Історія України. Питання 1-49

46.СОЦ​ -ЕКОНОМ 19СТ​З кінця XVIII ст, українські землі входили до складу двох імперій​ : Російської та Австрійської.Поміщикам належало 70 % усіх земель. Сільське​ господарство було малопродуктивним, оскільки базувалося на примітивних знаряддях праці.Поміщики намагалися збільшити​ свої прибутки шляхом посилення експлуатації селян і збільшення​ панщини, оброку, зменшення земельних наділів. Все це супроводжувалось повним безправ'ям селян, цілковито залежних від волі поміщиків.Низька економічна ефективність феодально-кріпосницької системи​ призвела до її кризи. Різке зростання населення і міст в імперії, розвиток товарно-грошових відносин у Європі сприяли розширенню внутрішнього і зовнішнього ринку. Це, у свою чергу​, вимагало збільшення виробництва сільгосппродукції, особливо​ хліба (зерна). Виробництво хліба на продаж, тобто розвиток товарного землеробства,підривало натуральний характер господарства​ , всю феодально-кріпосницьку систему, вимагало впровадження передових досягнень агрономії, застосування найманої праці і машин, що спричинювало зрушення у соціальній структурі суспільства​ (збільшення такої верстви, як наймані робітники). Поступово відбувається процес товариаації сільського господарства (і у поміщиків, і в селян).Одним з проявів цього були чумацькі​ промисли, тобто​ торгово-візницька діяльність, пов'язана з продажем солі, в'яленої риби, дьогтю, хліба тощо. У той час селяни України розділялися на три основні групи: а) поміщицькі; б) державні; в) вільні і козаки.На Лівобережній Україні поруч із зерновими, вирощували також тютюн, коноплі​ і частково цукровий буряк. На Правобережжі спеціалізувалися на вирощуванні озимої пшениці і цукрового буряка. На Південній Україні–пшениці на експорт і тонкорунному вівчарстві.У промисловості відбувається так званий промисловий переворот​ – процес заміни мануфактурного виробництва великим машинним фабрично-заводським,що забезпечував​ впровадження у виробництво транспорт,системи робочих машин​ , парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. Усі підприємства поділялися на три групи: поміщицькі, купецькі, державні. Основна частка промислового виробництва припадала на перші дві групи.Найрозвиненішими у першій половині XIX ст. були такі галузі промисловості:1)​цукрова​(перший цукровий завод в Україні збудували 1824 р., – після цього почалася «цукрова лихоманка»). 1861 р. було вже 229 цукрових заводів, які давали великі прибутки​ , — значна частина тодішнього центру Києва була збудована​ на «цукрові» гроші. Україна давала 3 млн пудів цукру за сезон.Колишні кріпаки українського походження – Яхненки, Симиренки, козаки Терещенки – стають поруч із титулованими цукрозаводчанами – графами Бобринськими, Потоцькими;2)​ ґуральництво​ (винокуріння) – на горілку в Україні переганяли​ до третини врожаю жита. З 1800 р. виробництво горілки​ зросло з 6 млн відор до 40 млн;3)​ суконна промисловість – 1860 р. в Україні виробляли 2 млн 200 тис. аршинів сукна. Її центрами були Дунаївці на Поділлі​ та Клинці на Чернігівщині. 1805 р. в Україні було 27 суконних​ заводів, а 1859 р. – 160;4)​ кам'яновугільна промисловість – добували 6 млн пудів вугілля​ на рік, що складало 33 % загальноімпорського. Донбас вийшов на друге місце в імперії за кількістю його видобутку.Велику роль у торгівлі відігравали ярмарки. На Україну припадало​ 40 % всіх ярмарок Росії. Значний товарообіг здійснювався на ярмарках у Харкові. Промисловість і торгівля в Україні знаходились у руках​

