Історія України. Питання 1-49

Ю. Х. не зумів надати йому допомоги. Перейшов на сторону поляків і уклав з ними Слободищенський трактат (угода 1660року). Ця угода розроблялася на основі Гадяцького договору, але була вилучена стаття про Велике Князівство Руське (Україна стала автономною частиною Речі Посполитої). На Лівобережжі, що залишилась під контролем московських військ козаки обрали наказним гетьманом Якима Сомка і під управлінням Ю. Х. залишилось лише Правобережжя. Почалися сутички між прихильниками Сомка та Хмельницького. Ю. Х. зрікається влади та іде в монастир під іменем Гедеон

37.ДОРОШЕНКО​60-80-і pp. XVII ст. – один з найстрашніших періодів в історії України: боротьба між багаточисельними гетьманами, що здавалося не мала кінця, втручання Московії, Польщі, Туреччини у внутрішні справи Гетьманщини мали своїм наслідком спустошення території України, зменшення кількості населення. Патріотизм і державний підхід гетьмана П. Дорошенка у цей період не в змозі були змінити загальну ситуацію на краще. У 1665 р. гетьманом Правобережжя став прилуцький полковник, сподвижник Б. Хмельницького, онук гетьмана Михайла Дорошенка Петро Дорошенко (гетьманував у 1665-1676 pp.). Колишній студент Києво-Могилянської академії, палкий патріот України розпочав боротьбу проти поляків у союзі з татарами і турками. Він всіляко заохочував заселення спустошених південних районів Правобережжя, захищав інтереси козацтва як стану. Щоб позбутися залежності гетьмана від старшини, намагався запровадити довічну гетьманську владу. 1666 р. гетьман разом з старшиною ухвалив рішення про війну проти Польщі, знищивши 6-тисячний польський загін на Брацлавщині. На короткий час у 1668 р. гетьману П. Дорошенку вдалося об'єднати Україну, але полковник Д. Многогрішний, якого Дорошенко залишив на Лівобережжі як наказного гетьмана, повстав проти свого начальника, спираючись на Москву. Тому Дорошенко уклав союз з Туреччиною (1669 р.), за яким Гетьманщина визнавала себе васалом Османської імперії. Цей союз викликав невдоволення населення України, на владу стали претендувати П. Суховієнко, який спирався на Крим і М. Ханенко – ставленик Польщі. 1672 р. укладено Бучацький договір Польщі та Туреччини, за яким П. Дорошенко оголошувався правителем України «в давніх межах» (фактично Брацлавщини і Київщини). Населення Правобережжя тікало на більш спокійний лівий берег Дніпра. Втративши підтримку українців, гетьман склав свої клейноди і присягнув на вірність московському царю. Відкликаний до Московії, він помер у власному маєтку Ярополче Волоколамського повіту. Його правнука Наталія Гончарова стала дружиною геніального російського поета О. Пушкіна.

