терміни

Професія (від лат. professio – офіційно зазначене заняття) – вид трудової діяльності, що потребує певних знань і трудових навичок та є джерелом існування, життєдіяльності. Професія — вид трудової діяльності, що характеризується сукупністю вимог до особистості.

Псевдостиль — система прийомів, які забезпечують ситуаційний пристосувальний ефект і (з принципового погляду) не можуть бути прийнятими.

Реактивний тип учителя — учитель, гнучкий у своїх настановах, але внутрішньо слабкий.

Режим дня — розпорядок роботи, харчування, відпочинку, сну.

Релаксація (від лат. Relaxatio – зменшення, ослаблення) – перехід системи у стан рівноваги, розслаблення. Релаксація є компонентом регуляції глибинних психофізіологічних процесів, засобом зняття нервово-психічної напруги (аутогенне тренування), психогігієнічного очищення.

Ректор (латин. rector – управитель, керівник, від rego – керую) – особа, яка очолює вищий навчальний заклад.

Реферат (від лат. refeire – доповідати, повідомляти) – коротке викладення змісту прочитаної книги, наукової роботи, повідомлення за результатами дослідженої наукової проблеми.

Рефлексія (лат. reflexio — відображення) — усвідомлення суб'єктом того, як він сприймається і оцінюється іншими індивідами або спільнотами, аналіз власного психічного стану.

Самовизначення особистості — процес і результат свідомого вибору особистістю власної позиції, цілей і засобів самореалізації в конкретних обставинах життя.

Самовиховання — систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення позитивних якостей та подолання негативних. Самовиховання – усвідомлена, систематизована і цілеспрямована діяльність особистості, спрямована на формування й удосконалення її позитивних якостей та подолання негативних.

Самоврядування – це добровільне об’єднання студентів, яке самостійно та під свою відповідальність вирішує питання, які стосуються інтересів студентства.

Самозаохочення — нагородження самого себе за досягнутий успіх.

Самозмушування — різновид самопереконання, коли людина змушує себе щось зробити з огляду на негативні результати, спричинені відсутністю дій.

Самоконтроль – у психології один з виявів усвідомлюваної регуляції людиною власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, пред'явленим вимогам, нормам, правилам, зразкам; це свідоме самостійне регулювання особистістю своєї поведінки, мотивів і спонукань на основі виявлення відхилень від загальноприйнятих вимог у думках, вчинках, діях.

Самонавіювання (аутосугестія (грец. autos — сам і suggero — навіюю)) — психічний вплив людини на саму себе, вироблення нових установок, психічних станів шляхом постійного повторення словесних формул чи викликання яскравих уявлень.

Самоосвіта – один з напрямків самовиховання, самостійне здобуття знань, умінь, навичок.

Самооцінка – вияв оцінного ставлення людини до себе; оцінка людиною самої себе, своїх достоїнств і вад, можливостей, якостей, свого місця серед інших людей.

Самопереконання — процес доведення собі необхідності формування певних рис чи якостей особистості, обов'язкових для досягнення власного вдосконалення або мети діяльності.

Самопізнання – дослідження, пізнання самого себе. Здатність до самопізнання притаманна лише людині; здійснюється за допомогою розуму. Самопізнання — процес цілеспрямованого отримання інформації про розвиток якостей своєї особистості.

Самопрезентація (лат. praesentatio, від praesento — передаю, вручаю) — вміння людини подати себе з найкращого боку, викликати почуття довіри до себе і зберегти його

Саморегуляція – здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та власних психічних процесів; це система свідомих актів, дій, спрямованих на підтримання, досягнення необхідного психічного стану, керування своєю психікою.

Самостійна робота студента – основний засіб оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Самосхвалення — висловлювання задоволення собою від досягнутого успіху, зробленого.

Самоусвідомлення — усвідомлення людиною себе як особистості і свого місця в суспільній діяльності людей.

Семінарське (лат. seminarian) — розсадник) заняття — особлива форма практичних занять, яка полягає в самостійному вивченні студентами окремих питань і тем лекційного курсу з наступним обговоренням та (або) оформленням матеріалу у вигляді повідомлення, реферату, доповіді тощо.

Синдром емоційного «вигорання» — результат тривалого фізичного та емоційного виснаження фахівця.

Ситуативно-негативне ставлення педагога — ставлення педагога до учнів, яке залежить від зміни настрою вчителя, породжує в дітей недовіру, замкненість, нерідко лицемірство, брутальність тощо.

Соціально-психологічна компетентність — вміння учителя спілкуватися, пізнавати учнів, їхні індивідуальні особливості, налагоджувати міжособистісні стосунки.