росіян.Через чорноморські й азовські порти вивозилося товарів на суму, що 1825 р. склала 11 % загальноросійського експорту, а 1860 р.– 32%. Головним товаром експорту було українське зерно і сільгосппродукти. 1853 р. експорт пшениці сягав величезної цифри в 1 млн 302 тис. т.Перше парове судно в Україні було збудоване 1823 р.Близько 1860 р. в Україні діяло 40 тис. млинів, 18 макаронних підприємств, 100 салотопень, 254 шкіряні і 54 миловарні підприємства​ . За 1825-1860 рр. кількість промислових підприємств збільшилася​ майже втроє. Отже, наприкінці 50-х рр. XIX ст. українська​ промисловість досягла певних успіхів. У деяких галузях (цукровій, кам'яновугільній, винокурній) вона набула загальноім-перського значення. 50.КИРИЛО​ -МЕФ​Кирило-Мефодіївське братство (товариство) - українська таємна політична організація, що виникла в 1846 у Києві. Постійних членів якого було 12.Ініціаторами створення братства виступили В.Білозерський, М.Гулак, М.Костомаров, П.Куліш, О.Маркевич.Крім організаторів до братства незабаром увійшли: Г.Андрузький, О.Навротський, Д.Пильчиков, І.Посяда, М.Савич, О.Тулуб. Програмним документом кирило-мефодіївців була «Книга буття українського народу» і «Статут Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія». В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму.Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням: · побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; · створення демократичної федерації слов'янських народів; · знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; · встановлення демократичних прав і свобод для громадян; · зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури і освіти. · поступове поширення християнського ладу на весь світ Але члени братства суттєво розходились у питанні про шляхи реалізації вироблених концепцій: ліберально-поміркований реформізм(Білозерський, Костомаров, Куліш) революційні форми і методи(Андрузький, Гулак, Шевченко) Практична діяльність товариства полягала в тому, що воно пропагувало свої ідеї , твори Шевченка, видало дві прокламації, займалося науковою працею, освітницькою діяльністю. Кирило-Мефодіївське братство проіснувало 14 місяців. У 1847 р. за доносом діяльність братства була викрита, а члени заарештовані. У наступні 10 років в укр. нац. русі спостерігалося затишшя, але наприкінці 50-х на поч. 60-х ХІХ ст. знову відбувається активізація укр. нац. Життя. Геній української літератури Тарас Шевченко приймав активну участь у національно-визвольному русі. Вся його творчість просякнута ідеями національної незалежності України, ліквідації національного і соціального гноблення, закликами до повалення самодержавного ладу і скасування кріпацтва, звільнення всіх народів Росії. Його втори пройняті демократичними ідеями. Майбутню Україну він бачив республікою, де були б захищені права людини. Зразком такої держави для нього були тогочасні Сполучені Штати Америки. Шевченко виступав за насильницьке повалення самодержавно-кріпосницького ладу Росії, закликаючи «гострити сокири» проти царизму. У своїх творах він викривав усі породження кріпацтва: безправність селян, їх пригноблений стан, безсоромну торгівлю «душами», зведення українського селянина до становища скотини. Коли Братство за доносом було викрито, Шевченка віддано у солдати на 10 років з забороною писати й малювати.