39.МАЗЕПА​ До​ обрання гетьмана був генеральним осавулом.Освіту отримав у Києво-могилянському та Варшавському колегіумах. Політичну діяльність розпочав на службі у польського короля Яна Казимира, під час якої побував з дипломатичними місіями у багатьох країнах світу.Знав десять мов.1669-поступив на службу до гетьмана П.Дорошенка,посівши місце генерального писаря.Улітку1674 зявився при дворі Самойловича,незабаром розпочав службу на посаді генерального осавула. Після арешту Самойловича став гетьманом і підписав з царем Коломацькі статті,які ще більше обмежували права гетьмана і гетьманського уряду:в гетьманській столиці Батурині мав перебувати полк московських стрільців;гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина скидати гетьмана; гетьман мав сприяти шлюбам між українцями і росіянами,та вільному переселенню українців до російських міст,гетьман зобов’язувався відряжати українське військо на війну з Кримським ханством і Туреччиною.1689-бере участь у другому Кримському поході (невдалий).1695-96бере участь у І і ІІ Азовських походах.15тис. козацький корпус відіграв вирішальну роль у здобутті Азова в 1696р. Мазепі вдалося здобути довіру збоку рос. царя Петра І,який обдаровував гетьмана маєтками,нагородив орденом Андрія Первозванного. Вн.політика:прагнув об’єднати усі укр. землі в єдину державу(зх.європейського зразку зі збереженням козацьких традицій).Підтримував велике старшинське землеволодіння і намагався поставити З. Січ під свій контроль, тому мав з нею напружені стосунки. Вкладав величезні кошти у розвиток укр.освіти, науки мистецтва і книгодрукування. За Мазепи збудовано 12 і реставровано 20 храмів (в стилі козац.бароко).Реставровано собор Святої Софії,Михайлівський Золотоверхий,Успенський собор Києва-Печерської лаври.1701-за сприянням Мазепи Києво-Могилянській колегіум отримав статус академії. Він збудував перший поверх нового приміщення академії та Чернігівський колегіум.Гетьманський двір на Гончарівці, під Батурином,гетьман облаштував по князівськи. Будинок прикрасив дорогими вишуканими меблями,зібрав колекцію зброї,велику книгозбірню. Мазепа взяв під опіку монастирі,при яких діяли друкарні. І.Мазепа створював козацьку еліту:крім бунчукових товаришів за Мазепи зявилися значкові та значні військові товариші(українська аристократія). За Мазепи було відновлено панщину(2дні на тиждень)

38.СОЦ​ -ЕКОН 17СТ Після​ занепаду в другій половині XVII ст. Правобережної Україні все більшого значення набирає новий політичний центр, що зорганізувався на Лівобережжі й увійшов у наукову літературу під назвою Гетьманщина. Як окреме державне утворення у формі автономії в складі Московського царства вона існувала з часу поділу Української держави на два гетьманства в 1663 р. до скасування в 1764 р. самого інституту гетьманства. У Гетьманщині майже в незмінному вигляді збереглися ті атрибути національної державності, що склалися за років Української революції. її територія адміністративно поділялася на 10 полків зі столицею у Гадячі, а згодом — у Батурині та Глухові. Вища влада залишалася за гетьманом, який обирався Козацькою радою. Дорадчим органом при ньому була Генеральна старшинська рада. Гетьманщина зберігала свою судову систему, мала власні збройні сили. Водночас тут спостерігалося поступове зміцнення московської присутності та послідовне обмеження компетенції місцевих органів влади. Безпосереднє політичне керівництво в Гетьманщині після невдалого правління І. Брюховецького перейшло до людей, які вважали головними завданнями забезпечення своїх соціальних здобутків, зміцнення відносин з Москвою, захист автономії України, їхнім першим представником на посаді гетьмана став Дем​ 'ян Многогрішний​1668—1672,у 1669р. уклав глухівські статті які сприяли зміцненню гетьманщини-коз.реєстр 30000,моск.воєводи лише в 5 містах без втручання,податки до гетьманської казни,вн.справи і суддівство в руках гетьмана,сташин,укр суддів,гетьман мав право ств кінне військо з 1000.Був прихильник твердої влади,роздавав посади родичам,сам приймав рішення,проводив перемовини,самостійно карав полковників.завдяки йому закінчилась Руїна але звинувачений у зраді,заарештований і в Сибір.Іван​ Самойлович​володів широким політичним світоглядом, прагнув відстоювати інтереси всієї України. Він вороже ставився до Польщі і не збирався ділити владу з Петром Дорошенком. Незабаром Самойлович переконав московський уряд, що саме час покінчити з Дорошенком і приєднати Правобережжя. Після вдалих дій Рада в Переяславі 17.03.1674 проголосила Самойловича гетьманом обох боків Дніпра. Заручившись підтримкою турків і татар, Дорошенко зумів відвоювати Правобережжя, але свавілля поляків на цих територіях та похід татар і турків на Україну змусили його зректися свого плану і скласти гетьманські клейноди. Згодом гетьман Дорошенко присягнув цареві, але з’явитися перед Самойловичем не побажав. В останні роки свого гетьманування І. Самойлович поводився незалежно від Москви, критикував її зовнішню політику, виступив проти підписання нею «вічного миру» з Польщею проти Туреччини і Криму, який би спонукав до оточення всієї України московськими військами. Отже, за час свого гетьманування І. Самойлович намагався об`єднати козацькі землі, виступав проти прагнення Запоріжжя до політичної самостійності, приєднав частину Правобережної України і прийняв титул гетьмана обох сторін Дніпра.

