6. Вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту

6.1. Установки пожежної сигналізації та пожежогасіння

6.1.1. Утримання в працездатному стані установок пожежної сигналізації (далі - УПС) та автоматичних установок пожежогасіння (далі - АУП) повинно забезпечуватися такими заходами:

проведенням технічного обслуговування з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби;

матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтриманням і своєчасним відновленням працездатності;

опрацюванням необхідної експлуатаційної документації для обслуговуючого й чергового персоналу.

6.1.2. Будівлі, приміщення та споруди повинні обладнуватися зазначеними установками відповідно до чинних нормативно-правових актів, які в установленому порядку узгоджені з органами державного пожежного нагляду.

Апаратура й обладнання, що входять до складу установок, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів-виробників, мати сертифікат якості і бути без дефектів.

6.1.3. Всі установки мають бути справними і утримуватися в постійній готовності для виконання завдань, що стоять перед ними. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах. Організації, що здійснюють технічне обслуговування установок, є відповідальними у випадку, якщо установки не спрацювали і не виконали свого призначення з вини цієї організації.

Організації, які здійснюють технічне обслуговування, монтаж та наладку установок, повинні мати ліцензію на право виконання цих робіт.

6.1.4. Регламентні роботи з технічного обслуговування (далі - ТО) та планово-попереджувального ремонту (далі - ППР) повинні визначатися на кожний вид установок і виконуватися відповідно до плану-графіка, котрий опрацьовується на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. Цим планом-графіком слід передбачати і матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення робіт. ТО та ППР повинні виконуватися спеціалізованою організацією або спеціально навченими людьми з числа персоналу підприємства (з урахуванням пункту 2.10 цих Правил).

6.1.5. На період проведення робіт з ТО чи ППР, для яких передбачається відключення установок, адміністрація підприємства зобов'язана вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки приміщень, що захищаються, та технологічного устаткування, повідомивши про це пожежну охорону об'єкта (ДПД), якщо вона є.

6.1.6. Шлейфи пожежної сигналізації, лінії керування та зв'язку повинні постійно контролюватися на режим "Готовність" та піддаватися періодичним випробуванням на режим "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком.

6.1.7. У приміщенні диспетчерського пункту (пожежного поста) та інших місцях розміщення приладів сигналізації та вузлів керування має бути вивішена інструкція про порядок дій чергового (оперативного) персоналу на випадок появи сигналів про пожежу або про несправність в УПС або АУП. Диспетчерський пункт (пожежний пост) повинен бути обладнаний телефонним зв'язком, укомплектований електричним ліхтарем та мати природне та аварійне освітлення.

6.1.8. Диспетчерські пункти (пожежні пости), операторські технологічних цехів і станції пожежогасіння повинні бути забезпечені схемою пожежної сигналізації та (або) установок пожежогасіння, а також інструктивними матеріалами про керування установкою (системою) пожежогасіння та про дії щодо оповіщення про аварію і(або) пожежу.

6.1.9. На пультах керування диспетчерських пунктів (пожежних постів), на блоках пожежної автоматики, біля кожного вузла керування і розподільчого пристрою систем пожежогасіння повинні бути вивішені (установлені) таблички із зазначенням захищуваних приміщень або технологічного устаткування.

В установках водяного і пінного пожежогасіння на вузлах управління слід також вивішувати функціональні схеми обв'язки, на табличках указувати типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки й крани нумерувати відповідно до схеми обв'язки. Функціональні схеми обв'язки повинні вивішуватися і в насосних АУП.

6.1.10. На об'єкті повинна вестись експлуатаційна документація, в якій необхідно реєструвати:

зміст, терміни та виконавців (юридичних і фізичних осіб) проведення ТО та ППР;

дату і обставини санкціонованих та помилкових спрацювань УПС та АУП, дату виходу з ладу автоматичних засобів та час усунення недоліків;

дату й результати контрольних перевірок і періодичних випробувань УПС та АУП.

На об'єкті також має бути така документація:

проектна документація та виконавчі креслення на установку;

акт приймання і здавання установки в експлуатацію;

паспорти на устаткування та прилади;

інструкція з експлуатації установки і посадові інструкції.

6.1.11. Для якісної експлуатації УПС та АУП на об'єкті наказом або розпорядженням адміністрації повинні бути призначені:

особа, відповідальна за експлуатацію УПС та АУП;

оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом УПС та АУП (оперативний персонал - для щоденного контролю;

черговий персонал - для цілодобового). Функції оперативного (чергового) персоналу можуть суміщатися.

6.1.12. Особа, відповідальна за експлуатацію установки, зобов'язана забезпечити:

виконання вимог правил утримання установок пожежної сигналізації і пожежогасіння;

утримання УПС та АУП у працездатному стані шляхом своєчасного проведення ТО та ППР;

навчання оперативного (чергового) персоналу, а також інструктаж осіб, які працюють у захищуваних приміщеннях;

розробку необхідної експлуатаційної документації та контроль за систематичним її веденням;

інформування адміністрації об'єкта про всі випадки відмов та спрацювань установок;

своєчасне пред'явлення рекламацій:

а) заводам-виробникам - у разі поставки некомплектних або неякісних приладів та устаткування;

б) монтажним організаціям - у разі виявлення неякісного монтажу або відхилень від проектної документації, не узгоджених із розробником проекту чи органами нагляду;

в) спеціальним обслуговуючим організаціям - за неякісне і несвоєчасне технічне обслуговування та ремонт установок.

6.1.13. Оперативний (черговий) персонал повинен знати:

назву та місцезнаходження захищуваних приміщень;

порядок виклику пожежної охорони у разі одержання сигналу тривоги та взаємодії з пожежними підрозділами під час ліквідації пожежі та її наслідків;

порядок визначення працездатності установки в період експлуатації;

порядок ведення експлуатаційної документації.

6.1.14. Запас зрошувачів і пожежних сповіщувачів на об'єкті повинен становити не менше 10% від кількості змонтованих.

6.1.15. Комплекс охоронно-пожежної сигналізації (далі - КОПС) повинен забезпечувати відокремлену видачу сигналів від пожежних сповіщувачів та охоронних датчиків.

6.1.16. Апаратура УПС та КОПС повинна встановлюватися в місцях, недоступних для сторонніх осіб, і бути опломбована.

6.1.17. Пожежні сповіщувачі (далі - ПС) слід установлювати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів і технічної документації заводів-виробників. Сповіщувачі повинні бути захищені від механічних пошкоджень та несанкціонованих спрацювань. Заходи захисту не повинні впливати на їх працездатність.

Ручні пожежні сповіщувачі можуть установлюватися як окремо, так і разом з автоматичними пожежними сповіщувачами.

6.1.18. Пожежні сповіщувачі повинні функціонувати цілодобово і постійно утримуватися в чистоті.

До них має бути забезпечений вільний доступ. Відстань від складованих матеріалів і обладнання до сповіщувачів повинна бути не менше 0,6 м.

6.1.19. Не допускається встановлювати замість несправних сповіщувачів сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації за відсутності сповіщувача у місці його встановлення.

6.1.20. У разі ремонту або несправності ручного ПС поруч має бути вивішена табличка з відповідним написом.

6.1.21. Прокладання шлейфів та з'єднувальних ліній УПС та КОПС повинно здійснюватися відповідно до вимог нормативно-технічної документації.

6.1.22. У разі введення в експлуатацію УПС або КОПС ємкість приймально-контрольного приладу та станції повинна забезпечувати захист необхідної кількості зон (приміщень) об'єкта і мати не менше 10% вільного запасу резервних (незадіяних) шлейфів.

6.1.23. Клемні коробки приладів повинні бути закриті захисними кришками і опломбовані, а корпуси приладів - заземлені.

6.1.24. Місце підключення приладів та КОПС до абонентської телефонної лінії повинно бути обмежене для доступу сторонніх осіб.

6.1.25. Приміщення з установленими в ньому приймально-контрольними приладами та станціями має бути сухим і добре вентильованим, а також обладнаним аварійним освітленням, мати достатній рівень природного та штучного освітлення.

6.1.26. Електроживлення УПС, КОПС та АУП має здійснюватися згідно з вимогами будівельних норм і ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.32-01 ( v0272203-01 ).

У разі використання, як джерела резервного живлення, акумуляторної батареї, її ємність повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в режимі чергування і не менше трьох годин - у режимі "Тривога".

6.1.27. Розміщення світлових і звукових сигнальних пристроїв тривоги повинно здійснюватися відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів.

6.1.28. Приймально-контрольні прилади і станції УПС та КОПС треба встановлювати у приміщеннях з цілодобовим чергуванням персоналу. В обґрунтованих випадках допускається встановлення приймально-контрольних приладів у приміщеннях без чергового персоналу за умови забезпечення передання оповіщень про пожежу (несправності) на пожежний пост або в інше приміщення з постійним цілодобовим перебуванням людей і забезпечення контролю каналів зв'язку. У цьому разі мають бути передбачені заходи, які перешкоджають доступові сторонніх осіб до приймально-контрольних приладів.

За наявності технічної можливості сигнали від приймально-контрольних приладів УПС та АУП слід виводити на пульти централізованого спостереження пожежної охорони.

6.1.29. Автоматичні установки пожежогасіння, змонтовані та введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативно-технічних документів.

Унесення будь-яких змін у конструкцію установки, перекомпонування захищуваних приміщень та інші переобладнання допускається здійснювати за згодою з проектною організацією з інформуванням про це органів державного пожежного нагляду.

6.1.30. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний не допускається, за винятком випадків, обумовлених у нормативних документах.

Пристрої ручного пуску АУП повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень і встановлюватися поза можливою зоною горіння в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені як усередині, так і поза приміщенням.

6.1.31. Елементи та вузли АУП мають бути пофарбовані відповідно до вимог чинних стандартів.

6.1.32. Зрошувачі й насадки повинні постійно утримуватися в чистоті, під час проведення ремонтних робіт бути захищеними від потрапляння на них фарби, побілки тощо. У місцях, де є небезпека механічного пошкодження, їх необхідно захищати надійними огорожами, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних зрошувачів) і не змінюють карту зрошування. Не допускається встановлювати замість тих, що спрацювали, та несправних зрошувачів пробки й заглушки.

6.1.33. Забороняється:

використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;

приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до трубопроводів живлення АУП;

установлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах.

6.1.34. Вузли керування систем водяного та пінного пожежогасіння повинні бути розташовані у приміщеннях з мінімальною температурою повітря впродовж року не менше +4 град. С.

6.1.35. Приміщення,де розташовані вузли керування, насосні станції, станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення і бути постійно замкненими.

Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід забезпечити телефонним зв'язком із диспетчерським пунктом (пожежним постом). Ключі від приміщень повинні бути в обслуговуючого і оперативного (чергового) персоналу. Біля входу в приміщення має висіти табло з написом: "Станція (вузол керування) пожежогасіння".

Необхідно проводити щотижневі випробування насосів автоматичних систем пожежогасіння, про що робити записи в журналі.

6.1.36. Підлягають дозарядці (перезарядці) посудини та балони установок пожежогасіння, маса вогнегасної речовини або тиск середовища в яких знизилися відносно значень, установлених експлуатаційною документацією, на 10% і більше.

Посудини та балони АУП треба захищати від потрапляння на них прямих сонячних променів та безпосереднього впливу опалювальних або нагрівальних приладів.

6.1.37. Приміщення, захищувані установками об'ємного пожежогасіння, повинні бути обладнані самозачинними дверима.

6.1.38. Автоматичні установки об'ємного пожежогасіння, котрі мають електричну частину і призначені для захисту приміщень з перебуванням у них людей, повинні мати:

звукову й світлову сигналізацію, яка сповіщає про подавання у ці приміщення вогнегасної речовини;

пристрої переключення автоматичного пуску на ручний з видаванням відповідного сигналу у приміщення чергового персоналу;

пристрої затримання випуску вогнегасної речовини у захищуваний об'єм.

Усередині захищуваного приміщення повинен видаватися світловий сигнал у вигляді напису на світлових табло "Газ - виходь!" ("Піна - виходь!" тощо) та звуковий сигнал оповіщення. Біля входу до захищуваного приміщення повинен установлюватися світловий сигнал "Газ - не заходити! " ("Піна - не заходити!" тощо), а в приміщенні чергового персоналу - відповідний сигнал з інформацією про подавання вогнегасної речовини.

