Youth and Youth Policy - Demo Aspects (UA)

•залучати молодь у творчі, наукові та спортивні об’єднання, до інноваційних міжнародних проектів у сфері освіти, науки, культури тощо;

•популяризувати та пропагувати успіхи української молоді у світовомуспівтоваристві.

Для реалізації пріоритетного напряму – сприяння ініціативі та

активностімолоді– необхідносконцентруватизусилляна:

•розвитку та поширенні ефективних моделей і форм участі молоді в управлінні громадським життям, моделей і програм підготовкилідерівмолоді;

•залученні молоді до участі в суспільно-політичному житті, до діяльності органів самоврядування в різних сферах життя суспільства, до роботи у виконавчих і представницьких органах влади, допроектної, управлінськіої, дослідницькоїдіяльності;

•популяризації ідей участі молоді суспільно-політичному житті країнитощо.

Основнимизаходамизарештоюнапрямівмаютьбути:

•інформаційна допомога з усього спектру питань життя молоді

всуспільстві (здоров’я, освіта, праця, кар’єра, суспільне й особисте життя, сім’я, житло, дозвілля, спорт, життя молоді в інших країнах тощо);

•активізація участі молоді у розробці та впровадженні інноваційнихпроектівіпрограм;

•розробка спеціальних проектів, що надають рівні можливості молоді, яка проживає в містах та у сільській місцевості, щодо пошуку, застосуванняйпоширенняактуальноїінформації;

•пропаганда участі у міжнародних інформаційних молодіжних проектах, спрямованих на взаємодоповнення цінностей українськоїтасвітовоїкультури.

Підтримка молодіжних громадських об’єднань і організацій.

Підтримка суспільно-політичної діяльності молоді, молодіжних і дитячихгромадськихоб’єднаньпередбачає:

• створення економічних і організаційних умов для розвитку

231

молодіжних об’єднань, рухів та суспільно значущих ініціатив і програм;

•сприяння організації молодіжних добровольчих центрів, формуванню молодіжних програм, більш широке висвітлення їхньої діяльностіузасобахмасовоїінформації;

•подальше вдосконалення інформаційного, науково-методич- ного, кадрового забезпечення діяльності молодіжних і дитячих громадськихоб’єднань;

•залучення молодіжних об’єднань до обговорення проектів нормативно-правових актів з питань реалізації законних прав та інтересівмолодітощо.

Цей напрям охоплює систему заходів щодо державної підтри-

мки ініціатив молодіжних суспільних об’єднань, суспільно-корисної діяльностімолодихгромадян. Йогореалізаціявимагає:

•розробки та реалізації заходів із інформаційного, науковометодичного забезпечення діяльності молодіжних громадських об’єднань;

•активізації підтримки ініціатив молодіжних і дитячих громадських об’єднань, суспільно корисної діяльності молодих громадян, створення умов для реалізації творчої активності, потенціалу молодихгромадянувсіхсферахгромадськогожиття;

•стимулювання заходів щодо підтримки суспільних ініціатив із залучення молоді до консультативної діяльності органів законодавчої та виконавчої влади в реалізації державної молодіжної політикитощо.

Основна увага держави має бути спрямована на молоді сім’ї, оскільки саме в сім’ї відбувається первинна соціалізації наступного покоління. Практика показує, що сім’ї створюються в молодому віці, який характеризується становленням світоглядних позицій і ціннісних орієнтирів молоді, у тому числі орієнтирів на стійку та благополучну сім’ю, навідповідальнебатьківствотацінностісімейногожиття.

Житлова політика. Незважаючи на модернізацію та реформування житлово-комунального господарства в Україні, проблеми,

232

спричинені старінням житлового фонду, нерозвиненістю форм наймання житла тощо, провокують зростання цін на житло й орендної плати за нього. Значна частина молодих сімей тією чи іншою мірою потребує поліпшення житлових умов, водночас придбання житла за нині існуючими цінами, що демонстрували до кризи тенденцію до постійного зростання, для більшості молодих сімей – нездійсненне завдання. Зметоюреалізаціїцьогонапрямунеобхіднимє:

•забезпечення молодих сімей з низьким рівнем матеріального добробутутимчасовимсоціальнимжитлом;

•розробка ефективного механізму співфінансування та пільгового кредитування житлового будівництва з метою задоволення потреб сімей, якізнаходятьсявактивнійрепродуктивнійфазі;

•удосконалення надання довгострокових пільгових кредитів на будівництвожитла;

•надання часткової компенсації відсотків кредитів комерційних банків на будівництво або реконструкцію та придбання житла молодимсім’ямтаодинокиммолодимгромадянам;