40.ОРЛИК​ ​27 червня 1709 року Мазепа (після Полтавської битви) емігрував в Османську імперію. За І.Мазепою до Бендер пішли близько 50 провідних представників старшини, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тис. запорожців. Ці «мазепинці», як їх часом називають історики, були першою українською політичною еміграцією. Вони і обирають 5 квітня 1710 р. (через півроку по смерті І.Мазепи) П.Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва а також турецького султана і шведського короля. Крім Орлика кандидатами на гетьманську булаву були Андрій Войнаровський (близький родич Мазепи) та Дмитро Горленко (прилуцький полковник). Але цих людей на козацькій раді майже ніхто не підтримав. Сам Карл ХІІ спочатку прихильніше ставився до родича Мазепи Андрія Войнаровського, але потім підтримав Пилипа Орлика. У квітні 1710 р. в Бендерах (Молдова) гетьманом на еміграції було обрано Пилипа Орлика, вихованця Києво-Могилянської академії, який був при Мазепі генеральним писарем. На козацькій раді прийнято документ «Пакти і Конституція прав і вільностей війська Запорізького», що став першою писаною конституцією у світі. В документі, що складався з 16 статей, проголошувалася незалежність України в межах Зборівського договору 1649 року. За ним Україна перетворювалася на аристократичну республіку – законодавчою владою ставала Генеральна рада, що обиралася зі старшини та представників від полків і збиралася тричі на рік (на Різдво, Великдень, Покрову), гетьман зосереджував у своїх руках виконавчу владу. Листи інших держав гетьман мав зачитувати старшині, так само, як і відповіді на них, за необхідності міг зберігати ці відомості в таємниці. Скарбницею Війська Запорізького розпоряджався генеральний підскарбій. Конституція вперше в Європі започатковувала поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Та оскільки гетьман перебував за кордоном, ця конституція діяла на контрольованій території лише до 1714 року. Уклавши договір з Туреччиною, війська Орлика розпочали наступ на Україну, дійшли до Білої Церкви, однак через зраду татар змушені були повернутися. Натомість до Молдови дійшли війська Петра І, де в липні 1711 р. вони були розбиті. Однак Орлику не вдалося скористатися поразкою російських військ, і в 1714 р. він виїхав до Західної Європи. Жив у Швеції, Німеччині, Франції, а останні 20 років свого життя – в Туреччині. Протягом всього свого свідомого життя він намагався створити антимосковську коаліцію держав для звільнення України. Однак Росія Петра І була могутньою імперією, проти якої ніхто не бажав виступати. Діло Орлика продовжив його син Григір.