Спеціальність — вид занять у межах певної професії. Спеціальність – необхідна для суспільства обмежена галузь застосування фізичних і духовних сил людини, що дає їй можливість отримати необхідні засоби для життя; комплекс набутих людиною знань і практичних навичок для заняття певним видом діяльності.

Спеціально-педагогічна компетентність — рівень підготовки вчителя в галузі науки, що акумулюється в навчальному предметі і охоплює наукові знання, вміння, навички та їх практичне застосування.

Спілкування — багатоплановий процес налагодження і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну стратегію і тактику взаємодії, сприймання і розуміння суб'єктами спілкування один одного.

Староста студентської групи – студент академічної групи ВНЗ, який формально вважається головою групи та виконувач деяких адміністративних функцій, проміжна ланка між студентами та адміністрацією навчального закладу.

Стиль авторитарний (від фр. autoritaire – владний, лат. auc-toritas – влада, вплив) – стиль спілкування, що ґрунтується на беззаперечному підкоренні окремої людини або колективу владній особистості.

Стиль демократичний (від гр. demokratia – влада народу, народовладдя) – врахування думки й волі колективу в організації життєдіяльності вихованців.

Стиль ліберальний (від лат. liberalis – вільний) – безпринципне байдуже ставлення до негативних дій вихованців, потурання учням.

Стиль педагогічного спілкування — усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі.

Стиль педагогічної діяльності — стійка індивідуально специфічна система психологічних засобів, прийомів, навичок, методів і способів здійснення педагогічної діяльності.

Стрес (від англ. stress – букв. – тиск, напруження) – 1) емоційний стан організму; виникає в напружених обставинах у відповідь на невизначені для організму подразники; 2) комплексна психофізична реакція організму людини, яка складає сукупність стереотипних, неспецифічних реакцій, що ведуть до фізичної та психічної активності, напруги. Його фази: 1) реакція збудження – фаза мобілізації сил організму, 2) напруження, 3) виснаження.

Талант — високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних, що виявляється у творчих досягненнях. Про наявність таланту можна судити за результатами діяльності людини: вони повинні відрізнятися принциповою новизною, оригінальністю підходу до їх досягнення.

Техніка пошуку необхідних літературних джерел — користування бібліотечними каталогами, картотекою, довідково-інформаційними виданнями тощо, уміння працювати з книгою (робити необхідні записи, складати план прочитаного, конспект, формулювати тези тощо).

Техніка розумової праці — стихійно або цілеспрямовано сформоване вміння чітко виконувати певні дії, типові для виду роботи.

Технологія професійного самовиховання — модель діяльності з проектування, організації і здійснення заходів, спрямованих на удосконалення особистості і її професійно значущих якостей, а також усунення негативних.

Тип особистості вчителя — сукупність свідомо обраних або інтуїтивно засвоєних якостей, які співвідносяться із найяскраві-. шими рисами та якостями особистості вчителя.

Усне мовлення – засіб безпосередньої комунікації в присутності обох мовців чи обох сторін, яка відбувається завдяки сприйманій органами слуху усній артикуляції мовних звуків і розрахована на передавання інформації іншим людям з метою впливу на їхню поведінку й діяльність.

Установка — стійка схильність людини, яка спонукає її орієнтувати свою діяльність у певному напрямі й діяти послідовно щодо всіх об'єктів і ситуацій, віддзеркалює стан особистості на основі взаємодії між потребами та їх задоволенням, забезпечує легкість, автоматичність та цілеспрямованість поведінки.

Учитель – фахівець, який має спеціальну підготовку і здійснює навчання та виховання підростаючого покоління.

Форма організації навчального процесу — спосіб організації, побудови й проведення навчальних занять, у яких реалізуються зміст навчальної роботи, дидактичні завдання і методи навчання.

Функціонально-рольове спілкування — суто ділове спілкування, стандартизоване, обмежене вимогами рольових позицій.

Харизма (від гр. милість, благодать, божий дар, подарунок) – приписування особистості властивостей, які викликають поклоніння перед нею і беззастережну віру в її можливості.

Харизматичні (грец. charisma — божественний дар) риси — найпривабливіші якості, які асоціюються з індивідуальністю людини і охоплюють соціально-персональні характеристики, а також символи.

Читання – процес сприйняття й смислового оброблення (розуміння) писемного мовлення; процес комунікації посередництвом мовлення ("автор – читач").

Швидкісне читання — швидке сприйняття інформації тексту з найкращим коефіцієнтом усвідомлення і засвоєння.

Школа передового досвіду – одна з форм передавання й поширення кращого педагогічного досвіду школам безпосередньої демонстрації зразків навчальної і виховної роботи, особливо були поширені в 60-ті роки.