•розвиток системи молодіжних житлових комплексів та моло- діжнихжитлово-будівельнихкооперативів;

•надання довгострокових пільгових кредитів на придбання житланавторинномуринку;

•виділенняземельнихділянокзметоюпобудовижитладлямолоді. Сімейна політика. У сфері молодіжної сімейної політики акту-

альними будуть наступні рекомендації. Україна насамперед потребує стабільної, послідовної стратегії реалізації сімейної політики: крім прямого сприяння за умови належного інформаційного забезпечення це справлятиме значний психологічний ефект. Молода сім’я, що виховує двох-трьох дітей, повинна одержати з боку держави режим найбільшого сприяння як найпривабливіша у соціальному та моральному сенсі складова суспільства. Ефективна державна політика щодо молодих сімей, у тому числі багатодітних, це інвестиції в людський капіталнинішніхімайбутніхпоколінь.

У сфері фінансового сприяння сім’ ям з дітьми пропонуються

233

наступнімоменти:

•перенесення акценту з гранту при народженні дитини на тривалі щомісячнівиплати;

•перебудова системи виплат з універсальної у більш індиві- дуально-спрямовану, прив’язану до матеріального становища родиниздітьмитареальнихїхпотреб;

•диференціація щомісячних виплат за черговістю народження дитини;

•виплата щомісячної допомоги, починаючи з другої народженої дитини, зі значним зростанням при народженні третьої дитини, водночасможливобеззростанняпринаступнихчерговостях;

•зміщення початку здійснення виплат по догляду за дитиною на моментзавершеннявиплатгрантупринародженні;

•запровадження практики здійснення відносно незначних одноразових виплат в період найбільшої потреби для сімей з дітьми (наприклад, передпочаткомнавчальногороку);

•соціальний моніторинг з метою визначення сімей, які реально потребують допомоги та надання матеріальної чи соціальної допомоги необхідного розміру;

•розширення переліку податкових пільг, що надаються сім’ям з дітьми; поширеннянаданняподатковихкредитів;

•відновлення практики встановлення знижок на товари та послуги для дітей, або безкоштовного надання деяких видів дитячих та послуг для певних категорій сімей (за взірцем практики, яка діялауколишньомуСРСР).

Усфері поєднання зайнятості з народженням та вихованням дитинирекомендовано:

•збільшення гнучкості відпустки по догляду за рахунок розширення можливостей щодо можливостей оформлення її відносно невеликимиблоками;

•запровадження кількаденних відпусток для батька у дні, наближенідонародженнядитини;

•розвиток системи дошкільних закладів, зростання кількості

234

місцьуних;

•запровадження гнучкого режиму перебування дітей у дошкільнихзакладах;

•збільшення впливу недержавних структур у частині підтримки сферисоціальнихпослугподоглядузадітьми;

•розвитоксфериіндивідуальногодоглядузадітьми;

•часткова компенсація витрат сім’ї у випадку використання найманогодоглядальника(няньки).

Слід особливо підкреслити важливу роль послідовності сімейної політики. Ініціативи щодо сприяння народжуваності не матимуть успіху без стабілізації соціально-економічної ситуації, зростання рівня життя населення, вирішення багатьох інших проблем, що створюють перепони для народження й виховання на належному рівні необхідної для сім’ї та суспільства кількості дітей. Житлова проблема, низький рівень доходів населення, корупція в освіті, охороні здоров’я та у багатьох державних органах, популізм при виробленні стратегій реформ тощо – це далеко не повний перелік обставин, що наразі негативно впливають на дітородну активність населення в Україні.

Покращання репродуктивного здоров’я молодого покоління.

Нагальним завданням є покращання репродуктивного здоров’я потенційних матерів і батьків. Також важливим є більш повне використання сучасних медичних технологій лікування безпліддя, зростання якості медичних послуг, що надаються вагітним жінкам, тощо. Молода сім’я з моменту початку свого існування повинна перебувати під пильним наглядом центрів сімейної медицини (сімейних лікарів) або у випадку виявлення патології – центрів репродуктивного здоров’я. Необхідним є створення системи сімейних лікарів, основними функціями яких є не тільки лікування всіх членів сім’ї, а й профілактика захворювань та пропагування здорового способу життя. Основними заходами щодо покращання репродуктивного здоров’я молодого покоління мають бути:

• розвиток служби планування сім’ї, охорона репродуктивного

235

здоров’я сім’ї та надання соціальної-психологічної допомоги у вихованнідітей;

•теоретична підготовка учнів шкіл з питань підготовки до батьківства, введення обов’язкових відповідних дисциплін; формування шляхом створення інформаційних, освітніх програм відповідального ставлення до створення сім’ї та батьківських обов’язків на всіх етапахформуванняособистості;

•поширення соціальної реклами щодо формування здорового способужиттявзасобахмасовоїінформації;

•пропаганда медичних знань із планування сім’ї та сучасних методівконтрацепціїтощо.