42.РОЗУМОВСЬКИЙ​ Останній​ гетьман,походив із простих козаків,став гетьманом завдяки братові Олексію(фаворит імператриці Єлизавети).Був президентом Петербурзької академії;прагнув К.-Мог. академію перетворити на університет.Відносини Рос. імперії з Гетьманщ. доручалися Колегії закордонних справ.Започаткував з’їзди козац.старшини,столицю переніс до Батурина.Під його владу передано Київ та З.Січ.Судова реформа-Гетьманщину поділено на 20 судових повітів і запроваджено суди:земські,гродські,підкоморські.Військова реформакоз.полки перетворювались на регулярні війська.Козаків одягнено в уніформу, впроваджено муштру,запровадив єдине озброєння-рушницю,шаблю та спис.Також створено школи для навчання і підготовки козац.дітей.1751під владу гетьмана передано З. Січ та Київ.1763зібрання козац.старшини в Глухові,розробили план збереження і розширення прав автономії Гетьм.,звернулись до Катерини ІІ з проханням зробити посаду гетьмана спадковою(головна причиною ліквідації Гетьманщини).1764Розумовського змусили подати у відставку,за наказом Катерини ліквідовано інститут гетьманства та засновано 2гуМК.2гаМК(1764-81)скл. з 4 представників козац.старшини та 4 рос.чиновників.Президент-Румянцев,отримав таємні інструкції від КатериниІІ« Не завжди треба діяти силою довіреної вам влади…Уміло треба викручуватися. До цього треба додати, що в таких випадках треба мати і вовчі зуби і лисячий хвіст…».Мета Малоросійської колегії-остаточно ліквідувати автономію Гетьманщини.1765-69в Україні проведена ревізія-Генеральний опис Малоросії. Натуральні повинності селян на грошовим податком,запропоновувалося подушне оподаткування.Обмежувалися переходи селян від одного господаря до іншого. Друга МК ліквідувала Генеральну військову канцелярію,Генеральний військовий суд, клейноди Гетьманщини були відправлені до Петербурга. У судочинстві почали застосовувати норми російського законодавства. 41.КУЛЬТУРА​ 18СТ У​літературі 2пол.18ст. формуються нові риси та напрями.До кінця 18ст. занепадають полемічна,житійна,проповідницька проза,шкільна драматургія,утверджуються світські твори,споріднені з фольклором, сатирично-гумористичні вірші(автори-нижче духовенство) Наука.​Відомі вчені і мислителі того часу:Г.Сковорода(1722-1794)-«мандрівний філософ»,викладав у Переяславському та Харківському колегіумах,автор збірок «Сад божественних пісень» та «Харківські байки»,вихованець Києво-Могилянської академії.Одна з головних ідей–«учення про сродну працю».Найбільше уваги приділяв самопізнанню людини. «Світ ловив мене ,та не спіймав».Ф.Прокопович філософ, природодослідник, політик, провідний ідеолог реформ ПетраІ,викладач та ректор Києво-Могилянської академії,згодом віце президент Синоду Рос.православної церкви. Написав драму «Володимир».С.Яворський-проректор Словяно-греко-латинської академії в Москві,поет,філософ,вихованець Києво-Могилянської академії,президент Синоду. Серед природничих наук важливе місце посідала медицина. Випускник Києво-Могилянської академії.І.Полетика-досліджував спадкові хвороби,став професором Кельнської медичної академії. Д.Самойлович першим у світі встановив як передається чума(основоположник епідеміології).М.Тереховський вивчав мікроорганізми. Максимович-Амбодик-засновник акушерства. Перша аптека була відкрита у

