Youth and Youth Policy - Demo Aspects (UA)

сучасноїмолодіжноїкультуринабулозначнихмасштабів.

Як наслідок, показники здоров’я української молоді значно відстають від таких у розвинених країнах, а смертність перевищує відповідні європейські аналоги. Аналіз динаміки, рівнів і структури смертності молоді в Україні та її порівняльний аналіз з країнами Європейського Союзу дає змогу виокремити такі особливості: смертність молоді в Україні втричі вища, ніж у країнах ЄС, причому за окремими причинами перевищення є катастрофічним (так, частота смертей через отруєння алкоголем перевищує відповідний показник для ЄС у 16 разів); смертність чоловіків у віці 15–34 роки втричі перевищує відповідний її рівень для жінок, при цьому серед чинників, що зумовлюють таку надсмертність, переважають соціальні; найбільшу частку смертей у молодому віці спричиняє екзогенна патологія – в Україні близько 3/5 смертних випадків серед осіб віком 15–34 роки припадає на два класи причин: зовнішні причини смерті та інфекційні й паразитарніхвороби.

Непересічну роль у життєдіяльності української молоді наразі відіграє її освітня та трудова діяльність. Хоча у цілому молодь в Україні відзначається доволі високим освітнім рівнем та налаштованістю на здобуття освіти й подальшу професійну самореалізацію, однак у розвитку освітньої інфраструктури, у царині безперервної освіти, самоосвітньої діяльності, взаємодії ринку освітніх послуг і ринку праці тощо у нашій країні мають місце доволі гострі проблеми, а також спостерігаються певні тенденції, що не позбавлені протиріч. До таких, зокрема, належать: занепад системи професійно-технічної освіти та мережі ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації з відповідним скороченням охоплення молоді освітою на цих рівнях; посилення нерівності в доступі молоді до якісної освіти; збереження, а почасти – й посилення розриву у рівні освіти між сільською та міською молоддю «на користь» останньої; відсутність відчутного просування у справі становлення безперервної освіти та формування традицій самоосвіти та професійного вдосконалення; ескалація (переважно у 1990-х) і довготривале закріплення (вже у поточному десятиріччі) зрушень у структурі

241

освітніх послуг ВНЗ за галузями знань «на користь» економічних та правознавчих спеціальностей «на шкоду», певною мірою, підготовці фахівцівзтехнічнихтаприродничихгалузейзнань.

Незбалансованість структури ринку освітніх послуг та ринку праці в Україні зумовлює, поряд з іншими розкритими у дослідженні чинниками (серед яких: специфіка запитів та вимог молоді щодо умов та оплати праці; недостатня якість професійної освіти; особливості інституціонального середовища ринку праці; деякі макроекономічні фактори тощо), доволі гострі проблеми із працевлаштуванням молоді після закінчення навчальних закладів, підвищений (порівняно з працездатними особами інших вікових груп) рівень безробіття молодих осіб віком 15–24 роки, спричинює неефективне використання професійного потенціалу молоді, що виявляється, зокрема, у поширеності роботи не за спеціальністю, налаштованостімолодіназовнішнютрудовуміграціютощо.

Згідно з результатами обстеження «Молодь України», майже 35% міської та понад 45% сільської молоді, яка наразі здобуває професійну підготовку у ВНЗ та ПТНЗ, вважають, що знайти роботу після закінчення навчання їм буде «дуже складно, практично неможливо»; найбільша частка (майже половина) молодих людей у вирішенні питань свого працевлаштування після закінчення навчання насамперед розраховує на допомогу батьків або інших родичів, третина – на власні сили, при цьому лише 5% розраховують на сприяння свого навчального закладу, 2% – на допомогу служби зайнятості. Хоча більшість молоді, яка здобуває професійну освіту, виявила бажання надалі працювати за спеціальністю, однак майже половина нинішніх студентів ВНЗ та учнів ПТНЗ не впевнені у тому, що зможуть знайти роботу за тією спеціальністю, яку вони опановують. Та й серед зайнятої нині молоді значна частка працює не за фахом, набутим у навчальному закладі, при цьому найбільш поширеними причинами, через які молоді люди працюють не за спеціальністю, є дефіцит робочихмісцьзанеютафінансованеперспективністьнабутогофаху.

