твори з дитячої літератури / конспекти д / марко вовчок

Тургенєвський переклад мав велике значення нетільки для поширення популярності творів Марка Вовчка, а й для самої письменниці, яка пройшла добру школу перекладацької майстерності і в наступних публікаціях "Народних оповідань" зберегла майже всю правку російського письменника. Уроки перекладацького мистецтва стали дуже важливими для молодої авторки.

Аналіз пізніших авторських перекладів Марка Вовчка засвідчує, що вона дуже швидко оволоділа навичками перекладацького хисту. Підтвердженням цього можуть бути автопереклади казок "Невільничка", "Ведмідь", "Кармелюк" та ін. Перекладаючи українські твори російською мовою, письменниця вдало використовувала російські фразеологізми, внаслідок чого текст набув природного російського звучання – літературна мова не втратила народнопісенного забарвлення й фольклорної основи.

Про зрослу перекладацьку вправність Марка Вовчка свідчать її автопереклади публіцистичних нарисів "Отрывки писем из Парижа", написаних спочатку російською мовою і згодом перекладених українською. Нова версія була не лише більшою за обсягом, але стала естетично досконалішою, що відчувається і у змалюванні постатей деяких персонажів, і у використанні розмовної мови. У наступних авторських перекладах письменниця звертається до різноманітних пластів української мови – книжної й розмовної, сучасної та архаїчної, відшукуючи найбільш відповідні способи втілення образності оригіналу. В українському варіанті "Листів з Парижа" стиль набуває більшої емоційності, виразності та жвавості, відчутнішими стають присутність автора і його ставлення до героїв нарисів. Суттєво, що письменниця свідомо орієнтувалася на іншу, більш демократичну читацьку аудиторію, що свідчить про її розуміння ролі читача в історико-літературному процесі. Образ автора-наратора в автоперекладі є помітнішим і чіткіше окресленим, що й стало передумовою системного зв'язку: автор – читач. Значення української версії "Листів з Парижа" полягає ще і в тому, що вони збагатили жанровий репертуар української літератури, були одним із перших зразків подорожніх нарисів в українській літературі.

Мистецтво Марка Вовчка-перекладача особливо проявилось в автоперекладі французькою мовою історичної повісті "Маруся", опублікованої спершу російською мовою. Втім, існують припущення, що первісний текст повісті був написаний українською мовою, але, на жаль, оригінал не зберігся. Згодом письменниця вирішила перекласти "Марусю" французькою мовою і завершила здійснення свого задуму в 1873 році. В інтерпретації французького письменника і видавця П.–Ж. Етцеля повість набула широкого розповсюдження у Франції та за її межами. Тривалий час французький текст повісті "Маруся" Марка Вовчка був відомий лише в етцелівській версії, яка зазнала значних правок з боку паризького видавця.

Розшуканий нами у Національній Бібліотеці Франції рукопис перекладу повісті "Маруся" французькою мовою, зроблений Марком Вовчком, аналіз неопублікованого листування між письменницею та П.-Ж. Етцелем дозволяє уточнити нашу уяву про історію публікації повісті у Франції. З'ясовано, що правка Етцеля у більшості випадків не відповідала авторському задуму української письменниці.

Зіставлення російського (1872 р.) тексту "Марусі" та знайденого автографа перекладу Марка Вовчка свідчить, що французький варіант "Марусі", порівняно з російським текстом, майже вдвічі більший: письменниця конкретніше змальовує політичну ситуацію в Україні, детально описує становище козаків, їх побут і звичаї. Більше уваги приділено історичним реаліям, виразніше окреслені головні герої повісті. У французький автопереклад письменниця вводить більше українських прислів'їв та приказок, розширює тексти українських казок та байок. В результаті цієї копіткої праці, по суті, виникла нова редакція твору.

У сучасній видавничій практиці, публікуючи повний текст повісті "Маруся", необхідно за основу зворотного (українського) перекладу брати не видання П.-Ж. Етцеля, а той рукописний автопереклад, який свого часу надіслала французькому видавцеві Марко Вовчок. Двомовна публікація "Марусі" значно збагатила б українське красне письменство твором високої художньої проби.