м.Лубнах.1783професор І.Фальковський заснував при Києво-Могилянській академії перший фізичний кабінет. Завдяки йому в Україні розвивалася астрономія.Музика Києва-Могилянська академія була провідним осередком муз.культури,де навчання музиці й співу вважалось обов’язковим.В 50-х 17ст. ректор академії Л.Баранович організував спеціальну музично-хорову школу. 1729 Глухів заснована 1ша музична школа-навчали церковного співу,гри на скрипці,бандурі,гуслях. Глухів став музичною столицею. кінець 17ст. Дилецький написав «Граматику музикальну». М.Березовський-закінчив Києво-Могилянську академію,навчався музики в Італії(Болоньї),автор 20 концертів,класик європейської музики(визнання отримав піся смерті). Д.Бортнянський-30 років керував придворною хоровою капелою в Петербурзі.Написав 40 хорових концертів.У 18ст. появляються нові явища у театральному мистецтві:«балагани»-вистави на ярмарках та кріпацькі театри при поміщицьких маєтках.​Архітектура.​Європейське бароко в Гетьманщині набуло яскравих нац.особливостей,названо козацьким-поєднувало традиції мурованого будівництва княжої доби й деревяного народного зодчества.Найбільше споруд зведено за Мазепи. айже всі бані покрили золотом,надали їм барокової грушоподібної форми. Справжнім шедевром коз.бароко є Георгіївський собор у Видубицькому монастирі в Києві,Покровський собор у Харкові, Преображенська церква у Великих Сорочинцях,збудована коштом Д.Апостола.Відмінності барокового храму від храму княжого: Храм княжих часів-церква втілювала образ ідеального,простого й досконалого світу: храм іззовні мав обличчя(фасад) і спину(абсиди);вн.простір також був чітко обмежений,мав початок і кінець,скл. з 3 відокремлених частин-місця для хрещення,місця для віруючих і місця для духівництва. Храм козацької доби-бароковий храм не мав чітко вираженого фасаду,він був однаковий з усіх боківздавалось,ніби його споруда весь час повертається навколо своєї осі,вн.простір позбавлений чітких меж,стіни вигинаються,подрібнюються,розчленовуються,ств. враження нескінченості. Найвідоміший архітектор укр. бароко-І.Григорович-Барський-був найпопулярнішим київським будівничим,без його участі не зводилася жодна будівля на Подолі. Він спорудив надбрамну церкву Кирилівського монастиря,Покровську церкву й церкву Миколи Набережного,брав участь у будівництві церкви Різдва Богородиці та магістрату в Козельці. Іншим визначним був Степан Ковнір.Одна з найкращих споруд Ковніракорпус на території Києво-Печерської лаври.У стилі євр.бароко є собор Св.Юри у Львові(1747-1762) та Успенський собор в Почаєві(60-70ті роки 18ст). Протягом 2пол.18ст. на зміну бароковому з Франції прийшов стиль рококо. У 2пол.18ст. повсюдно зводилися високі дзвіниці,продовжувала розвиватися деревяна архітектура. Найвидатнішою пам’яткою цього часу став собор у Номосковську(народний архітектор,козак Я.Погребняк).Його споруда заввишки 65м стала найвищою деревяною будівлею 18ст. в Україні.Виконана без жодного цвяха. У світській архітектурі із середини 18ст. утверджується європейський тип парадної резиденції. Це Маріїнський палац(архітектор Б.Растреллі).

