Youth and Youth Policy - Demo Aspects (UA)

ді люди досить часто не тільки утримують себе та свою сім’ю, але й починають допомагати своїм батькам. За даними соціальнодемографічного дослідження «Сім’я і сімейні відносини» (квітень 2009 р.), більше 76% молоді у віці 30–34 роки піклується про своїх батьків, а42% допомагаютьбатькамматеріально.

Економічні та демографічні зміни у житті молодої людини є передумовою змін її сімейного стану, тобто типу сім’ї, в якій вона проживає. Наймолодші серед молоді (підлітки) проживають у сім’ї батьків, а зі збільшенням віку і взяттям шлюбу змінюються як шлюбний, так і сімейний стан молоді. Молода подружня пара може певний час проживати з батьками, і в цьому випадку буде створена складна сім’я, тобто тип сім’ї, де мешкають кілька шлюбних пар. Однак складні сім’ї не

єтиповими для України, їх питома вага у сімейному складі населення

єнезначною (за переписом 2001 р. – 4,9% всіх сімей). У нашій країні, як і в інших розвинених країнах світу, відбувається процес нуклеаризації сімей, тобто поширення простих (нуклеарних) сімей унаслідок відокремлення дітей від батьківської сім’ї після взяття шлюбу. За нашими дослідженнями, в Україні цей процес почав інтенсивно відбуватися ще у 30-ті роки ХХ сторіччя10, але перші його прояви спостерігалися вжеуХVІІІсторіччі11.

Наприкінці ХХ сторіччя у розвинених країнах почала чітко простежуватися тенденція до відокремлення молоді від сім’ї батьків ще до шлюбу. Це явище обумовлено як загальними сучасними тенденціями розвитку суспільства – індивідуалізацією, емансипацією, свободою вибору, так і можливістю економічно самостійного існування молоді ще до шлюбу, який відкладається на все більш пізній вік. Однак у країнах з різною історією та культурою ситуація дуже відрізняється: якщо на півночі Європи, а також у Сполучених Штатах Америки самостійне проживання молоді до шлюбу набуло значного поширення, то у країнах південної Європи воно є винятком, більшість молоді до шлюбу тради-

10Слюсар Л. И. Брак и семья в Украине в 20-30-е годы ХХ века //Проблемы населения в зеркале истории. Шестые Валентеевские чтения. – М.: МАКС Пресс, 2010. - С. 300.

11ПрибытковаИ. М. Изистории развития демографической мысливУкраиневХУІІІ-ХІХвв. // Проблемынаселения

взеркале истории. Шестые Валентеевские чтения. – М.: МАКС Пресс, 2010. - С. 43.

51

ційно проживає з батьками. Форма сімейного проживання молоді суттєво залежить не тільки від сімейних традицій, стосунків між поколіннями, але і від економічної ситуації, матеріальних можливостей сім’ї. В останнє десятиліття в Європі простежується тенденція до збільшення тривалості проживання молоді з батьками, що дослідники пов’язують зі зростанням тривалості навчання, погіршенням ситуації на ринку праці, ринкужитлаікредитів12.

Дослідження «Молодь України» дало можливість проаналізувати, в яких сім’ях проживає молодь у нашій країні. Згідно з інформацією, яку надали респонденти, більше половини з них (51,4%) проживає у домогосподарстві, яке складається з 1 – 3 осіб, 30,1% – з чотирьох осіб, 18,4% – з п’яти і більше осіб. Самостійне проживання поза сім’єю батьків чи родичів молодих людей, які не перебувають у шлюбі, не є типовим для сучасної України. Лише 5,4% респондентів мешкає у домогосподарстві самостійно, тобто без шлюбного партнера, без батьків і родичів, і менше 1% проживає з друзями чи колегами. 55% молоді проживає у сім’ї батьків, 44% – зі шлюбним партнером. Однак третина молоді, яка перебуває у шлюбі, мешкає зі своїми батьками (чи батьками чоловіка/дружини) (рис. 2.14.)

Рис. 2.14.