6.1.39. Модульні автономні установки пожежогасіння слід застосовувати для захисту вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень категорій А, Б, В, площа або об'єм яких не перевищують значень показників "захищувана площа" або "захищуваний об'єм" відповідної установки. Ці установки експлуатуються, як правило, в приміщеннях, де немає постійного персоналу. Приміщення, обладнані автономними модульними установками пожежогасіння, можуть забезпечуватися первинними засобами пожежогасіння на 50% від їх норм належності для цих приміщень.

Проектування, монтаж і експлуатацію модульних установок пожежогасіння необхідно здійснювати відповідно до технічної документації підприємств-виготовлювачів цих установок.

6.2. Системи протидимного захисту, оповіщення людей про

пожежу і керування евакуацією, засоби зв'язку

6.2.1. Необхідність обладнання будинків і приміщень системами

протидимного захисту та технічними засобами оповіщення про пожежу,

вимоги до їхнього улаштування встановлюються будівельними нормами.

На системи протидимного захисту, оповіщення людей про пожежу

та керування евакуацією поширюються вимоги пунктів 6.1.1-6.1.5,

6.1.26 цих Правил.

6.2.2. Системи протидимного захисту

6.2.2.1. Не менше одного разу на місяць слід проводити

випробування систем протидимного захисту з увімкненням

вентиляторів (ручним способом або від пожежних сповіщувачів), про

що складається акт.

6.2.2.2. Для підтримання систем протидимної вентиляції у

працездатному стані необхідно:

щотижня перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механізмів,

положення клапанів, заслонок; наявність замків та пломб на щитах

електроживлення автоматичних пристроїв, захисного засклення на

кнопках ручного пуску;

періодично очищати від бруду та пилу (у зимовий час - від

обледеніння) вентиляційні решітки, клапани, виконавчі механізми,

плавкі замки, кінцеві вимикачі; регулювати натяг пасів трансмісії

вентиляційних агрегатів, усувати несправності електричних

пристроїв, вентиляційних установок, порушення цілості повітроводів

та їх з'єднань.

6.2.2.3. Біля кнопок дистанційного пуску повинні бути

пояснювальні написи (таблички) про їх призначення.

Щит (пульт) ручного керування пристроями системи протидимного

захисту повинен бути забезпечений інструкцією про порядок їх

включення в роботу.

6.2.2.4. Двері, які входять до системи протидимного захисту,

повинні мати справні пристрої для самозачинення та ущільнюючі

прокладки у притворах, а також засклення з армованого скла (або

бути суцільними).

6.2.2.5. Вентилятори систем протидимної вентиляції слід

розміщати в окремих від вентиляторів інших систем приміщеннях. При

цьому вентилятори димовидалення і підпору повітря не допускається

розміщати в загальній камері.

6.2.2.6. Пристрої для повітрозабору систем підпору повітря

повинні розміщуватися таким чином, щоб виключити потрапляння в них

продуктів горіння, які виходять із систем димовидалення та вікон

будівель.

6.2.2.7. У каналах димовидалення і підпору повітря

прокладання будь-яких комунікацій не дозволяється.

6.2.2.8. Сигнали про виникнення пожежі та включення в роботу

протидимного захисту будівель з підвищеною кількістю поверхів

повинні, як правило, передаватися на місцевий диспетчерський пункт

(у житлових будинках з підвищеною кількістю поверхів - на

об'єднані диспетчерські системи житлових господарств).

6.2.2.9. У черговому режимі димові клапани системи

протидимного захисту на всіх поверхах повинні бути закриті.

6.2.3. Системи оповіщення про пожежу

6.2.3.1. Системи оповіщення про пожежу повинні забезпечувати

у відповідності з розробленими планами евакуації передавання

сигналів оповіщення одночасно по всьому будинку (споруді), а за

необхідності - послідовно або вибірково в окремі його частини

(поверхи, секції тощо). У лікувальних та дитячих дошкільних

закладах, а також спальних корпусах шкіл-інтернатів повинні

оповіщатися тільки адміністрація та обслуговуючий персонал.

6.2.3.2. Порядок використання систем оповіщення необхідно

визначати в інструкціях з їх експлуатації та в планах евакуації,

де потрібно також указувати осіб, котрі мають право приводити

систему в дію.

6.2.3.3. Кількість оповіщувачів, їх розміщення та потужність

повинні забезпечувати необхідну чутність у всіх місцях перебування

людей. Оповіщувачі-динаміки не повинні мати регуляторів гучності,

підключення їх до мережі слід виконувати без роз'ємних пристроїв.

6.2.3.4. Для передавання текстів оповіщення та керування

евакуацією допускається використовувати внутрішні

радіотрансляційні мережі та інші мережі мовлення, наявні на

підприємстві (за умови забезпечення надійності оповіщення). Текст

оповіщення повинен бути заздалегідь записаний на магнітофон (для

іноземців текст оповіщення записується англійською або їх рідною

мовою).

6.2.3.5. Системи оповіщення та керування евакуацією необхідно

виконувати з урахуванням можливості прямої трансляції мовного

оповіщення та керівних команд через мікрофон для оперативного

реагування в разі зміни обстановки або порушення нормальних умов

евакуації.

6.2.3.6. Приміщення, з якого здійснюється керування системою

оповіщення, слід розміщувати на нижніх поверхах будівель,

переважно біля входу на сходові клітки, у місцях з цілодобовим

перебуванням чергового персоналу.

При обладнанні приміщень будівлі УПС її приймально-контрольні

прилади слід установлювати в тому приміщенні, з якого здійснюється

керування системою оповіщення.

6.2.3.7. У будівлях, де немає потреби в технічних засобах

оповіщення про пожежу і керування евакуацією, керівник

підприємства повинен наказом визначити порядок оповіщення людей

про пожежу та призначити відповідальних за це осіб.

6.2.3.8. У вибухонебезпечних зонах технічні засоби оповіщення

про пожежу повинні мати виконання, що відповідає категорії та

групі вибухонебезпечної суміші.

6.2.4. Засоби зв'язку

6.2.4.1. Населені пункти й окремо розташовані (віддалені)

підприємства необхідно забезпечувати засобами зв'язку (телефонами,

радіозв'язком, сповіщувачами), передбачаючи можливість

використання їх для передавання повідомлення про пожежу

в будь-який час доби. Номер телефону для виклику пожежної

охорони - "01".

Обов'язок щодо забезпечення засобами зв'язку населених

пунктів покладається на місцеві органи влади і самоврядування, а

на об'єктах - на їх власників.

6.2.4.2. Театри, кіноконцертні зали, нафтобази та інші

потенційно небезпечні в пожежному відношенні підприємства повинні

мати прямий телефонний зв'язок із найближчим підрозділом пожежної

охорони або центральним пультом пожежного зв'язку населеного

пункту. Необхідність улаштування такого зв'язку визначається

територіальними органами державного пожежного нагляду.

6.2.4.3. У разі відсутності на об'єкті телефонного зв'язку

слід на видних місцях указувати (за допомогою написів, табличок

тощо) місцезнаходження найближчого телефону або спосіб виклику

пожежної охорони.

Таксофони, встановлені на вулицях і в будівлях, повинні

забезпечувати можливість безкоштовного користування ними для

передавання, повідомлення про пожежу по лінії зв'язку "01". На

таксофонах мають бути таблички із зазначенням номера виклику

пожежної охорони ("01").

6.3. Протипожежне водопостачання

6.3.1. Зовнішнє протипожежне водопостачання

6.3.1.1. Кожне підприємство повинно бути забезпечене

необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (виходячи з

вимог будівельних норм та інших нормативних документів).

Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні

за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на

об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у

мережі.

6.3.1.2. Відповідальними за технічний стан пожежних

гідрантів, установлених на мережі водогону населених пунктів, є

відповідні служби (організації, установи), які відають цими

мережами водогону, а на території підприємств - їх власники або

орендарі (згідно з договором оренди).

6.3.1.3. Пожежні гідранти повинні бути справними і

розміщуватися згідно з вимогами будівельних норм та інших

нормативних документів таким чином, щоб забезпечити безперешкодний

забір води пожежними автомобілями.

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна

здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, не

рідше двох разів на рік (навесні й восени). Кришки люків колодязів

підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду

і снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води.

Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів

рекомендується фарбувати в червоний колір.

6.3.1.4. У разі відключення ділянок водогінної мережі та

гідрантів або зменшення тиску мережі нижче за потрібний необхідно

сповіщати про це підрозділи пожежної охорони.

6.3.1.5. Для контролю працездатності мережі зовнішнього

протипожежного водопостачання необхідно 1 раз на рік проводити

випробування на тиск та витрату води з оформленням акта.

Випробування водогону повинне проводитися також після кожного

ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі

водогону.

6.3.1.6. Пожежні гідранти і водойми повинні мати під'їзди з

твердим покриттям. У разі наявності на території об'єкта або

поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних

вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них

повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами)

розмірами не менше 12 x 12 м для встановлення пожежних автомобілів

і забирання води будь-якої пори року.

6.3.1.7. У разі неможливості безпосереднього забирання води з

пожежного резервуара (водойми) слід передбачати приймальні (мокрі)

колодязі об'ємом не менше 3 куб. м, з'єднані з резервуаром

(водоймою) трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед

приймальним (мокрим) колодязем на з'єднувальному трубопроводі

необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку з виведеним під

кришку люка штурвалом.

6.3.1.8. Витрачений під час гасіння пожежі протипожежний

запас води з резервуарів має бути відновлений у якомога короткий

термін, але не більше за той, що зазначений згідно

з СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения".

На підприємствах, що мають водогінні мережі, заповнення

пожежних водойм слід здійснювати від існуючої мережі

трубопроводами діаметром не менше 77 мм із установленням на них

запірної арматури.

6.3.1.9. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання

повинні бути захищені від замерзання води.

Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід

встановлювати утеплені ополонки розміром не менше 0,6 x 0,6 м, які

мають утримуватись у зручному для використання стані.

6.3.1.10. Підтримання у постійній готовності штучних водойм,

водозабірних пристроїв, під'їздів до вододжерел покладається: на

підприємстві - на його власника (орендаря); у населених пунктах -

на органи місцевого самоврядування.

6.3.1.11. Біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути встановлені (відповідальні за встановлення - виходячи з пункту 6.3.1.10 цих Правил) покажчики (об'ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них:

для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева);

для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.

6.3.1.12. Водонапірні башти повинні бути забезпечені

під'їздом і пристосовані для відбору води пожежною технікою

будь-якої пори року. Не допускається використовувати для побутових

та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння.

На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке

вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежною

технікою.

6.3.1.13. Не допускається використовувати для побутових,

виробничих та інших господарських потреб протипожежний запас води,

що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та

інших ємнісних спорудах.

6.3.2. Внутрішній протипожежний водогін

6.3.2.1. Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного

водогону, кількість вводів у будівлю, витрати води на внутрішнє

пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів

визначаються, виходячи з вимог чинних будівельних норм.

6.3.2.2. Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.

6.3.2.3. Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля.

Елементи з'єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях за наявності пилу пожежні крани повинні бути укомплектовані пожежними стволами, що подають воду як суцільним струменем, так і розпиленим.

6.3.2.4. Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

При виготовленні шаф рекомендується передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені відповідні покажчики за ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

Спосіб установлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен виключати різкий

залом пожежного рукава у місці його приєднання.

6.3.2.5. На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам чинних стандартів.

6.3.2.6. Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.

Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання.

6.3.2.7. Установлювані в будівлях з підвищеною кількістю

поверхів відповідно до вимог будівельних норм пристрої (зовнішні

патрубки з приєднуваними головками, засувки, зворотні клапани) для

приєднання рукавів пожежних машин та подавання від них води у

мережі внутрішнього протипожежного водогону повинні утримуватись у

постійній готовності для використання в разі необхідності.

6.3.2.8. У неопалюваних приміщеннях узимку вода з

внутрішнього протипожежного водогону повинна зливатись. При цьому

біля кранів повинні бути написи (таблички) про місце розташування

і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса.

