Висновки

За результатами проведеного дисертаційного дослідження сформульовані наступні висновки, внесено пропозиції та надано рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства й відповідних законопроектів у частині запровадження медіації в сфері кримінального судочинства України.

1. Правова традиція України ще від часів Київської Русі і до сьогодення містить чимало прикладів існування примирення між сторонами кримінального конфлікту. За таких обставин запровадження медіації в кримінальному процесі України, що ґрунтується саме на ідеї примирення сторін кримінального конфлікту, є прикладом стійких історичних закономірностей самобутнього розвитку українського народу.

2. Запровадження медіації в кримінальному процесі України зумовлено потребою подальшої демократизації та гуманізації, посилення захисту прав і свобод людини відповідно до вимог міжнародних правових актів і зобов’язань України перед європейським та світовим співтовариством.

3. Сформульовано авторське визначення медіації в кримінальному процесі України, під якою слід розуміти позасудову процедуру вирішення конфлікту з метою примирення потерпілого та підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, відновлення порушених правовідносин в суспільстві, яка досягається шляхом проведення переговорів з дотриманням принципів добровільності, самовизначення, незалежності, конфіденційності за участю нейтральної та неупередженої третьої сторони (медіатора), внаслідок чого потерпілий забезпечується можливістю виявити своє ставлення до кримінального правопорушення та його наслідків, підозрюваний, обвинувачений (підсудний) чи засуджений – прийняти на себе зобов’язання відшкодувати заподіяну шкоду, усунути інші негативні наслідки кримінального правопорушення та вчинити інші дії, не пов’язані з відшкодуванням шкоди (дії майнового або немайнового характеру, за винятком тих, що не відповідають інтересам суспільства або порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб) на користь потерпілого.

4. Доведено необхідність виокремлення етапів медіації в межах кримінального процесу та етапів медіації поза межами кримінального процесу. Подібне розмежування дасть змогу чіткіше визначити порядок її проведення.

5. Під час проведення медіації визначальну роль відіграє медіатор, який сприяє сторонам кримінального конфлікту у досягненні взаєморозуміння, спільному виробленні взаємоприйнятних домовленостей та шляхів їх виконання. Наголошується на важливості професійної підготовки медіаторів, що має складатися з отримання знань та оволодіння навичками. У зв’язку із цим розроблено план навчальної дисципліни «Медіація в кримінальному процесі як метод вирішення конфліктів», вивчення якої може бути передбачено у навчальних програмах вищих навчальних закладів.

6. На процес запровадження та подальший розвиток медіації в зарубіжних країнах вплинула низка чинників, які за своєю суттю є тотожними і для України, – розчарування в можливостях системи офіційного кримінального судочинства знизити рівень злочинності; фактичне виключення потерпілого з процесу прийняття рішення стосовно злочину та правопорушника; бажання змінити спрямування кримінальної системи в бік автономного та консенсуального принципу вирішення кримінальних конфліктів.

7. Дослідження досвіду запровадження та застосування медіації на прикладі деяких зарубіжних країн здійснювалося на основі заздалегідь визначених критеріїв (ознак), а саме: стадії кримінального провадження, на якій можливо ініціювати проведення медіації; категорії кримінальних справ, де допустимо застосувати медіацію; наявності особливостей у практиці застосування медіації щодо неповнолітніх та медіації щодо повнолітніх; порядку закріплення безпосередньої процедури медіації; правових наслідків проведення медіації та укладення угоди про примирення; правового статусу організацій, які надають послуги з медіації; механізму фінансування проведення медіації. Під час розгляду питання про запровадження медіації в кримінальному процесі України видається доцільним урахувати досвід Великобританії, Бельгії та Польщі щодо можливості проведення медіації на будь-якій стадії кримінального процесу, у тому числі і після винесення вироку, що дасть змогу ефективно реінтегрувати засудженого у соціальну спільноту та забезпечить пріоритет відновної складової кримінального процесу. Заслуговує на увагу досвід Німеччини та Польщі в частині застосування медіації до широкої категорії кримінальних справ: в одних випадках успішно проведена медіація є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, а в інших – враховується судом як пом’якшуюча обставина при призначенні особі покарання. Слід також використати досвід Франції щодо фінансування послуг медіаторів виключно з державного та місцевих бюджетів: це забезпечить однакові можливості для потерпілого та особи, яка вчинила злочин, брати участь у медіації з метою подальшого примирення. Під час запровадження медіації в кримінальному процесі України доцільно врахувати досвід окремих країн СНД (Казахстан, Молдова, Російська Федерація), у яких імплементація процедури медіації характеризувалася прийняттям спеціальних нормативно-правових актів, що прямо передбачають проведення медіації в кримінальному процесі. Крім того, заслуговує на увагу практика створення при Міністерстві юстиції Молдови спеціального органу (Ради медіації), який проводить атестацію медіаторів; розробляє проекти стандартів і програм підготовки медіаторів; розглядає звернення, пов’язані з діяльністю медіаторів; приймає рішення про дисциплінарну відповідальність медіаторів; розробляє і затверджує норми професійної етики тощо.

8. Отримані результати дисертаційної роботи повною мірою відповідають її об’єкту, предмету, меті й задачам, особливості яких обумовили вибір конкретного переліку загальнонаукових та спеціально-наукових методів дослідження.

9. Положення чинного кримінального та кримінального процесуального законодавства надають можливість для врахування позитивного результату медіації як:

• підстави для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням потерпілого та підозрюваного, обвинуваченого;

• обставини, що враховується при звільненні від покарання;

• обставини, що враховується при звільненні від відбування покарання з випробуванням;

• обставини, що враховується при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання;

• обставини, що враховується при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким;

• пом’якшуючої обставини при призначенні покарання;

• обставини, що враховується при звільненні неповнолітніх від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

У зв’язку з викладеним ініціювання проведення медіації може відбутись у будь-який момент після повідомлення особі про підозру до моменту видалення суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим), а також після постановлення вироку під час відбування засудженим покарання (між потерпілим та засудженим).

10. Розроблено проект Закону України «Про медіацію в кримінальному процесі України», в якому визначено основні принципи проведення медіації, деталізовано порядок проведення медіації (умови медіації та порядок проведення переговорів, підстави зупинення та припинення медіації), визначено правовий статус медіатора (вимоги до особи медіатора, його права та обов’язки), врегульовано загальні аспекти правової відповідальності, соціального та пенсійного забезпечення медіатора, організації діяльності медіаторів тощо. Крім того, даний законопроект у прикінцевих і перехідних положеннях містить відповідні зміни та доповнення до Кримінального процесуального кодексу України і Кримінального кодексу України, пропоновані з метою законодавчого закріплення врахування позитивних результатів медіації і вдосконалення правового регулювання укладення та виконання угоди про примирення.

11. При здійсненні своїх професійних обов’язків медіатор отримує конфіденційну інформацію від сторін, а тому зобов’язаний забезпечувати її збереження та нерозголошення. У зв’язку із цим доцільним є введення поняття «медіаційна таємниця» – будь-які відомості, що стали відомі медіатору при здійсненні ним своїх професійних обов’язків під час проведення медіації.

12. Позиція щодо необхідності запровадження медіації в кримінальному процесі України підкріплюється результатами анкетування 285 осіб, а саме: суддів, прокурорів, слідчих та адвокатів міст Києва, Харкова, Донецька, Львова, Одеси та Сімферополя (на питання «Чи потрібним є запровадження процедури медіації в кримінальний процес України?» 72 відсотки опитаних дали схвальну відповідь), а також результатами вивчення матеріалів судової практики.