1. Сутність поняття «методика виразного читання»

"Слово— виразник думки. Слово як засіб впливу на людину, як збудник людських почуттів і вчинків має величезну силу і виняткову владу. Порівняно з усіма іншими видами людських (а отже, і сценічних) дій, словесні мають переважне значення" (Захава Б.Е. Мастерство акгера и режиссера.- М-, 1973.- С131.)

Завжди, в усіх формах педагогічного впливу, слово, мовлення, читання вчителя є головною ланкою, що поєднує зміст матеріалу уроку зі сприйманням учнів. Глибоко емоційне, цікаве, виразне мовлення, читання, переповідання вчителя завжди викликають в учнів інтерес до змісту слуханого і самого процесу мовлення, читання, переповідання.

Якщо вчитель навчить учня вслухатися в його мовлення, читання чи переповідання, то цим він збільшить його можливості пізнавати дійсність, збагачувати своє власне мовлення, що є важливим у його загальному і культурному розвитку. Особливої уваги потребує слово художнього твору під час читання. Сила впливу слова вчителя тут залежить від багатьох факторів, скажімо:

1. від уміння розкрити її в самому творі, усвідомити й пережити, тобто наскільки вникне в авторський задум, його переживання, а також у думки й переживання персонажів;

від процесу передачі експресивності твору та власних переживань.

Методика виразного читання - розділ методики літератури, який тісно пов'язаний з методикою української мови і займається вивченням:

• способів залучення учнів до художнього слова,

• озброєнням учнів вмінням дотримуватись основних вимог логічної та емоційної виразності, вимог інто­наційної системи.

Крім того, методика виразного читання включає:

• методику роботи над дикцією,

• методику роботи над паузами, логічними наголосами, темпом і ритмом мовлення, модуляціями го­лосу, інтонаціями та ін.

Як практична наука методика виразного читання розробляє наступні методичні прийоми:

• показ зразкового читання і його аналіз,

• прийоми підготовки до виразного читан­ня,

• прийоми драматизації (входження в роль),

• прийоми перевтілення,

• прийоми органі­зації конкурсів.

Зазвичай методика виразного читання поширюється на власне усне мовлення учнів, поєднуючись з розвитком їх мовлен­ня. Виразність мовлення сприяє засвоєнню пунктуації.

Виразне читання – вищий тип читання – уміння використовувати основні засоби виразності для відтворення свого розуміння. Оцінки змісту і смислу тексту, відношення до нього, донести до слухачів наміри, які читач розкриває безпосередньо читанням. Виразне читання як вищий тип читання в школі застосовують, по-перше, переважно до художніх творів; по-друге, на заключних, підсумкових етапах роботи над текстами. (Ґудзик І.П. Розвиток навички читання. – К., 1993.; Капська А.Й. Як навчити учнів виразно читати. – К., 1978.)

2. Значення виразного читання в початковій школі

Виразне читання у загальноосвітній школі (початкових класах) є невід'ємною частиною загального процесу навчання й виховання учнів. Його теоретично-практичні положення повинні органічно вплітатися в усі без винятку уроки, бо на кожному з них учитель має справу з книгою, текстом і читанням, мовленням самих учнів, яке вимагає постійного вдосконалення.

Головна мета виразного читання у школі зумовлюється двома важливими завданнями:

1) сприяти всебічному розвиткові учнів через твори художньої, науково-популярної літератури і власне слово вчителя.

2) ознайомлювати їх з основними положеннями теорії виразного читання і вчити читати так, щоб цей процес наближувався до розмовної мови, був цілеспрямованим, правильним і виразним.

З цією метою необхідно, щоб учні здобули такі вміння:

• глибоко проникати у зміст прочитаного,

• бачити за словами тексту безпосередню дійсність,

• виявляти до неї своє ставлення,

• давати їй відповідну оцінку,

• знаходити необхідні засоби передачі її слухачам.

Особливого значення у плані навчально-виховних завдань набирають уроки читання і розвитку мовлення. Без відповідної роботи над виразним читанням, мовленням вони втрачають свій основний зміст і завдання, стають формальними. Методику проведення цих уроків як таку не можна розглядати без елементів теорії і практики виразного читання.

У початкових класах виразне читання з поступально-послідовною системою засвоєння положень теорії і практики набрало статусу обов'язкового. Програма зобов'язує вчителя вже з перших днів навчання виконувати наступне:

• виправ­ляти недоліки у вимовлянні учнями окремих звуків та звукосполук,

• удосконалювати діяльність органів мовлення.

• формувати вміння змінювати силу і висоту голосу, темп мовлення залежно від конкретних умов спілкування,

• навчати правильно користуватися інтонаційними засо­бами виразності

• використовувати в діалогічному мовленні виразні засо­би: жести, міміку, інтонаційні запитання, відповіді, захоплення, погляди, прохання, сум, страх, задоволення тощо,

• емоційно виразно, послі­довно, без пропусків, перестановок, повторень передавати зміст казки, невеличкого художнього оповідання.