З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно

ознайомити всіх працівників у приміщенні.

За наявності в неопалюваному приміщенні (будівлі) трьох і

більше пожежних кранів на сухотрубній мережі внутрішнього

протипожежного водогону в утепленому місці на вводі необхідно

встановлювати засувку з електроприводом. Її відкриття та пуск

насоса слід здійснювати дистанційно від пускових кнопок,

установлених всередині шафок пожежних кранів.

6.3.3. Насосні станції

6.3.3.1. У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені

загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки

насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі слід

надавати інформацію про їхнє призначення. Порядок увімкнення

насосів-підвищувачів повинен визначатися інструкцією.

Приміщення насосних станцій повинні бути опалюваними, у них

не дозволяється зберігання сторонніх предметів і устаткування.

Трубопроводи й насоси необхідно фарбувати у відповідний колір

згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки

безопасности", ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных

предприятий. Опознавательная окраска. Предупреждающие знаки и

маркировочные щитки".

6.3.3.2. Приміщення насосних станцій протипожежного водогону

населених пунктів повинні мати прямий телефонний зв'язок із

пожежною охороною.

6.3.3.3. Категорія надійності електропостачання насосних

станцій (установок) повинна відповідати вимогам будівельних норм

та ПУЕ.

6.3.3.4. Електрифіковані засувки повинні перевірятися не

рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця й

утримуватись у постійній експлуатаційній готовності.

Не рідше одного разу на місяць повинна перевірятися

надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне

електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів) з

реєстрацією результатів у журналі.

6.3.3.5 Розміщення запірної арматури на всмоктувальних і

напірних трубопроводах пожежних насосів повинне забезпечувати

можливість заміни або ремонту будь-якого насоса, зворотного

клапана, запірної арматури без припинення подавання води в

зовнішню мережу протипожежного водопроводу.

6.3.3.6. Біля входу в приміщення насосної станції слід

розміщувати напис (табло) "Пожежна насосна станція" з освітленням

уночі.

6.3.3.7. Якщо насосна станція не має постійного чергового

персоналу, то приміщення повинно замикатися на замок, а місце

зберігання ключів зазначатися написом на дверях.

6.4. Пожежна техніка. Первинні засоби пожежогасіння

6.4.1. Кількість та номенклатура основних видів пожежної

техніки для захисту населених пунктів і об'єктів (пожежних

автомобілів, мотопомп, причепів тощо) регламентується вимогами

державних та(або) галузевих стандартів, будівельних норм, правил

та інших чинних нормативних актів.

На стадії проектування повинна визначатися потреба об'єктів у

пожежній техніці, у тому числі в первинних засобах пожежогасіння.

6.4.2. Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного

обладнання, інвентарю та інструменту, для господарських,

виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням або

навчанням протипожежних формувань, не дозволяється.

У разі аварій та стихійного лиха застосування пожежної

техніки для їх ліквідації можливо з дозволу органів державного

пожежного нагляду.

6.4.3. Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі,

мотопомпи, причепи) повинна втримуватися в опалюваних

(з температурою середовища не нижче 10 град. С) пожежних депо або

спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (боксах), котрі

повинні мати освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття

підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні

для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи.

6.4.4. Пожежні автомобілі, мотопомпи та причепи, введені в

експлуатацію (поставлені на бойове чергування або в резерв),

повинні бути у повній готовності до виїзду (застосування) за

тривогою: бути справними, мати повний комплект придатного до

застосування пожежно-технічного озброєння, заправлені пальним,

мастильними матеріалами, забезпечені запасом вогнегасних речовин.

6.4.5. За кожним пожежним автомобілем, мотопомпою,

пристосованою (переобладнаною) для завдань пожежогасіння технікою,

слід закріпляти водія (моториста), який пройшов спеціальну

підготовку. На пожежні автомобілі та мотопомпи повинні бути

визначені бойові обслуги.

Ставлячи зазначену пожежну техніку на бойове чергування,

належить організовувати цілодобове чергування на ній особового

складу (членів ДПД).

На об'єкті повинен бути відпрацьований порядок направлення і

прибуття (доставки) техніки на місце пожежі згідно з розкладом

виїзду, у тому числі і на поруч розташовані об'єкти житлового

сектору.

Підприємство, де організовано цілодобове чергування на

виїзній пожежній техніці, зобов'язане щоденно інформувати про її

боєготовність найближчий підрозділ державної пожежної охорони.

6.4.6. Перед уведенням в експлуатацію (постановкою на бойове

чергування ) пожежні автомобілі, мотопомпи та причепи необхідно

піддавати випробуванням на відповідність вимогам

нормативно-технічної документації за участю представників пожежної

охорони.

6.4.7. Види, періодичність, зміст та технологічна

послідовність робіт з технічного обслуговування пожежних

автомобілів, мотопомп та причепів повинні відповідати вимогам,

установленим в експлуатаційній документації на вироби конкретних

типів (марок).

Про перевірку стану агрегатів із запуском двигуна необхідно

робити запис у спеціальному журналі, який зберігається у

приміщенні, де встановлена ця техніка.

6.4.8. Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки

повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння:

вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з

негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами,

совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами,

сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації

пожеж у їх початковій стадії розвитку.

Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень,

обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної

сигналізації або внутрішніми пожежними кранами.

Уперше збудовані, після реконструкції, розширення,

капітального ремонту об'єкти (будівлі, споруди, приміщення,

технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними

засобами пожежогасіння (згідно з нормами належності) до початку їх

експлуатації.

6.4.9. Норми належності первинних засобів пожежогасіння для

конкретних об'єктів повинні встановлюватися нормами технологічного

проектування та галузевими правилами пожежної безпеки з

урахуванням вимог щодо оснащення первинними засобами пожежогасіння

відповідно до додатка 2.

За відсутності норм належності вид та необхідну кількість

первинних засобів пожежогасіння допускається визначати відповідно

до додатка 2.

6.4.10. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів

пожежогасіння слід установлювати вказівні знаки згідно

з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

Знаки повинні бути розміщені на видних місцях на висоті 2-2,5 м

від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями

(за потреби).

6.4.11. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у

виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях,

спорудах, а також на території підприємств, як правило, повинні

встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).

На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні

засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному

приміщенні, споруді, установці.

Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути

пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76

"ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

6.4.12. На пожежних щитах (стендах) необхідно вказувати їх

порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного

індексу "ПШ".

6.4.13. Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних

променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від

використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та

стендів, установлюваних поза приміщеннями);

зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на

щиті (стенді) комплектуючих виробів.

6.4.14. Немеханізований пожежний ручний інструмент,

розміщений на об'єкті у складі комплектації пожежних щитів

(стендів), підлягає періодичному обслуговуванню, яке включає такі

операції:

очищення від пилу, бруду та слідів корозії;

відновлення фарбування з урахуванням вимог стандартів;

випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для виключення

залишкових деформацій після використання;

відновлення потрібних кутів загострювання інструмента з

дотриманням вимог стандартів.

6.4.15. Вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та

помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень

тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна

поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист

від попадання прямих сонячних променів та безпосередньої

(без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних

приладів.

Вибір типу та необхідна кількість вогнегасників визначається

відповідно до Типових норм належності вогнегасників, затверджених

наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у

справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

від 02.04.2004 N 151 ( z0554-04 ) та зареєстрованих у Міністерстві

юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153.

Відстань між місцями розташування вогнегасників не повинна перевищувати:

15 м - для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини);

20 м - для приміщень категорій В, Г, а також для громадських будівель та споруд.

Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях установлення не повинні створювати перешкоди під час евакуації.

6.4.16. Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом:

навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше

1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на

відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;

установлювання в пожежні шафи поруч з пожежними кранами, у

спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).

6.4.17. Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення

їх у тумбах або пожежних шафах повинні забезпечувати можливість

прочитування маркувальних написів на корпусі.

6.4.18. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників

повинні здійснюватися у відповідності до Правил експлуатації

вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань

надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків

Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 152 ( z0555-04 ) та

зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за

N 555/9154, а також ДСТУ 4297-2004 "Технічне обслуговування

вогнегасників. Загальні технічні вимоги".

6.4.19. Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;

пломби на пристроях ручного пуску;

бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.

6.4.20. Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на технічне обслуговування.

6.4.21. На перезарядження (технічне обслуговування) з об'єкта дозволяється відправити не більше 50% вогнегасників від їх загальної кількості.

6.4.22. Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в

неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за

мінусових температур, повинні зніматися на холодний період.

У такому разі на пожежних щитах та стендах повинна розміщуватися

інформація про місце розташування найближчого вогнегасника.

6.4.23. Відповідальними особами за своєчасне і повне

оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами

пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання

працівників правилам користування вогнегасниками є власники цих

об'єктів (або орендарі згідно з договором оренди).

7. Основні вимоги пожежної безпеки

до об'єктів різного призначення

7.1. Будівлі для постійного та тимчасового проживання людей *

_______________

* До будівель для проживання людей віднесені: житлові

будинки, дачні будиночки, будинки-вагончики, будівлі готелів,

гуртожитків, мотелів, кемпінгів, спальних корпусів

шкіл-інтернатів, дитячих будинків, будинків для людей похилого

віку та інвалідів, санаторіїв, будинків відпочинку,

профілакторіїв, туристичних баз, дитячих таборів відпочинку та

інших об'єктів такого призначення.

7.1.1. Усі громадяни, котрі прибувають до готелів,

гуртожитків, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, будинків та баз

відпочинку, профілакторіїв, повинні бути ознайомлені

адміністрацією з основними вимогами пожежної безпеки (під розпис).

У житлових номерах, кімнатах готелів, гуртожитків, мотелів,

кемпінгів, приміщеннях спальних корпусів санаторіїв, будинків та

баз відпочинку, профілакторіїв мають бути вивішені на видних

місцях:

схематичний план індивідуальної евакуації з відповідного

поверху із зазначенням даного номера, кімнати, евакуаційних

виходів та шляхів руху до них, місць розміщення засобів

пожежогасіння та сигналізації, а також необхідний пояснювальний

текст і пам'ятка про дії на випадок виникнення пожежі;

стисла пам'ятка для мешканців про правила пожежної безпеки.

7.1.2. У готелях, гуртожитках, мотелях, кемпінгах, базах

відпочинку та інших будівлях такого призначення, де мешкають

іноземні громадяни, пам'ятки про правила пожежної безпеки та

поведінку людей повинні бути виконані відповідними іноземними

мовами.

7.1.3. На період проведення комплексних капітальних ремонтів,

пов'язаних з переплануванням, проведенням вогневих та інших

пожежонебезпечних робіт у будівлях готелів, гуртожитків, мотелів,

кемпінгів, спальних корпусів шкіл-інтернатів, дитячих будинків,

будинків для людей похилого віку та інвалідів, санаторіїв,

будинків відпочинку, профілакторіїв, туристичних баз, дитячих

таборів відпочинку мешканці повинні відселятися.

7.1.4. Об'єднані диспетчерські системи, які обслуговують

інженерне обладнання житлових будинків, необхідно використовувати

для одержання інформації про технічну справність і спрацьовування

під час пожежі систем протипожежного захисту (димовидалення,

підпору повітря, пожежогасіння), а також передання повідомлень про

це до відповідних обслуговуючих (аварійних) служб та пожежної

охорони.

7.1.5. Переговорні пристрої ліфтів у житлових будинках та

гуртожитках слід використовувати для передавання повідомлень про

пожежі на диспетчерські пункти.

Для цього необхідно забезпечувати переговорні пристрої

спеціальними табличками із роз'яснювальними написами.

7.1.6. У сільській місцевості та у містах на територіях із

присадибною забудовою:

біля кожної житлової будівлі повинна бути встановлена бочка з

водою (вогнегасник), приставна драбина, яка досягає даху, а на

покрівлі - драбина, що доходить до гребеня даху;

на стінах житлових будинків (воротах, хвіртках) повинні

вивішуватися таблички із зображенням інвентарю, з яким їх мешканці

зобов'язані з'являтися на гасіння пожежі. Вид та кількість такого

інвентарю встановлюється органами самоврядування.