Умови фінансово-економічної кризи негативно вплинули на

242

становище молоді (а, втім, як і інших груп економічно активного населення) на ринку праці та у соціально-трудовій сфері. Так, певна частина працюючих молодих людей занепокоєна з приводу можливості втрати роботи: невпевнено почувається на нинішньому робочому місці та висловила побоювання щодо можливої втрати роботи протягом найближчого року майже п’ята частина опитаних у ходіобстеження«МолодьУкраїни».

Порівняно з іншими віковими групами населення України молодь характеризується підвищеною міграційною активністю. У загальному міграційному обороті частка молоді у віці 15–34 роки в Україні у 2009 р. становила близько 2/3, водночас у міждержавному обороті частка молодих мігрантів ледве сягала 2/5. Обстеження «Молодь України» певною мірою спростувало доволі поширену думку щодо відсутності патріотичних настроїв в українському молодіжному середовищі: лише 3,5% молодих респондентів повідомило про намір у найближчі три роки назавжди покинути Україну. У закордонних поїздках молодих людей здебільшого приваблює можливість у результаті туристичних подорожей розширити культурні горизонти, переосмислити життєві цінності, ствердитися щодо власних орієнтаційінамірів.

Особливий інтерес у молоді викликають поїздки з метою тимчасового працевлаштування: за наявності такої можливості бажання працювати деякий час за кордоном виявили 45% опитаних віком 15–34 роки. Респонденти з позитивною установкою на тимчасову працю за кордоном були переконані, що лише таким чином вони зможуть отримати гідну заробітну платню за свою працю, причому більшість із них погодилися б працювати за кордоном за будь-якою, анелишезаотриманоюспеціальністю.

Дослідженням виявлено, що вплив трудових міграцій на сімейні відносини не має однозначного характеру: часто респонденти або вказували, що не відчули жодних змін у стосунках зі своїми близькими, або не могли дати чітку відповідь. Лише 5,3% опитаних молодих людей, які мали досвід праці за кордоном, були впевнені, що їх

243

трудові поїздки позитивно вплинули на стосунки з родичами, а 7,8% повідомилипропогіршеннятакихстосунків.

За роки незалежності українською державою проведено немалу роботу щодо формування і реалізації принципово нової молодіжної політики, основними напрямами якої стали: формування законодавчої бази державної молодіжної політики; створення структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді, в органах державної влади та управління всіх рівнів; проведення щорічних слухань у Верховній Раді України про становище молоді й підготовка доповідей з цього питання Верховній Раді України та Президентові України; вирішення проблем працевлаштування молоді; створення соціальних служб для молоді; сприяння створенню та діяльності громадських молодіжних і дитячих об’єднань; реалізація цільових комплексних молодіжних програм; діяльність спеціальних молодіжних фондів.

Незважаючи на те, що Україна здійснила ряд важливих кроків щодо формування нової молодіжної політики, наразі зробленого явно недостатньо. Несприятлива медико-демографічна ситуація, загострення проблем щодо працевлаштування та забезпечення гідних умов праці молоді, підвищення ризиків бідності й малозабезпеченості у період фінансово-економічної кризи вимагає посилення уваги до питань формування й реалізації молодіжної політики у нашій країні, її модернізації з врахуванням як наявних недоліків, так і реалій сьогодення та нових завдань. Ряд проблем у цьому аспекті наразі пов’язані з недостатнім та нерегулярним фінансуванням відповідних програм та заходів. До цього додається невміння правильно обрати пріоритети при фінансуванні й реалізації цільових комплексних програм, відсутність комплексного підходу до вирішення окремих молодіжних проблем.

Перепоною на шляху розвитку державної молодіжної політики в Україні є також несистематичне оцінювання відповідних програм і заходів. Нерідко державні програми, заходи, що націлені на молодь, не лише не доводяться до її відома, але й не відповідають її запитам.

244

При цьому наша держава не веде систематичний діалог з населенням і з молоддю зокрема. Саме це є важливою причиною недостатньої обізнаності молоді щодо заходів та можливостей молодіжної політики, переважно критичного або ж скептичного ставлення до тих кроків, які здійснюються у напрямі вирішення значущих для молоді питань. Так, не може не турбувати той факт, що більшість молодих людей не знають, як вони мають діяти задля вирішення важливих соціальних проблем, багатьом соціальним інститутам молоді люди не довіряють набагато більше, ніж довіряють, а діяльність органів влади щодовирішенняпроблеммолодіоцінюєтьсянеюпереважнонегативно.

