2. Експеримент – спеціально організована форма дослідження психічного розвитку дитини.
На вiдмiну вiд спостереження, в експериментi дослiдник активно змiнює умови дiяльностi дослiджуваного з метою виявлення психiчного факту, який вивчається. Пiдготовка до проведення експерименту передбачає врахування вiкових особливостей дошкiльникiв. Зокрема, дiти легковразливi, швидко заражаються емоцiями один одного, iмпульсивнi, їхнi психiчнi процеси нестiйкi й недостатньо довiльнi, поведiнка значною мiрою реактивна. Потрiбно створити умови, щоб дитина не вiдволiкалась на стороннi подразники, передбачити можливiсть появи таких подразникiв. Якщо експеримент iндивiдуальний, то необхiдно виключити контакти малюкiв мiж собою. Як правило, вiн проводиться в окремому примiщеннi, де забезпечується нейтральна обстановка (однотонне забарвлення стiн у «спокiйнi» кольори, вiдсутнiсть незвичних для дитини предметiв). Перед основною частиною експерименту слiд подбати, щоб малюк звик до примiщення й до експериментатора. Можна дати дитинi якусь iграшку й разом з нею погратися, виявляючи свою прихильнiсть й доброзичливiсть. Якщо дитина захопилася чимось своїм, варто почекати деякий час, а потiм тактовно переключити на запланованi завдання, пiдкреслюючи їх розважальний та необов’язковий характер: давай помалюємо, складемо пiрамiдку, зробимо аплiкацiю тощо.
Iнтерес до завдань у дитини швидко згасає, тому один експериментальний сеанс тривас 10—20 хвилин. У разi, якщо дитина ранiше виявляє небажання продовжувати роботу, вiдсутнiсть iнтересу до неї, втому, то сеанс припиняється. Виникає питания, як узгоджувати час проведення експерименту iз режимними моментами у дитячому садку. Як правило, це тi моменти режиму дня, якi видiляються для гри: до обiду та пiсля обiднього сну. Хiд експерименту, як i спостереження, фiксується в протоколi.
Щоб виявити той чи iнший психiчний факт, розробляється вiдповiдна методика, побудована на уявленнях дослiдника про умови, необхiднi для виникнення потрiбного психiчного явища. У методицi експерименту зазначається його мета, необхiдний предметний матерiал, послiдовнiсть етапiв проведення дослiдження, критерії для оцiнки й iнтерпретації результатiв. Методика вимагає чiткого дотримання всiх iнструкцiй, що дає можливiсть згодом повторити експеримент, перевiрити його результати та висновки. Наприклад, у методицi зазначається, що iнструкцiю певного завдання слiд чiтко й виразно прочитати дитинi лише один раз. Навiть якщо дитина просить повторити завдання або пояснити його, дослiднику цього робити не варто, адже у результатах враховується, як дитина зрозумiла завдання без допомоги дорослого. Водночас пiсля проведення експерименту дорослий може попрацювати з дитиною, пояснюючи їй незрозумiлi ранiше завдання.
Так само чiтко слiд виконувати вимоги щодо характеристик предметного матерiалу: iнодi вимагається, щоб картинки були кольоровими, iнодi — чорно-бiлими; iнодi на бiлому фонi, iнодi — на тонованому тощо.
Дотримання чiтких вимог методики забезпечує об’єктивнiсть його рсзультатiв. З iншого боку, варiювання умов експсрименту дозволяє виявляти закономiрностi й механiзми психiчного розвитку. В експериментi забезпечується активна позицiя дослiдника, чiткi критерії аналiзу та схеми фiксацій результатiв, що дозволяє накопичити значний фактичний матерiал й ефективно його узагальнити. Значний обсяг отриманого фактичного матерiалу робить можливим вираження його результатiв у числових показниках, якi пiддаються математичнiй обробцi, чим пiдвищується достовiрнiсть висновкiв. Водночас об’єктивнiсть експерименту не абсолютна й також має свої обмеження. В експериментi дослiджуються конкретнi психiчнi явища, i не слiд поширювати їхнi характеристики на всю психiку дитини, робити занадто узагальненi висновки.
Схеми проведення експерименту можуть бути досить рiзними. Вони зумовлюють виокремлення кiлькох рiзновидiв експерименту: лабораторного й природного. Лабораторний експеримент проводиться в умовах лабораторій за допомогою приладiв. Дослiджуваний псребуває у незвичних для себе умовах, що впливає на його поведiнку й утруднює виявлення характерних реакцiй.
Природний експеримент для дитячої психології більш ефективний. Він проводиться у звичайних для дослiджуваного умовах. Змiни, якi експериментатор вносить у ситуацiю, для дитини непомiтнi. Враховуючи вимогу бережно ставитися до дитини, не травмувати її психiку, в роботi з дошкiльниками найбiльш прийнятний природний експеримент. Вiн використовується у формi занять, гри, бесiд.
Природний експеримент має стандартну схему проведення, за якою у ньому вирiзняють кiлька етапiв: констатуючий, формуючий та повторний констатуючий. Констатуючий експеримент виконує дiагностичнi завдання: дозволяє визначити наявний у дiтей рiвень розвитку певного психiчного явища, який склався в традицiйних умовах їхнього виховання.
На основi отриманих результатiв дослiдник визначає недолiки розвитку певного психiчного явища та планує формуючий експеримент, спрямований на вирiшення розвивальних завдань.
Природний психологiчний експеримент нагадує певною мiрою педагогiчний експеримент. Головна вiдмiннiсть мiж ними полягає у тому, що педагогiчний експеримент призначений для визначення доцiльностi запровадження нових освiтнiх та виховних програм, педагогiчних методик, а природний спрямовується на розкритгя закономiрностей розвитку психіки дитини.
Рiзновиди експерименту визначаються також за кiлькiстю дiтей, якi виступають дослiджуваними. Буває груповий та iндивiдуальний експеримент.
В дитячій психології щироко використовують формувальний експеримент, під часякого способом дослідження психічних процесів і якостей є навчання дітей, спрямоване на їх формування обо вдосконалення. Відмінність його від педагогічного в прогнозі: психолог передбачаєособливості психічних процесів, якостей, властивостей особистості, які виникають під час розвитку, а педагог – те, якими шляхами можна досягнути позитивних реультатів у навчанні і виованні дітей. Здебільшого формувальний експеримен викоистовується для переврки гіпотези.
В одному дослідженні поєднують різні види експерименту: констатуючий, щоб зафіксувати , наприклад, рівень розвитку псизічного процесу (мислення) у звичайних умовах; далі – формувальний експеримент, маючи на меті отримати вищий рівень психічного процесу, чи якості відповідно до передбачень; завержує дослідження контрольний експеримент, який дає можливість зясувати зрушення, що відбулися завдяки формувальному експерименту