7.1.7. На присадибних ділянках житлових будинків, у яких

використовуються опалювальні печі (пристрої) на рідкому паливі,

допускається зберігання ГР в резервуарах місткістю до 2 куб. м.

Відстань від цих резервуарів до житлових будинків та будівель

встановлюється відповідно до вимог ДБН 360-92 "Містобудування.

Планування і забудова міських і сільських поселень".

7.1.8. Сіно, солому та інші грубі корми необхідно складувати

в найбільш віддаленому від житлового будинку і господарських

будівель місці (на відстані не менше 10 м).

Дозволяється зберігання вказаних кормів у неопалюваних

господарських будівлях, у тому числі на горищах.

7.1.9. Розпалювання багать для спалювання сухого листя,

бадилля, сміття тощо на території житлових будинків садибної

забудови, дач, садових ділянок дозволяється на відстані не менше

15 м від житлових та господарських будівель і лише під наглядом

дорослих. Забороняється розведення багать у вітряну погоду.

7.1.10. У квартирах, житлових кімнатах будинків садибної

забудови, дачах, садових будиночках допускається зберігання не

більше 10 л ЛЗР та ГР.

В індивідуальних гаражах допускається зберігання не більше

40 л запасу палива та 10 кг мастила.

Таку ж кількість ЛЗР та ГР допускається зберігати в окремо

розташованій господарській будівлі на присадибній ділянці, якщо

відстань від неї до житлового будинку становить не менше 7 м.

Тара, в якій зберігаються ЛЗР та ГР, повинна щільно

зачинятися, бути небиткою, виготовленою з негорючих матеріалів.

7.1.11. Установлюючи газові балони для постачання газом

кухонних та інших плит, треба дотримуватися вимог Правил безпеки в

газовому господарстві та будівельних норм щодо газопостачання.

У разі закриття дач, садових будиночків на тривалий час

електромережа повинна бути знеструмлена на вводі (електрощиті), а

вентилі балонів з газом закриті.

7.1.12. У разі використання для освітлення житлових приміщень

висячих гасових ламп або ліхтарів вони повинні надійно

підвішуватися до стелі і мати металеві запобіжні ковпаки над

склом. Відстань від ковпака над лампою або кришки ліхтаря до

горючих (важкогорючих) конструкцій стелі має бути не менше 0,7 м,

а від скла лампи (ліхтаря) до горючих (важкогорючих) стін - не

менше 0,2 м.

Настінні гасові лампи (ліхтарі) повинні мати металеві

відбивачі світла та надійне кріплення. Настільні гасові лампи

(ліхтарі) повинні мати стійкі основи. Лампи (ліхтарі) повинні

заправлятися лише освітлювальним гасом. Заправка їх бензином не

допускається. Гасові лампи (ліхтарі) не можна встановлювати біля

горючих матеріалів та предметів (драпувань, завісок тощо).

7.1.13. За відсутності в охоронника дачного кооперативу

(садівничого товариства) телефону має бути вивішена табличка із

зазначенням точної адреси місцезнаходження двох найближчих

телефонів та адреси найближчої пожежної частини.

7.1.14. На території закладів відпочинку, туризму, а також

об'єктів оздоровчого призначення та кемпінгів місця для розведення

багать треба утримувати очищеними до мінерального шару ґрунту,

облямовувати смугою очищеного ґрунту не менше 2,5 м завширшки і

розміщувати на відстані не менше 30 м від будівель та споруд,

25 м - до стоянок автотранспорту, 50 м - до хвойного та 25 м - до

листяного лісового масиву.

У разі використання для розміщення відпочиваючих (мешканців)

наметів їх слід установлювати в 1-2 ряди з відстанню між ними та

рядами не менше 2,5 м. Площа, яку займає одна група наметів,

не повинна перевищувати 1000 куб. м за відстані між групами

не менше 15 м.

В одному наметі не повинно розміщуватися більше 10 осіб.

На вказаних об'єктах, віддалених від пожежних підрозділів або

розташованих у важкодоступних районах, мають бути переносна або

причіпна пожежна мотопомпа з необхідним набором пожежно-технічного

озброєння та запас води для пожежогасіння.

7.1.15. Інвентарні будівлі мобільного типу

(будинки-вагончики), які використовуються для проживання людей,

слід розміщувати окремо один від одного або парами в торець один

до одного. В останньому випадку виходи з них мають бути спрямовані

у протилежні боки.

Кожна група таких будівель повинна складатися не більше

ніж з 10 будинків. Протипожежні розриви між групами встановлюються

не менше 15 м, а до будівель, що використовуються для розміщення

адміністративно-побутових служб та торгових точок, - не

менше 18 м.

7.1.16. У закладах соціального захисту населення

(школи-інтернати, будинки для людей похилого віку та інвалідів,

дитячі будинки), а також у готелях, кемпінгах, турбазах,

санаторіях, будинках відпочинку, дитячих таборах відпочинку та

інших таких об'єктах повинно бути організовано цілодобове

чергування обслуговуючого персоналу. Черговий зобов'язаний мати

при собі комплект ключів від дверей евакуаційних виходів,

електричний ліхтар, знати порядок виклику пожежної охорони та дій

у разі виникнення пожежі.

У нічний час черговому (охороннику) забороняється спати та

відлучатися за межі закладу.

7.1.17. Черговий персонал готелів та готельних комплексів,

гуртожитків, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку,

профілакторіїв із будинками висотою у 2 поверхи і вище та

кількістю місць для проживання 50 осіб і більше має бути

забезпечений індивідуальними засобами захисту органів дихання для

організації евакуації людей у разі виникнення пожежі.

7.1.18. Не допускається:

вселяти людей у новозбудовані будівлі до налагодження та

приведення у робочий стан технічних засобів протипожежного

захисту, до виконання передбачених проектом протипожежних заходів;

улаштовувати в помешканнях житлових будинків, житлових

кімнатах гуртожитків, номерах готелів, туристичних баз та

кемпінгів різноманітні складські приміщення, майстерні із

застосуванням та зберіганням пожежовибухонебезпечних речовин і

матеріалів, а також здавати їх в оренду під приміщення подібного

призначення;

користуватися смолоскипами, свічками, сірниками тощо,

відвідуючи горища та підвали;

зберігати ЛЗР та ГР, балони з горючим газом на балконах та

лоджіях, захаращувати їх макулатурою, старими меблями тощо;

користуватися безпосередньо в номерах готелів, житлових

кімнатах гуртожитків, кемпінгів, туристичних баз, спальних

приміщеннях закладів соціального призначення, санаторіїв, будинків

відпочинку, дитячих таборів відпочинку та інших таких об'єктів

різноманітними електронагрівальними приладами: електрочайниками,

кип'ятильниками, електроплитами, прасками тощо. Для цієї мети

адміністрацією повинні бути обладнані спеціальні місця;

використовувати (орендувати) під житло і готельні номери

приміщення у будівлях іншого призначення, крім випадків, що

допускаються будівельними нормами і цими Правилами.

7.2. Дитячі дошкільні заклади

7.2.1. Розміщення дітей у будівлях дитячих дошкільних

закладів слід здійснювати з таким розрахунком, щоб діти, молодші

за віком, розташовувалися на нижчих поверхах.

7.2.2. У приміщеннях, пов'язаних із перебуванням дітей,

килими, паласи, килимові доріжки та інші покриття необхідно

жорстко прикріплювати до підлоги.

7.2.3. У будівлях дитячих дошкільних закладів, розрахованих

на 120 місць та менше, допускається влаштування житла для

персоналу за наявності відокремленого виходу з житлової частини

назовні та її відділення від приміщень дошкільного закладу

протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу

(без отворів).

7.2.4. У дитячих закладах з цілодобовим режимом роботи, на

літніх дитячих дачах повинно бути встановлене чергування

обслуговуючого персоналу без права сну в нічний час. Приміщення

для розміщення чергових має бути забезпечене телефонним зв'язком.

Черговий зобов'язаний мати при собі комплект ключів від дверей

евакуаційних виходів, ручний електричний ліхтар, знати кількість

дітей, що залишаються на ніч, місця їх розміщення й повідомляти ці

відомості телефоном у найближчу пожежну частину.

7.2.5. У будівлях діючих дитячих закладів не дозволяється:

здавання приміщень в оренду для використання їх як складів,

лабораторій, майстерень, інших виробничих та подібного призначення

об'єктів;

улаштування кухонь, пралень у дерев'яних (горючих) будівлях;

розміщення дітей у мансардних приміщеннях, а також у поверхах

(будівлях), не забезпечених двома евакуаційними виходами;

улаштування покриття (покрівлі) з горючих матеріалів (соломи,

очерету, трісок тощо);

розміщення акумуляторних, зберігання бензину, гасу та інших

ЛЗР та ГР, балонів з киснем та іншими газами;

проведення вогневих (у тому числі зварювальних) та інших

пожежонебезпечних робіт за наявності у приміщеннях дітей;

використання електроплиток, кип'ятильників, електрочайників,

прасок, за винятком спеціально обладнаних приміщень;

застосування для освітлення свічок, гасових ламп і ліхтарів;

навішування ґрат на вікна приміщень, де перебувають діти.

7.3. Навчальні та наукові заклади

7.3.1. В навчальних класах та кабінетах слід розміщувати лише

необхідні для забезпечення навчально-виховного процесу (навчальних

та позаурочних занять) меблі, прилади, моделі, речі, приладдя

тощо, які повинні зберігатися у шафах, на стелажах або на

стаціонарно встановлених стоянках.

Зберігання фільмокопій, діапозитивів, слайдів, магнітних

стрічок тощо повинно здійснюватися в обмежених кількостях, лише

для забезпечення навчального процесу відповідно до затверджених

програм і в приміщеннях лаборантських (препараторських) при

відповідних навчальних кабінетах.

Після закінчення занять усі пожежовибухонебезпечні речовини

та матеріали повинні бути прибрані з навчальних класів, кабінетів,

майстерень у спеціально виділені і обладнані приміщення.

7.3.2. Кількість парт (столів) в навчальних класах та

кабінетах не повинна перевищувати граничну нормативну

наповнюваність класних груп, встановлювану Міністерством освіти та

науки України, а також показники, установлені чинними нормами

проектування навчальних закладів.

7.3.3. Зі складу учнів та вихованців шкіл, шкіл-інтернатів

повинні створюватися ДЮП, роботу яких необхідно організовувати

згідно з Положенням про цю організацію, затвердженим Міністерством

освіти та науки України та погодженим з Міністерством України з

питань надзвичайних ситуацій.

7.3.4. У багатоповерхових будівлях шкіл, шкіл-інтернатів

класи для дітей молодшого віку слід розміщувати на нижчих поверхах

з урахуванням вимог будівельних норм.

7.3.5. У навчальних закладах забороняється використання

побутових електрокип'ятильників, прасок та інших

електронагрівальних пристроїв за межами спеціально відведених і

обладнаних приміщень.

Не дозволяється розміщення в будівлях діючих шкіл

вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних приміщень та складів, у

тому числі на основі оренди.

7.3.6. Співробітники навчальних закладів та наукових установ

зобов'язані знати пожежну небезпеку хімічних речовин і матеріалів,

засоби їх гасіння та дотримуватися заходів безпеки під час роботи

з ними.

7.3.7. У лабораторіях, де застосовуються ЛЗР, ГР та гази,

необхідно передбачати централізоване постачання й роздавання їх на

робочі місця із застосуванням закритої безпечної тари.

На робочих місцях кількість цих речовин не повинна

перевищувати змінну потребу. Змінна кількість ЛЗР та ГР повинна

зберігатися в металевих ящиках або шафах.

7.3.8. Усі роботи, пов'язані з можливістю виділення токсичних

або пожежовибухонебезпечних парів та газів, повинні проводитися

лише у витяжних шафах, коли працює вентиляція.

Користуватися витяжними шафами з розбитим склом або

несправною вентиляцією, а також якщо в них є речовини, матеріали

та устаткування, що не мають відношення до виконуваних операцій,

забороняється.

7.3.9. Витяжні шафи, в яких проводяться такі роботи, повинні

мати верхні та нижні відсоси, а також бортики, котрі запобігають

стіканню рідини на підлогу.

