Основні вміння, якими повинен оволодіти вчитель початкових класів

1. Добре знати техніку мовлення у єдності її еле­ментів як необхідну передумову словесної дії і пра­вильно нею користуватися (управляти диханням у про­цесі мовлення, читання, володіти правильною і чіткою дикцією, силою, чистотою і висотою голосу, орфоепіч­ними нормами вимови).

2. Досконало знати положення, зміст і значення засобів логіко-емоційної виразності читання в їх ор­ганічному зв'язку (сутність мовних тактів, пауз, їх різновидів і тривалості, логічних наголосів тактових і головних, мелодики і її видозмін, темпу і його варію­вання, емоційної функції наголошених слів — емоцій­ного забарвлення тексту) і вміти ними користуватися. Для цього необхідно знати:

а) як і в якій послідовності застосовувати засоби логіко-емоційної виразності читання для розкриття і передачі (відтворення) змісту тексту.

б) теоретичний спосіб членування тексту на мовні такти

в) авторські стимули до використання психологіч­ ної паузи;

г) контекстуальний шлях визначення логічних (тактових) і головних наголосів у єдності з мелодикою і темпом;

д) способи визначення емоційної функції наголоше­ них слів (емоційного заряду тексту).

3. Знати класифікацію і принцип застосування по­замовних (рухових) засобів виразності в процесі чи­тання, мовлення (поза, жест, міміка).

4. Принципи системи к.Станіславського

Теоретичною основою курсу виразного читання є класична система К.Станіславського.

Костянти́н Сергі́йович Станісла́вський (справжне прізвище — Алексєєв; *1863 — †1938) — видатний російський режисер, актор, педагог, народний артист СРСР (1936). Засновник Московського художнього театру (МХАТ). Реформатор театру, виробив творчий метод, що здобув назву «система Станіславського». Неодноразово перебував у Києві (1902, 1912 і 1914), виступав на київській сцені з 24 по 30 квітня 1925.

Творець т. зв. «Системи Станіславського» — комплексу вправ для акторів, який спрямований на краще психологічне входження у роль. Ця система детально описана у творі «Праця актора над собою» («Работа актёра над собой») (1938).

Існують різні погляди щодо застосування творчої спадщини Станіславського в теорії та практиці виразного читання. Варто зазначити, що у самого режисера термін система стосовно його теорій викликав заперечення.

„Ніякої „моєї” системи і „твоєї” системи не існує. Є одна система – органічна творча природа. Іншої системи немає”.

Ставлення до спадщини видатного режисера було діаметрально протилежним. Її то абсолютно заперечували, то, навпаки, вважали основою виконавської майстерності.

Терміни Станіславського: словесна дія, підтекст, наскрізна дія, творче завдання, надзавдання.

Принципи системи Станіславського:

1.Принцип щирості переживань.

(Читець (учень) має щиро і безпосередньо відтворювати почуття, переживання автора, героя. Для цього учень повинен проникнутися цими почуттями. Для цього вчитель має створити таку атмосферу, яка б дала змогу учням відчути автора. Тобто учитель має:

а) сам добре виконати текст;

б) переконливо і цікаво розповісти про поета і обставини написання твору;

в) викликати учнів на жвавий аналіз, - обмін думками з приводу прочитаного.

Все це має розбудити дитячу уяву, яка і породить відповідні почуття.)

2.Використання творчої уяви дітей, так званих приманок,

за допомогою яких можна викликати („виманити”) почуття, „що ховається в схованках душі”.