Розподіл респондентів за типомдомогосподарства, в якому вони

проживають, %

Джерело: соціально-демографічне обстеження «Молодь України, 2010»

12 Щербакова Е. Старение населения предъявляет свои вызовы обществу и семьям. - http://demoscope.ru/ weekly/2007/0307/barom02.php

52

Самостійне проживання молодих людей поза сім’єю батьків і без шлюбного партнера не означає самотність, повну відмову від створення сім’ї: кожен третій (майже 32%) з респондентів, які мешкають самостійно, проживає зі своїми дітьми. Це особи у віці 25–34 років, жінки, які у більшості випадків є розлученими, іноді – ніколи не перебували у шлюбі. Є поодинокі випадки зареєстрованого дистанційного шлюбу, а також розлучені чоловіки, які живуть з дитиною (окремі випадки).

82,6% молодих людей, які проживають у домогосподарстві зі шлюбнимпартнером, ужевиховуютьдітейувласнійсім’ї. У96% випадків це власні діти респондентів, водночас 4% – це діти дружини/чоловіка респондента. Отже, це реструктуровані сім’ї, що утворились унаслідок повторного шлюбу, де молодий чоловік чи жінка мають справитися зі складним завданням – полюбити цю дитину як рідну, замінити їй рідного батька чи матір (хоча б частково, якщо дитина підтримує стосункизріднимбатьком/матір’ю).

Серед респондентів, які мешкають у сім’ї батьків (без шлюбного партнера), лише трохи більше 6% проживає з власними дітьми, однак зі збільшенням віку їх питома вага зростає: серед 25–29 річних – 14,5%, серед 30–34 річних – 18,2%. Тобто фактично з сім’єю батьків проживає неповна сім’я: мати, яка є розлученою або ніколи не була у шлюбі (такихнавітьбільше), здитиною. Єокремівипадки, коливтакомустановищіопиняютьсячоловіки.

З підвищенням віку зростає частка молоді, яка проживає зі своїм шлюбним партнером, і серед них все більше тих, хто мешкає окремо від сім’ї батьків (рис. 2.15). Разом з тим, і серед осіб 25–29 років, і серед 30–34-річних досить значна частка тих, хто, вже маючи власну сім’ю, проживає з сім’єю батьків, і у більшості випадків це повна сім’я батьків, тобтоібатько, імати(табл. 2.6).

Отже, процес відокремлення молодої подружньої пари від сім’ї батьків відбувається повільно, складно; він гальмується невирішеністю житлової проблеми, неможливістю придбання чи оренди житла для більшості населення, повною відсутністю балансу цін на ринку житла та

53

реальних доходів як молоді, так і осіб більш старшого віку. Невирішеність житлової проблеми є однією з головних причин відкладання шлюбу та народження дитини, про що свідчать численні соціальнодемографічнідослідження.

Рис. 2.15.

Розподіл респондентів різного віку за типом сім’ї, в якій вони прожива-

ють, %

Джерело: соціально-демографічне обстеження «Молодь України, 2010»

Таблиця 2.6.

Склад сім’ї респондентів різного віку, які проживаютьзі шлюбним партнером, %

Джерело: соціально-демографічне обстеження «Молодь України, 2010»

54

Для значної частини молоді проживання після шлюбу у складі сім’їбатьківєвимушеним. Лише4% молодихлюдейвважають, щобатьки та дорослі діти, незалежно від їх шлюбного стану, повинні проживати разом, в одній сім’ї, а 27% – що вони повинні проживати разом до шлюбу дітей. На думку більшості молоді, проживати самостійно, без батьків, єнайкращимваріантом(табл. 2.7).

Таблиця 2.7.

Думки молоді щодо найбільш прийнятнихваріантів проживання батьків і дорослих дітей, % (квітень 2009 р.)

% респондентів, які вважають найбільш прийнятним варіантом проживання батьків і дорослих дітей:

Джерело: за даними вибіркового соціально-демографічного дослідження «Сім’я та сімейні відносини» (квітень 2009р.)

Разомзцим, тойфакт, щозначначастинамолодівважаєзанайкраще проживати окремо від батьків, але недалеко від них, є свідченням поєднання прагнення до самостійності з бажанням підтримувати сімейні зв’язки, тобто у більшості випадків при окремому проживанні стосунки між поколіннями однієї родини не зникають, а приймають іншу, більш зручну і гнучку форму. Можна зробити припущення, що на базі нуклеарних сімей з’являються нові форми інтеграції поколінь, часто дуже тісної інтеграції. До таких висновків стосовно трансформації форм сімейних стосунків західні дослідники дійшли ще у 70-80-ті роки минулого сторіччя13. В Україні традиційно батьки допомагали молодим сім’ям, насамперед стосовно догляду за малолітніми дітьми.