Вумовах модернізації суспільства та зростаючих вимог до людського капіталу державна молодіжна політика повинна стати інструментом розвитку й перетворення країни. Це потребує від усіх учасників процесу соціального становлення молоді розробки та послідовної реалізації підходів, орієнтованих на залучення молоді до вирішеннявласнихпроблемізагальнонаціональнихзавдань.

Запропонована система пріоритетних напрямів державної молодіжної політики забезпечить поліпшення становища молоді, збільшення її внеску в конкурентоспроможність країни та водночас компенсуєймінімізуєнаслідкипомилок, щовластивімолодимлюдям.

236

ВИСНОВКИ

Проблеми молоді хвилювали людство в усі часи. Існує тісний зв’язок між станом суспільства, перспективами його розвитку та ставленням соціуму до своїх молодих поколінь, їх стартовими можливостями. Становище молоді, її якісні характеристики, ціннісні орієнтації та життєві плани – це те дзеркало, в якому будь-яке суспільство можепобачитисвоємайбутнє.

Молодь є специфічною соціально-демографічною спільнотою, суттєві характеристики і риси якої знаходяться, на відміну від представників старших поколінь, у процесі становлення. Чисельність молодих людей віком 15–34 роки у нашій країні становить понад 13,6 млн.осіб, при цьому протягом поточного десятиріччя вона зменшилася майже на 2%. Темпи зниження чисельності молоді поступалися таким для інших вікових контингентів населення, унаслідок чого частка молодіжного контингенту у загальній чисельності населення за цей період незначно підвищилась. Однак розроблений у кількох варіантах демографічний прогноз свідчить, що надалі, принаймні у середньостроковій перспективі, на тлі прогресуючого старіння населення України частка молоді у його складі буде знижуватись.

Оскільки позиція та діяльність молоді нині й у недалекому майбутньому є умовою виживання суспільства, його перспективою, у представленому дослідженні автори намагалися всебічно висвітлити характеристики молодіжного контингенту і розкрити специфічні молодіжні проблеми у різних сферах життєдіяльності: шлюбносімейній, дітородній, освітній, соціально-трудовій.

Матримоніальна поведінка української молоді, її погляди на шлюб і сім’ю, форми шлюбу та гендерні відносини в сім’ї є традиційнішими, ніж іноді прийнято вважати. Молодь України у своїй більшості налаштована на подружнє життя, створення власної сім’ї, народження дітей, хоча моделі шлюбних стосунків, погляди на форми шлюбу та бажану кількість дітей у родині доволі різноманітні.

237

Традиційні сімейні цінності – кохання, сім’я, діти – є дуже важливими для молодих людей, однак сімейні орієнтації в них поєднуються з бажанням професійної самореалізації, прагненням до матеріального добробуту та економічної незалежності. Рівень шлюбності молодих людей в Україні вищий, ніж у їх ровесників у більшості країн Європи. Головними мотивами укладання шлюбу для української молоді наразі є кохання, бажання мати поряд близьку людину. Разом

зтим і розірвання шлюбу (розлучення) серед молоді та подальше укладання нового шлюбу є доволі поширеними явищами в Україні. Окрім того, виділяється група молодих людей, які не перебувають у шлюбі та не планують його у майбутньому, і їх частка є доволі відчутною, що сигналізує про можливі несприятливі зміни у перебігу процесу шлюбностівкраїніунайближчій перспективі.

ВУкраїні основною формою шлюбного партнерства залишається традиційний зареєстрований шлюб – більша частина молоді проживає саме у такому шлюбі або планує його у майбутньому. Разом

зтим, набуло поширення сексуальне партнерство як етап пошуку шлюбного партнера і шлюбне партнерство (незареєстрований шлюб) як випробувальний етап перед офіційним шлюбом, реєстрацію ж шлюбу молодь відкладає до завершення певного періоду (навчання, працевлаштування, досягнення бажаного рівня матеріального добробуту тощо) та при цьому вважає, що народити дитину краще у зареєстрованомушлюбі.