49.НАДДНІПР​ РУХИ​1859-61 гурток «хлопоманів» у Києві,очолив студент Київс. універ. Володимир Антонович.Вх. Т.Рильський і Б.Познанський,заперечували польс. твердження,що Правобережжя частина Польщі,а українці гілка польс.народу.У статті «Моя сповідь» Антонович закликав шляхтичів-поляків,які живуть в Україні повернутися до укр. народу,якого колись зріклися їхні предки.Розмовляли укр. мовою,носили вишиванки,подорожували селами і збирали фольклор.Гурток припинив існування з власної ініціативи.Громади-це напівлегальні непартійні об’єднання українців у 60-90 ХІХ,що мали на меті сприяти розвитку народної освіти в свободі мирного слова, поширенню нац.ідеї та формування нац.свідомості.1859 1ша укр.громада виникає у Петербурзі (Костомаров, Бєлозерський, Шевченко) 1861-62 видання першого укр.часопису «Основа» укр. і рос.мовами (в Петербурзі)1860 Київська громада (на основі хлопоманів).Лідери-Антонович,Чубинський,Познанський. Члени громад ств. недільні та щоденні школи,організовували лекції та бібліотеки. Поширювали твори Шевченка,видавали книжечки.Чернігівська громада видавала щотижневик «Чернігівський листок» (редактор Л.Глібов).1862 закриття недільних шкіл владою, заборона журналу«Основа». 1863 Валуєвський циркуляр.Валуєв-міністр вн. справ,який оголосив «Малоруської мови не було, немає, і бути не може». Заборонялося друкування укр.мовою,підручників і релігійних видань.Заборона не поширювалася на худ.літ.Циркуляр видали з метою не допустити поширення укр.видань серед простого люду.Після циркуляру почалося згортання громад.Поч70 ХІХ ст.відновлюється громадівський рух.Стара Київська громада створила:істр.товариство Нестора Літописця (1873 Антонович);Півд.-Зх.відділення Рос.географіч.товариства(1873 Галаган);видавали газету«Київський телеграф». Громадівці вивчали археологію, етнографію,статистику,географію і історію.1873 громадівці сформували свою політичну громаду,в основі якої лежала вимога перетворити Росію на федерацію і надання Україні широкої автономії.1876 Емський указ ОлександраІІ: заборона друкувати укр.мовою книжки та тексти до музичних нот; заборона ставити укр.театральні вистави і робити концерти з укр.піснями,заборона ввозити в межі імперії будь-які книжки, видані за кордоном укр. мовою;закривався Пд.-Зх.відділ Рос.географ.товариства та газета «Київський телеграф».Провідні діячі Київської громади виїжджають за кордон. 70-80 ХІХст.-радикалізація громадівської молоді,яку не задовольняла суто культурницька діяльність старшого покоління.Були прихильниками радикального методу боротьби(повалення самодержавства,ств. незалежної України).Молодь почала відокремлюватися і ств. власні об’єднання,які одержали назву молоді громади.Лідери : Драгоманов,Зібер, Подолинський. 1878-82 Драгоманов видає в Женеві журнал «Громада». Намагався узагальнити погляди громадівців і викласти програму укр.руху. Драгоманов захопився соціалістич. ідеями ,старі громадівці були не згодні і припинили фінансування журналу «Громада». 90 ХІХст.київські і харківські студенти утв Братство тарасівців(Липа,Грінченко,Міхновський).1892 тарасівці здійснили подорож до Канева і на могилі Шевченка присягнули поширювати серед українців ідеї Кобзаря.1893 надрукували програму «Кредо молодих українців»,мета-ств. самостійної України. Братство тарасівців-це праобраз 1ої політичної

партії,розгромлене поліцією.1898 Київ ств.ЗУБО,мета-координація громадівського руху в межах усієї України. Ініціатор- В.Антонович.Учасники ЗУБО стояли на позиціях культурно-просвітницької роботи.

1899 студентська організація «Молода Україна».Польс.рух представлений польс. повстаннями 1863-64(прагнули відновити Р.П.),на боці поляків воювало понад 50 українців, росіян і білорусів. Але масової підтримки польське повстання не отримало,зазнало поразки.Рос​ .рухПредставлений​ народниками.60 ХІХст.в Росії виникла нелегальна народна організація «Земля і воля»,з 70 переносить свою діяльність на Україну.Діяли гуртки чайківців у Києві та Київська комуна.Широкого розмаху набуло «ходіння в народ» з 1874під гаслом «земля і воля народові». Народники йшли в села як учителі,агрономи,лікарі і пошир. серед селян нелегальну літ,ств нелегальні гуртки.1875народники України об’єдналися в гурток «Південні бунтарі».1876група народників(оч. Степанович)ств нелегальну організацію «Таємна дружина»мета-підняти селян на повстання(Чигиринська змова1877). Народники запевняли,що діють з відома царя,який закликає їх до повстання проти поміщиків. Поліція заарештувала понад 1000 селян.«Ходіння в народ»не призвело до загальногоповстання.Провал народників призвів до розколу «Землі і волі» .