Спортивний туризм

За видами маршрутів

За формою проведення

За складністю

Туристські маршрути

Пішохідні

Лижні

Одно-дводенні

Оздоровчі екскурсії

Гірські

Водні

Ступеневі

Туристсько-спортивні походи

Велосипедні

Нетрадиційні

Спелео

Комбіновані

Категорійні

Туристсько-спортивні експедиції

Автомото

Вітрильні

Туристсько-спортивні змагання

Туристсько-спортивні збори

Туристський маршрут – це шлях, порядок подорожі туристських груп через певні пункти проходження за заздалегідь складеним графіком руху.

Оздоровча екскурсія – туристська подорож тривалістю до 24 год. з використанням активних форм пересування, яка передбачає відвідування точно відібраних об’єктів із метою задоволення інформаційних, духовних, пізнавальних та оздоровчих потреб туристів.

Туристсько-спортивний похід – групове проходження туристського спортивного маршруту визначеної протяжності з подоланням природних перешкод (перевалів, порогів, печер…) різної категорії або ступеня складності за нормативний час.

Турисько-сполртивна експедиція – активна туристська подорож пошукового, дослідницького характеру з метою вивчення певної території, маршруту, одного чи декількох перешкод із використанням будь-яких технічних засобів пересування або ж без них.

Туристський зліт – масовий туристський захід, який має на меті обмін досвідом та підбиття підсумків туристсько-спортивної роботи, до програм якого входять змагання з техніки туризму, туристичні конкурси.

Туристські змагання – змагання з техніки певного виду туризму або кількох видів туризму. Для підготовки до туристських видів змагань, як правило, всеукраїнського та міжнародного рівнів можуть проводитись туристсько-спортивні збори.

Спортивний туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання механічних транспортних засобів, (звісно якщо це не авто, мото, вело маршрут) покладаючись лише на власні сили, реалізуючи вміння і навички пересування пішки, на лижах, плавання на плотах і човнах, їзди на велосипеді та ін.

Маршрути можуть бути розроблені як самими туристами, так і рекомендовані туристськими клубами та організаціями. У випадку, коли самостійно розробляється маршрут, самотужки організовується харчування, розміщення й пересування на маршруті, спортивний туризм матиме самодіяльний характер. Якщо маршрути забезпечуються туристськими клубами та організаціями, то спортивний туризм буде плановим.

Види спортивного туризму та категорії складності походів

Види туризму Характеристики походів	Категорії складності походів						Некатегорійні походи
	1	2	3	4	5	6	1-2 денні	1 ст.с.	2 ст.с	3 ст.с.
Тривалість походу (днів) днях (не менше)	6	8	10	13	16	20	1-2	3-4	4-6	6-8
Протяжність походу (км):
Пішохідні	130	160	190	220	250	300	до 30	30	50	75
Лижні	130	160	200	250	300	300	до 30	30	50	75
Гірські	100	120	140	150	160	160	до 25	25	50	60
Водні (на гребних судах,плотах)	150	160	170	180	190	190	до 25	25	40	60
Велосипедні	250	450	650	800	0000000	-	до 50	50	80	120
На мотоциклах	1000	1500	2000	2500	3000	-
На автомобілях	1500	2000	2500	3000	3500	-
Вітрильні	150	200	300	400	500	-
Спелеопоходи (кількість печер)	5	4-5	1-2	1-2	1-2	—Таблиця 2.3

До спортивного туризму можна віднести такі екзотичні й рідкісні види (нетрадиційні) в яких маршрути долаються верхи на конях, верблюдах, віслюках, слонах, ламах, оленях, собачих упряжках, на повітряних кулях, на вітрильних суднах, тощо. Ці види, внаслідок своєї унікальності, не мають значного поширення і, як правило існують у вигляді тривалого катання екскурсантів на спеціально навчених тваринах, а також яхтах, повітряних кулях та ін.

Окремий вид являє собою спелеотуризм – однин її найбільш технічно психологічно складних видів туризму. Він значною мірою наближений до пошукових, дослідницьких видів діяльності, і масовим назвати його важко. На окремих ділянках печер доцільніше організовувати екскурсійні маршрути, проходження яких не передбачає спеціальної підготовки.

Найбільш популярні серед туристів, особливо в гірських місцевостях, є лижні види спорту. Вони включають лижні прогулянки, катання на лижах із гірських схилів, далекі лижні пробіги. До змагальних видів, які вимагають спеціальних тренувань, можна віднести лижні перегони, гірськолижний спорт, стрибки з трампліна та ін. Заняття лижними видами спорту сприятливо впливають на загальний стан організму, зміцнюють нервову систему, загартовують організм. У людини залучаються до роботи різноманітні м'язові групи, що поліпшує обмін речовин і діяльність органів дихання та кровообігу.

Пересування на лижах пересіченою місцевістю, а також гірськолижний спорт вимагають певної фізичної підготовки і вправності. Навантаження на організм залежать від довжини трас, рельєфу місцевості, швидкості пересування та ін. Так, гірськолижні траси залежно від крутизни і довжини схилу можна поділити на чотири категорії складності:

• сині - найпростіші;

• зелені - середнього рівня складності;

• червоні - складні;

• чорні - екстремальні.

Популярними місцями лижного відпочинку у світі є Австрія (Сан-Антон), Андора, Франція, Швейцарія, Болгарія, Італія, Словаччина, Туреччина, Фінляндія, Швеція, Норвегія; менш популярними є Німеччина і США. Останнім часом здобувають популярність Румунія, Чехія, Словенія, Іспанія, Канада, Ізраїль, Ліван, Індія та Японія. Гірськолижний відпочинок у Японії є одним з найдорожчих у світі.

За результатами опитування любителів гірськолижного відпочинку на чотирьох курортах Вермонту (США) пріоритетність головних показників якості зимового відпочинку є наступною:

1. ціна денного абонемента на підйомник;

2. максимальний час очікування в черзі на підйомник;

3. тип та якість закладів харчування;

4. час пішої ходи від автостоянки до основних споруд біля підніжжя;

5. частка території, що покривається сніговими гарматами;

6. ставлення до відвідувачів з боку обслуговуючого персоналу

Гірськолижні комплекси можна умовно поділити так:

- Курорти I типу – це курорти міжнародного значення, що пропонують бездоганні гори, широкий вибір готелів, житла та нерухомості на продаж.

- Курорти II типу ці курорти не настільки популярні, як попередні; вони пропонують меншу кількість розваг і розраховані на вужчий ринок (лижні клуби та групи).

- Курорти III типу пропонують високоякісні лижні траси, але ринок нерухомості розвинутий слабо. Багато з таких курортів працюють лише у вихідні дні. - Малі, часто малорентабельні курорти - працюють лише у вихідні дні. Типовим прикладом є гірський клуб в Онтаріо, який не має снігових гармат, зі схилами з перепадом висот до 100 метрів, Т-подібними підйомниками (бугелями), забудований дерев’яними будиночками в швейцарському стилі та без ліцензії на продаж алкоголю