2. Рідна мова – засіб розумового та морального розвитку дитини.

К.Д. Ушинський підкреслює виняткове освітнє і виховне значення мови, називаючи її найбільшим народним наставником, незвичайним педагогом, кращим тлумачем природи й життя. Мова, твердить учений, - це могутній засіб розвитку індивіда, за допомогою неї дитина здобуває, розвиває мислення, спілкується з людьми. Мова поряд із трудовою діяльністю й іншими факторами виховання сприяє розвитку розумових сил дитини, формує її особистість. Засвоюючи рідну мову легко і без великих зусиль, кожне нове покоління водночас засвоює плоди думки й почуття тисяч поколінь, що передували йому і давно вже зотліли в рідній землі. Дитина, навчившись рідної мови, вступає вже в життя з безмежними силами.Особливу роль мови, усної народної творчості, літератури К.Д. Ушинський вбачав у справі виховання у дітей почуття патріотизму, любові до рідного краю, свого народу, його традицій, звичаїв, його мистецтва, культури, історії. Слово – вихователь доброти, чесності, гуманності, почуття громадського обов’язку, любові до природи, праці, вихователь широких естетичних смаків Найважливішими джерелами розвитку дитячого мовлення є художня література та усна народна творчість, величезна сила впливу яких традиційно використовувалася у вітчизняній та зарубіжній педагогіці як могутній чинник виховання та освіти підростаючого покоління. Виховна і художня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова художнього твору є найкращою, найвищою формою літературної мови, яку діти прагнуть наслідувати.

Життєдайним джерелом розвитку художньої літератури є усна народна творчість.

Класичний зразок фольклору – казка – стародавній жанр усної народної творчості. В казці закладено величезний естетичний потенціал, який проявляється в яскравому, романтичному зображенні казкового світу, в ідеалізації позитивних героїв, повчальності. Колоритна, яскрава мова казок захоплює, викликає в уяві чудові образи, пробуджує фантазію.Повною мірою особливості українського фольклору виявляються і в малих фольклорних жанрах – прислів’ях, приказках, загадках, гуморесках. Прості, невеличкі за обсягом, вони дивують оригінальною будовою, широким використанням виразних мовних засобів. Усе в них виражено, доцільно, кожне слово на своєму місці. Наприклад, загадка – поетична формула, яку характеризують високий ступінь метафоричності, ритмічна домірність, одухотворення, уособлення неживого світу. Все це надає загадці особливої поетичності.

До малих фольклорних жанрів, окрім вищезгаданих, належать пусто байки, колисанки, забавлянки, ігри з текстами, скоромовки тощо. Їх художня форма поєднується з глибокою узагальнюючою думкою. Це дозволяє використовувати фольклорні жанри як важливий засіб виховання мовленнєвої культури дітей.

Формування художньо-мовленнєвої компетенції у дошкільному закладі передбачає:

• ознайомити дітей з фольклором, творами письменників-класиків, а також з творами як сучасних українських письменників, так і зарубіжних авторів;

• навчити дітей слухати і розуміти зміст художніх творів;

• виховувати інтерес до слухання художніх творів;

• вчити відповідати на запитання за змістом прослуханих творів;

• прищеплювати вміння відтворювати зміст знайомих творів у активній художньо-мовленнєвій діяльності;

• розвивати поетичний слух, бажання вивчати вірші напам’ять;

• виховувати виразність художнього читання у процесі відтворення змісту художніх творів;

• виховувати оцінювальні судження, адекватні естетичні та моральні оцінки поведінки героїв;

• формувати самостійність у художньо-мовленнєвій і театрально-ігровій діяльності.

Основними напрямами роботи дитячого садка №802 Подільського району є:

• розвиток художньо-естетичного сприймання і словесної творчості. В сприйманні художнього тексту кожна дитина виявляє своє розуміння, пропускаючи отриману інформацію через особистий неповторний і унікальний досвід. Вчені відзначають зв’язок між розвитком відчуття художнього слова, що здійснюється під керівництвом вихователя в процесі аналізу художнього твору, і виразністю самостійних дитячих висловлювань;

• розвиток мовлення, виховання культури мови дитини передбачає особливу організацію мовної роботи, націлену на збагачення словника, граматичної упорядкованості, зв’язності висловлювань у процесі роботи над текстом, а також розвиток поетичного сприймання краси і точності художнього слова. Все це сприяє прояву естетичної функції дитячого мовлення. Словесна творчість є вищою формою дитячого мовлення, для якого характерні самостійність, образність, зв’язність, виразність;

• літературознавча підготовка. Елементарна літературознавча пропедевтика враховує специфіку літератури як мистецтва слова. Щоб пізнати, усвідомити ідейно-естетичний зміст твору, а водночас і суть зображених у ньому життєвих явищ, замало тільки емоційно активного сприймання образів, картин твору – потрібне їх осмислення, певна літературна обізнаність дошкільнят. Вона передбачає ознайомлення з найпоширенішими жанрами дитячої літератури і фольклору: казкою, оповіданням, віршем, байкою, казковою повістю, загадкою, піснею, прислів’ям, приказкою, колисковою тощо. У процесі ознайомлення з художньою літературою дітей підводять до елементарного аналізу літературно-художньої структури твору: вчать розуміти основний його зміст, знайомлять з жанровими, композиційними, мовними особливостями. Одержані літературні знання діти використовують під час складання власних розповідей;

• збагачення емоційно-чуттєвого і когнітивного досвіду дитини. Творча рухова, мовна, діяльнісна активність дитини в процесі сприйняття і проживання, прийняття художнього твору, безумовно, збагачує емоційно-чуттєвий і когнітивний досвід дитини;.

• народна гумористична творчість (анекдоти, усмішки, жарти) – це ефективний шлях розвитку мовлення, інтелектуального виховання і, в цілому, психічного розвитку дитини.

Наприклад: методика використання творів художньої літератури та усної народної творчості в роботі молодшої групи дитячого садка.Завдання вихователя молодшої групи – зацікавити дітей загадками, вчити розуміти їх зміст, ввести в життя дітей забавлянки, колискові, вчити повторювати за дорослими тексти рухливих ігор. Для занять добирають тільки описові загадки, прості за змістом і формою; невеличкі колискові; пісеньки, з численними повторами, емоційно-образною лексикою.