7.3.10. Відпрацьовані ЛЗР та ГР слід збирати у спеціальну

герметичну тару, яку наприкінці робочого дня видаляють із

приміщення для регенерації або утилізації.

7.3.11. Посудини, в яких проводилися роботи з ЛЗР та ГР,

після закінчення досліджень повинні негайно промиватися

пожежобезпечними розчинами.

7.3.12. Після закінчення роботи у фотолабораторіях,

приміщеннях із рентгенівськими установками проявлені плівки треба

здавати на зберігання до архіву. У невеликих кількостях (не більше

10 кг) дозволяється їх зберігання у вогнетривкій шафі на робочому

місці.

7.3.13. Проведення робіт на дослідних установках, де

застосовуються пожежовибухонебезпечні речовини і матеріали,

допускається лише після прийняття їх в експлуатацію спеціальною

комісією, призначеною наказом по установі. Комісія повинна

підготувати висновок (акт) про можливість використання таких

установок у даному приміщенні.

7.4. Лікувальні заклади (із стаціонаром)

7.4.1. У багатоповерхових лікарнях палати для важкохворих та

дітей повинні розміщуватися на нижніх поверхах. Палатні відділення

дитячих лікарень слід розміщувати не вище п'ятого поверху, палати

для дітей до 7 років - не вище другого поверху (за винятком

випадків, що обумовлені будівельними нормами).

7.4.2. Лікарні та інші лікувальні заклади з постійним

перебуванням важкохворих, не здатних самостійно пересуватися,

повинні забезпечуватися ношами з розрахунку: одні ноші

на 5 хворих.

7.4.3. Палатні відділення, пологові, операційні, процедурні

кабінети не допускається розміщувати в підвальних та на цокольних

поверхах.

7.4.4. Відстань між ліжками у лікарняних палатах має

становити не менше 0,8 м, центральний основний прохід - не менше

1,2 м завширшки. Тумбочки, стільці та ліжка не повинні

захаращувати виходи й проходи.

7.4.5. Подання кисню хворим повинно здійснюватися, як

правило, централізовано, з установленням балонів (не більше 10) за

межами будівлі лікувального закладу у прибудовах з негорючих

матеріалів або з центрального кисневого пункту (коли кількість

балонів понад 10). Допускається встановлювати один кисневий балон

біля зовнішньої негорючої стіни будівлі закладу у металевій шафі.

Центральний кисневий пункт слід розміщувати в будівлі, що стоїть

окремо, на відстані не менше 25 м від будівель з постійним

перебуванням хворих.

За відсутності централізованого постачання киснем порядок

користування кисневими подушками визначається наказом

(розпорядженням) адміністрації лікувального закладу.

7.4.6. Установлення кип'ятильників, водонагрівачів і титанів,

стерилізація медичних інструментів та перев'язних матеріалів,

прожарювання білизни, а також розігрів парафіну й озокериту

допускається лише у спеціально пристосованих для цієї мети

приміщеннях. Стерилізатори для кип'ятіння інструментів і

перев'язних матеріалів повинні мати закриті підігрівники

(спіралі). Опорні поверхні стерилізаторів повинні бути негорючими.

Стерилізатори з повітряним прошарком між опорною поверхнею та

днищем також мають встановлюватися на негорючій основі.

7.4.7. У лабораторіях, на постах відділень, у кабінетах

лікарів та старших медсестер допускається зберігання не більше

3 кг медикаментів і реактивів, що відносяться до ЛЗР та ГР (спирт,

ацетон, ефір тощо), при цьому тільки у спеціальних негорючих

шафах, що замикаються. Під час зберігання повинна враховуватися

їхня сумісність.

7.4.8. Матеріали та речовини у коморах, аптечних складських

приміщеннях необхідно зберігати суворо за асортиментом, при цьому

не допускається спільне зберігання ЛЗР з іншими матеріалами.

7.4.9. В аптеках, які містяться у будівлях іншого призначення

(у тому числі лікарняних корпусах), загальна кількість

легкозаймистих та горючих медикаментів, реактивів (спирти, ефіри

тощо) не повинна перевищувати 100 кг.

В аптеках допускається зберігати не більше двох балонів з

киснем, які повинні бути вміщені у вертикальному положенні в

спеціальних гніздах та надійно закріплені.

7.4.10. Архівосховища рентгенівської плівки місткістю понад

300 кг повинні розміщуватися в окремо розташованих будівлях.

Відстань від архівосховищ до сусідніх будівель має бути не менше

15 м. Якщо плівки менше 300 кг, дозволяється розміщення

архівосховища у приміщеннях будівель лікувальних закладів,

відгороджених протипожежними стінами та перекриттями 1-го типу.

7.4.11. В одній секції архівосховища допускається зберігати

не більше 500 кг плівки. Кожна секція повинна мати самостійну

витяжну вентиляцію. Двері з секції повинні відчинятися назовні.

Сховища повинні мати природне освітлення із співвідношенням площі

вікон до площі підлоги не менше як 1:8. Карниз даху над вікнами

сховища повинен бути негорючим.

7.4.12. Архіви повинні мати центральне водяне опалення. У

сільській місцевості за наявності печей топочні отвори та засувки

слід улаштовувати з боку коридору. У приміщеннях сховища

забороняється встановлювати електрощитки, пристрої для

відключення, електричні дзвінки, штепсельні з'єднання. У неробочий

час електропроводка у сховищах повинна бути знеструмлена.

7.4.13. Допускається зберігання плівок та рентгенограм за

межами архіву, коли їх кількість у приміщенні не перевищує 4 кг.

У цьому випадку плівки та рентгенограми необхідно зберігати в

металевій шафі (ящику) не ближче 1 м від опалювальних приладів.

У приміщеннях, де встановлені такі шафи, не допускається палити та

застосовувати електронагрівальні прилади будь-яких типів.

7.4.14. Архівосховища обладнуються металевими (або

дерев'яними, обшитими залізом по негорючому теплоізоляційному

матеріалу) фільмостатами (шафами), розділеними на секції

завглибшки і завдовжки не більше 0,5 м. Кожна секція повинна

щільно зачинятися дверцятами. Відстань від фільмостатів (шаф) до

стін, вікон, стелі та підлоги повинна бути не менше 0,5 м.

7.4.15. Адміністрація лікувального закладу зобов'язана щодня

після закінчення виписки хворих повідомляти місцеву пожежну

частину про кількість хворих, котрі перебувають у кожній будівлі

закладу.

7.4.16. У будівлях лікувальних закладів не допускається:

розміщувати в корпусах з палатами для хворих приміщення, не

пов'язані з лікувальними процесами (крім визначених нормами

проектування), або здавати приміщення в оренду під інше

призначення;

застосовувати в оздобленні приміщень матеріали, які за

токсичністю продуктів горіння належать до груп Т3, Т4 згідно з

ГОСТ 12.1.044-89 "ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и

материалов. Номенклатура показателей и методы их определения";

здійснювати подавання кисню у лікарняні палати за допомогою

гумових та пластмасових трубок, а також трубопроводами, котрі

мають нещільні місця у з'єднаннях; прокладати киснепроводи у

підвалах, підпіллях, каналах, а також під будівлями і спорудами;

улаштовувати топочні отвори печей в лікарняних палатах;

розміщувати в підвальних та на цокольних поверхах майстерні,

склади, комори для зберігання пожежовибухонебезпечних речовин і

матеріалів, а також ЛЗР та ГР;

використовувати керогази, гасниці, примуси для стерилізації

медичних інструментів; підігрівати парафін і озокерит

безпосередньо на вогні (слід застосовувати спеціальні

підігрівники);

розміщувати хворих, коли їх кількість перевищує 25 осіб, у

дерев'яних будівлях з пічним опаленням;

установлювати ліжка в коридорах, холах та на інших шляхах

евакуації;

користуватися прасками, електроплитками, іншими

електронагрівними приладами у лікарняних палатах та інших

приміщеннях, де перебувають хворі (мають бути виділені спеціальні

приміщення);

застосовувати настільні та інші гасові лампи (як виняток,

допускається застосування ліхтарів типу "летюча миша").

7.5. Видовищні та культурно-просвітницькі установи

7.5.1. Будівлі театрів, цирків, кіноконцертних залів, інших

видовищних установ, а також криті спортивні споруди на 800 і

більше місць, відкриті спортивні споруди з трибунами на

1000 чоловік і більше (з приміщеннями під трибунами) перед кожним

відкриттям сезону повинні бути перевірені на предмет відповідності

вимогам пожежної безпеки й прийняті міжвідомчими комісіями,

утворюваними органами місцевого самоврядування. Перевірці також

підлягають усі сезонні споруди літніх театрів, естрад, виставочних

павільйонів, цирків-шапіто тощо.

7.5.2. Під час укладання із зарубіжними організаціями,

фірмами договору, контракту на проведення гастролей, вистав та

виставок необхідно відображати в ньому вимоги чинних в Україні

правил пожежної безпеки, інформувати про заходи, що намічаються,

та місця їх проведення органи державного пожежного нагляду.

7.5.3. У музеях та картинних галереях на доповнення до плану

евакуації людей повинен бути опрацьований план евакуації

експонатів та інших цінностей, а в цирках і зоопарках - план

евакуації тварин.

7.5.4. У разі необхідності проведення спеціальних вогневих

ефектів на відкритих майданчиках відповідальним постановником

(головним режисером, художнім керівником) повинні бути опрацьовані

й здійснені (за погодженням з органами державного пожежного

нагляду) заходи щодо запобігання пожежам.

7.5.5. Усі горючі декорації, сценічне оформлення,

драпірування в залах для глядачів та експозиційних залах, фойє

мають бути важкозаймистими або обробленими вогнезахисними

речовинами для надання їм таких властивостей. Дерев'яні

конструкції сценічної коробки (колосники, робочі галереї тощо)

повинні бути оброблені вогнезахисними засобами, що забезпечують і

групу вогнезахисної ефективності.

Організація, яка проводить обробку, зобов'язана надати

власникові установи акт із зазначенням дати проведення робіт та

терміну дії просочення.

Власник повинен організовувати щоквартальну перевірку якості

вогнезахисної обробки декорацій, сценічного оформлення і щороку -

дерев'яних конструкцій. У разі необхідності вогнезахисна обробка

повинна поновлюватися.

Миття планшета сцени слід здійснювати водним розчином, що

містить вогнезахисну речовину.

7.5.6. На планшеті сцени повинна бути нанесена червона лінія,

що вказує межу опускання протипожежної завіси (за її наявності).

Декорації та інші предмети оформлення сцени не повинні виступати

за цю лінію.

Після закінчення спектаклю (репетиції) протипожежна завіса

повинна негайно опускатися і щільно прилягати до планшета сцени за

допомогою піщаного затвору (еластичної подушки). Підйомно-опускний

механізм слід відрегулювати так, щоб швидкість опускання завіси

була не менше 0,2 м/с. Завіса повинна мати звукову та світлову

сигналізацію для оповіщення про її підняття та опускання.

Дистанційне управління рухом протипожежної завіси повинно

здійснюватися з трьох розсереджених місць: з приміщення пожежного

поста, з планшета сцени та з приміщення лебідки протипожежної

завіси. Електрообладнання механізму опускання та піднімання завіси

повинно бути заживлене по 1-й категорії надійності згідно з ПУЕ та

ДНАОП 0.00-1.32-01 ( v0272203-01 ). Перевірку працездатності

механізму опускання та піднімання завіси слід здійснювати не рідше

одного разу на 10 днів із зазначенням результатів перевірки в

журналі.

У разі виникнення пожежі протипожежна завіса повинна

зрошуватися водою з боку сцени.

7.5.7. Клапани димових люків на зимовий період необхідно

утеплювати і не рідше одного разу на 10 днів перевіряти на

безвідмовність у роботі.

Відкривання клапанів повинно відбуватися під дією власної

ваги після звільнення їх від утримуючих пристроїв.

7.5.8. У межах сценічної коробки видовищної установи

одночасно можуть знаходитися декорації та сценічне обладнання не

більше ніж для двох спектаклів. Решта декорацій має зберігатися у

спеціальних складських приміщеннях за межами будівлі установи.

