення поживного режиму меліорованих грунтів, наприклад піщаних[6].
Вапнування - одне з основних засобів поліпшення кислих грунтів. Кисла реакція характернадля грунтів деяких заливних і низинних лук, в лісовій зоні 70-80% сіножатей та пасовищ розташованих на дерново-підзолистих і бідних грунтах, переважна частина яких має кислу реакцію. При кислій реакції середовища в грунті знижується доступність поживних речовин для рослин, внаслідок чого на кислих грунтах розвиваються рослини, що володіють низьким кормовим якістю (мітлиця звичайна, білоус стирчить, хвощі та ін), з травостою випадають бобові. Потреба у вапні залежить від кислотності грунтів, вимог до реакції грунту різних сільськогосподарських культур, гранулометричного складу грунтів (що обумовлює різну буферність, ємність поглинання), а також від кліматичних факторів, головним чином від кількості опадів[7].
Дозу вапна для кислих грунтів визначають за величиною гідролітичної кислотностіза формулою:
D – доза CaCO3, т/га
0,5 – кількість CaCO3, необхідна для нейтралізації 1 мг-екв на 100 г грунту
Нг – гідролітична кислотність, мг-екв на 100 г грунту
S – 10000 м2(1 га)
h – глибина загортання вапна, см
d – об’ємна маса грунту, г/см2
– коефіцієнт для перерахкнку в тонни.