13 Семья и общество. – М.: Наука, 1982. - C. 42-44.

55

Однак в умовах ринкового середовища форми міжпоколінної сімейної кооперації в Україні змінюються, і ці зміни потребують додаткових досліджень.

2.3. Народжуваністьідітородніорієнтації молодівУкраїні

Зміни інтенсивності народжуваності в Україні охопили усі вікові групи жінок дітородного віку, але більш масштабними зміни виявились у молодих жінок. Рис. 2.16 демонструє, як різко зменшувалися повікові коефіцієнти народжуваності жінок у віці 15–24 роки протягом 1990-х рр. Рівні народжуваності 18–20-річних дівчат за 1992–2001 рр. зменшилися майже вдвічі. Принагідно зауважимо, що у дівчат-підлітків до 1995 р. коефіцієнт народжуваності, всупереч загальному зниженню, зростав. У 1994–1995 рр. підліткова народжуваність приймала найвищі за останні чотири десятиріччя значення – 22,1‰, після чого її рівень стрімко знизився до 11,2‰ у 2001 р. і п’ять років утримувався близько цього рівня, а у 2008 р. підвищився до 13,1‰. У 1990-х рр. мало місце зниження інтенсивності народжуваності й у жінок віком 25–34 роки, але це відбувалосяповільнішимитемпами.

Рис. 2.16.

Повікові коефіцієнтинароджуваності молодих жінок у 1992, 1997, 2001,

2005 та 2009 рр., ‰

Джерело: розраховано за даними Держкомстату

56

Починаючи з 2002 р., в Україні в цілому спостерігалося підвищення дітородної активності, але у жінок різних вікових груп воно відбувалося дуже нерівномірно. У жінок молодшого дітородного віку зміни були незначними на тлі зростання, що спостерігалось у жінок віком 25–34 роки. Так, коефіцієнт народжуваності 25–29-річних жінок у 2009 р. порівняно з 2001 р. збільшився у 1,5 раза, інтенсивність народжуваності у 30–34-річних жінок за цей період зросла майже вдвічі. Зауважимо, що загальний приріст кількості новонароджених у 2009 р. був найнижчим за період підвищення народжуваності (1,9 тис. дітей) і сформувався саме завдяки жінкам у віці старше 25 років. На жаль, приріст кількості новонароджених у матерів віком 25–34 роки не зміг перекрити зниження кількості новонароджених у жінок молодших дітородних груп, тому порівняно з 2008 р. сукупність молодих жінок (15–34 роки) характеризувалася спадом народжуваності, тоді як у попередні роки (2006–2008 рр.) ці жінки зумовлювали до 88% загального приросту кількості народжених. Зменшення кількості народжених у 2009 р. було спричинене, в основному, зниженням дітородної активності 15–24- річних жінок (їх питома вага у населенні змінилась неістотно). Інтенсивність народжуваності у жінок віком 25–34 роки продовжувала підвищуватися, алетемпизростанняуповільнились(табл. 2.8).

Таблиця 2.8.

Повікові коефіцієнтинароджуваності в Україні у 2001–2009 рр., ‰

Джерело: розраховано за даними Держкомстату

57

Через неоднакові темпи змін відбувається перерозподіл внеску різних вікових груп жінок у сумарний показник народжуваності. Якщо у 2000 р. 57,2% сумарної народжуваності забезпечували молоді жінки віком 15–24 роки, то у 2009 р. їх внесок знизився до 42,7%. Натомість протягом першого десятиріччя ХХІ століття у сумарному рівні народжуваності невпинно підвищується частка народжуваності 25–34- річних жінок: з 38,0% у 2000 до 48,6% у 2009 р. У цілому частка дітей, народжених жінками у віці 15–34 роки, поступово зменшується – 91,7% у 2009 р. проти 94,7% у 2001 р. Зазначена тенденція підтверджує усталеність формування нової моделі повікової народжуваності в Україні, головною характеристикою якої є підвищення внеску більш старших і зниження внеску молодших вікових груп матерів до сумарного показника народжуваності, що відображає так зване «постаріння» материнства.

