Youth and Youth Policy - Demo Aspects (UA)

до об’єкта цієї політики. Однак, з іншого боку, не можна забувати й про те, що молодь вимагає пильної уваги суспільства і довгострокових інвестицій, без яких її потенційні можливості ніколи не розкриються.

6.2. Шляхиподальшоговдосконалення молодіжноїполітикивУкраїні

Упродовж років незалежності в Україні проведено значну роботу щодо формування та реалізації принципово нової молодіжної політики, що стала складовою державної політики у сфері соціальноекономічного, науково-культурного розвитку країни та являє собою цілісну систему заходів правового, організаційно-управлінського, фі- нансово-економічного, освітнього, інформаційного, кадрового характеру, спрямованих на створення необхідних умов для свідомого виборумолодимилюдьмисвогожиттєвогошляху.

Перед викладенням шляхів удосконалення державної молодіжної політики, зазначимо деякі проблемні аспекти її реалізації в Україні (більш детально про це говорилось у попередньому параграфі). Незважаючи на значні здобутки у цій сфері, існують значні проблеми, які, в першу чергу, пов’язані з недостатнім її фінансуванням. Фінансова та економічна криза останніх років ускладнила економічну та політичну ситуацію в країні, загострила соціальні проблеми молоді. Ситуація ускладнюється ще й тим, що нині не завжди відповідають реаліям пріоритети, закладені у схему реалізації державної молодіжної політики. Як показує міжнародний досвід, вирішити всі молодіжні проблеми не тільки в країнах, що розвиваються, але навіть і у розвинених країнах, тим паче в кризовий період, за рахунок лише державних асигнувань практично не можливо. Отож, молодіжна політика має передбачати як виділення значних матеріальних коштів із державного бюджету, але й на створення у молоді, батьків стимулів до інвестування в особистий розвиток. Нерідко дер-

221

жавні програми, заходи, що націлені на молодь, не лише не доводяться до її відома, але й не відповідають її запитам. Недостатньо систематичне оцінювання програм і заходів молодіжної політики стають певною перепоною на шляху її розвитку. Отже державна молодіжна політика, незважаючи на існуючі здобутки, потребує систематичногоудосконалення.

1)Виходячи з того, що державна молодіжна політика має бути не епізодичним, а постійним процесом, надалі її слід здійснювати за всіма тими основними, стратегічними напрямами, визначеними нор- мативно-правовими актами попереднього етапу її впровадження в Україні.

2)Враховуючи нинішнє складне соціально-економічне стано-

вище країни, внести на найближчі роки певні корективи щодо об’єктаздійсненнядержавноїмолодіжноїполітики– молоді:

•з одного боку, вся молодь і надалі має залишатися вагомою цінністю держави, об’єктом державної молодіжної політики, стосовно якого остання повинна реалізовуватися за всіма раніше виробленими принципами, що забезпечуватиме створення належних умов для надання правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молоді, широкого її залучення до активної громадської, економічної, соціальної діяльності, надання державою кожній молодій людині соціальних послуг з навчання, професійноїпідготовки, виховання, духовногойфізичногорозвитку;

•з іншого боку, держава, суспільство повинні приділити особливу увагу роботі з обдарованою молоддю, а також з тими, хто нездатний забезпечити собі гідне життя в нинішній соціально-економічній ситуації (інваліди, хворі, сироти, молоді люди, які повернулися з місць позбавлення волі тощо). У цьому напрямі необхідно якщо не збільшити державне фінансування, то хоча б суттєвого його не скорочувати.

3)Більше використовувати міжнародний досвід у реалізації молодіжноїполітики, що, зокрема, передбачає:

•розширення можливостей, що передбачає здійснення таких

222

заходів, які допомагають молодим людям набувати, удосконалюватитавикористовуватисвоїуміннятанавики;

•розвиток здібностей, що акцентує увагу на здібності молодих людей робити вибір із наявних можливостей, а також на заходи політики щодо поширення інформації та створення стимулів, які допомагаютьмолодіприймативірнірішення;

•надання повторного шансу, для повернення молодих людей на шлях нарощування свого людського капіталу в ім’я майбутнього, що передбачаєкоректуваннянебажанихрезультатів.

розширити можливості використання моделі людського капіталу за рахунок включення в число потенційних інвесторів не лише державні структуритасім’ю, алеісамумолодь.

4)Молодих людей необхідно заохочувати до більш активної участі в суспільному житті. Державні органи мають навчитися спілкуванню з молодими людьми, використовувати їх величезний потенціал як партнерів щодо надання послуг, зробити державні програмитакими, якіприваблювалибмолодь.