Самостійне проживання неодружених/незаміжніх молодих людей поза сім’єю батьків чи родичів, яке набуло поширення у багатьох країнах, не є типовим для сучасної України. Більше того, значна частина молоді, яка вже перебуває у шлюбі (за даними дослідження «Молодь України, 2010» – кожен третій), мешкає разом з батьками одного із членів подружжя. Однак для більшості молодих подружніх пар проживання разом із батьками є вимушеним. Процес відокремлення молодих сімей від родин батьків гальмується невирішеністю житлової проблеми, неможливістю придбання чи оренди житла для більшості молодих людей. Як свідчать результати обстеження, сучасна молодь

238

воліла б проживати окремо від батьків, але недалеко від них, підтримуючисімейнізв’язки.

На тлі загальної активізації процесу дітонародження в Україні з початку поточного десятиріччя жінки різних вікових груп долучаються до дітородної діяльності неоднаковою мірою. Серед молодих жінок можна виділити дві групи, які мають істотні відмінності щодо динаміки характеристик народжуваності: юні жінки віком 15–24 роки та жінки у віці 25–34 роки. Жінки молодшого дітородного віку вирізняються повільними темпами зростання інтенсивності народжуваності протягом 2002–2008 рр. та її зниженням у 2009 р. У жінок віком 25–34 роки рівень народжуваності у поточному десятиріччі доволі швидко підвищувався, що зумовило збільшення їх внеску у сумарну народжуваність, тоді як внесок жінок віком 15–24 роки, навпаки, зменшився. У 2009 р. порівняно з 2008 р. саме скорочення інтенсивності дітонародження у 15–24-річних жінок спричинило зменшення кількості дітей, народжених усіма молодими жінками, хоча протягом 2002–2008 рр. саме молодь забезпечувала до 90% загального приросту чисельності новонароджених. Як результати обстеження «Молодь України», так і матеріали поточної статистики свідчать, що у сільській місцевості жінки раніше починають дітонародження, вирізняються більшою дітністю, у них спостерігаються менші інтергенетичніінтервали.

Найпопулярнішою відповіддю молодих людей на запитання, що стосуються їх дітородних орієнтацій (щодо ідеальної, бажаної та запланованої кількості дітей), є відповідь «дві дитини». Однак частка респондентів, які вважають, що дводітна сім’я є ідеальною, значно перевищує ту частку опитаних, які бажали б за наявності необхідних умов мати двох дітей; останніх, у свою чергу, більше ніж тих опитаних, котрі планують за реальних обставин народити дві дитини. Водночас нині, порівняно з результатами соціально-демографічних опитувань попередніх років, зросла частка респондентів, зорієнтованих на народження і виховання лише однієї дитини. Більше третини усіх молодих респондентів повідомили про намір народити дитину у най-

239

ближчі три роки. На дітородні плани впливає самооцінка респондентами стану власного здоров’я: особи, які гірше оцінюють стан свого здоров’я, планують у середньому мати менше дітей, аніж ті, які вважаютьсебездоровими.

Незважаючи на поступову трансформацію соціальних ролей чоловіка і жінки у сім’ї та суспільстві, у молодіжному середовищі все ще поширені погляди на чоловіка як на основного годувальника сім’ї. У зв’язку з цим саме положення теорії соціального очікування найкраще пояснюють ту обставину, що чоловікам, які на момент обстеження не працювали і не навчалися, притаманна найменша середня запланована кількість дітей, а жінки, які не працювали і не навчалися, вирізняються орієнтацією на більшу (порівняно з іншими жінками) кількістьдітей.

Готовність до материнства / батьківства, на думку респондентів, насамперед визначається станом здоров’я майбутніх батьків, їх любов’ю до дітей, бажанням піклуватися про них, наявністю житлових умов та стабільністю доходів. Більше половини опитаних вказали на ці фактори як дуже важливі при прийнятті рішення про народження дитини.

Хоча здоров’я у системі цінностей молоді номінально посідає доволі високе місце, у повсякденному житті цінність здоров’я не знаходить втілення у нормах поведінки. Часто молоді люди не усвідомлюють, що ведуть нездоровий спосіб життя, навіть якщо вони курять і систематично вживають алкогольні напої. Крім суто особистісних уподобань і поведінки у повсякденному житті, на стан здоров’я молоді впливає низка інших чинників, а саме: рівень матеріального добробуту, умови праці, житлові умови, особливості екологічної ситуації, доступність якісного медичного обслуговування. Серед ризиків для здоров’я, зокрема репродуктивного, у молодому віці найбільш поширеними є вживання алкоголю і наркотиків, тютюнопаління та надмірна вага й ожиріння, ризикована сексуальна поведінка, нехтування правилами безпеки. Внаслідок агресивної реклами пива і тютюну, цільовою групою якої є молодь, поширення цих шкідливих елементів

240