Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ISTORIYa_VIDPOVIDI (1).doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
97.79 Кб
Скачать

14. Українське мистецтво XVII – XVIII ст.

Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. у живопис також приходять нові тенденції. У цей час змінюється технологія розписів, замість фрески використовується темпера, плоскодекоративні трактування змінюються на живописно-декоративні, змінюється тематика, до суто теологічної входять світські мотиви, відбувається "перевдягання" біблійних героїв в українські строї, в ікону вводяться портретні зображення.

В образах святих простежується введення українського народного етнічного типу. В іконний живопис входить зображення конкретних історичних осіб; як яскравий приклад можна навести ікону Розп'яття з портретом Л. Свічки. Формується інтимний портрет для оселі, в якому підкреслюються суто світські риси портретованого. Великої популярності серед різних соціальних верств набуває народна картина "Козак Мамай".

З огляду на великі обсяги розписів у храмах постала потреба у підготовці майстрів-живописців. Школа для їх підготовки створюється при Києво-Печерській лаврі. Тут розроблюється система підготовки художників іконописців. У церковні розписи вводиться пейзаж.

В іконах окрім активного використання кольору з'являється рух; до цього постаті були статичними. Та найбільше досягнення — це спроба, і досить вдала, передати внутрішню духовність особистості. Це яскраво видно на портретах-іконах гетьмана Д. Апостола та його дружини Уляни. Поза всяким сумнівом це світські портрети, їх можна без перебільшення віднести до шедеврів українського живопису.

У цей же період поглиблюється інтерес до увічнення образу сучасника. Це помітно в зображеннях запорізької старшини. Наприкінці XVIII ст. у живописі чітко розмежувалися два напрямки; один — суто теологічний, підпорядкований вимогам храмових розписів, другий — світський живопис, де перевага надається реалістичному відображенню портретованої людини, проникненню в її внутрішній світ. Таким чином, у XVIII ст. було закладено підвалини сприйняття нових течій, налагоджено мистецькі зв'язки з європейськими школами, кращі їх досягнення використано в практичній роботі, що, безумовно, збагатило і поглибило художнє життя України.

16. Вплив західноєвропейської реформації на культурно-релігійне життя українців в XVI – XVII ст.

В XVII – XVIII ст. Українські землі розвиваються в межахзахідно-європейських тенденцій культурного розвитку. В цей період розвиваються всі основні складові зах. Євр. Культури: гуманізм, стиль Барокко та класична антична література. Основою став стиль Барокко. Він визначає характер літератури, живопису, архітектури та іншого. Він познайомив Україну з новою технікою віршування, зах.Євр. смаком і став засбом опанування класичної античної літератури. Формою передачі зах.Євр. культури в Україну були перекладні літературні праці. До XVII ст. поширювалась перекладна Візантійська література релігійного змісту. З XVII ст. зростає інтерес до зах.Євр. літературної творчості. Вона поширюється у вигляді перекладів, переробок рицарських романів. Переклади найчастіше були українською мовою. Перекладачі перекладали лише ті сюжети, які були їм цікаві. Переклади переробки користувалися пошаною серед усіх верств. Мав місце і експорт іноземних книжок в Україну. Це була література латинською мовою, користувалися ними найбільш освідчені верстви. Засвоюючи зах.Євр. цінності і досягнення Українські землі сприяли їх поширенню у слов’янському православному світі. У той період досягнення і цінності інших релігій вважалися єрнтичними, тому запозичувати їх розглядалося як справа шкідлива. Однак тривале перебування України в складі різних держав виробило в українців здатність засвоювати іноземні досягнення не втрачаючи при цьому своєї самобутності. Ця якість дала можливість українцям поширювати цінності інших народів у всьому православному світі. В XVII – XVIII ст. Українські землі виступали культурно-релігійним центром усіх православних країн. Цьому сприяла й та обставина, що в Україні знаходився єдиний в православному світі вищий навчальний заклад – Київська академія. В Київській академії вчилися представники різних народів. В ній знайомилися як із досягненнями слов’янських народів, так і народів зах.Євр.. Випускники академії, повертаючись на батьківщину, ставали репрезентаторами нового знання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]