5)Прийняти Закон України про відповідну загальнодержавну молодіжну програму, в якій визначити пріоритетні напрями здійснення державної молодіжної політики на найближчі роки. Це необхідно з огляду на те, що, з одного боку, ООН останнім часом наполегливо рекомендує здійснювати державну молодіжну політику на засадах всебічного її законодавчого забезпечення (окрім сприяння цій політиці Урядом країни), а з іншого – в Україні дія попередньої Загальнодержавної програми підтримки молоді завершилася два роки тому, а в січні 2009 р. Кабінетом Міністрів України було затверджено лише Державну цільову соціальну програму „Молодь України” на2009–2015 роки.

Існує також думка, що варто внести зміни в українське законодавство і визначати вік молоді при здійсненні державної молодіжної політики у межах 15–24 років, наблизившись цим до кращих світових

223

стандартів. Особливо доречним це буде у контексті існуючого браку коштів на реалізацію молодіжної політики, тобто фінансового імперативу.

Зупинившись на загальних засадах удосконалення сімейної політики, перейдемо до розгляду більш конкретизованих за окремими сферамишляхів.

Сьогоднішня молодь працює та працюватиме в умовах посилення глобальної конкуренції, зростання ролі інновацій і значення людського капіталу як основного фактора економічного розвитку. Додаткове навантаження ляже на молодь і у зв’язку з постарінням населення України, що вже нині відбувається на тлі швидкого зростання кількості населення у країнах, що розвиваються, збільшення міграційних потоків, а також зростаючої конкуренції з європейськими та азійськимиринкамизакваліфікованікадри.

Докорінна перебудова соціальних відносин та економічна криза не могли не позначитись на соціально-економічному становищі молодих сімей. Вони перебувають у більш складних матеріальних обставинах, мають потребу в підтримці, як правило, не мають житла та не впевнені в завтрашньому дні. У цій ситуації необхідно забезпечити молодій сім’ї такі умови її життєдіяльності, за яких вона, спираючись на власний потенціал, одержуючи підтримку з боку держави та суспільства, стане здатною самостійно реалізовувати соціальніфункціїтарепродуктивніустановки.

Нині члени молодих сімей потребують гарантованої підтримки у всіх сферах життєдіяльності, що повинна поширюватися на систематичну підготовку молоді до сімейного життя, на стимулювання активності самої сім’ї у визначенні та здійсненні життєвої стратегії, на формування відповідальності молоді за народження дітей, за здійснення батьківських обов’язків, на повноцінний соціально-правовий захист і підтримку молодої сім’ї у вирішенні житлових проблем, у забезпеченні зайнятості, у підвищенні соціально-професійного статусу молодихпрацівниківіформуванніздоровогоспособужиттятощо.

З огляду на тенденції соціально-економічного й суспільно-полі-

224

тичного розвитку України охарактеризуємо пріоритетні сфери державної молодіжної політики та визначимо шляхи вдосконалення кожноїзних.

Найбільшеувагипотребуютьтакінапрями:

1)підтримкамолодіусферіосвітитавиховання;

2)підтримка економічного розвитку молодих сімей, забезпечення зайнятостімолоді;

3)підтримкамолодіускладнихжиттєвихситуаціях;

4)профілактика асоціальної поведінки, небезпечних захворювань таформуванняздоровогоспособужиття;

5)сприянняреалізаціїтворчихздібностеймолоді;

6)підтримкамолодіжнихгромадськихоб’єднаньіорганізацій;

7)житловаполітика;

8)сімейнаполітика;

9)покращаннярепродуктивногоздоров’ямолодогопокоління. Окреслимо більш конкретні напрями вдосконалення ситуації та

відповіднізаходидлякожноїзвиділенихсфер.

1) Сфера освіти та виховання. Однією з найважливіших передумов підготовки молоді до життя та її соціалізації є отримання освіти. Тому підтримка державою молоді у сфері освіти та виховання є першочерговимзавданням, щопередбачаєреалізаціютакихцілей:

•забезпечення доступності отримання якісної вищої освіти, створення умов для рівних прав і можливостей щодо отримання повноцінної освіти різними категоріями населення, зокрема молодими громадянами, які мешкають у сільській місцевості, молодими особами, які перебувають у складній життєвій ситуації (особи з обмеженими можливостями, діти-сироти та діти, які залишилися безбатьківськогопіклування), тощо;

•вдосконалення та подальший розвиток системи освітнього кредитування;

•підвищення мотивації навчальної діяльності та рівня самоосвіти, ознайомлення студентів з можливостями реалізації особистих ініціатив;

225

•координація та підтримка діяльності молодіжних і дитячих громадських об’єднань у сфері духовно-морального й екологічного виховання, вихованняпочуттяпатріотизму;

•підтримка та розвиток різних форм виховної роботи у спеціалізованих установах, у підліткових і молодіжних клубах за місцем проживання, зменшення негативних впливів соціального середовищанамолодь;

•інтеграція знань на рівні окремих навчальних закладів та об’єднання їхніх інформаційних ресурсів, надання допомоги ВНЗ в отриманні доступу до платних електронних ресурсів, у ліцензуванні та патентуваннівласнихмультимедійнихосвітніхпродуктів.

