20. Методи стимулювання обов’язку і відповідальності.

Методи стимулювання обов’язку і відповідальності. Мотиваційна сторона процесу навчання містить три групи мотивів: зовнішній (заохочування та засудження), змагальні (успіх порівняно з кимсь або з самим собою), внутрішні (розкриваються як підґрунтя для плідної діяльності). Внутрішні мотиви забезпечують найбільш стійкий інтерес до учіння, отже використання викладачем інноваційних технологій навчання активізує, цілеспрямовано розвиває та поглиблює пізнавальний інтерес, цьому ж сприяє залучення студентів до експериментальних досліджень. Мотив обов’язку і відповідальності формується також на підставі пояснення соціальної значущості навчання, місця і ролі освіти в житті суспільства, держави, діяльності суб’єктів освіти тощо.

Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Методи усного контролю: індивідуальне опитування, фронтальне опитування, усні заліки, колоквіуми, іспити, усне програмоване опитування.

Методи письмового контролю: контрольні письмові роботи, письмові заліки, письмові іспити, програмовані письмові роботи.

Методи лабораторно-практичного контролю: контрольні лабораторні роботи, контроль за допомогою комп’ютера (навчально-контрольні програми).

Методи самоконтролю: самостійний пошук помилок, уміння самостійно оцінювати свої знання, визначати пріоритетні напрямки власного навчального процесу, самоаналіз і т. ін.

21. Лекції та методика їх проведення

М.Пирогов висунув положення про те, що лекції повинні читатися тільки в тому випадку, коли лектор володіє цілком новим матеріалом, який ще не був надрукований або якщо лектор має видатний дар слова.

Найважливіше завдання – організація ефективної роботи студентів на лекції, в основі якої знаходиться активний процес слухання, розуміння, осмислення матеріалу і перетворення його у форму короткого запису, який допомагає швидко відтворити основний зміст матеріалу, що був прослуханий.

Викладач повинен орієнтуватись на те, що студенти записують головні положення його лекції, це допомагає їм уважно слухати, краще запам’ятовувати та мати конспект чи опорні віхи, які полегшують подальшу самостійну роботу. Для того, щоб запис робився усвідомлено, тобто студенти не тільки розуміли, про що говорить лектор, а й встигали поєднувати слухання лекцій з веденням записів, необхідна допомога викладача, особливо на молодших курсах. Це й акцентований виклад найбільш важливого матеріалу, тобто виокремлення темпом, голосом, інтонацією, повторенням більш важливої, суттєвої інформації, використання пауз, записів на дошці опорного матеріалу, таблиць, схем, формул, суворе дотримання регламенту занять, іноді (на молодших курсах) виокремлення абзаців, підкреслення головних думок, ключових слів, висновків тощо.

22. Охарактеризуйте функції лекції.

Основні функції лекції:

1. Інформаційна. Лекція – джерело адаптованої для студентів наукової інформації. При цьому, завдяки особистості лектора, ця інформація має особистісне забарвлення.

2. Орієнтовна. Лекція орієнтує в науковій літературі показом генезису теорій, ідей: коли, ким вони вивчались, якими об’єктивними вимогами розвитку суспільства та виробництва спонукались тощо. Безумовно, список літератури, рекомендований лектором, також належить до орієнтовної функції лекції.

3. Пояснююча, роз’яснююча. Насамперед це стосується основних наукових понять, які необхідно засвоїти студентам, через формування цих понять у свідомості студентів. Зміст лекцій містить у собі стислі характеристики наукових понять, роз’яснення цих понять, їх визначень, пояснення значення кожного слова, що входить до структури визначення, - також належать до пояснюючої функції.

4. Переконувальна. Вона здійснюється насамперед через доказові ствердження лектора. Слушність положень, що висуваються на лекції, забезпечується реальними фактами та логікою подачі матеріалу. Доказ фактами використовується тоді, коли роблять теоретичні висновки на підставі узагальнення експериментальних фактів. Логічні докази – це такі міркування, у процесі яких одна думка обґрунтовується за допомогою інших. Кожний логічний доказ складається з тези, яку треба довести, доказів, за допомогою яких ця теза обґрунтовується, та демонстрації, тобто показу послідовного зв’язку міркувань, думок, що виходять одна з одної і призводять до необхідного висновку.

5. Підсумкова. Лекція окрім повідомлення необхідної наукової інформації повинна захопити студентів ідеями, викликати бажання поглибити свої наукові знання, почати власну дослідну роботу. Отже, лекція повинна бути цікавою через глибину думок, що розкривають таємниці науки. Для того, щоб лекція була цікавою, вона повинна враховувати певні умови:

1. усвідомлення студентами особистісного смислу у надбанні знань у певній науковій галузі;

2. усвідомлення аудиторією новизни матеріалу, що подається, і водночас пов’язаного з тими знаннями, які вже нею опановані;

3. спонукання та стимулювання мисленнєвої діяльності студентів-слухачів. Для цього доцільно впродовж лекції ставити декілька питань, що стимулюють міркування.