Після закінчення спектаклю всі декорації й бутафорія повинні

бути розібрані та прибрані зі сцени, а театральні костюми з

артистичних убиралень здані до костюмерних складів.

7.5.9. У залах для глядачів та на трибунах усі крісла та

стільці слід з'єднувати між собою в ряди і міцно кріпити до

підлоги.

На балконах та в лоджіях з кількістю місць не більше

12 крісла, стільці допускається не закріплювати за наявності

самостійного виходу у фойє.

У залах для глядачів з кількістю місць не більше 200, де

проводяться танцювальні вечори та подібні заходи, кріплення

стільців до підлоги не обов'язкове за умови з'єднання їх у рядах

між собою.

7.5.10. Розставляння крісел у залах для глядачів, з

урахуванням кількості місць у ряді, відстані між рядами, спинками

сидінь тощо, повинно здійснюватися відповідно до чинних

будівельних норм для видовищних установ.

7.5.11. Під час оформлення постановок (вистав) повинен бути

забезпечений вільний круговий прохід завширшки не менше одного

метра навколо планшета сцени.

7.5.12. Кількість та ширина виходів, шляхи евакуації мають

відповідати розрахунку, виходячи з необхідного безпечного часу

евакуації.

У залі для глядачів ширина дверних отворів, незалежно від

результатів розрахунку, повинна бути не менше 1,2 м і не більше

2,4 м, а ширина проходів, розташованих напроти виходів, - не менше

ширини самих дверей.

7.5.13. В експозиційній частині музеїв, виставок, картинних

галерей та пам'яток культури маршрут руху відвідувачів повинен

забезпечувати огляд усіх експозиційних залів без утворення

зустрічних потоків та потоків, що перетинаються.

У тих випадках, коли шляхи евакуації в будівлях пам'яток

культури не відповідають вимогам будівельних норм і виключена

можливість улаштування додаткових виходів, необхідно обмежити

одночасне перебування в цих будівлях людей, додержуючись норм не

більше 50 відвідувачів одночасно.

7.5.14. Проходи між вітринами та щитами в експозиційній

частині музеїв, виставок, картинних галерей та пам'яток

культури повинні бути не менше 2 м завширшки, а головний

прохід - не менше 3 м.

У сховищах музеїв, картинних галерей, виставок ширина

головних проходів має бути не менше 2,5 м, а відстань між

устаткуванням фондів - 0,9 м.

7.5.15. У приміщеннях костюмерних між вішалками слід

передбачити вільні проходи. Центральний прохід повинен бути не

менше 1,2 м завширшки.

У декораційних складах проходи слід залишати не менше 1,5 м

завширшки, а для зберігання декорацій влаштовувати спеціальні

відсіки.

7.5.16. Крім виходів з глядачевих, експозиційних,

виставочних, читальних залів, світловими покажчиками з написом

"Вихід" повинні бути обладнані виходи з фойє, кулуарів, планшета

сцени, робочих галерей, колосників та трюмів.

7.5.17. У разі реставрації будівель пам'яток культури треба

розробляти відповідні протипожежні заходи стосовно кожного об'єкта

з урахуванням особливостей будівель, їх художньої цінності і

погоджувати ці заходи з органами державного пожежного нагляду.

7.5.18. У цирках манеж необхідно відділяти від глядачевої

частини бар'єром завширшки не менше 0,5 м і розміщувати на

відстані не менше 1 м до першого ряду місць для глядачів.

7.5.19. Приміщення для тварин повинні мати не менше двох

воріт назовні. Клітки хижих тварин повинні бути пересувними

(на колесах).

У будівлі цирку допускається зберігання не більше добового

запасу фуражу для тварин.

7.5.20. Покриття цирків-шапіто повинні бути, як правило, з

негорючих матеріалів. У разі застосування горючого покриття воно

має бути оброблене вогнезахисною речовиною для надання йому

важкозаймистих властивостей.

7.5.21. Демонстрування кінофільмів у місцях їх постійного

показу дозволяється здійснювати лише із спеціально обладнаного

кіноапаратного комплексу, відокремленого від інших приміщень

протипожежними перегородками (стінами) й перекриттями з межею

вогнестійкості не менше 0,75 год.

7.5.22. Проекційні та оглядові вікна у кінопроекційній

необхідно захищати заслінками або шторками з межею вогнестійкості

не менше 0,25 год. та механічним скиданням.

7.5.23. Вихід з кіноапаратного комплексу повинен бути назовні

або на сходову клітку, що має вихід назовні. Допускається

влаштовувати вихід з приміщення кіноапаратного комплексу до фойє

чи вестибюля кінотеатру через приміщення, не зв'язане з

перебуванням глядачів. Двері кінопроекційного комплексу мають

відчинятися в напрямку виходу назовні.

7.5.24. У кінотеатрах (у приміщеннях кіноустановок)

допускається зберігання не більше сорока частин (рулонів)

кіноплівки, укладеної в негорючі фільмостати або в фільмоноски.

7.5.25. У приміщеннях, у яких неможливе влаштування

кіноапаратного комплексу (навчальні класи, лікарні тощо),

дозволяється демонструвати лише 16-мм кінофільми на

кінопроекційній апаратурі пересувного типу.

При цьому необхідно дотримуватися таких вимог:

до роботи на кіноапаратурі допускаються особи, які мають

кваліфікаційне посвідчення кіномеханіка (кінодемонстратора) та

посвідчення, що підтверджує знання вимог пожежної безпеки і

проходження пожежно-технічного мінімуму, з позначками про щорічну

перевірку знань;

кінопроектор не повинен установлюватися біля виходу з

приміщення і ускладнювати евакуацію людей;

підключення проектора до електричної мережі повинно

здійснюватися лише справними електропроводами за допомогою

штепсельних розеток та вилок;

місце показу повинно бути забезпечене вогнегасниками,

кількість яких визначається відповідно до вимог щодо оснащення

об'єктів первинними засобами пожежогасіння (додаток 2);

кінофільми, призначені для демонстрування, повинні

зберігатися в закритих негорючих коробках або фільмоносках;

показ фільмів у класах або аудиторіях у разі присутності

учнів у кількості понад 50 осіб допускається лише за наявності

двох евакуаційних виходів з приміщення.

7.5.26. Усі особи, які забезпечують масовий показ кіно- та

відеофільмів, зобов'язані мати відповідне кваліфікаційне

посвідчення та документ про проходження пожежно-технічного

мінімуму, а також щорічної перевірки знань відповідно до Типового

положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань

з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та

організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з

питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від

наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368

( z1148-03 ) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

11.12.2003 за N 1148/8469.

7.5.27. Приміщення для масового показу відеофільмів можуть

розміщуватися в будівлях I та II ступеня вогнестійкості на

будь-якому надземному поверсі, а в решті будівель - не вище

другого поверху з урахуванням вимог ДБН В.2.2-9-99 "Громадські

будинки та споруди". Місткість відеозалів має бути не менше

1,5 кв. м площі підлоги на одного глядача, а відеокабін -

2,0-2,5 кв. м на одного глядача. При цьому кількість місць у

відеозалах не повинна перевищувати 100, а у відеокабінах -

8 одиниць. У разі розміщення відеозалів у будівлях та приміщеннях

іншого призначення слід враховувати відповідні правила пожежної

безпеки.

7.5.28. Телевізори, відеомагнітофони, монітори,

відеопроекційні пристрої та інше обладнання відеокомплексів

повинні експлуатуватися в повній відповідності з інструкціями

заводів-виготовлювачів.

Лінії електроживлення обладнання відеокомплексів повинні бути

виконані окремо від ліній інших споживачів електроенергії, мати

власні пристрої для відключення і встановлені в місцях, доступних

для обслуговуючого персоналу. Для кожної одиниці обладнання на

місці його встановлення повинна бути передбачена індивідуальна

розетка, змонтована з урахуванням можливості негайного відключення

обладнання від електромережі.

7.5.29. Відеокасети слід зберігати на стелажах або в шафах,

виготовлених із негорючих матеріалів. Основний фонд відеокасет

необхідно розміщувати у спеціально призначеному для їх зберігання

приміщенні. Безпосередньо в пункті прийому й видачі одночасно може

перебувати не більше 100 одиниць відеокасет.

7.5.30. Не допускається:

виготовляти піротехнічні вироби кустарним способом, а також

зберігати їх у видовищних установах, приміщеннях та на трибунах

стадіонів, в інших місцях з масовим перебуванням людей (зберігання

й використання таких виробів має здійснюватися у відповідності до

вимог спеціальних правил);

улаштовувати антресолі в бутафорських і меблевих цехах,

декораційних складах, на сценах, у кишенях сцени та в інших

приміщеннях видовищних установ;

зберігати дерев'яні верстати, горючий інвентар, бутафорії та

декорації у трюмах, на колосниках, робочих майданчиках,

заекранному просторі, у підвалах, розташованих під залою для

глядачів;

палити на сцені та поза спеціально відведеними місцями;

улаштовувати житлові приміщення та допускати тимчасове

проживання громадян у видовищних та культурно-освітніх установах;

здавати в оренду приміщення діючих музеїв, картинних галерей

для розміщення в них організацій іншого призначення;

зберігати й застосовувати ЛЗР та ГР, балони з газами та інші

вогненебезпечні речовини і матеріали в основних будівлях

видовищних установ, музеїв та картинних галерей;

зберігати рідкісні книжки й рукописи, фонди музеїв та

картинних галерей у приміщеннях зі стінами (перегородками), що

мають покриття з горючих та важкогорючих матеріалів, а також разом

з іншими пожежонебезпечними речовинами й матеріалами;

проводити масові заходи, коли протипожежні пристрої

(протипожежна завіса, димові люки, автоматичні установки

пожежогасіння тощо) є несправними або вимкненими;

користуватися електронагрівальними приладами у приміщеннях,

за винятком місць, що спеціально відведені та обладнані для цієї

мети;

проводити спектаклі, концерти й інші масові заходи за

відсутності на сцені пожежного поста з числа працівників пожежної

охорони об'єкта або членів ДПД;

застосовувати у видовищних та культурно-просвітницьких

установах декорації і сценічне оформлення, виготовлене з горючих

синтетичних матеріалів (пінопласту, поролону, полівінілу тощо);

розміщати під залами та сценами столярні, швейні майстерні,

склади та інші подібні приміщення для зберігання або використання

горючих матеріалів;

чистити перуки, костюми бензином, ефіром та іншими ЛЗР та ГР

безпосередньо в будівлі видовищної установи;

застосовувати піротехнічні вироби при проведенні

культурно-масових заходів без письмового погодження з органами

державного пожежного нагляду.

7.6. Підприємства торгівлі та харчування

7.6.1. Можливість розміщення підприємств торгівлі й

харчування в будівлях іншого призначення (у тому числі житлових),

а також заходи щодо їх відділення від інших приміщень цих будівель

протипожежними перепонами встановлюються, виходячи з вимог

будівельних норм.

Торговельні підприємства для продажу ЛГР, ГР та горючих газів

(балонів з газами, фарб, розчинників, інших пожежонебезпечних

товарів побутової хімії), боєприпасів та піротехнічних виробів

розміщувати в будівлях іншого призначення не допускається.

7.6.2. Товари, які мають підвищену пожежну небезпеку

(сірники, парфуми, одеколони, аерозольні упаковки тощо), необхідно

зберігати нарізно від інших товарів у спеціально пристосованих

приміщеннях.

Торгівлю цими товарами у великих магазинах, універмагах,

торгових центрах рекомендується здійснювати на верхніх поверхах

будинків.

7.6.3. У робочий час завантаження товарів та вивантаження

тари має здійснюватися шляхами, не зв'язаними з евакуаційними

виходами для покупців з торгових залів.

У великих магазинах з чималою кількістю покупців доставка

товарів у секції повинна провадитися до відкриття магазину.

Документ підготовлено у Верховній Раді України

7.6.4. Склади (комори) горючих товарів або товарів у горючій

упаковці слід розміщувати біля зовнішніх стін та відділяти їх

протипожежними перегородками 1-го типу від торговельної зали

площею 250 кв. м і більше.

Комори, в яких зберігаються горючі товари, повинні

розділятися протипожежними перегородками 1-го типу на відсіки

площею не більше 700 кв. м. За наявності автоматичних засобів

пожежогасіння площа відсіків може бути збільшена вдвічі.

