Літературний контекст
У 1920-х роках твори норвезького письменника Кнута Гамсуна (1859-1952) був дуже популярні в Україні. Цьому значною мірою сприяло присудження йому в 1920 Нобелівської премії за роман «Голод» (1890), який було надруковано української у Львові ще 1899 р. Згодом його твори перекладали О. Маковей, В. Гнатюк, В. Гладка, К. Корякіна та ін. У 1928 р. з'явився друком об'ємний том вибраного, куди ввійішли романи «Голод», «Вікторія» та «Пан». До того ж українські письменники могли читати твори К. Гамсуна в російських, польських і німецьких перекладах. Тому й не дивно, и його образи використовують М. Семенко (збірка «ГІ’єро кохає. Містерії»), М. Рильськ («Під осінніми зорями»), Є. Маланюк («Сонцю в унісон»), а його модерністське світовідчуття відлунює у творах О. Кобилянської, В. Стефаника, М. Коцюбинського, Г. Косинки та ін. Михайль Семенко навіть присвятив йому окремий етюд у книжці «Мевольники кохання» (Київ, 1918).
Поміркуйте, що спільного між новелою Г. Косинки та романом «Пан» К. Гамсуна.
Для Корнія сонце — живе, як брат. Здається, у цьому безмежному світі лагідної природи ніщо не віщує небезпеку. Усе налаштовує на спокійний меланхолійний лад: «заспаний ранок, заплаканий у росах» і «одноманітний ритм хлібів», і бджола, що борсається в медовнику. Весь опис налаштовує читача на мінор, умиротворює й заспокоює. Усе завмирає в очікуванні світлих перемін — наступає імпресіоністична пауза. Тільки душа в якомусь німому чеканні жде перемін, чогось несподіваного, але світлого. Картина цілком ідилічна. Бракує якогось різкого штриха: Корній чекає його, він хоче кудись скинути приспану дезертирським життям енергію. Зверніть увагу на художні деталі: він хоче спіймати й зачавити джмеля або вистрілити «на закурену дорогу». Сповнене небезпек і непевності дезертирське існування десь наче далеко, за межами нашої уяви, хоча ми розуміємо, що бачимо Корнія якраз у період спочинку, паузи- інтермецо. Цей момент вималюваний акварельними штрихами й сприймається як авторський ідеал у пошуках порушеної світової гармонії.
Як апофеоз «пісні душі» Корнія (і автора теж) — кульмінація цього монотонного нехитрого сюжету (зустріч героя з колишньою коханою, яку називає «загубленою в житах своєю долею»). Уляна — жінка сільського багатія Дзюби, причетного до розстрілу Матвія. Отож інша реальність у такий спосіб нагадує про себе. Однак це негучне протиставлення не змінює загальний оптимістичний настрій новели, лише підкреслює щемливо-радісне сприймання довколишнього світу, який є і буде вічно, разом із сонцем.
Цей останній штрих твору — мовби підсвідоме нагадування про короткочасність і скороминучість кожної миті життя, миті радості, духовного, чуттєвого єднання зі світом. А степ дзвенить, Корнію теж співати хочеться, бо він «п'яний сьогодні в житах». Тут між рядками прочитується прагнення до гармонії зі світом, налагодження душевної рівноваги. Мить радості коротка, минуща. І я ловлю її, і ви ловіть її — ця вічна ідея світового мистецтва прозвучала «В житах» цілком покосинчиному.
У цій новелі превалюють поширені мотиви зарубіжної літератури, що загалом домінують в імпресіоністичній естетиці. «Легкий» і пластичний імпресіонізм, як у новелі «В житах», не скрізь у Г. Косинки є переважаючим, він частіше виступає як «легка вуаль» для неореалістичного способу мислення й відповідно — оповіді. Йому притаманні об’єктивований стиль відтворення пореволюційного часу, людини в ньому, постійний наголос на морально-етичних проблемах.
Григорій Костюк так підсумовує творчий доробок Г. Косинки:«Це звучало свіжо, правдиво, боляче».
завдання
Новела “В житах» за стильовими ознаками споріднена з твором
А «Камінний хрест» Василя Стефаника
Б «Іпtermezzо» Михайла Коцюбинського
В «Каторжна» Бориса Грінченка
Г «По дорозі в Казку» Олександра Олеся
Д «Лісова пісня» Лесі Українки
НЕ є композиційною особливістю новели «В житах»
А розгортання подій у степу
Б розповідь від першої особи
В кульмінація на початку твору
Г фрагменти пісень
Д наявність діалогу
3. Установіть відповідність
Художній засіб
. фразеологізм
. персоніфікація
. порівняння
. алітерація
Приклад
А ...вітер... смикає за вуса горду пшеницю, моргає до вівса й довго цілує кучеряві голови гречок — п'є меди степові.
Б .. .в житах загубилася моя доля, і мені хочеться плакати, мов дитині...
В .. .в цю хвилину старий чорногуз поважно пройшов травою до болота...
Г Дзінь, Дзюба, дзінь... Це дзвонить степ на обід...
Д Житомирська губернія повна тепер ними, служить не хоче в комуні, а все льогкі хліба подавай!..
4.. Володимир Винниченко, Павло Тичина, Микола Хвильовий — кожен із них має свою трагедію життя (еміграція, моральний злам, самогубство). Розкрийте трагізм долі Г. Косинки.
5..Пригадайте, які кольори, звуки й запахи переважають у новелі «В житах» Поміркуйте, яку роль відіграють зорові, слухові й нюхові образи в цьому творі.
6..Пригадайте, що таке художня деталь. Яку роль у новелі «В житах» відіграють такі деталі, як забрьохана колоша, «японочка», червона хустка?
7. Поміркуйте, чому в імпресіоністичних новелах («Іпtermezzо» М. Коцюбинського, «В житах» Г. Косинки) розповідь ведеться саме від перше особи.
8. Що для Г. Косинки є світовою гармонією і що її порушило в новелі «В житах»? У чому виявляється близькість кульмінаційних моментів у новелах «В життах»?
9. Г Косинки й «Момент» В. Винниченка?
10 Як у новелі «В житах» виявляється така особливість, як позаідеологічність?
Розгляньте картину М. Бурачека «Золота осінь» і висловіть свою думку щодо відповідності її колористики з настроєм новели «В житах».
Завершіть речення: «Щастя, на думку Корнія з новели "В житах" — це...» Зіставте думки однокласників, прокоментуйте найбільш переконливу позицію.
Дібрати й виписати приклади з новели ««В житах», що ілюструють виділені слова
з епіграфа до розділу: «Оповідання Косинки являють ...одне з найпомітніших літературних явищ в обсягу прози. У них багато тонкої І влучної спостережливості, велика доза художньої безпосередності й прямоти. Мова в Косинки сильна, імпресіоністинна» (М. Зеров).
Прочитати оповідання Г. Косинки «Фавст» (за бажанням). Прокоментувати перші рядки твору: «Коли догорятиме у віках остання зоря — горітиме моя мисль і страждання...»