Длядосягненнязазначенихцілейнагальнимє:

•розробка та здійснення заходів щодо забезпечення зайнятості випускників професійних освітніх установ, для підтримки їх стабільної, повноцінноїтрудовоїдіяльності;

•формування та реалізація програм з підтримки молодіжних громадськихоб’єднань, якідіютьвосвітніхустановах;

•розробка та впровадження заходів щодо підтримки та заохоченняталановитоїмолодіусферіосвіти, науки, технікитощо;

•формування й реалізація системи заходів з підвищення правовоїкультуримолоді;

•упровадження різноманітних міждисциплінарних програм, що надаватимуть можливість отримувати відразу декілька спеціалізацій, включаючиміжнародні;

•розробка освітніх програм, орієнтованих на ринок праці, що має стати визначальним показником ефективності вищої освіти та якості підготовкимолодогопокоління.

2) Економічний розвиток молодих сімей, зайнятість молоді.

З метою забезпечення економічної самостійності та сприяння трудовійзайнятостімолодіосновнимизавданнямимаютьстати:

•сприяння соціальній адаптації та підвищенню конкурентоспроможностімолодінаринкупраці;

•удосконалення системи працевлаштування випускників вищих

226

навчальних закладів, які навчалися за держзамовленням;

•застосування економічних стимулів, що підвищують зацікавленість підприємств у наданні послуг із працевлаштування та прийому нароботумолоді;

•підтримка спеціалізованих організацій, які спрямовані на сприяння зайнятості, професійну орієнтацію, професійну підготовку та перепідготовку молоді, у т. ч. центрів тимчасової та сезонної зайнятості молоді, молодіжних бірж праці, студентських трудових загонів, молодіжнихоб’єднаньтощо;

•забезпечення фінансової підтримки заходів щодо створення робочих місць для молоді, що проживає в сільській місцевості, молодимособам, якіпотребуютьсоціальногозахисту;

•розвиток та вдосконалення державних механізмів підтримки молодіжногопідприємництватаділовоїактивностімолоді.

Длядосягненняцихзавданьнеобхіднимє:

•залучення молоді до діяльності трудових об’єднань, студентських загонів, молодіжних бірж праці й інших форм зайнятості молоді;

•впровадження форм і технологій професійної та соціально-пра- вової освіти й орієнтування молоді, допомоги у плануванні й розвиткуефективноїкар’єримолодінаринкупраці;

•стабілізація ситуації на ринку праці, скорочення рівня безробіття, посилення соціального захисту молодих працівників, які звільняються в результаті банкрутства та структурної перебудови організацій, з урахуванням сімейного стану працівників, кількості утриманців, зокремадітей;

•впровадження ефективних програм розвитку соціальної компетентності, необхідноїдляпросуваннямолодінаринкупраці;

•розвиток взаємодії суб’єктів ринку праці у вирішенні питань працевлаштуваннямолоді;

•створення умов для максимально гнучкого включення молоді в нові для неї види діяльності з урахуванням забезпечення її законних правтаінтересів.

227

3) Підтримка молоді у складних життєвих ситуаціях. Забезпе-

чення підтримки та надання допомоги щодо інтеграції в суспільство молодих громадян, які з різних причин потрапили в складну життєву ситуацію (молодь з обмеженими можливостями фізичного або психічного характеру; молоді особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі; молодь, яка перебуває в спеціальних навчальновиховнихустановахтощо), першочерговимє:

• розвиток адресної мобільної соціальної роботи з молоддю, якапотрапилавскладнужиттєвуситуацію;

•запровадження груп самодопомоги та взаємопідтримки молоді;

•включення молоді з обмеженими можливостями в єдиний соціально-економічний простір, суспільно-політичне й культурне життя;

•удосконалення нормативно-правових засад для забезпечення необхідної допомоги й соціально-правового захисту молодих громадян, якіпотрапиливскладнужиттєвуситуацію;

•оновлення нормативно-правової бази щодо підтримки громадських об’єднань, юридичних і фізичних осіб, що здійснюють допомогутапідтримкумолоді, якапотрапилавскладнужиттєвуситуацію.

