- •20.Елементи ядерної фізики
 - •20.1. Склад та будова ядра. Античастинки
 - •20.2. Ядерні сили та моделі ядра
 - •20.3. Фізичні моделі ядра
 - •20.4. Дефект маси та енергія зв'язку ядра
 - •20.5. Ядерний магнітний резонанс
 - •20.6. Радіоактивність
 - •20.7. Закон радіоактивного розпаду
 - •20.8.Aльфа-розпад
 - •§70. Бета-розпад
 - •20.9. Методи спостереження та реєстрації радіоактивного випромінювання та частинок
 - •20.10. Ядерні реакції
 - •20.11. Реакції поділу урану та ядерна енергетика
 - •99,27% , 0,72%, 0,01%,
 - •20.12. Реакції синтезу ядер та термоядерна енергетика
 - •20.13. Контрольні питання
 
20.Елементи ядерної фізики
20.1. Склад та будова ядра. Античастинки
Ядро є центральною частиною атома, в якому практично зосереджена вся його маса та додатній електричний заряд. Атомне ядро хімічних елементів позначається символом
,
де
Х - символ хімічного елемента,
А - масове число,
Z - зарядове число,
N=(A-Z) - число нейтронів.
Ядро складається з А нуклонів,
які поділяються на Z
позитивно заряджених протонів 
таN=А-Z
 нейтральних частинок - нейтронів 
.
 Протон - стабільна частинка, яка є ядром
найлегшого елемента - атома водню
.
Нейтрон - нестабільна частинка з часом
життя=12
хвилин, яка розпадається за законом 
,
де
- електрон, 
-  електронне антинейтрино
(див. нижче). 
Заряд ядра становить Q=Ze,
де 
- величина заряду електрона. Чисельні
досліди не знайшли відмінності величини
заряду протона та величини заряду
електрона. Нейтрон був відкритий в 1932
році Чедвіком, а нейтральна частинка
нейтрино (маленький нейтрон), що не має
маси спокою, була теоретично передбачена
Паулі при дослідженні-розпаду
ядра.
Ядра з однаковими зарядовими числами називаються ізотопами, з однаковими масовими числами - ізобарами, а з однаковими числами нейтронів - ізотонами. Усього відомо біля 300 стійких до радіоактивного розпаду хімічних елементів і біля 2000 природних та штучних радіоактивних ізотопів.
З класичної точки зору ядро являє сферу з радіусом
.
Густина
речовини ядра складає
величину  
.
Власний момент імпульсу ядра (спін)
 визначається формулою
,
де
внутрішнє спінове квантове число.
Ядра з цілим І описуються статистикою
Бозе-Ейнштейна, а з напівцілим значенням
- статистикою Фермі-Дірака. Магнітний
момент ядерних частинок вимірюється в
ядерних магнетонах  
,
де
mp-
маса протона. Власний момент імпульсу
ядра 
 зв'язаний
з магнітним моментом 
співвідношенням
,
де
- ядерне гіромагнітне відношення.
Фізика елементарних частинок оперує масою в одиницях енергії, яка обчислюється за формулою Ейнштейна
.
Таким
чином одна атомна одиниця маси
(
)
відповідає одній атомній одиниці енергії
1а.о.е.=931.5016(26)МeВ
,
тобто
.
Таблиця 1. Основні характеристики елементарних частинок
| 
			 Назва  | 
			 Символ  | 
			 Заряд 
  | 
			 Спін  | 
			 Магнітний момент  | 
			 Маса  | ||
| 
			 
  | 
			 аом  | 
			 МеВ  | |||||
| 
			 електрон  | 
			 
  | 
			 -е  | 
			 
  | 
			 1.0012  | 
			 0.00091  | 
			 0,000548  | 
			 0,511  | 
| 
			 протон  | 
			 
  | 
			 е  | 
			 
  | 
			 2.79я  | 
			 1.6726  | 
			 1,007247  | 
			 938,28  | 
| 
			 нейтрон  | 
			 
  | 
			 0  | 
			 
  | 
			 -1.91я  | 
			 1.6749  | 
			 1,008632  | 
			 939,57  | 
| 
			 -частинка  | 
			 
  | 
			 2е  | 
			 0  | 
			 0  | 
			 6,644880  | 
			 4,002671  | 
			 3738,257  | 
| 
			 
  | |||||||
Античастинки. Елементарні
частинки існують у вигляді двох
античастинок.
Вони мають однакові маси, спіни та час
життя і різні за знаком заряди, магнітного
моменту та деяких інших квантових чисел.
При взаємодії дві античастинки
 анігілюють – зникають, породжуючи
кванти поля, відповідного виду взаємодії
цих частинок. Наприклад, при взаємодії
електрона 
і його античастинки - позитрона
,
виникають кванти електромагнітного
випромінювання надвисоких частот, які
називають
квантами.
При взаємодії 
квантів
із вакуумом можуть народжуватися попарно
електрон та позитрон - частинка та її
античастинка. При анігіляції нуклона
та антинуклона виникають
мезони.
Таким чином анігіляція античастинок
означає перехід матерії з форми речовини
 у форму поля.