У висновках дисертації подаються підсумки дослідження означеної проблеми. В історії українського перекладу важлива роль належить Марку Вовчку. При цьому треба враховувати, що складні умови існування української літератури ХІХ століття змушували українську письменницю часто користуватися у своїй перекладацькій роботі російською мовою. Втім ця обставина не ставить під сумнів загальнокультурного значення її праці.

Виступаючи за зміцнення міжнародних зв'язків української літератури, Марко Вовчок особливу увагу приділяла українсько-французьким літературним взаєминам.

З іншого боку, українська письменниця брала активну участь у літературному русі Франції, активно сприяла розповсюдженню знань про історію рідного краю, його самобутню культуру, героїв, традиції, національний побут тощо. Марко Вовчок прислужилася самовизначенню української літератури як органічної та невід'ємної частини світової літератури.

Результати проведеного дослідження дають можливість дійти висновку, що у своїй перекладацькій діяльності Марко Вовчок виходила з твердого переконання, що найважливішим завданням літератури є служіння рідному народові. Тому вона обирала для перекладів такі твори, які, на її погляд, мали перш за все пізнавальне значення, допомагали читачеві краще орієнтуватися у складних процесах тогочасного суспільно-політичного життя, виховували почуття людської гідності, честі й патріотизму. До них належать твори Еркмана–Шатріана, А. Лео, П.–Ж. Сталя, Ж. Масе, Г. Мало, А. Мюссе.

Великою заслугою Марка Вовчка були її переклади багатьох романів Жуля Верна – класика науково-фантастичного роману. Завдяки своїм паризьким зв'язкам письменниця мала можливість перекладати нові твори французького автора досить оперативно, іноді одночасно з їх появою у Франції мовою оригіналу.

Переклади української письменниці були невід'ємною частиною її загального творчого доробку. У своїх перекладах Марко Вовчок дотримувалась точної інтерпретації змісту та ідеї першоджерела, прагнула адекватного відтворення найтонших відтінків оригіналу.

Перекладацька діяльність Марка Вовчка стала помітною віхою історії не тільки української, а й французької літератури, яскравим прикладом багатогранних зв'язків, які існували між українською й французькою літературами, що мало не лише культурологічне, а й суспільно-політичне значення. Своєю багаторічною невтомною працею Марко Вовчок сприяла поширенню української літератури у світі, зміцненню її авторитету.

Велике значення мають і автопереклади, які посідають чільне місце у творчій спадщині Марка Вовчка. Вони свідчать, зокрема, про постійну увагу письменниці до проблеми перекладів взагалі.

Звернення української письменниці до автоперекладу зумовлене в першу чергу намаганням зробити власні твори здобутком більш широкої читацької аудиторії. Саме з цією метою вона перекладає свої українські оповідання російською мовою, публіцистику – українською, численні оригінальні твори – французькою, сприяючи зміцненню українсько-зарубіжних літературних взаємин.

Уже перші спроби Марка Вовчка в царині авторського перекладу – "Народні оповідання" російською мовою – мали позитивне значення: вони ознайомили російського читача з появою нового талановитого автора, викликали жваве обговорення в критиці.

Як свідчать пізніші автопереклади російською мовою українських казок, Марко Вовчок, врахувавши набутий досвід та уроки перекладацтва І. С. Тургенєва, вдало використовує російські еквіваленти, тексти казок набувають природного звучання, літературна мова не втрачає народнопісенної тональності.

Видані в Галичині українські автопереклади "Листів з Парижа" Марка Вовчка розширювали тематичний діапазон української літератури, збагачували її жанровий репертуар, утверджуючи жанр художнього нарису із широким охопленням подій, різноманітністю соціальних типів, своєрідністю оглядової композиції тощо.

У творчому доробку Марка Вовчка чи не центральне місце посідає її історична повість "Маруся", яку письменниця переклала французькою мовою. Значення цього твору важко переоцінити, враховуючи, що у Франції на її долю випав великий успіх: ось уже більше століття нею захоплюється не одне покоління маленьких читачів. Однак французька версія "Марусі" тривалий час була відома лише у редакції паризького видавця П.-Ж. Етцеля (Сталя).

Завдяки розшуканому нами автографу авторського перекладу Марка Вовчка повісті французькою мовою з'явилась можливість проаналізувати зміни, внесені письменницею у новий (французький) варіант її твору порівняно з російським виданням 1872 року. Авторка значно розширила обсяг тексту; більш яскравими стали постаті персонажів; політичні оцінки, які раніше, з огляду на царську цензуру, були дещо завуальовані, тепер набули характеру відвертих публіцистичних виступів.

