6. Вплив Візантії на культурні процеси в Русі.

Ще в ІХ ст. поширюються активні контакти Київської Русі з Візантією по знаменитому шляху “з варягів у греки”. Наступним кроком стає похід князя Аскольда на Царгород у 860 р., який фактично започаткував хрещення Русі. Потім, у середині Х ст., - поїздка княгині Ольги до імператора Константина Багрянородного, і як наслідок - посилення торговельно-економічних зв’язків між двома державами та поширення християнства на Русі. А шлюб сестри візантійського імператора Василія ІІ - Анни - з київським князем Володимиром завершує перетворення християнства на державну релігію Київської Русі, хрещення якої відбулося, як відомо, в 988 р. Київська Русь сприйняла не тільки церковну доктрину, але і християнську концепцію богообраності імператорської влади (пригадаємо порожній трон Христа біля трону візантійського василевса). Церква в Київській Русі також була залучена до коронації київських князів, символізуючи, як і у Візантії, божественне освячення їх влади. Саме з Візантії у великій кількості прибували богослужебні книги і предмети християнського культу, там же був запозичений церковний спів. Не менш відомим був вплив Візантії на мистецтво Київської Русі: тринадцятикупольна Софія Київська була створена візантійськими зодчими; мозаїка і фрески Софії Київської відобразили й участь у їх створенні візантійських митців, і продовження візантійської традиції давньоруськими майстрами; у Володимирі під час розпису Дмитріївського собору місцеві майстри працювали над фресками вже на рівних з художниками, запрошеними з Константинополя. Після падіння Константинополя (1453 р.) Московська держава сприймалася у світі як пряма спадкоємниця Візантійської імперії. Це відобразилося у відомій державно-політичній формулі: “Москва - третій Рим”, що означала: “Два Рима впало, третій (Москва) - стоїть, а четвертому - не бувати!” Московська держава запозичила й герб Візантії - орел з двома головами, а її князі перейняли титул царів (цесарів). Російський іконопис розвивався за візантійськими канонами і в створенні школи російського іконопису визначну роль відіграв виходець з Візантії Феофан Грек, у якого навчався і з яким полемізував славнозвісний Андрій Рубльов. Візантійські традиції відчуваються і в архітектурі (хрестово-купольний храм), і в книжковому видавництві, і в літературі, і в політичних концепціях аж до ХVІІ ст.

8. Ідеї гуманізму в Українській культурі XV – XVIII ст.

Гуманізм передбачає, що центром суспільної уваги поступово стає людина, а не божественне проведіння. Людина з її почуттями, проблемами починає визнаватися за самостійне явище яке стає достойним уваги людини і позбавляється релігійного тлумачення. В Українських землях тенденція раннього гуманізму і передвідродження полягали не лише у запозиченні зах. Євр. Цінностей. В цей перод відбувається повернення до цінностей античних часів та часів Київської Русі. У цьому сутністьідей передвідродження в Українських землях. Серед провідників ідей гуманізму і передвідродження були вихідці з західної України. Це були професори з «Русинських» земель. Вагомий внесок внесли: П.Русин, С.Ольховський-Роксолан, та інші. Київські ченці створили у Володимері гурток вчених людей(книжників) їхні твори мали широку популярність на території колишньої Київської Русі і містили в собі ідеї гуманізму. В XIV ст. прередвісником гуманізму вважався митрополит Китриян. Поважне місце займає Г.Цимбалюк – митрополит Київський і Литовський. Важливу роль відігравав і переклади зах. Європейської літератури. Популярністю характеризується «Повісті духовні». Вважається, що важливу роль в поширенні гуманізму відіграли переклади творів часів Київської Русі. Вони сентизувалися з іншими творами і модернізувалися до проблем тих часів. В цей же період з’явився інтерес до античної літератури.Надавалася увага енцеклопедичним творам «Арістотелі врата»(містила рекомендації щодо медицини, сімейних стосунків та інше) написана на Арабському сході. Перекладалися також твори з астрономії, астрології, які стосувалися природи, суспільних процесів, політики. В XV – XVI ст.відбувається відхід від Візінтійських зразків у мистецтві. В літературі зароджується полімічний стиль. В орнаментальному мастерстві з’являються візерунки геометричних форм, візерунки рослинного характеру, візерунки із застосуванням зображень тварин і рослин, активно використовують зображення людських голів. Зрушення відбуваються в характері іконопису. Святі стають більш схожими на реальних людей. В XIV – XVI ст.нових рис набуло повсякденне життя людей. В широкий вжиток входять годинники, вогнепальна зброя, горілка. Зазнають змін і шлюбні відносини. До XVI ст. в Україні існував громадський шлюб. З XVI ст. шлюбні стосунки почають становлювати на основі шлюбної угоди, які укладають між батьками(З XVII ст. у письмовій формі). Церква назначає вінчання і не визнає шлюбів без вінчання.