43.КУЛЬТУРА​ 18-19 Освіта​ У​Рос.імперії в 1пол.XIX ст. царизм покінчив з укр. системою освіти.За ОлександраІ проведено освітні реформи-утв.Міністерство народної освіти,затвердж.статути навч.закладів.В Україні відкрилися навч.заклади 4-ох типів, освіта набула станового характеру:парафіяльні школи,повітові училища,губернські навчальні заклади,приватні пансіони,інститути для шляхетних дівчат.1850 Київ 1ша в Україні жіноча гімназія. Випускник гімназії мав право йти на державну службу або вступати до університету.Проміжне місце займали ліцеїВолинський, Рішельєвський, Одеський,Ніжинський.Рос.царизм підтримував становий характер освіти,того до ВНЗ не брали кріпацьких дітей.1804Чернігів відкрито ремісниче училище.В Полтаві та Херсоні відкрили училища для підготовки службовців держ.установ.Професійних моряків і суднобудівників готувало Херсонське училище торгов.мореплавства. Розвиток господарства,поява професійних шкіл виноробства,бджільництва,ветеринарії, рільництва.В Австр.імпр. після революції 1848-49 початкові школи стали 4-ох класними.Крім основних наук вивчали основи садівництва, с/г,(укр. мовою, середня освіта здобувалась у гімназіях, яких було мало і з нім. мовою навчання).Вищу освіту давали Львівськ. унів.,Реальна і Технічна академії.В цей час в Наддніпр. Україні закривається К.-М. академія.На Закарпатті не булоВНЗ. У Пн. Буковині Чернівецький ліцей готував кадри духівництва.​Наука Особливо​ інтенсивно наук.дослідж.велися у галузі природничих і точних наук.З ініціативи Каразіна створено перші метеорологічні станції. М.Максимович був автором двотомної праці«Основи ботаніки».1812 Ялта Нікітський ботанічний сад,став центром розвитку агрономії,ботаніки й садівництва. 1846 опублікована «Історія Русів»(автор невідомий). ІСТОРИКИ:Бантиш-Каменський «Історія Малої Росії» (4 томи);Костомаров«Богдан Хмельницький»,«Руїна»,М.Маркевич «Історія Малоросії»(1842-43),5 томів.МАТЕМАТИКИ:Т.Осиповський «Курс математики” використовували як підручник у ВНЗ;М.Остроградський ФОЛЬКЛОР: І.Срезневський (журнал «Запорожська старина»); Цертелєв. ЛІТЕРАТУРА:І.Котляревський«Енеїда» (1798 р.),«Наталка-Полтавка»,директор Полтавського театру; Г.Квітка-Основ’яненко «Сватання на Гончарівці»,«Пан Халявський»,Директор Харківського театру. Засновник сучасної нової укр.літ.,«батько укр. прози»;М.Гоголь«Тарас Бульба»; Гулак-Артемовський( «Пан та собака») Євген Гребінка,байкарі Т. Г. Шевченко «Кобзар» (1840 р.) МУЗИКАО​.Вересай,І.Крюковський,А.Шут.1842філармонічне товариство в Одесі.Й.Вітвицький,С.Гулак-Артемовський,М.Вербицький– композитори. ТЕАТРВ​І пол.ХІХст. професійні театри в Харков (1789)Полтав (1817).М.Щепкін – визначний актор укр-рос.сцени.Працював у Полтавському театрі.

АРХІТЕКТУРА: кінець​ 18ст. стиль класицизму,зміни в характері забудови нас.пунктів.У кожному губернському та повітовому місті передбачалося спорудження адміністративного центру з урядовими установами,вулиці вимощувалися бруківкою. В.Беретті-будинок Київс. унів.; А.Меленський-церква-мавзолей на Аскольдовій могилі в Києві;Т.де Томан-міський театр в Одесі(1809).Палацово-паркова архітектура. Ч.Камерон-палац Розумовського у Батурині;П.Дубровський-палац Галагана на Чернігівщині.У І пол.ХІХ ст.з’являються Потьомківські сходи та

Воронцовський палац в Одесі(архітектор Ф.Боффо),ратуша у Львові,ств. декоративно-пейзажні парки Софіївка(Умань),Олександрія(Біла Церква)ЖИВОПИС​ Художники​ :Боровиковський «Портрет Катерини ІІ»;Тропін«Дівчина з Поділля»; І.Сошенко;Т.Шевченко «Катерина», «Автопортет»,«Притча про блудного сина»Поширений романтичний напрям(жанр портрет).Шевченко як графік-серія перших в укр.графіці офортів«Живописна Україна».Скульптори​ :​В.Демут-Малиновський -пам’ятник В.Великому,Київ 1853, Іван Мартос-пам’ятники-надгробники

Розумовському,Румянцеву,Рішельє;Щедрін автор 10метрової колони на час перемоги Петра І у Полтавській битвіГреко-католицька церква на тер. Рос.імперії мала 4 єпархії.Після польського повстання 1831цар МиколаІ вжив заходів до послаблення впливу римо-католицької та уніатської церков-закрито близько 200 католицьких монастиріві уніатські монастирі.На поч.1839 греко-католицька церква була насильно вкл. до Рос. православної церкви.Віруючих примусово навертали у православ’я.У Лівобереж.,Слобідс. та Півдн. Україні православ’я зберігало панівні позиції.Укр.прав.церква підпорядкована російській. Митрополит київській і галицькій,а також єпископи українських єпархій призначалися в Петербурзі.