Для вдосконалення та подальшого розвитку молодіжної політики в Україні важливим є усвідомлення того, що формування й реалізація політики має бути не епізодичним, а постійним процесом. Надалі здійснювати молодіжну політику слід за всіма тими стратегічними напрямами, що визначені нормативно-правовими актами попереднього етапу її впровадження в Україні, однак при цьому необхідно чітко визначитися з пріоритетами. Поглибленого вивчення та більш широкого застосування потребує міжнародний досвід реалізації молодіжної політики за різними її напрямами. Важливим уявляється також активне заохочення молоді до участі в суспільному житті таувирішеннівласнихпроблем.

Удосконалення потребують більшість сфер державної молодіжної політики. Та одним із безумовних пріоритетів наразі є діяльність зі збереження та поліпшення стану здоров’я молоді, утвердження у молодіжному середовищі засад здорового способу життя. Реального покращання здоров’я населення, в тому числі молоді, можна досягти лише за умови одночасної діяльності уряду та суспільства: як у результаті цілеспрямованих соціальних змін, так і прийняття цих змін населенням та відповідної модифікації індивідуальної поведінки громадян. Молоді люди є відносно більш «вдячним» об’єктом такого впливу і вкладання інвестицій щодо як ефективності втручання, так і часових перспектив віддачі від нього. Адже, з одного боку, молодь ще не має істотних порушень здоров’я, що зменшують (або

245

й унеможливлюють) перспективи його покращання, з іншого, – їй легше сприймати зміни, у тому числі власних уподобань стосовно способужиття.

Зважаючи на те, що молодь народжує (або буде народжувати) нових громадян країни, здоров’я яких значною мірою залежить від батьків, слід приділяти особливу увагу питанням формування репродуктивного здоров’я молоді, підготовки майбутніх батьків до зачаття і народження дитини. Йдеться, зокрема, про виховання засад відповідального батьківства, відмову батьків від шкідливих звичок перед і під час вагітності, оздоровлення майбутніх матерів, усвідомлення необхідності медичного обстеження перед плануванням вагітності та медичного нагляду під час неї, забезпечення раціонального повноцінного харчування у період вагітності та грудного вигодовування. Немаловажним є полегшення доступу до служб охорони репродуктивного здоров’я і планування сім’ї та поліпшення якості їх роботи; інформування про сучасні методи контрацепції; забезпечення рівного доступу жінок (незалежно від місця проживання та соціального статусу) до якісної медичної допомоги підчасвагітностійпологів, створенняумовдлябезпечногоматеринства.

Для поліпшення стану здоров’я молоді важливими є також наявність та доступність певних послуг і товарів (безпечних продуктів харчування, медикаментів, умов для занять масовим спортом, необхідної профілактично-лікувальної допомоги, в тому числі консультативної, для звільнення від різних залежностей – тютюнової, алкогольної, наркотичної), державний контроль за дотриманням відповідного законодавства з безпеки життєдіяльності, тобто весь комплекс можливостей, які суспільство надає громадянам для забезпечення здорового вибору. Разом з тим, якщо в країні будуть здійснені відповідні соціальні зміни, це означатиме лише надання певних можливостей для збереження і зміцнення здоров’я, які без усвідомлення, прийняття й активної підтримки пересічними громадянами можуть залишитися нереалізованими. Необхідним є схвалення поведінки, спрямованої на зміцнення і збереження здоров’я, у звичному оточенні

246

індивіда, наявність однодумців, підтримка громадської думки, фор- муваннясприятливогоморально-психологічногоклімату.

Серед інших напрямів молодіжної політики, що наразі потребують пильної уваги держави й суспільства та можуть розглядатись як пріоритетні, слід також виділити: підтримку молоді у соціальнотрудовій сфері та у сфері освіти й виховання; профілактику асоціальної поведінки у молодіжному середовищі; житлову та сімейну молодіжну політику; підтримку молодіжних громадських об’єднань і організацій. Удосконалення і розвиток державної молодіжної політики за згаданими напрямами є однією з необхідних передумов реалізації українською молоддю свого важливого суспільного призначення – провідника демографічного, соціально-еконо- мічного, політичного та духовного поступу, визначального чинника перетворень, адекватнихназрілимпотребамівикликамчасу.

247