Постає питання про необхідність видання повного тексту повісті "Маруся" французькою та українською мовами без змін, доповнень, виправлень, які свого часу вніс французький видавець П.-Ж. Етцель і які не завжди враховуються у сучасних виданнях повісті Марка Вовчка, що відіграла значну роль в історії французької дитячої літератури.

Аналіз авторських перекладів Марка Вовчка дає можливість дійти висновку про їх принципове значення не тільки у творчому доробку письменниці, а й в історії української та французької літератур. Перекладаючи власні твори, українська письменниця проявила мистецьку вимогливість і враховувала інтереси та сприйняття майбутніх читачів. Передбачаючи можливу читацьку рецепцію власних творів, авторка вносила до них зміни, перекладаючи їх російською, українською чи французькою мовами.

Вивчення перекладацької діяльності Марка Вовчка не можна вважати завершеним. Попереду аналіз її перекладів не тільки французькою, але й іншими європейськими мовами, пошуки нових архівних матеріалів, які могли б з'ясувати долю тих її перекладних творів, які не дійшли до нас, накопичення фактів відносно рецепції її перекладів тощо.

Наше дослідження засвідчує велике духовне, ідейно-естетичне значення перекладів Марка Вовчка у контексті українсько-французьких літературних взаємин другої половини XIX століття.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

 Генеза перекладу, публікації та рецепції французького варіанта історичної повісті Марка Вовчка "Маруся" // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Випуск І. – Івано-Франківськ: Плай, 1995. – С. 158–162.

 З історії перекладацької діяльності Марка Вовчка // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія літературознавство. Випуск 3 (24). – Харків: Вид-во Харківського державного автомобільно-дорожнього технічного ун-ту, 1999. – С. 50–56.

 Автопереклади Марка Вовчка // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія літературознавство. Випуск 1 (28). – Харків: Вид-во Харківського державного автомобільно-дорожнього технічного ун-ту, 2001. – С.48–53.

 Автопереклад публіцистичного циклу Марка Вовчка "Отрывки писем из Парижа" // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія. Випуск 108. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 51–60.

 Творча спадщина Жуля Верна у перекладах Марка Вовчка // Зарубіжна література в навчальних закладах. – К.: Преса України. – 2001. – № 6. – С. 45-47.

 Виховання національної самосвідомості учнів у процесі вивчення історичної повісті Марка Вовчка "Маруся" // Українська система виховання: проблеми, перспективи. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Серія "Педагогіка, етнопедагогіка". – Івано-Франківськ: Науково-методичний центр "Українська етнопедагогіка і народознавство". – 1999. Випуск 27. – С. 101–105.

 Перекладацька діяльність Марка Вовчка (до питання про українсько-французькі літературні зв'язки) // Тези доповіді на І Міжнародній конференції "Мова, культура, література та філософія Франції. Досвід Вищої школи України та інших країн СНД". – Дніпропетровськ, 1994. – С. 23–24.

 Пантелеймон Куліш і Марко Вовчок (до історії творчих взаємин) // Пантелеймон Куліш і сучасність. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвячені 175-річчю від дня народження письменника. – Івано-Франківськ: Облдрук, 1994. – С. 86–92.

 П'єр-Жуль Етцель (П.-Ж. Сталь) і Марко Вовчок (до історії творчих взаємин) // Тези доповіді на ІІ Міжнародній конференції "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур". – Дніпропетровськ: ВПОП Дніпро, 1995. – С.10.

 "Знати історію своєї країни" (до питання про рецепцію творів Еркмана-Шатріана в Україні та в Росії) // Тези доповіді на ІІІ Міжнародній конференції "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур". – Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1996. – С. 64–67.

 Цікава знахідка в Національній Бібліотеці Франції // Тези доповіді на ІV Міжнародній конференції "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур". –

Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1997. – С. 32–33.

Концепція людини у творчості Тараса Шевченка і Марка Вовчка // Матеріали конференції "Тарас Шевченко і народ": Збірник наукових праць Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу, Інституту гуманітарної підготовки, Прикарпатського університету ім. В.Стефаника. – Івано-Франківськ: Облдрук, 1999. – С. 27–30.