48.НАДДНІПР​ МІЖН ВІДННаддніпрянська​ Україна в ІІ пол. ХІХ ст. У сер. ХІХ ст. Рос. імперія переживала глибоку кризу. Кріпосна система остаточно зжила себе та стримувала загальний економічний розвиток. Росія відставала від європейських країн. Останньою подією, яка переконливо довела це, стала поразка Росії в Кримській війні (1853-1856 р.). Росія в цій війні прагнула встановити контроль над Балканським півостровом і чорноморськими протоками Босфор і Дарданеллою. Проти Росії виступили Османська імперія, Англія, Франція і П’ємонт (Італія). Жовтень 1854 – серпень 1855 рр. – оборона (349 днів) Севастополя під командуванням Нахімова. Росія зазнає поразки і втрачає гирло Дунаю та південь Бессарабії. Кримська війна спричинила такі селянські рухи: - 1855 р. – «Київська козаччина» (масовий виступ укр. селян, викликаний чутками про запис у козаки для участі в Кримській війні); - 1856 р. – «Похід у Таврію за волею» (Поширився на Лівобережжя, Слобожанщину і Катеринославську губернії. Спричинений чутками про указ, за яким переселившись у Таврію, отримають волю і землю). Кримська війна змусила Олександра ІІ перейти до радикальних реформ, спрямованих на модернізацію держави. 1857 р. – створений Таємний комітет, який повинен був вирішити селянське питання. До складу комітету входили і дворяни з України: Григорій Галаган, Василь Тарнавський. 19 лютого 1861 р. – Олександр ІІ підписав маніфест про скасування кріпосного права і Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності.

45.НАЦ​ .ВІДР НАДДНП Наприкінці​ XVIII ст. українські землі опинилися поділеними між двома імперіями – Російською та Австрійською, що започаткувало тривалий період бездержавності і перетворення українців. На українські землі в складі Російської імперії було поширено загальноімперський адміністративний поділ. Засилля російських чиновників і військових, асиміляторська політика центральної влади зумовили процес денаціоналізації переважної більшості української еліти. Головним об‘єктом урядового переслідування стала українська мова, яку було заборонено у навчальних закладах та державних установах. 18 липня 1863 р. царський міністр внутрішніх справ П. Валуєв видав та розіслав в усі українські губернії циркуляр, що забороняв друкування національною мовою книжок «навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу». Емський указ Олександра ІІ від 18 травня 1876 р. забороняв не тільки друкування українською мовою оригінальної та перекладної літератури, але й завезення її з-за кордону. Заборонялися театральні вистави, концерти.Основна риса української історії ХІХ ст. – національне відродження України, під яким розуміють:Формування національної самосвідомості українців;Зростання інтересу до української мови, історії, культури;Активізацію зв’язків між західними і східними українцями, їх національну інтеграцію; Критерієм періодизації процесу українського національного відродження є зміна політичної ідеології, ідеологічних настанов українства:1) реставраційний період (80-і роки XVIII ст. – перша чверть ХІХ ст.);2)романтичний (20 – 60-ті ХІХ ст.);3) народницько-громадівський (60 – 80-ті роки ХІХ ст.);4) національний, або національно-політичний етап (90-ті роки ХІХ – початок ХХ ст.). Наприкінці XVIII – на поч. ХІХ ст. посилюється інтерес до української минувшини. Останньому сприяло поширення „Історії Русів” – найвизначнішого історіографічного твору цього періоду, опублікованого лише в 1846 р. Автор праці прагнув довести, що Україна має власну історію, а український народ – право на свободу і власну державність.Поряд з літературними та історичними студіями важливою формою культурного відродження було вивчення українського фольклору. Активістами цього напрямку були Михайло Максимович, Микола Костомаров, Йосип Бодянський.Культурницька діяльність української інтелігенції справила визначальний вплив на піднесення національної свідомості українського народу, на активізацію процесів національного відродження. У 1821 р. в Тульчині, на Поділлі, утворилося Південне товариство декабристів, головою якого був полковник Павло Пестель(Північне товариство виникло у Петербурзі роком пізніше, у 1822 р.). Крім Тульчина, Південне товариство мало свої осередки у Кам'янці і Василькові. Найвиразніше відмінності укра. Руху від рос. проявлялися у діяльності "Товариства з'єднаних слов'ян". Їхній патріотизм і національне чуття проявилися у панславістській ідеології. Програма Товариства ставила за мету не лише усунення самодержавства і кріпацтва, але й утворення загальнослов'янської республіки. На початку 40-х років ХІХ ст. центр національно-визвольного руху переміщується до Києва. В 1846-1847 рр. тут діяла перша суто українська політична організація – Кирило-Мефодіївське товариство. До її складу входило 12 чоловік, серед яких були Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш. Програмними документами організації були „Книга

