- •20.Елементи ядерної фізики
 - •20.1. Склад та будова ядра. Античастинки
 - •20.2. Ядерні сили та моделі ядра
 - •20.3. Фізичні моделі ядра
 - •20.4. Дефект маси та енергія зв'язку ядра
 - •20.5. Ядерний магнітний резонанс
 - •20.6. Радіоактивність
 - •20.7. Закон радіоактивного розпаду
 - •20.8.Aльфа-розпад
 - •§70. Бета-розпад
 - •20.9. Методи спостереження та реєстрації радіоактивного випромінювання та частинок
 - •20.10. Ядерні реакції
 - •20.11. Реакції поділу урану та ядерна енергетика
 - •99,27% , 0,72%, 0,01%,
 - •20.12. Реакції синтезу ядер та термоядерна енергетика
 - •20.13. Контрольні питання
 
20.4. Дефект маси та енергія зв'язку ядра
Енергія зв'язку нуклонів у
ядрі виявляється у тому, що для  розкладу
його на складові нерухомі нуклони
потрібно виконати певну роботу. Можна
стверджувати, що при утворенні ядра з
нерухомих нуклонів, повинна виділитися
енергія, що дорівнює роботі розкладу
ядра на нуклони. Таким чином під
енергією зв'язку нуклонів у ядрі ми
будемо розуміти різницю між енергією
усіх вільних нуклонів та  енергією ядра,
утвореного ними. Повну
енергію частинки визначають як еквівалент
маси m
частинок через формулу Ейнштейна Е=m
.
Тепер для визначення Е знайдемо масу,
яку втрачають нуклони
при утворенні ядра
(її ще називають
дефектом маси ядра)
,
де
- маса нейтрона,
 - маса ядра. Якщо до Z
протонів та до маси ядра Mя
додати Z
електронів, то одержимо іншу формулу
для дефекту маси ядра
,
де
- маса атома водню, 
- маса атома. Енергія зв'язку тепер
запишеться так
![]()
Питома енергія зв'язку - енергія зв'язку, що приходиться на один нуклон ядра
.
	
В
середньому
складає 8 МеВ/нуклон (див.
).
Максимум
знаходиться в межах масових чисел 28 <
A
< 138 і становить ~ 8.7 МеВ/нуклон. До таких
найбільш стійких ядер відносяться ядра
від 
.
 З цієї точки зору ядра можуть
перетворюватися шляхом ділення важких
і злиття легких ядер, коли кінцеве ядро
належить до стійкого ряду ядер у вказаному
інтервалі масових чисел А. В обох із цих
процесів звільняється достатньо велика
енергія, яка використовується в ядерній
(ділення ядер) та термоядерній (синтез
ядер) енергетиці.
20.5. Ядерний магнітний резонанс
Якщо на речовину, що
знаходиться у сталому магнітному полі,
подіяти  змінним електромагнітним
випромінюванням у діапазоні радіочастот,
то при деяких частотах, а їх називають
резонансними,
спостерігається різкий резонансний
максимум поглинання
- атомні ядра збуджуються на ядерних
магнітних енергетичних підрівнях.  За
рахунок просторового квантування
моменту імпульсу ядра 
,
у зовнішньому магнітному полі 
відбувається додаткове
розщеплення електронних енергетичних
рівнів на підрівні із проміжками 
,
які відповідають енергії електромагнітних
хвиль у діапазоні радіочаст.
Вимірювання магнітних
моментів ядер проводиться спектроскопічними
методами, шляхом аналізу надтонкої
структури ліній випромінювання атомів.
Під надтонкою структурою спектра 
розуміють виявлення випромінювання
електромагнітних хвиль у достатньо
близьких околицях частот електронних
переходів атомів.  Знаючи величину
сталого магнітного поля 
та, вимірюючи частоти
резонансного поглинання, ядерний
магнітний резонанс застосовують
для вивчення властивостей речовини,
вимірювання величини індукції магнітного
поля 
,
величини магнітного моменту
,
ізотопного аналізу і т.п.
20.6. Радіоактивність
Процеси, в яких одні ядра переходять в інші, можуть виникати як спонтанно так й при взаємодії між ядрами та між ядрами й елементарними частинками. Перші з цих процесів називають радіоактивністю, а інші ядерними реакціями. В цих процесах фіксуються такі частинки
	(
)
	- електрон,
	(
)
	- позитрон (античастинка електрона),
,
	 - нейтрино (індекси е,,
	
	- відповідають електронному, мюонному
	та таонному нейтрино) ,
- антинейтрино,р - протон,
n-нейтрон,
(абоd)
	-  дейтерій (ізотоп водню з одним нейтроном
	і протоном), 
(абоТ)
	-  тритій (ізотоп водню з двома нейтронами
	й протоном), 
- ядро атома гелію (-частинка).
Кожний з радіоактивних
розпадів породжує дочірнє ядро у
збудженому стані, що позначається
зірочкою коло назви ядра 
.
Наступний перехід збудженого ядра у
основний стан супроводжується
електромагнітним випромінюванням
-
променів
.
Природна радіоактивність була відкрита в 1896 році французом А.А.Бекерелем. Великий внесок у вивчення радіоактивних речовин зробили нобелівські лауреати П'єр Кюрі та Марія Кюрі-Склодовська (Нобелівські премії з фізики та хімії).
При радіоактивному розпаді ядра найчастіше утворюється знову радіоактивне ядро. Існують декілька сімейств послідовних природних радіоактивних перетворень ядер. У трьох сімействах вихідними є найбільш поширені у природі два ізотопи ядра урану і торію (див. Таблицю). Четверте сімейство породжується штучно створеним ізотопом нептунію.
| 
				 Сімейство  | 
				 Вихідне ядро  | 
				 Кінцеве ядро стабільне  | 
| 
				 Уран - радій  | 
				 
  | 
				 
  | 
| 
				 Уран - актиній  | 
				 
  | 
				 
  | 
| 
				 Торій  | 
				 
  | 
				 
  | 
| 
				 Нептуній  | 
				 
  | 
				 
  | 
Наведемо один із можливих рядів перетворень сімейства уран-радій:
![]()
![]()
![]()
.