АНОТАЦІЯ

Гаупт Т. П. Творча діяльність Марка Вовчка в галузі художнього перекладу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 01. 01 – українська література. – Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2002.

Дисертація присвячена системному аналізові перекладацької діяльності української письменниці Марка Вовчка. Вивчається творчий доробок Марка Вовчка як перекладача і організатора перекладацької справи; проаналізовані її численні переклади з французької літератури та окреслено їхнє місце у зміцненні українсько-французьких літературних зв'язків. Вперше зіставляються на літературознавчому рівні автопереклади Марка Вовчка з першотворами, з'ясовується їхнє значення як у творчій спадщині письменниці, так і на широкому тлі європейського літературного процесу.

Ключові слова: художній переклад, автопереклад, адекватність, авторський стиль, інтерпретація, літературна рецепція.

АННОТАЦИЯ

Гаупт Т. П. Творческая деятельность Марка Вовчка в области художественного перевода. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 01. 01 – украинская литература. – Прикарпатский университет имени Василия Стефаника. – Ивано-Франковск, 2002.

Диссертация посвящена литературоведческому анализу художественных переводов украинской писательницы Марка Вовчка. Исследуются ее переводы французских авторов второй половины ХIХ в. – Эркмана-Шатриана, Андре Лео, Жана Масе, П.-Ж. Сталя и др. Изучается вклад писательницы в развитие детской литературы во Франции и на ее родине. Опубликованные в этцелевском "Журнале воспитания и развлечения" переводы украинских сказок и оригинальных произведений на французском языке обогащали французскую детскую литературу, расширяли ее тематику, знакомили читателей с новыми героями и сюжетами. Особое внимание уделено исследованию переводов романов Жюля Верна. Писательница была не только одним из первых переводчиков его романов у себя на родине, но и пропагандистом его творчества, способствуя, таким образом, приобщению широкого круга читателей к лучшим достижениям мировой литературы.

Определено художественное, познавательное, историческое значение переводов украинской писательницы. Исследуется творческое наследие Марка Вовчка как организатора и редактора журнала "Переводы лучших иностранных писателей", который, благодаря тщательному подбору доброкачественных переводов, был одним из лучших современных журналов иностранной литературы.

Впервые сделана попытка систематического анализа авторских переводов Марка Вовчка. Изучаются автопереводы "Народних оповідань" на русский язык, их значение для расширения читательской аудитории писательницы. Сравнение оригинального украинского текста с русским автопереводом свидетельствует, что писательница, не имея навыков художественного перевода, нередко злоупотребляла украинской лексикой и фразеологией, не всегда отыскивала удачные русские аналоги для украинских идиом. Проведен сопоставительный анализ русских автопереводов Марка Вовчка и перевода "Народних оповідань", выполненного И. С. Тургеневым. Исследование более поздних автопереводов сказок (с украинского языка на русский) дает основание сделать вывод, что мастерство Марка Вовчка–переводчицы возросло, ее переводы стали более совершенными, не потеряв при этом народно-песенного звучания. Акцентируется внимание на авторских переводах публицистического цикла "Письма из Парижа" (с русского языка на украинский). Опубликованный в Галичине украинский вариант путевых очерков расширил жанровый репертуар украинской литературы. Писательница, хорошо владея несколькими языками, часто выполняла автопереводы с украинского и русского языков на французский и наоборот. Впервые подробно рассматривается найденная в рукописном отделе Национальной Библиотеки Франции рукопись автоперевода исторической повести Марка Вовчка "Маруся". Повесть приобрела широкую популярность не только в Украине, но и во многих странах Европы. Проведен сопоставительный анализ разных вариантов повести: русского текста (1872 г.), французского авторского перевода и интерпретации парижского издателя П.–Ж. Этцеля. Сделаны выводы о том, что во французском авторском варианте повести Марко Вовчок больше внимания уделяет историческим реалиям, главным политическим деятелям, подробнее описывает быт и традиции украинских казаков. Подчеркивается необходимость более полного изучения найденной рукописи и ее перевода на украинский язык.

Ключевые слова: художественный перевод, автоперевод, адекватность, авторский стиль, интерпретация, литературная рецепция.