7.6.5. Розфасовку пожежонебезпечних товарів необхідно вести у

спеціальних приміщеннях, пристосованих для цієї мети.

7.6.6. Розташування технологічного обладнання на

підприємствах торгівлі, у ресторанах, кафе, їдальнях тощо треба

виконувати таким чином, щоб воно не перешкоджало вільній евакуації

відвідувачів у разі пожежі.

7.6.7. Ширина проходів між прилавками і обладнанням за

прилавком має бути не менше 0,9 м.

7.6.8. Місткість торгових та обідніх залів повинна

відповідати вимогам норм проектування, а в разі їх відсутності

визначатися з розрахунку не менше 1,35 кв. м на одного відвідувача

крамниці та не менше 1,4 кв. м на одне посадочне місце в

ресторані, кафе, їдальні.

Адміністрація торговельних підприємств, ресторанів, кафе,

їдалень не повинна допускати переповнення залів відвідувачами.

7.6.9. В обідніх залах повинні постійно утримуватися вільними

основний прохід завширшки не менше 1,35 м, що веде до евакуаційних

виходів, а також проходи до окремих посадочних місць.

7.6.10. Установлення в обідніх залах тимчасових естрад,

помостів, освітлювальної та електромузичної апаратури, прокладання

кабелів та проводів слід здійснювати таким чином, щоб не

погіршились умови евакуації.

7.6.11. Забороняється:

зберігати горючі матеріали, відходи, упаковку та контейнери в

торгових, обідніх залах та на шляхах евакуації (вони повинні

видалятися щодня з мірою накопичення);

зберігати горючі товари або негорючі товари в горючій

упаковці у приміщеннях, які не мають віконних отворів або

спеціальних засобів димовидалення;

торгувати пожежонебезпечними товарами побутової хімії,

лаками, фарбами, розчинниками та іншими ЛЗР та ГР, розфасованими у

скляну тару місткістю більше одного літра кожна, а також

пожежонебезпечними товарами без попереджувальних написів типу

"Вогненебезпечно", "Не розпилювати поблизу вогню" тощо;

порушувати конструкції димонепроникних негорючих діафрагм,

установлених у вітражах багатоповерхових будівель на рівні кожного

поверху;

розміщувати відділи, секції, прилавки, лотки для продажу

пожежонебезпечних товарів ближче 4 м від виходів, сходових кліток

та інших евакуаційних шляхів;

зберігати на вантажно-розвантажувальних рампах товари і тару;

зберігати одночасно в магазині більше 15 тис. одиниць

аерозольних виробів і більше 2 тис. пляшок (чи більше 1 куб. м)

спирту та інших рідин, що є ЛЗР;

установлювати в торгових залах балони з горючими газами для

наповнення повітряних куль та інших потреб;

проводити вогневі роботи під час перебування людей у торгових

та обідніх залах;

організовувати торгівлю, розміщувати торговельні й ігрові

автомати на площадках сходових кліток та інших шляхах евакуації;

розміщувати товари побутової хімії, лаки, фарби, розчинники,

товари в аерозольній упаковці ближче 0,5 м від приладів опалення

та у віконних вітринах;

користуватися у складських приміщеннях та приміщеннях для

підготовки товарів до продажу побутовими електронагрівальними

приладами;

прасувати одяг електропрасками безпосередньо в торгових залах

та на складах (для прасування повинно бути виділене і відповідним

чином обладнане спеціальне приміщення).

7.6.12. Заходи пожежної безпеки під час продажу ГР

7.6.12.1. Зберігати й продавати гас, інші ГР дозволяється

лише у будівлях, що стоять окремо і споруджені з негорючих

матеріалів, уключаючи підлоги, перекриття та двері. Рівень підлоги

в цих будівлях має бути нижче позначки землі для виключення

розтікання рідин у разі аварій. У таких будівлях пічне опалення не

дозволяється.

7.6.12.2. Торгові зали мають бути ізольовані протипожежною

перегородкою 1-го типу від приміщень, у яких установлені

резервуари або посудини з ГР.

Місткість резервуарів (бочок та інших посудин) не повинна

перевищувати 5 куб. м.

7.6.12.3. Місткість роздавального бака не повинна

перевищувати 100 л. Трубопровід подання ГР з резервуарів у

роздавальні баки має закріплюватися нерухомо і мати біля

роздавального бака та біля резервуара вентилі. Посудини та

трубопроводи треба заземлювати не менше ніж у двох місцях і не

рідше одного разу на рік проводити перевірку надійності заземлення

з вимірюванням електричного опору.

7.6.12.4. Прилавок для відпускання ГР повинен бути

виготовлений з негорючого матеріалу, який виключає іскроутворення

під час удару.

7.6.12.5. У приміщенні для торгівлі гасом та іншими ГР не

допускається зберігання горючих пакувальних матеріалів (дерев'яних

ящиків, картону, паперу, стружки, соломи тощо). Тара з-під ГР та

пакувальні матеріали повинні зберігатися на спеціальних,

ізольованих огорожею, майданчиках.

7.6.12.6. Продаж гасу та інших ГР безпосередньо з автоцистерн

повинен здійснюватися на відстані не менше 15 м від розташованих

поблизу будівель з урахуванням рельєфу місцевості (місце стоянки

автоцистерни повинно мати планувальну позначку не вище позначок

місць розташування будівель, споруд, відкритих майданчиків тощо).

7.6.13. Заходи пожежної безпеки під час продажу боєприпасів

та піротехнічних виробів

7.6.13.1. Продаж боєприпасів (порох, споряджені набої,

капсулі) та піротехнічних виробів дозволяється лише на верхніх

поверхах спеціалізованих крамниць, опалення яких повинно бути

центральним.

7.6.13.2. Для зберігання боєприпасів та піротехнічних виробів

слід передбачати не менше двох металевих шаф (одна для зберігання

пороху, друга - для капсулів та споряджених набоїв), розміщуваних

у приміщеннях, вигороджених протипожежними перегородками та

перекриттями. Розміщення комірок (шаф) у підвальному приміщенні не

допускається. Забороняється зберігати порох укупі з капсулями або

спорядженими набоями.

7.6.13.3. Порох можна викладати на прилавок разом із

капсулями й набоями лише для продажу покупцеві.

7.6.13.4. Порох повинен продаватися лише в заводській

упаковці. Розкривати ящики з боєприпасами слід за межами

складських приміщень.

7.6.13.5. Безпосередньо у будівлях крамниць дозволяється

зберігати лише по одному ящику димного та бездимного пороху

(по 50 кг) та до 15 тисяч споряджених набоїв. Заготівельним

конторам дозволяється зберігати до 200 кг пороху.

7.6.14. Заходи пожежної безпеки на речових ринках

7.6.14.1. Розміщення ринку (за дозволом місцевих органів

влади) в будівлях, спорудах, на відкритих територіях (стадіонах

тощо) не повинно підвищувати їхню пожежну небезпеку і порушувати

встановлені для цих будівель (споруд) та територій вимоги пожежної

безпеки.

7.6.14.2. Торговельне обладнання повинно розміщуватися з

таким розрахунком, щоб уздовж рядів забезпечувалися вільні проходи

до евакуаційних виходів завширшки не менше 2 м.

7.6.14.3. Через кожні 25 м торгового ряду повинні

влаштовуватися поперечні проходи завширшки не менше 1,4 м.

7.6.14.4. Кіоски і ларки, які встановлюються, якщо це не

суперечить нормативним вимогам пожежної безпеки, у будівлях та

спорудах, повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів.

7.6.14.5. Установлення на території ринку кіосків, ларків та

інших тимчасових будівель повинно проводитися згідно з вимогами

пункту 4.1.16.

7.6.14.6. Монтаж та експлуатація в кіосках і ларках

електроустановок, у тому числі електроопалювальних приладів,

повинні здійснюватися з урахуванням вимог підрозділу 5.1 цих

Правил.

7.6.14.7. Кожний кіоск, ларьок і подібні будівлі, що

експлуатуються, повинні бути забезпечені вогнегасником.

7.6.14.8. Забороняється застосовувати для освітлення кіосків

та ларків свічки та інші джерела відкритого вогню.

7.7. Промислові підприємства

7.7.1. Технологічне обладнання за нормальних режимів роботи

повинно бути пожежобезпечним, а на випадок небезпечних

несправностей та аварій необхідно передбачати захисні заходи, що

обмежують масштаб та наслідки пожежі. Обладнання, призначене для

використання пожежонебезпечних та вибухонебезпечних речовин і

матеріалів, має відповідати конструкторській документації.

7.7.2. Технологічні процеси необхідно проводити відповідно до

регламентів та іншої, затвердженої у встановленому порядку,

нормативно-технічної та експлуатаційної документації.

7.7.3. На всі застосовувані в технологічних процесах речовини

й матеріали повинні бути дані про показники їх пожежної небезпеки

згідно з ГОСТ 12.1.044-89 "ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и

материалов. Номенклатура показателей и методы их определения".

Характеристики пожежної небезпеки застосовуваних або

вироблюваних (отримуваних) речовин та матеріалів повинні бути

вивчені з обслуговуючим персоналом. Персонал зобов'язаний

дотримуватися під час роботи з пожежовибухонебезпечними речовинами

та матеріалами вимог маркування і попереджувальних написів, які

нанесені на упаковках або наведені у вказівках щодо їх

застосування.

7.7.4. Спільне застосування (якщо це не передбачено

технологічним процесом), зберігання й транспортування речовин та

матеріалів, котрі в результаті взаємодії один з одним викликають

займання, вибух або утворюють горючі і токсичні гази (суміші), не

дозволяється.

7.7.5. У вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних

приміщеннях (дільницях, майстернях, цехах тощо) та на

устаткуванні, що становить небезпеку вибуху або займання,

необхідно вивішувати знаки, які забороняють користування відкритим

вогнем, а також знаки, що попереджають про обережність за

наявності займистих та вибухових речовин за ГОСТ 12.4.026-76

"ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

Власник (орендар) підприємства зобов'язаний ознайомити всіх

працівників зі значенням таких знаків.

7.7.6. Виробництво, де перебувають в обігу

пожежовибухонебезпечні речовини і матеріали, повинно бути оснащене

автоматичними засобами контролю параметрів, значення яких

визначають пожежовибухонебезпечність процесу, сигналізацією

граничних значень і системами блокувань, які перешкоджають

виникненню аварійних ситуацій.

7.7.7. Не допускається виконувати виробничі операції на

обладнанні, установках, верстатах з несправностями, які можуть

спричинити займання та пожежу, а також коли відключені

контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються

технологічні параметри (температура, тиск, концентрації газів,

парів тощо).

7.7.8. Профілактичний огляд, планово-попереджувальний та

капітальний ремонт технологічного обладнання повинні здійснюватися

в терміни, встановлені відповідними графіками, з урахуванням

виконання заходів щодо забезпечення пожежовибухобезпеки,

передбачених проектом, технологічним регламентом, технічними

умовами.

7.7.9. Ремонт устаткування, яке перебуває під тиском,

набивання й підтягування сальників на працюючих насосах та

компресорах, а також ущільнення фланців на апаратах і

трубопроводах без зниження (стравлювання) тиску в системі не

дозволяється.

7.7.10. Технологічні лінії, машини та апарати, котрі

виконують первинну переробку волокнистих матеріалів, твердих

горючих речовин у подрібненому вигляді, повинні мати пристосування

для вловлювання (відділення) сторонніх предметів: магнітний

захист, каменеві пастки тощо.

7.7.11. Конструкції витяжних пристроїв (шаф, фарбувальних,

сушильних камер тощо), апаратів, трубопроводів повинні запобігати

накопиченню пожежонебезпечних відкладень та забезпечувати

можливість їх очищення пожежобезпечними способами. Роботи з

очищення мають проводитися систематично згідно з технологічними

регламентами та фіксуватися в журналі.

7.7.12. Технологічне устаткування, апарати і трубопроводи, в

яких утворюються речовини, що виділяють пожежовибухонебезпечні

пари, гази та пил, повинні бути герметичними.