Зокрема, необхіднимє:

•розвиток проектів інтеграції й залучення молоді, яка перебуваєуважкійжиттєвійситуації, ужиттясуспільства;

•розробка та реалізація заходів з активізації соціально-право- вої, психолого-педагогічної, інформаційної й консультативної допомоги молоді з питань вибору напрямів і форм освіти, професійної орієнтації, працевлаштування, організації підприємницької діяльностітощо;

•реалізація програм розвитку навичок та умінь самостійного життя длягрупмолоді, щомаютьтруднощівінтеграції;

•активізація заходів з надання допомоги, забезпечення медичної, соціально-психологічної реабілітації й адаптації молодих громадян, якіпотрапиливскладнужиттєвуситуацію.

4)Профілактика асоціальної поведінки, небезпечних захворю-

228

вань і формуванні здорового способу життя молоді. В умовах кардинального реформування засад життєдіяльності суспільства, відбулось руйнування чіткої системи духовних цінностей та орієнтирів, поширилися різні соціальні патології, зокрема наркоманія, алкоголізм, проституція тощо. В Україні інформаційні й соціальні кампанії з боротьби із асоціальними проявами серед молоді проводяться в основному недержавними громадськими організаціями та фондами. Політика держави щодо боротьби із соціально небезпечними явищами фактично не реалізується: наприклад, практично не діє заборона про продаж тютюнової та алкогольної продукції неповнолітнім особам, аналогічна ситуація має місце стосовно заборони паління в освітніх закладах і громадських місцях. Тому політика держави щодо профілактики асоціальної поведінки, небезпечних захворювань і формування здоровогоспособужиттямолодіповиннаполягатиу:

•посиленні відповідальності за продаж неповнолітнім тютюнової та алкогольної продукції, зокрема, у збільшенні штрафів за такі порушення;

•підвищенні адміністративної відповідальності за розпивання алкогольної продукції та паління в громадських місцях, насамперед натериторіїнавчальнихзакладів;

•запровадженні обов’язкового тестування учнів шкіл, інших навчальних закладів для визначення предмет наркотичної, алкогольноїтатютюновоїзалежності, загальногостанурівняздоров’я;

•розширенні інформаційно-пропагандистської кампанії, спрямованої на роз’яснення молоді наслідків вживання алкоголю, наркотиків; поширенняінформаціїзпитаньпрофілактикиЗПСШ, ВІЛ/СНІДу;

•підтримці громадських організацій, що ефективно займаються антиалкогольноютаантинаркотичноюдіяльністю;

•розробці та впровадженні програм з охорони репродуктивного здоров’я молоді, збереження її психічного здоров’я, профілактичних

іреабілітаційних програм, спрямованих на боротьбу з соціально значущими інфекціями (ВІЛ-інфекції, вірусних гепатитів, ЗПСШ тощо), спрямованих на залучення молоді до систематичних занять фізичною

229

культуроютаспортом;

•створенні умов для розвитку масових видів молодіжного туризму, підтримці діяльності молодіжних і дитячих громадських об’єднаньуційсфері;

•розвитку індустрії відпочинку й оздоровлення молоді у вільний час, щоґрунтуєтьсянасистеміспортивно-оздоровчихтаборівтощо.

З метою зниження впливу негативних тенденцій необхідними

спрямовані на протидію асоціальним явищам та боротьбу з ними, й орієнтовані на формування і популяризацію в молодіжному середовищіцінностейздоровогоспособужиття, щопередбачає:

•удосконалення державної підтримки здорового способу життя молодих громадян, забезпечення материнства, профілактика захворювань, щопередаютьсястатевимшляхом;

•активізацію заходів з профілактики алкоголізму, наркоманії та залежності від наркотичних і психотропних речовин, з лікування та реабілітації молодих громадян, хворих на наркоманію, а також зі збереженняпсихічногоздоров’ямолоді;

•стимулювання заходів щодо пропаганди серед молоді здоровогоспособужиття;

•розширення профілактичної роботи з молоддю із груп соціального ризику щодо попередження негативної поведінки в молодіжномусередовищі;

•підтримка діяльності дитячих оздоровчих та освітніх установ, впровадження інноваційних технологій і методик формування здорового способу життя, повноцінного відпочинку, дозвілля, творчогорозвитку.

Сприяння реалізації творчих здібностей молоді. Для підтримки талановитої молоді й використання продуктів її інноваційної діяльності потрібно:

•розвивати молодіжне підприємництво та ділову активність молоді;

•заохочувати молодь до розробки проблем, що мають значення длярозвиткукраїни;

230