буття українського народу” („Закон Божий”) та Статут.Основні цілі братства:ліквідація самодержавства і кріпацтва;національне визволення України;утворення на демократичних засадах конфедерації слов’янських народів з центром у Києві. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства була першою спробою української інтелігенції перейти від культурного до політичного етапу боротьби за національне визволення України. 49.ПРАВБ​ ГАЛЧ 18СТ​Проблемою для польськ.уряду був багатолітній гайдамацький повстанський рух.Гайдамацький рух-це стихійний нац.-визвол.рух проти польськ. панування на Правобер. Україні у 18ст.Розгорнувся на Київщині та Брацлавщині. 1734-перше гайдамацьке повстання,очолив сотник Верлан.50ті роки 17ст-повстання охопили Брацлавщину,Волинь,Київщину,Поділля.1768-найбільше гайдамацьке повстання Коліївщина.Мета:ліквідувати панівні верстви суспільства,велику

земельну власність,засилля католицизму.Причини:у 1768р у багатьох селах і містах закінчилися пільгові терміни «слобід»,незадоволення кріпосницьким гнобленням різко посилилося; 1768р польс.король під тиском рос.царя підписав трактат про зрівняння в правах з католиками правосл. і протестантів.Польс.опозиціонери не визнали трактат,обєдналися в збройні конфедерації,найсильніша-Барська конфедерація,виступили під гаслами захисту католицизму,прав шляхти,звільнення Польщі від впливу Росії.1768 виступили з м.Бара на Правобережжя,руйнуючи православні храми.Рос.уряд оголосив себе захисником православ’я.Опорним пунктом правосл.опозиції став Мотронинський монастир біля Чигирина.Повстання оч.колишній запорожець М.Залізняк.Повстання почалося 05.1768 у Холодному Яру близько Мотрон.монастиря.Повстанці захопили ряд містечок на Київщині та Умань,де на бік повстанців перейшов загін козаків під проводом Гонт.Повстання вдалося придушити за допомогою польс. та рос. ійськ(оч. Кречетніков).Гонту страчено,Залізняка заслано до Сибіру.Опришки–учасники народно-визвольної боротьби в Галичині,Закарпатті,Буковині проти феодально-кріпосницького гноблення польс. та укр.шляхти,угорських,молдавських поміщиків(дідичів).Найвищого піднесення рух досяг під проводом Олекси Довбуша, походи з 1738по1745.Ввикористовували тактику партизанської війни,діяли невеликами ватагами та переховувалися в лісах та горах. Опришки грабували поміщиків, купців, корчмарів,орендарів. Для боротьби з ними галицька шляхта організувала каральні загони.1745-Олекса Довбуш убитий.Згодом опришків очолювали Баюрак,Бойчук. Остаточно рух придушений лише в Іпол.19ст.Поділи Речі Посполитої (між Росією,Австрією та Прусією)1772-І ,землі Галичини до Австрії.1793-ІІ,Правобережна Україна (Подільське,Волинське,Брацлавське та Київське воєводства) до Росії. 1795-ІІІ,Західна Волинь і білоруські землі відійшли до Росії