7.7.13. Двері та люки пилозбиральних камер і циклонів під час

їх експлуатації мають бути зачинені, горючі відходи, зібрані в

камерах та циклонах, треба своєчасно видаляти.

7.7.14. У вибухопожежонебезпечних приміщеннях (цехах,

дільницях тощо) слід застосовувати інструмент, виготовлений з

безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежонебезпечному

виконанні.

7.7.15. Покриття підлог у приміщеннях категорій А, Б і

покриття територій у межах вибухонебезпечних зон класу 1 та

2 згідно з ДНАОП 0.00- 1.32-01 ( v0272203-01 ) мають виконуватися

з негорючих і таких, що при ударах не дають іскор, матеріалів.

Конструкція вікон, фрамуг, дверей, металевих майданчиків,

містків і сходів у таких вибухопожежонебезпечних приміщеннях і

вибухонебезпечних зонах класу 1 та 2 згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01

( v0272203-01 ) має унеможливлювати іскроутворення.

7.7.16. У виробничих та складських приміщеннях, у яких

застосовуються, виробляються або зберігаються речовини й

матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і

парів, повинні встановлюватися автоматичні газоаналізатори для

контролю за станом повітряного середовища.

За відсутності газоаналізаторів, які випускаються серійно,

необхідно здійснювати періодичний лабораторний аналіз повітряного

середовища.

7.7.17. У приміщеннях, де застосовуються легкозаймисті горючі

рідини та гази, має передбачатися централізоване подавання їх до

робочих місць. Доставка цих рідин у невеликих кількостях

дозволяється в безпечній негорючій тарі спеціальної конструкції.

Тара повинна бути виготовлена з неіскроутворюючих металів і

щільно закриватися.

7.7.18. У гідросистемах із застосуванням ГР необхідно

встановити контроль за їх рівнем у баку і не допускати перевищення

в системі тиску, вказаного в паспорті.

У разі появи підтікань масла течу слід негайно усунути, а

масло прибрати за допомогою тирси або шмаття та видалити з

приміщення у спеціально відведене місце.

7.7.19. У приміщеннях, де є виділення горючого пилу, стружки

тощо, підлога, стеля, стіни, конструкції та устаткування повинні

систематично прибиратися. Періодичність прибирання встановлюється

в інструкціях, затверджених адміністрацією підприємства.

7.7.20. Для миття і знежирювання устаткування, виробів,

кріпильних та інших деталей тощо повинні застосовуватися, як

правило, негорючі мийні засоби, а також ультразвукові та інші

безпечні в пожежному відношенні установки чи способи.

7.7.21. Лакофарбові матеріали повинні подаватися на робочі

місця в готовому вигляді централізовано (у тарі, що герметично

закривається, або по трубах) і не більше змінної потреби.

Складання й розведення всіх видів лаків та фарб слід здійснювати

на відкритому майданчику або у спеціально виділеному ізольованому

приміщенні, розташованому біля зовнішньої стіни з віконними

отворами. Це приміщення повинно мати самостійний евакуаційний

вихід.

7.7.22. Замірювання рівня ЛЗР та ГР у резервуарах (посудинах)

та відбирання проб слід проводити у світлий час доби. Неприпустимо

робити замірювання рівня та відбирання проб ручним способом під

час грози, закачування або відкачування згаданих речовин.

Забороняється подавання таких рідин у резервуари та інші

посудини "падаючою струминою". Швидкість наповнення і спорожнення

резервуара не повинна перевищувати сумарної пропускної

спроможності встановлених на ньому дихальних клапанів

(вентиляційних патрубків).

7.7.23. Сушильні приміщення (камери, шафи) для сировини,

напівфабрикатів і пофарбованих готових виробів мають бути

обладнані виробничою автоматикою, яка відключає нагрівні прилади в

разі підвищення температури вище допустимої. Дозволяється ручне

відключення сушильного обладнання в разі постійного спостереження

за ним обслуговуючого персоналу.

Сушильні камери періодичної дії перед кожним завантаженням

повинні очищуватися від виробничого сміття.

7.7.24. Захисні мембрани вибухових запобіжних клапанів за

видом матеріалу та за товщиною мають відповідати проектним даним.

Треба регулярно (не рідше одного разу на квартал) перевіряти

справність вогнезагороджувачів та чистоту їх вогнегасної насадки,

а також справність мембранних клапанів. Терміни перевірки повинні

бути вказані у цеховій інструкції.

7.7.25. Після закінчення роботи просочувальні ванни, а також

ванни з охолоджуючими ГР повинні закриватися кришками.

7.7.26. Просочувальні, загартовувальні та інші ванни з ГР

слід обладнувати пристроями аварійного зливання в підземні

резервуари, розміщені поза будівлею.

Кожна ванна повинна мати місцеве видалення горючих парів.

7.7.27. У деревообробних підрозділах не допускається:

зберігати лісоматеріали в кількості, що перевищує змінну

потребу;

залишати після закінчення роботи неприбраними готову

продукцію, стружки, тирсу, деревний пил, мастила, оліфу, лаки,

клей та інші горючі рідини й матеріали;

експлуатувати лісопильні рами, круглопильні, фрезернопильні

та інші верстати й агрегати в разі торкання пил об огорожу,

перекосу рамки пили, ослаблення та неправильної підгонки повзунів,

несправних систем охолодження і змащення, нагрівання підшипників

вище 70 град. C, вимкнених систем місцевої вентиляції або за

їхньої відсутності, а також коли порушена герметичність

повітроводів.

7.7.28. Клеєварки треба розмішати в ізольованому приміщенні

або у відведеному для цього безпечному місці. Клей на основі

синтетичних смол та легкогорючих розчинників слід зберігати в

негорючих ящиках. Розігрівати клей необхідно парою або за

допомогою електроприладів з "водяними банями".

7.7.29. Мешкання людей у виробничих будівлях, на складах та

територіях підприємств не дозволяється.

7.8. Об'єкти зберігання, ремонту і технічного обслуговування

транспорту

7.8.1. Транспорт у приміщеннях, під навісами або на

спеціальних майданчиках повинен розміщатися відповідно до вимог

будівельних норм та норм технологічного проектування таких

підприємств.

7.8.2. Для приміщень та майданчиків із зберіганням понад

25 одиниць транспорту необхідно розробляти спеціальний план

розміщення транспортних засобів з описанням черговості та порядку

евакуації в разі виникнення пожежі.

Цим планом має передбачатися чергування персоналу в нічний

час, вихідні та святкові (неробочі дні), а також визначатися

порядок зберігання ключів запалювання з розрахунком на те, щоб

черговий міг скористатися ними в разі необхідності евакуації

транспорту.

7.8.3. Місця зберігання транспорту (крім індивідуального)

повинні бути забезпечені буксирними тросами та штангами з

розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.

7.8.4. Над приміщеннями, де знаходяться гаражі, не

допускається розміщати приміщення з масовим перебуванням людей.

Приміщення для обслуговування автомобілів (за винятком

приміщень для миття й прибирання) слід відділяти протипожежними

стінами (перегородками) від приміщень для зберігання автомобілів.

Під горючими (дерев'яними) навісами дозволяється зберігати не

більше 20 машин.

7.8.5. У приміщеннях, під навісами та на відкритих

майданчиках, де зберігається транспорт, не дозволяється:

установлювати транспортні засоби в кількості, яка перевищує

норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати відстань між

ними, а також від них до конструктивних елементів будівель

(споруд);

захаращувати виїзні ворота і проїзди;

проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні й

деревооздоблювальні роботи, а також промивання деталей з

використанням ЛЗР та ГР (ці роботи повинні здійснюватися у

відповідних майстернях підприємства);

тримати транспортні засоби з відкритими горловинами паливних

баків, а також за наявності витікання пального і масла;

заправляти транспортні засоби пальним та зливати з них паливо

(ці роботи повинні виконуватися на заправному пункті);

зберігати тару з-під пального, а також пальне і масла (крім

гаражів індивідуального транспорту), за винятком палива в баках та

газу в балонах, змонтованих на автомобілях;

підзаряджати акумулятори безпосередньо на транспортних

засобах;

підігрівати двигуни відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними

лампами тощо), користуватися відкритими джерелами вогню для

освітлення;

установлювати на загальних стоянках транспортні засоби для

перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;

залишати у транспортних засобах промаслені обтиральні

матеріали та спецодяг після закінчення роботи;

залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;

ставити на зберігання транспорт з несправною електропроводкою

та з увімкненим вимикачем "маси" (де такий є), з несправною

пневматичною системою гальмування;

подавати в разі несправної паливної системи бензин у

карбюратор безпосередньо з резервуара через шланг або в інший

спосіб;

допускати накопичення на двигуні та його картері бруду й

масла.

7.8.6. Кількість виходів з оглядових канав має бути не менше

двох. Допускається один з них виконувати по металевих скобах,

виходи з оглядових канав не повинні перекриватися транспортними

засобами. Після закінчення роботи оглядові канави повинні

очищатися від промасленого ганчір'я, розлитих ЛЗР та ГР.

Забороняється влаштування оглядових канав та погребів у

гаражах для зберігання автомобілів на газовому паливі.

7.8.7. Автомобілі та інші транспортні засоби мають бути

забезпечені вогнегасниками відповідно до Переліку транспортних

засобів і норм їх оснащення вогнегасниками, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 року

N 1128 ( 1128-97-п ).

Автобуси, тролейбуси та вантажні автомобілі, призначені для

перевезення людей і спеціально обладнані з цією метою, мають бути

укомплектовані двома вогнегасниками: один має бути в кабіні водія,

а другий - у пасажирському салоні автобуса, тролейбуса або в

кузові автомобіля.

7.8.8. Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР та ГР,

повинні зберігатися в одноповерхових будівлях, ізольованих від

інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу, або на

спеціально відведених для цієї мети відкритих майданчиках.

Автомобілі-цистерни і спеціально обладнані автомобілі,

призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР,

повинні мати надійне заземлення, вимикачі для відключення

акумуляторної батареї автомобіля, не менше двох вогнегасників,

покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу,

пісочницю із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в них повинні

бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.

7.8.9. У приміщеннях для ремонту та в підсобних приміщеннях

не дозволяється здійснювати капітальний та середній ремонт

транспорту з баками, наповненими пальним (газобалонних

автомобілів - коли заповнені газом балони), та картерами,

заповненими маслом.

Під час ремонту бензобаків необхідно попередньо промити їх

гарячою водою або розчином каустичної соди, продути парою,

просушити гарячим повітрям до повного видалення залишків ЛЗР.

Очищення слід здійснювати на відкритому повітрі або у

вентильованому приміщенні, а зварювання чи паяння - з відкритими

отворами бензобаків та заповненням резервуара водою.

Миття та знежирювання деталей повинно проводитися з

урахуванням вимог пункту 7.7.20. Застосування для миття та

знежирювання ЛЗР та ГР дозволяється лише в тих випадках, коли

існуючі негорючі речовини і безпечні методи не забезпечують

необхідної за технологією чистоти обробки деталей.

Перед проведенням фарбування та сушіння автомототранспортних

засобів їх бензобаки слід знімати або проводити заходи з їх

очищення (пропарювання, сушіння тощо).

7.8.10. Не дозволяється експлуатація газобалонних автомобілів

з несправною газовою апаратурою та за наявності витікання газу

через нещільні з'єднання, а також в'їзд (зберігання) автомобілів у

приміщення, коли газова апаратура несправна.

7.8.11. Під час проведення ремонту, пов'язаного з виконанням

зварювальних та фарбувальних робіт (включаючи штучне сушіння),

газовий балон повинен бути знятий з автомобіля і продутий.

7.8.12. Вимоги пожежної безпеки до об'єктів (транспортних

засобів) автомобільного, залізничного, повітряного, річкового та

морського транспорту мають встановлюватися відповідними галузевими

правилами пожежної безпеки.

7.8.13. Окремо розташовані (одно- і двоповерхові) будівлі

гаражів I, II, III, IIIа ступенів вогнестійкості боксового типу,

призначені для зберігання автомобілів, що належать громадянам,

допускається не обладнувати автоматичною пожежною сигналізацією,

якщо з кожного боксу є виїзд безпосередньо назовні (на рівень

прилеглої до будівлі землі).