Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kosinka.docx
Скачиваний:
59
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
65.1 Кб
Скачать

Творчий доробок

Оповідання й новели письменника високо оцінив В. Стефаник: «Особливе по здоровлення посилаю Грицькові Косинці, який ущасливив мене своїми творами» Він розгледів у молодому авторові справжній талант, який займе своє гідні місце в українській літературі. Так воно й сталося.

Прижиттєво було надруковано майже двадцять збірок новел і оповідань, що свідчить про неабияку популярність митця в 1920-1930-і роки. Із-поміж них, окрім першої «На золотих богів» (1922), найприкметніші «В житах» (1926), «Політика» (1927), «Вибрані оповідання», «Серце» (1929). На жаль, деякі новели втрачено назавжди, як і останню — «Перевесло», яку було завершено перед арештом.

Тридцять років твори письменника не перевидавали, ім’я замовчувалося а6о згадувалось у негативному контексті.

Лише після реабілітації митця, у період «хрущовської відлиги» 1962 р. М. Стельмах і М. Рильський підготували збірку «Новели». Відтоді твори Г. Косинкі постійно перевидають. Проте ще чимало сторінок його життя й творчості не розкрито. Лише на початку 1990-х з’явилося незавершене оповідання «Фавст» (1928 р), яке в 1942 р. надрукував журнал «Український засів», що виходив друком у Харкові.

Мало кому відомо, що на початку 1930-х, коли вже насувалася хвиля репресій, митець перекладав А. Чехова, Максима Горького, М. Шолохова. Його переклад «Мертвих душ» М. Гоголя до 1968 р. друкували без підпису.

Світобачення митця

Для кожного письменника світобачення є тим важливим фактором, од якого залежать вибір теми, коло життєвих проблем, порушених у творах, особливості індивідуального стилю.

За типом світобачення Г. Косинка — реаліст. Він сприймає дійсність такою, якою вона є, художньо пізнає її, виходячи з реально існуючого. Письменник не тішиться ілюзіями, не прагне заглянути в «блакитне майбутнє», як, наприклад романтики М. Хвильовий, Ю. Яновський. Критика називала це «політичною короткозорістю».

Григорій Косинка був чесним перед собою і своїм народом, не став ілюстратором партійних гасел, за що поплатився життям. Він правдиво писав про найболючіше, умів збагнути й відтворити складність і суперечливість селянської революції в Україні, непросту пореволюційну дійсність.

За характером був оптимістом, життєлюбом, любив жартувати. Тому так боляче сприймав недосконалість світобудови, незахищеність простої людини.

На відміну від трагічного песимізму В. Стефаника, що завжди межував із внутрішнім бунтом, світогляд Г. Косинки є все ж вітаїстичним, життєствердним. Загалом він репрезентує покоління «трагічних оптимістів» — українських модерністів 1920-х років.

Зображуваний ним світ — жорстокий, страшний («Серце»), але водночас прекрасний і неповторний щомиті («Місячний сміх», «В житах», «Заквітчаний сон»), яку прозаїк фіксує й естетизує через сприймання, враження героя. Чи не тому селянин Г. Косинки керується вселюдськими, одвічними цінностями, що стають для нього головним чинником власного вибору: радість життя («В житах»), милосердя («Серце»), синівські почуття, прагнення порушеної гармонії («Мати») тощо.

Він справжній людинолюб. Його цікавить насамперед людина в цьому недосконалому, але прекрасному світі. Він любить її такою, якою вона є, — складною, суперечливою, іноді непривабливою своїми вчинками. Через те переживає разом зі своїм героєм-селянином за його віковічну відсталість, духовну обмеженість, бажання погнатися за ефемерними цінностями, неспроможність відстояти справжні цінності. Косинка і радів разом зі своїм героєм у ті нечасті світлі моменти важкого життя, і ніби прагнув їх зупинити навічно.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]