На жаль, достовірний розподіл жінок за віковими групами і кількістю народжених ними дітей можна отримати лише за даними перепису населення. Однак останній перепис в Україні був проведений ще у 2001 р. За період 2001–2009 рр. у країні демографічна ситуація суттєво змінилася, що було зумовлено насамперед підвищенням дітородної активності. Кількість новонароджених у 2009 р. (512,5 тис. дітей) на 36,1% перевищила рівень 2001 р. Змінилася структура народжуваності за черговістю народження дітей. Якщо у 2001 р. частка первістків, народжених молодими жінками, становила 62,4%, частка дітей другої черговості народження – 29,4%, а третьої – 5,4%, то у 2009 р. такі частки відповідно дорівнювали 56,5%, 33,6% та 7,1%. Враховуючи, що приріст кількості новонароджених у 2009 р. відбувся завдяки зростанню кількостінемовлят другоїта наступних черговостейнародження, тоді як кількість первістків доволі суттєво скоротилася (більше, ніж на 10 тис.), тенденція структурної перебудови народжуваності у бік зменшення частки первістків і зростання часток дітей другої та наступних черговостейнародженняпродовжуватиметьсяйнадалі.

Протягом 2001–2009 рр. мали місце як значна диференціація структур народжених за черговістю народження у міських поселеннях і

58

сільській місцевості (наприклад, у міських поселеннях частка первістків значно вища за притаманну сільській місцевості – відповідно 60,2% та 49,5% (табл. 2.9)), так і значні розходження у темпах структурних змін народжуваності у поселеннях різного типу. Певне зменшення міжпоселенської різниці відбувається завдяки більш стрімким змінам у народжуваності жінок у містах. Так, у міських поселеннях кількість дітей другої черговості народження у жінок віком 15–34 роки у 2009 р. порівняно з 2001 р. зросла на 72,2%, а у сільській місцевості – на 21,8%; кількість дітей третьої черговості народження у молодих жінок у міських поселеннях за цей період стала вдвічі більшою, тоді як в сільській місцевості– у1,5 раза(рис. 2.9).

Таблиця 2.9.

Структура народжуваності за черговістю народжень у жінок віком 15–34 роки в міських поселеннях і сільській місцевості в Україні, 2009 р., %

Джерело: розрахунки за даними Держкомстату

Рис. 2.17.

Структура народжуваності за черговістю народжень у жінок віком

15–34 рокив Україні, у 2001 і 2009 рр., %

Джерело: розраховано за даними Держкомстату

59

Мешканці міст, як правило, швидше реагують на всі зміни у суспільному житті. Можливо, саме ця обставина зумовила те, що зниження кількості первістків у 2009 р. на 80,4% відбулося за рахунок міських поселень і було своєрідною реакцією населення на фінансову кризу, що чітко проявилася в Україні у другій половині 2008 р. В умовах поширення практики планування дітонародження і орієнтації на малодітну сім’ю молодь відкладає народження дитини на більш сприятливі часи. Спад народжуваності первістків у містах виявився настільки масштабним, що зростання народжуваності других і наступних черг не змогло його компенсувати, внаслідок чого у міських поселеннях у 2009 р. мало місце зниження загальної народжуваності. Через зниження кількості первістків також зменшилася народжуваність у молоді міських поселень. Причомуужінокмолодшихдітороднихвіковихгрупзниження охопилойнародженнядругоїчерговості.

За відсутності оновлених статистичних даних перепису населення і недоцільності використання матеріалів десятирічної давнини, особливу цінністьнабуваєінформація, отриманазавдякипроведенимспеціальним соціально-демографічним обстеженням. Так, на підставі матеріалів обстеження «Молодь України» можна з’ясувати, скільки дітей встигли народитиопитувані.

Розподіл респондентів за кількістю наявних дітей. У складі молодих респондентів найбільшою була частка тих, хто на момент опитування ще не мав жодної дитини (58,6%); одну дитину виховували близько 28% усіх опитаних, дві дитини – 11,5%, і лише 2% мали троє і більше дітей. Закономірно, що у більш старших вікових групах частка респондентів без дітей поступово скорочувалася. Чітко простежуються статевідиспропорціїукількостінаявнихдітей: середопитуванихмолодих чоловіків частка бездітних була набагато більшою, ніж серед жінок (відповідно 69,4% і 47,6%). Одну дитину мали 34,5% опитаних 20–24- річних жінок, тоді як частка чоловіків з однією дитиною у цій віковій групі була лише 10,0%. У найстаршій віковій групі молодих жінок (30-34 роки) 13,3% не мали дітей, а от частка таких чоловіків була вдвічі більшою (табл. 2.10). Одним із чинників таких розбіжностей є різний вік

60