
- •20.Елементи ядерної фізики
- •20.1. Склад та будова ядра. Античастинки
- •20.2. Ядерні сили та моделі ядра
- •20.3. Фізичні моделі ядра
- •20.4. Дефект маси та енергія зв'язку ядра
- •20.5. Ядерний магнітний резонанс
- •20.6. Радіоактивність
- •20.7. Закон радіоактивного розпаду
- •20.8.Aльфа-розпад
- •§70. Бета-розпад
- •20.9. Методи спостереження та реєстрації радіоактивного випромінювання та частинок
- •20.10. Ядерні реакції
- •20.11. Реакції поділу урану та ядерна енергетика
- •99,27% , 0,72%, 0,01%,
- •20.12. Реакції синтезу ядер та термоядерна енергетика
- •20.13. Контрольні питання
20.4. Дефект маси та енергія зв'язку ядра
Енергія зв'язку нуклонів у
ядрі виявляється у тому, що для розкладу
його на складові нерухомі нуклони
потрібно виконати певну роботу. Можна
стверджувати, що при утворенні ядра з
нерухомих нуклонів, повинна виділитися
енергія, що дорівнює роботі розкладу
ядра на нуклони. Таким чином під
енергією зв'язку нуклонів у ядрі ми
будемо розуміти різницю між енергією
усіх вільних нуклонів та енергією ядра,
утвореного ними. Повну
енергію частинки визначають як еквівалент
маси m
частинок через формулу Ейнштейна Е=m.
Тепер для визначення Е знайдемо масу,
яку втрачають нуклони
при утворенні ядра
(її ще називають
дефектом маси ядра)
,
де
- маса нейтрона,
- маса ядра. Якщо до Z
протонів та до маси ядра Mя
додати Z
електронів, то одержимо іншу формулу
для дефекту маси ядра
,
де
- маса атома водню,
- маса атома. Енергія зв'язку тепер
запишеться так
Питома енергія зв'язку - енергія зв'язку, що приходиться на один нуклон ядра
.
В
середньому
складає 8 МеВ/нуклон (див.
).
Максимум
знаходиться в межах масових чисел 28 <
A
< 138 і становить ~ 8.7 МеВ/нуклон. До таких
найбільш стійких ядер відносяться ядра
від
.
З цієї точки зору ядра можуть
перетворюватися шляхом ділення важких
і злиття легких ядер, коли кінцеве ядро
належить до стійкого ряду ядер у вказаному
інтервалі масових чисел А. В обох із цих
процесів звільняється достатньо велика
енергія, яка використовується в ядерній
(ділення ядер) та термоядерній (синтез
ядер) енергетиці.
20.5. Ядерний магнітний резонанс
Якщо на речовину, що
знаходиться у сталому магнітному полі,
подіяти змінним електромагнітним
випромінюванням у діапазоні радіочастот,
то при деяких частотах, а їх називають
резонансними,
спостерігається різкий резонансний
максимум поглинання
- атомні ядра збуджуються на ядерних
магнітних енергетичних підрівнях. За
рахунок просторового квантування
моменту імпульсу ядра
,
у зовнішньому магнітному полі
відбувається додаткове
розщеплення електронних енергетичних
рівнів на підрівні із проміжками
,
які відповідають енергії електромагнітних
хвиль у діапазоні радіочаст.
Вимірювання магнітних
моментів ядер проводиться спектроскопічними
методами, шляхом аналізу надтонкої
структури ліній випромінювання атомів.
Під надтонкою структурою спектра
розуміють виявлення випромінювання
електромагнітних хвиль у достатньо
близьких околицях частот електронних
переходів атомів. Знаючи величину
сталого магнітного поля
та, вимірюючи частоти
резонансного поглинання, ядерний
магнітний резонанс застосовують
для вивчення властивостей речовини,
вимірювання величини індукції магнітного
поля
,
величини магнітного моменту
,
ізотопного аналізу і т.п.
20.6. Радіоактивність
Процеси, в яких одні ядра переходять в інші, можуть виникати як спонтанно так й при взаємодії між ядрами та між ядрами й елементарними частинками. Перші з цих процесів називають радіоактивністю, а інші ядерними реакціями. В цих процесах фіксуються такі частинки
(
) - електрон,
(
) - позитрон (античастинка електрона),
, - нейтрино (індекси е,, - відповідають електронному, мюонному та таонному нейтрино) ,
- антинейтрино,
р - протон,
n-нейтрон,
(абоd) - дейтерій (ізотоп водню з одним нейтроном і протоном),
(абоТ) - тритій (ізотоп водню з двома нейтронами й протоном),
- ядро атома гелію (-частинка).
Кожний з радіоактивних
розпадів породжує дочірнє ядро у
збудженому стані, що позначається
зірочкою коло назви ядра
.
Наступний перехід збудженого ядра у
основний стан супроводжується
електромагнітним випромінюванням
-
променів
.
Природна радіоактивність була відкрита в 1896 році французом А.А.Бекерелем. Великий внесок у вивчення радіоактивних речовин зробили нобелівські лауреати П'єр Кюрі та Марія Кюрі-Склодовська (Нобелівські премії з фізики та хімії).
При радіоактивному розпаді ядра найчастіше утворюється знову радіоактивне ядро. Існують декілька сімейств послідовних природних радіоактивних перетворень ядер. У трьох сімействах вихідними є найбільш поширені у природі два ізотопи ядра урану і торію (див. Таблицю). Четверте сімейство породжується штучно створеним ізотопом нептунію.
Сімейство |
Вихідне ядро |
Кінцеве ядро стабільне |
Уран - радій |
|
|
Уран - актиній |
|
|
Торій |
|
|
Нептуній |
|
|
Наведемо один із можливих рядів перетворень сімейства уран-радій:
.